Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 626/87/17

провадження № 61-2020св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія»,

треті особи: Красноградська районна державна адміністрація Харківської області, Петрівська сільська рада Красноградського району Харківської області, Відділ Держгеокадастру у Красноградському районі Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Билимом Олександром Миколайовичем, на постанову Харківського апеляційного суду

від 11 січня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Котелевець А. В., Кругової С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» (далі - СТОВ «Мрія») про визнання права власності.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що згідно зі свідоцтвом про право власності на майновий пай члена Колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія ПОХА № 000035, він мав право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Серп і Молот» (далі - КСП «Серп і Молот») вартістю, яка була визначена станом на 2001 рік, у розмірі 393 821,52 грн.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 02 червня 2010 року у справі № 2-705/10 за ним визнано право власності на нежитлові пайові будівлі КСП «Серп і Молот», а саме: будинок тваринника (Б), силосну яму (Д), сарай (Г), сарай (В), що розташовані по АДРЕСА_1 , та на підставі цього рішення за ним зареєстровано право власності на вказані будівлі.

Зазначав, що земельну ділянку площею 1,7 га, на якій розташовані належні йому на праві власності нежитлові будівлі, він використовував під господарський двір, та вона відноситься до земель колективної власності КСП «Серп і Молот» на підставі державного акта на право колективної власності на землю серії ХР № 17-00-000354, правонаступником якого є СТОВ «Мрія».

Вважав, що у Красноградської районної державної адміністрації Харківської області відсутні повноваження щодо вирішення питання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність, оскільки законодавчо не визначено процедуру переоформлення права власності на земельні ділянки, що знаходилися у колективній власності.

Згідно з відомостями Петрівської сільської ради Красноградського району Харківської області, вказана земельна ділянка знаходилася за межами населеного пункту, а тому сільська рада не є розпорядником цієї земельної ділянки.

Зазначені земельні ділянки із сільськогосподарських угідь та несільськогосподарські угіддя не підлягали паюванню і залишались у власності СТОВ «Мрія» як правонаступника КСП «Серп і Молот».

Вважав, що реєстрація за ним права власності на пайове нерухоме майно КСП «Серп і Молот» у вигляді нежитлових будівель на підставі судового рішення передбачала автоматичний перехід права власності на земельні ділянки та не суперечила мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення, оскільки його дія не поширювалася на випадки відчуження земель разом із будівлями.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , площею 0,3763 га, для обслуговування нежитлової будівлі, та на земельну ділянку, розташовану за вказаною адресою, площею 1,1454 га, для обслуговування нежитлових будівель.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 05 квітня 2017 року залучено до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як третіх осіб у справі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 10 липня 2017 року, ухваленим у складі судді Дудченко В. О., позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,3763 га, для обслуговування нежитлової будівлі.

Визнано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1,1454 га, для обслуговування нежитлових будівель.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що реєстрація за позивачем права власності на пайове майно КСП «Серп і Молот» у вигляді нежитлових будівель на підставі рішення суду передбачає автоматичний перехід до нього права власності на земельні ділянки.

20 червня 2018 року керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави подав апеляційну скаргу на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 липня 2017 року.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2018 року справу повернуто до суду першої інстанції для усунення недоліків.

Додатковим рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 04 жовтня 2018 року ухвалено, що судовий збір, сплачений ОСОБА_1 при подачі позову до суду в сумі 8 000,00 грн, не підлягає стягненню на його користь з відповідача СГ ТОВ «Мрія», оскільки позивач відповідно до позовних вимог просив не стягувати судовий збір з відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 липня 2017 року.

Постановою Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року апеляційну скаргу керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави задоволено, заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 липня 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Харківської області 12 000,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновок суду першої інстанції, який посилався на положення статей 377 ЦК України та 120 ЗК України як на підставу виникнення у позивача права власності на земельну ділянку, є необґрунтованим, оскільки придбання майнових паїв та набуття на цій підставі майна у власність не означає придбання земельної ділянки, на якій це майно розташовано. Перехід права власності на нерухоме майно до нового власника є підставою для припинення права власності на земельну ділянку, на якій це майно розміщено, попереднього власника та оформлення такого права на земельну ділянку за новим власником об`єкта нерухомості лише у встановленому законом порядку, який передбачає необхідність прийняття уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування відповідного рішення.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що розмір земельної ділянки, що переходить до набувача будівлі або споруди, має бути визначений шляхом формування відповідної частини у окрему земельну ділянку в порядку, визначеному положеннями Закону України «Про землеустрій» та ЗК України.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-2014св19).

