ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 січня 2022 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/6529/21

Головуючий у першій інстанції - Карапута О. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/10/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.,

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: Державна організація «Комбінат «Айстра» Державного агентства резерву України

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної організації «Комбінат «Айстра» Державного агентства резерву України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, (суддя Карапута О.О.), ухвалене у м. Чернігів, о 11 годині 32 хвилині, повний текст рішення складено 23.10.2021 року.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Державної організації «Комбінат «Айстра» Державного агентства резерву України про стягнення суми середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільнені з роботи у розмірі 23417,64 грн та суми сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн. Мотивуючи свої вимоги тим, що 31 травня 2021 року її було звільнено з посади головного бухгалтера на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін відповідно до наказу № 48 від 24 травня 2021року, але повний розрахунок по заробітній платі було проведено 11.06.2021 року, тому вона виходячи з приписів ст. ст. 116, 117 КЗпП України має право на отримання коштів за затримку проведення розрахунку при звільненні.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної організації «Комбінат «Айстра» Державного агентства резерву України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 23 417,64 грн середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та 908 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № F1401803 від 26.08.2021 р., заробітна плата позивачки за березень та квітень 2021 року склала 71 207,70 грн. Враховуючи положення Порядку обчислення середньої заробітної плати», до суми заробітної плати за березень 2021 року позивачки слід включити суму премії у розмірі 43 278,69 грн (120000 грн. : 61 дн х 22 дн = 43 278,69 грн). Кількість робочих днів, належних оплаті за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2021 року по 11 червня 2021 року складає 9 днів. Відтак, сума середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні становить: 9дн. х 2 601,96 грн = 23 417,64 гривні. При цьому, суд критично оцінив доводи відповідача про те, що виплачена позивачу за наказом № 46 від 21.05.2021 премія, як така, що має разовий характер та нарахована за модернізацію виробництва, відповідно до абзаців «б», «г» п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, не підлягає врахуванню при обчисленні середнього заробітку.

В апеляційній скарзі Державна організація «Комбінат «Айстра» Державного агентства резерву України просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Державна організація «Комбінат «Айстра» Державного агентства резерву України зазначає, що ними як стороною відповідача не було використано своє право на правничу допомогу, а відтак існують нові обставини, що підлягають встановленню, та докази, які підлягають дослідженню та оцінці.Відповідач вважає, що затримка розрахунку по заробітній платі з позивачкою сталась не з вини відповідача, оскільки фінансування підприємства здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та у відповідності до кошторису. Оскільки звільнення позивачки з роботи мало місце у травні і підприємство використало всі кошти, які надійшли на його рахунки. Для повного розрахунку з ОСОБА_1 необхідно було внести зміни до кошторису що і було зроблено, але для цього потрібен був час. Позивачка працювала на посаді голового бухгалтера і обов`язки по внесенню змін до кошторису у зв`язку з необхідністю збільшення фінансування входили до її функціональних обов`язків, які вона не виконала.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції.

По справі встановлено, що відповідно до наказу № 48 від 24 травня 2021 року, 31 травня 2021 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного бухгалтера на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.7).

Сторонами не заперечується, що повний розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 було проведено 11 червня 2021 року.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № F1401803 від 26.08.2021 р., заробітна плата позивачки за березень та квітень 2021 року склала 71 207,70 грн.

Крім того, відповідно до наказу директора ДО «Комбінат «Айстра» від 21 травня 2021 року № 46, за результатами роботи в І кварталі поточного року, враховуючи вклад кожного працівника комбінату у виконання планових завдань з вантажообігу і модернізації виробництва, позивачу, зокрема, була нарахована премія в розмірі 120000,00 грн.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. (стаття 117 КЗпП України).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати.

П. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати передбачено ряд виплат, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.

Зокрема, згідно абзацу «б» п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати. Разом з тим, вказане положення регулює питання одноразових виплат, що носять інший характер, аніж преміальні виплати, - компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо, та не врегульовує питання зарахування до середнього заробітку виплачених премій.

Аналізуючи надані суду докази, позицію сторін у справі та норми права, які регують спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивачки, оскільки суд вірно обрахував розмір середньоденної заробітної плати включивши до її розміру виплату премії та кількість днів затримки та стягнув з відповідача на користь позивачки виходячи з положень ст.ст. 116,117 КЗпП України суму середнього заробітку за час затримки при розрахунку.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скаргу про те, що стороною відповідача не було використано своє право на правничу допомогу, а відтак існують нові обставини, що підлягають встановленню, та докази, які підлягають дослідженню та оцінці.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України).

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

ДО «Комбінат «Айстра», як сторона у справі приймало участь у розгляді справи в суді першої інстанції - надавало відзив на позовну заяву та через свого представника приймало участь у судовому засіданні, а отже скористалось всіма правами передбаченими цивільно-процесуальним законодавством. Не використання свого права на представлення інтересів професійним адвокатом не є поважною причиною для прийняття нових доказів у справі та зміни позиції сторони. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення оцінив наявні в матеріалах справи докази та надав їм вірну оцінку.

Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Разом з тим, вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку із простроченням виплати заробітної плати є похідними від належного (неналежного) виконання роботодавцем вимог статті 116 КЗпП України - своєчасного розрахунку з працівником при звільненні.

Невиплата заробітної плати ОСОБА_1 в строки передбачі ст.116 КЗпП України не пов`язана з перебуванням останньої на посаді головного бухгалтера підприємства та дій які вона повинна була вчинити щодо збільшення витрат не передбачених кошторисом, оскільки позивачці не були виплачені навіть виплати по заробітній платі, що мали б бути виплачені в якості заробітної плати за підсумками роботи за травень 2021 року і які передбачені кошторисом.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної організації «Комбінат «Айстра» Державного агентства резерву України залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: