КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2534/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" лютого 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сауляка Ю.В.,
суддів Беспалова О.О., Федорової Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Будівельних матеріалів і виробів»на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2009 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Будівельних матеріалів і виробів»про стягнення суми заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2009 року задоволено адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Будівельних матеріалів і виробів»про стягнення суми заборгованості. Стягнуто з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Будівельних матеріалів і виробів»на користь Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва 146896,07 грн.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судове рішення постановило з порушенням норм матеріального права, а висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.
До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.
Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «Будівельних матеріалів і виробів»перебуває на обліку як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та «Про наукову та науково-технічну діяльність».
У зв’язку з невиконанням відповідачем покладених на нього обов’язків по відшкодуванню наукових пенсій, за ним станом на 27.02.2009 року рахується відповідна сума заборгованості в розмірі 146896,07 грн., що і стало підставою для звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем надано належні докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.
Однак, з вказаними висновками Окружного адміністративного суду м. Києва погодитись не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є науковою установою, якій надається державна підтримка.
Згідно з ч.1 ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»- держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.
Частиною 2 статті 24 Закону встановлено, що пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку:
чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років;
жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.
Відповідно до вимог ст. 24 Закону - різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.
Таким чином, за рахунок державного бюджету фінансується різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів для наукових працівників відповідних наукових установ, які фінансуються за рахунок державного бюджету. У випадку роботи наукового працівника на державному підприємстві, яке не фінансується з державного бюджету, то така різниця має фінансуватися на 50 відсотків з держбюджету та на 50 відсотків за рахунок такого підприємства (не бюджетної наукової установи).
Нормативно-правовим актом, який регулює порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, є постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи»(далі - Положення)
Так, відповідно до п.1 Положення - цей Порядок визначає механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (далі - різниця у розмірі пенсії).
Таким чином, даний Порядок визначає процедуру фінансування різниці між сумою пенсій виключно для наукових працівників небюджетних державних підприємств та установ.
Однак, судом першої інстанції не перевірено в яких саме розмірах ДП «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ»фінансувалось з державного бюджету як наукова установою, хоча такі відомості є необхідними для правильного вирішення справи, оскільки Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність»встановлено, що різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ за рахунок коштів державного бюджету, а для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств за рахунок коштів цих підприємств, а також коштів державного бюджету.
Разом з тим, судом не перевірено чи всі працівники набули наукового стажу на підприємстві відповідача, не встановлено які з працівників ще працюють на підприємстві, а які вже звільнені. Судом першої інстанції в порушення положень статті 11 КАС України не витребувано розрахунку по кожній особі окремо, хоча дані обставини мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
Як вбачається з розрахунку відсотка відшкодування різниці пенсій науковим співробітниками Українського науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ», наданої відповідачем суду апеляційної інстанції, в ній зазначена середня частка фінансування з бюджету за час роботі працівників відповідача та частка компенсації різниці пенсії. В той час як позивачем не надано доказів врахування зазначених даних при розрахунку розміру заборгованості відповідача, яка стала предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з копій платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи (а.с. 20-45), за спірні періоди відповідачем було проведено оплату різниці між науковою та звичайною пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні, у зв’язку з відсутністю належних та достовірних доказів обґрунтованості розрахунку розміру заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2009 року постановлена судом за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по справі.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п.п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Будівельних матеріалів і виробів»на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2009 року –задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2009 року –скасувати.
Постановити по справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Будівельних матеріалів і виробів»про стягнення суми заборгованості –відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Ю.В. Сауляк
Судді О.О. Беспалов
Г.Г. Федорова