Постановою Харківського апеляційного суду від 11 січня 2021 року апеляційну скаргу керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави задоволено, заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 10 липня 2017 року скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Первомайської місцевої прокуратури Харківської області судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 12 000,00 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що КСП «Серп і Молот» ліквідовано у 2001 році, а доказів того, що СТОВ «Мрія» набула право власності або право користування спірною земельною ділянкою суду не надано, а тому СТОВ «Мрія» не є належним відповідачем у справі, так як права чи інтереси останнього щодо земельної ділянки не доведено.

Також апеляційний суд зазначив, що саме прокурор, діючи в інтересах органу державної влади або органу місцевого самоврядування, які залежно від територіального розташування спірної земельної ділянки мають можливість звернутись до суду за вирішенням питання, має право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У лютому 2021 року ОСОБА_1 в особі адвоката Билима О. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у Первомайської місцевої прокуратури Харківської області відсутні підстави для звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, оскільки ця скарга не містить посилань та належних доказів того, що захист інтересів держави у конкретному випадку не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також не доведена відсутність такого органу.

Вказував на те, що відповідач у справі СТОВ «Мрія» є правонаступником КСП «Серп і Молот», що підтверджується довідкою Красноградської районної державної адміністрації Харківської області від 21 листопада 2016 року. Форма власності спірних земельних ділянок площею 1,1454 га та 0,3763 га, - колективна.

Оскільки спірні земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту, Петрівська сільська рада не є розпорядником земельних ділянок.

У районної державної адміністрації також відсутні повноваження щодо вирішення питання у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, оскільки законодавчо не визначено процедуру переоформлення права власності на земельні ділянки, що перебувають у колективній власності.

Підставою касаційного оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 11 січня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження

№ 14-47цс20) та у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. Зупинено дію постанови Харківського апеляційного суду від 11 січня 2021 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 31 серпня 2009 року серії ПОХА № 000035, виданого Петрівською сільською радою Красноградського району Харківської області, ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна КСП «Серп і Молот» Красноградського району Харківської області, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 17 травня 2001 року, вартістю станом на 01 квітня 2001 року в розмірі 393 821,52 грн.

Протягом 2001-2009 років ОСОБА_1 здійснював купівлю майнових сертифікатів на майно у КСП «Серп і Молот» у громадян, яким його виділено у натурі.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 02 червня 2010 року у справі № 2-705/10 за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлові пайові будівлі КСП «Серп і Молот», а саме: будинок тваринника (Б), силосну яму (Д), сарай (Г), сарай (В), що розташовані по АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06 липня 2010 року № 26616866 на підставі рішення Красноградського районного суду Харківської області від 02 червня 2010 року право власності на нежитлові будівлі, а саме: нежитлову будівлю (Б) площею 91,5 кв. м, нежитлову будівлю (Д) площею 1881,4 кв. м, нежитлову будівлю (В) площею 867,4 кв. м, нежитлову будівлю (Г) площею 1 620,3 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Петрівської сільської ради Красноградського району Харківської області від 26 січня 2016 року № 23 ОСОБА_1 має земельну ділянку площею 1,7 га і використовує її під господарський двір.

Згідно з довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (форма 6-зем) станом на 01 січня 2016 року відділу Держгеокадастру у Красноградському районі Харківської області від 05 жовтня 2016 року № 97-20.24-0.3-666/14-16, земельна ділянка орієнтовною площею 1,7400 га за межами населеного пункту на території Петрівської сільської ради Красноградського району Харківської області, на якій розташовані належні на праві власності ОСОБА_1 нежитлові будівлі на підставі свідоцтва на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства від 31 серпня 2009 року та рішення Красноградського районного суду Харківської області від 02 червня 2010 року у справі № 2-705/10, має колективну форму власності, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до відповіді Красноградської районної державної адміністрації Харківської області від 10 листопада 2016 року № 01-17/3117 земельна ділянка, згідно з довідкою 6-зем, включена до земель колективної власності, у зв`язку із чим у районної державної адміністрації відсутні повноваження щодо вирішення питання у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, оскільки законодавчо не визначено процедуру переоформлення права власності на земельні ділянки, що знаходяться у колективній власності, та роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися до відповідного КСП або до суду.

Згідно з відповіддю Красноградської районної державної адміністрації Харківської області від 21 листопада 2016 року № 01-32/3184 КСП «Серп і Молот» реформовано та на його базі створено як правонаступник СТОВ «Мрія». Державна реєстрація скасування КСП «Серп і Молот» відбулась 17 квітня 2001 року.

Відповідно до відповіді відділу Держгеокадастру у Красноградському районі Харківської області від 01 грудня 2016 року № 29-20.24-0.4-3224/2-16, земельна ділянка орієнтовною площею 1,7400 га знаходиться на території Петрівської сільської ради, розташована на землях КСП «Серп і Молот», державний акт на право колективної власності на землю, серія ХР № 17-00-000354, зареєстрований 23 квітня 1995 року, загальна площа становить 4 418,00 га.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо підстав представництва прокурором

У частині другій статті 4 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з частиною четвертою статті 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18(провадження № 12-245гс18 ).

У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18(провадження № 14-36цс19). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави (стаття 1 Закону України «Про прокуратуру»).

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру»).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Системне тлумачення статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, керівник Первомайської місцевої прокуратури вказував на те, що рішення суду першої інстанції суперечить конституційним засадам держави, яка відповідно до статті 3 Конституції України відповідає перед людиною за свою діяльність. Звернення прокурора до суду спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників. Орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, відсутній у зв`язку з тим, що форма власності спірних земель залишається невизначеною відповідно до Закону України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Суд апеляційної інстанції відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України, згідно з якою висновки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, врахував висновки і мотиви, наведені в постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року, перевірив підстави звернення прокурора з апеляційною скаргою та дійшов правильного висновку про те, що допуск прокурора до суду є виправданим, вступ у справу здійснений у межах дискреційних повноважень, визначених законодавством.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що прокурор не обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі та не навів обставин нездійснення уповноваженими органами наданих їм повноважень, є безпідставними.

Щодо розгляду справи по суті

Предметом позову у справі є вимога ОСОБА_1 до СТОВ «Мрія» про визнання за позивачем права власності на земельні ділянки, на яких розташовані належні йому на праві власності будівлі та споруди, на підставі статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.

За змістом статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 328 цього Кодексу передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 цього Кодексу).

За змістом статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Аналогічні положення закріплено статтею 377 ЦК України (у відповідній редакції).

Отже, зазначеними нормами передбачений перехід права на землю (права власності чи права користування) у разі набуття права власності на нерухоме майно за цивільно-правовою угодою саме за наявності відповідного права у відчужувача нерухомого майна, оформленого і зареєстрованого належним чином.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), не відступаючи від правових позицій Верховного Суду України, висловлених у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, зробила висновок, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. На відміну від позивача, відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18)). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У справі, яка переглядається, установлено, що у зв`язку із викупом майнових сертифікатів у фізичних осіб - членів КСП «Серп і Молот» позивач набув нерухоме майно, право власності на яке визнано за ним рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 02 червня 2010 року у справі № 2-705/10.

Нежитлові будівлі належали до пайового фонду майна КСП «Серп і Молот», ліквідованого у 2001 році.

На праві колективної власності КСП «Серп і Молот» належало 4 418,00 га та саме у такому розмірі землі КСП «Серп і Молот» підлягали паюванню.

Земельна ділянка, на якій знаходяться нежитлові будівлі, належні ОСОБА_1 , не віднесена до земель сільськогосподарського призначення і не підлягала паюванню.

Матеріали справи не містять доказів того, на якій правовій підставі КСП «Серп і Молот» користувалось саме цією земельною ділянкою.

Згідно з відповіддю Красноградської районної державної адміністрації Харківської області від 21 листопада 2016 року № 01-32/3184 згідно з Указом Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» КСП «Серп і Молот» реформовано та на його базі створено як правонаступник СТОВ «Мрія». Державна реєстрація скасування КСП «Серп і Молот» відбулась 17 квітня 2001 року (а. с. 20, т. 1).

У витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зазначені засновниками СТОВ «Мрія» юридичні та фізичні особи. Будь-яких посилань на участь КСП «Серп і Молот» у створенні СТОВ «Мрія» витяг не містить.

Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» установлено спростовну презумпцію відомостей, унесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18 (провадження № 11-771апп19).

Отже, відсутність у ЄДР відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва.

Разом із тим позивач не довів наявність правонаступництва, докази, які б свідчили про те, що відповідач СТОВ «Мрія» є правонаступником КСП «Серп і Молот» і набуло право власності або право користування спірною земельною ділянкою, матеріали справи не містять.

Отже, позовні вимоги про витребування майна заявлені до неналежного відповідача - СТОВ «Мрія».

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення у справі, правильно виходив із того, що вирішення спору за відсутності належного відповідача є порушенням норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 провадження № 14-47цс20) та у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, на яку посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм матеріального права та зводяться до неправильного їх тлумачення, незгоди з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

З огляду на те, що ухвалою суду касаційної інстанції від 10 лютого 2021 року зупинено дію оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для його скасування відсутні, дія постанови Харківського апеляційного суду від 11 січня 2021 року підлягає поновленню.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Билимом Олександром Миколайовичем, залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 11 січня 2021 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Харківського апеляційного суду від 11 січня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець