ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2011 року Справа № 12/124
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)
суддів: Тищик І.В., Голяшкіна О.В.
при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Коваль М.С., предстанвик, довіреність № 03/2/31 від 10.01.11;
від відповідача-1: Мухіна Н.В., представник, довіреність № б/н від 20.09.10;
від відповідачів-2,3: представники у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк” м.Київ на рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.12.2010р. у справі № 12/124
за позовом публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк”, м.Київ
до відповідача 1: відкритого акціонерного товариства “Кіровоградський кар”єр” с.Соколівське, Кіровоградський район
до відповідача 2 відкритого акціонерного товариства”Кіровоградське будівельно-монтажне управління №5”,м.Кіровоград
до відповідача 3 приватного підприємства”Юліус”,м.Кіровоград
про визнання недійсним договору поруки
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулося до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства “Кіровоградський кар”єр”, с.Соколівське, Кіровоградський район, відкритого акціонерного товариства ”Кіровоградське будівельно-монтажне управління №5”,м.Кіровоград про визнання недійсним договору поруки № 26/05-08 від 01.02.2009 року, укладеного між ВАТ "Кіровоградський кар'єр" та ВАТ "Кіровоградське будівельно-монтажне управління № 5", за умовами якого ВАТ "Кіровоградський кар'єр" поручився перед ВАТ "Кіровоградське будівельно-монтажне управління № 5" за виконання приватним підприємством "Юліус" грошового зобов'язання за договором поставки від 01.02.2009 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним .
- ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (кредитором) укладено із ВАТ "Кіровоградський кар'єр" - позичальником кредитні договори від 24.07.07 № 7/2007-К(А), № 8/2007-К(А), № 9/2007-К(А), від 04.12.07 № 18/2007-К, № 19/2007-К, від 24.07.08 № 6/2008-К, від 28.05.08 № 5/2008-К, від 31.03.09 № 1/2009-К, згідно умов п. 3.3.8 позичальник не має права надавати гарантій та порук протягом дії кредитних договорів без попереднього письмового погодження з кредитодавцем;
- відповідно до п. 3.3.8 кредитних договорів від 04.12.07 № 18/2007-К, № 19/2007-К, від 24.07.08 № 6/2008-К, від 28.05.08 № 5/2008-К, від 31.03.09 № 1/2009-К передбачено обов'язок позичальника допускати представника кредитодавця до участі (без права голосування) на загальних зборах учасників (акціонерів), засідання інших колегіальних органів управління, письмово повідомивши кредитора за 10 календарних днів про дату, час та місце їх проведення, і дія такого пункту поширюється на випадки, коли вказані органи управління збираються для прийняття рішень, пов'язаних із діями, вказаними у п. 3.3.8 кредитних договорів (зокрема, надання та укладення ВАТ "Кіровоградський кар'єр" договорів поруки);
- названі умови кредитних договорів порушені відповідачем-1 оскільки не отримавши згоди кредитодавця, позичальник уклав спірний договір, внаслідок чого збільшилась кредиторська заборгованість перед позивачем, що в свою чергу зменшує шанси останнього на отримання наданих ним кредитних коштів;
- Договір укладений генеральним директором ВАТ "Кіровоградський кар'єр" з перевищенням наданих йому статутом та вищим органом управління повноважень, з дефектом суб'єктивного права та з порушенням вимог ст. 203 Цивільного кодексу України;
- оскаржуваний Договір не був спрямований на створення та настання правових наслідків, котрі ним обумовлювалися та містить ознаки фіктивного правочину, оскільки ВАТ "Кіровоградський кар'єр" не було в змозі реалізувати свої права за таким договором та не могло виконати взяті на себе зобов'язання по виконанню його умов, тому що на момент укладення Договору активи позичальника перебували під обтяженням кредитодавця, а саме акціонерне товариство не мало достатніх оборотних коштів, товарів, майна, необхідних для виконання зобов'язань - виконавчими службами були накладені арешти та заборони на майно та грошові кошти товариства;
- справжньою метою укладення Договору було штучне збільшення кредиторської заборгованості ВАТ "Кіровоградський кар'єр" перед кредиторами, в тому числі й перед позивачем, з метою незаконного заволодіння майном такого акціонерного товариства в рамках провадження у справі про банкрутство та ухилення його від виконання зобов'язань по кредитних договорах.
У додаткових поясненнях від 09.11.2010 року позивач зазначив, що укладення та погодження оскаржуваного договору (всупереч вимогам статуту та Закону України „Про акціонерні товариства”) пов’язаними особами свідчить про наявність заінтересованості таких посадових осіб в укладенні та подальшому не виконанні оскаржуваного правочину та про наявність умислу сторін на укладення фіктивного правочину.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 13.09.2010 року до участі у справі залучено третю особу, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів –ПП “Юліус”, м.Кіровоград.
Ухвалою від 25.10.2010 року суд першої інстанції залучив ПП “Юліус” в якості іншого відповідача у справі.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 23.12.2010р. у справі № 12/124 (суддя: Макаренко Т.В.) в задоволені позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано наступним.
Укладення ВАТ "Кіровоградський кар'єр" оспорюваного договору поруки всупереч умовам кредитного договору без згоди позикодавця є порушенням зобов'язання. За ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов'язання, як встановлено ст. 610 такого Кодексу, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені ст. 611 зазначеного Кодексу. Норми вказаної статті 611 ЦК України не передбачають наслідків недійсності договору або його частини.
Отже, укладення сторонами оспорюваного договору без згоди ВАТ (ПАТ) "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на його укладення ВАТ "Кіровоградський кар'єр", не може слугувати тією підставою, що зазначена у ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Невиконання зобов'язання позичальником зобов'язань повідомляти кредитодавця в обумовлений Договором термін про проведення загальних зборів акціонерів є порушенням зобов'язань за кредитними договорами, а не підставою для визнання Договору недійсним.
Безпосередньо позовна заява та додані до неї докази не доводять збільшення заборгованості з причин укладення Договору. Крім того, виконання кредитних договорів забезпечено, в тому числі заставою ("на момент укладення договору, активи підприємства перебували під обтяженням позивача"), про що вказано у самій позовній заяві. Безпосередньо аналіз фінансово-майнового стану боржника, здійснений арбітражним керуючим, призначеним розпорядником майна ВАТ "Кіровоградський кар'єр" у справі про банкрутство № 11/19, не є доказом неплатоспроможності такої юридичної особи на час укладання Договору.
Оцінка реальної можливості ВАТ "Кіровоградський кар'єр" виконати зобов'язання за договором поруки ніяким чином не впливає на дійсність такого договору, як не впливає на його дійсність і збільшення кредиторської заборгованості позивача.
Договір поруки не є збільшенням кредиторської заборгованості поручителя, а наслідки відповідальності поручителя перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, не є підставою для визнання такого договору недійсним з підстав, зазначених у зазначених у ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Вказуючи у позовній заяві як на підставу для визнання Договору недійсним, підписання його генеральним директором ВАТ "Кіровоградський кар'єр" з перевищенням наданим йому статутом та вищим органом управління такої юридичної особи повноважень, з дефектом суб'єктивного права, позивач, який не є стороною Договору, не виклав і не довів того, як такі дії порушують безпосередньо його права чи/або інтереси.
До матеріалів справи ВАТ "Кіровоградський кар'єр надало протокол засідання наглядової Ради акціонерного товариства від 01.02.2009, згідно якого прийнято рішення про укладення договору поруки з ПП "Юліус" та ВАТ "КБМУ № 5" із наданням повноважень на підписання договору заступнику генерального директора ВАТ "Кіровоградський кар'єр" ОСОБА_1
Оскільки пунктом 15.2 Статуту передбачено, що до складу дирекції входить крім генерального директора та першого заступника генерального директора ще й заступник генерального директора, то підписання оспорюваного договору поруки заступником генерального директора ОСОБА_1, який входив на момент укладення вказаного договору до складу Дирекції товариства на підставі довіреності не суперечить статутним документам відповідача-1 та спростовує доводи позивача щодо відсутності повноважень на підписання договору поруки у ОСОБА_1
Питання щодо подальшого схвалення юридичною особою - відповідачем правочину, вчиненого його представником з перевищенням повноважень відноситься до компетенції цієї юридичної особи, а не заінтересованої особи - ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк".
Позивач, який вважає оспорюваний правочин фіктивним, не надав суду належних доказів фіктивності правочину з боку усіх сторін оспорюваного договору.
Звернення відповідача-2 в провадженні у справі № 11/19 про банкрутство ВАТ "Кіровоградський кар'єр" з грошовими вимогами до боржника на підставі Договору поруки навпаки доводить, що такий кредитор при вчиненні правочину мав намір створити юридичні наслідки.
Зобов'язання ВАТ "Кіровоградський кар'єр" по кредитних договорах, укладених з ВАТ (ПАТ) "Всеукраїнський Акціонерний Банк" забезпечені заставою на загальну суму 142 918 226 грн. 85 коп. на дату укладання договорів, і докази на підтвердження неможливості кредитодавцем задовольнити свої вимоги до позичальника за рахунок предметів застави, тим самим зменшити кредиторську заборгованість останнього, відсутні.
Доводи позивача, наведені у додаткових поясненнях від 09.11.2010 року , що укладення та погодження оскаржуваного договору (всупереч вимогам статуту та Закону України „Про акціонерні товариства”) пов’язаними особами свідчить про наявність заінтересованості таких посадових осіб в укладенні та подальшому не виконанні оскаржуваного правочину та про наявність умислу сторін на укладення фіктивного правочину не підтверджені належними доказами, які б свідчили про наявність умислу у цих осіб, зокрема вироку у кримінальній справі щодо цих осіб, чи одного з них.
Посилання позивача у своїх додаткових поясненнях на норми ч.2 ст. 70 та ч. 2 ст. 2 Закону України „Про акціонерні товариства” є безпідставними, оскільки оспорюваний договір поруки було укладено сторонами 01.02.2009 року, а Закон України „Про акціонерні товариства” набрав чинності 29.04.2009 року.
Не погодившись із рішенням, позивач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, а позовні вимоги задовольнити, посилаючись на наступні обставини.
Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що внаслідок укладення оскаржуваного договору збільшилася кредиторська заборгованість відповідача-1 перед іншими кредиторами, що призвело до порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ “Кіровоградський карґєр” та неможливості виконання вказаним підприємством зобовґязанням за укладеними з позивачем кредитними договорами.
Оскаржуваний договір містить ознаки фіктивного правочину, укладений з дефектом субґєктивного права та з порушенням вимог закону України “Про акціонерні товариства”.
Судом першої інстанції не перевірено наявність та дійсність зобовґязання ВАТ “Кіровоградське БМУ № 5” перед ПП “Юліус” за договором поставки від 01.02.2009 року на час укладання оскаржуваного договору поруки.
На момент укладення спірного договору поруки відповідач-1 був повністю залежним від кредитних коштів, які надавалися позивачем, активи підприємства перебували під обтяженням позивача, підприємство не мало достатніх оборотних коштів, товарів, майна, необхідних для виконання таких зобовґязань, виконавчими службами були накладені арешти та заборони на майно та грошові кошти товариства.
Дії відповідачів щодо укладення спірного договору, ухилення відповідача-1 від виконання умов укладених з позивачем кредитних договорів свідчать про зловживання відповідачами своїм правом та порушення принципів добросовісності, розумності та справедливості.
Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тій обставини, що оскаржуваний договір укладено з порушенням вимог ч.1 ст.71 Закону України “Про акціонерні товариства”.
Також скаржник вважає, що справжньою метою укладення оскаржуваного договору було штучне збільшення кредиторської заборгованості ВАТ “Кіровоградський карґєр” перед ПП “Юліус”, з метою доведення відповідача-1 до банкрутства, неможливості відновлення його платоспроможності та введення ліквідаційної процедур, що унеможливить подальше виконання умов кредитних договорів укладених між позивачем та відповідачем-1.
У діях сторін оспорюваного договору відсутня головна ознака правочину –спрямованість на встановлення, припинення або іншу видозміну цивільних правовідносин, фактично відбулася лише імітація правочину.
Відповідач-1 вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.
Відповідач-2 відзив на апеляційну скаргу не надав, представник у судове засідання не зґявився.
Відповідач-3 відзив на апеляційну скаргу не надав, представник у судове засідання не зґявився.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача-1, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
01.02.2009 року між „ВАТ „Кіровоградський кар’єр” (Відповідач1), ВАТ „Кіровоградське будівельно-монтажне управління № 5” (Відповідач 2) та ПП “Юліус” (відповідач-3) було укладено договір поруки № 26/05-08 (а.с.15-16 т.2), за умовами якого Відповідач 1 (Поручитель за договором) поручився перед Відповідачем-2 (Кредитор за договором) за виконання ПП „Юліус” (Відповідач-3, Боржник) грошових зобов’язань за договором поставки від 01.02.2009 року (далі - оспорюваний договір).
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 02.04.2010 р. порушено провадження у справі № 11/19 про банкрутство ВАТ "Кіровоградський кар'єр" (відповідач-1).
Відповідач 2, в порядку ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після опублікування у газеті "Голос України" оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача-1, подав до господарського суду Кіровоградської області заяву про визнання грошових вимог до ВАТ "Кіровоградський кар'єр", в якій посилаючись на договір поруки, а також на те, що договір боржником виконано не було, просить визнати відповідача-2 кредитором ВАТ „Кіровоградський кар’єр” та включити його до реєстру кредиторів.
В свою чергу між позивачем та відповідачем-1 укладено низку кредитних договорів від 24.07.2007 року № 7/2007-К(А), № 8/2007-К(А), № 9/2007-К(А), від 04.12.2007 року № 18/2007-К, №19/2007-К, від 24.07.2008 року № 6/2008-К, від 28.05.2008 року № 5/2008-К, від 31.03.2009 року № 1/2009-К, згідно до яких кредитодавець (позивач) надав позичальнику (відповідачу-1) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах визначених Договорами та Додатковими угодами до них, що складають невідґємну частину Договорів (далі – кредитні договори).
Позивач просить визнати оспорюваний договір недійсним посилаючись на приписи ч. 2,5 ст.203, ст.215 Цивільного кодексу України
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Частинами 2 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Позивач посилається на те, що відповідач-1 не мав права підписувати оспорюваний договір з о огляду на те, що п.3.3.8 кредитних договорів від 24.07.2007 року № 7/2007-К(А), № 8/2007-К(А), № 9/2007-К(А), від 04.12.2007 року № 18/2007-К, №19/2007-К, від 24.07.2008 року № 6/2008-К, від 28.05.2008 року № 5/2008-К, від 31.03.2009 року № 1/2009-К передбачено, що позичальник за кредитним договором (відповідач-1) не має права надавати гарантій і порук, а також з огляду на те, що п.3.3.19 кредитних договорів від 04.12.2007 року № 18/2007-К, №19/2007-К, від 24.07.2008 року № 6/2008-К, від 28.05.2008 року № 5/2008-К, від 31.03.2009 року № 1/2009-К було передбачено обовґязок відповідача-1 допускати представників позивача до участі (без права голосування) на загальних зборах учасників (акціонерів) відповідача-1, засідання інших колегіальних органів управління відповідача-1, письмово повідомивши позивача за 10 календарних днів про дату і місце їх проведення; дія вказаного пункту наведених кредитних договорів поширюється на випадки, коли вказані вище органи управління відповідача-1 збираються для прийняття рішень, повґязаних з діями, вказаними у п.3.3.8.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушення з боку відповідача-1 зобовґязань за кредитними договорами не є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки у разі порушення зобовґязання настають правові наслідки, передбачені статтею 611 Цивільного кодексу України, норми якої не передбачають наслідків недійсності договору.
Доводи скаржника про те, що внаслідок укладення оскаржуваного договору збільшилася кредиторська заборгованість відповідача-1 перед іншими кредиторами, що призвело до порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ “Кіровоградський карґєр” та неможливості виконання вказаним підприємством зобовґязанням за укладеними з позивачем кредитними договорами, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки наведене не є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним. Укладання відповідачем-1 оспорюваного договору не є збільшенням його кредиторської заборгованості. Доказів, які б свідчили про те, що саме з причини укладення оспорюваного договору збільшено заборгованість відповідача-1 перед позивачем за кредитними договорами, позивачем не надано. Крім того, як вказує скаржник у апеляційній скарзі, на момент укладення оспорюваного договору активи підприємства перебували під обтяженням позивача, тобто виконання кредитних договорів було забезпечено. Отже, збільшення кредиторської заборгованості відповідача-1 за кредитними договорами не впливає на дійсність договору поруки.
Доводи скаржника про те, що оспорюваний договір містить ознаки фіктивного правочину, оскільки на момент укладення спірного договору поруки відповідач-1 був повністю залежним від кредитних коштів, які надавалися позивачем, активи підприємства перебували під обтяженням позивача, підприємство не мало достатніх оборотних коштів, товарів, майна, необхідних для виконання таких зобовґязань, виконавчими службами були накладені арешти та заборони на майно та грошові кошти товариства; у діях сторін оспорюваного договору відсутня головна ознака правочину –спрямованість на встановлення, припинення або іншу видозміну цивільних правовідносин, фактично відбулася лише імітація правочину, до уваги судовою колегією не приймаються з огляду на не доведеність позивачем належними доказами фіктивності правочину з боку усіх сторін оспорюваного договору, в тому числі і ПП “Юліус”. Судова колегія вважає, що звернення відповідача-2 у справі про банкрутство № 11/19 з грошовими вимогами до боржника (відповідача-1) доводить намір створення юридичних наслідків.
Твердження позивача про те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тій обставині, що оскаржуваний договір укладено з порушенням вимог ч.1 ст.71 Закону України “Про акціонерні товариства” між повґязаними особами, які були заінтересовані в укладенні такого право чину, не приймаються до уваги судовою колегією, оскільки позивачем не доведено в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України належними доказами наявність умислу посадових осіб в укладенні та подальшому невиконанні оспорюваного договору; крім того, наведений закон діє з 30.04.2009 року, а оспорюваний договір було укладено 01.02.2009 року.
Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника про те, що дії відповідачів щодо укладення спірного договору, ухилення відповідача-1 від виконання умов укладених з позивачем кредитних договорів свідчать про зловживання відповідачами своїм правом та порушення принципів добросовісності, розумності та справедливості до уваги судовою колегією не приймаються як безпідставні.
За наведених обставин, підстави для визнання оспорюваного договору недійсним, які передбачені ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України відсутні.
Щодо обставин визнання оспорюваного договору недійсним на підставі ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України судова колегія зауважує на наступне.
Цивільна дієздатність юридичної особи визначена ст. 92 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту якої, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
До повноважень Наглядової ради товариства Статутом віднесено право прийняття рішення про укладення договорів (угод) на суму, що перевищує 300 000 грн. (п.14.5.2 Статуту відповідача-1).
Представництво, як то встановлено ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
До матеріалів справи ВАТ "Кіровоградський кар'єр надало протокол засідання наглядової Ради акціонерного товариства від 01.02.2009, згідно якого прийнято рішення про укладення договору поруки з ПП "Юліус" та ВАТ "КБМУ № 5" із наданням повноважень на підписання договору заступнику генерального директора ВАТ "Кіровоградський кар'єр" ОСОБА_1
Наказом ВАТ „Кіровоградський кар’єр” № 2/01-09-о/с від 15.01.2009 року відповідно до рішення наглядової ради ВАТ „Кіровоградський кар’єр” від 15.01.2009 року ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника генерального директора ВАТ „Кіровоградський кар’єр” з 15.01.2009 року.
Пунктом 15.2 Статуту відповідача-1 передбачено, що до складу дирекції входить крім генерального директора та першого заступника генерального директора ще й заступник генерального директора, отже, підписання оспорюваного договору заступником генерального директора ОСОБА_1, який входив на момент укладення оспорюваного договору до складу Дирекції товариства на підставі довіреності, що не суперечить статутним документам відповідача-1 та спростовує доводи позивача щодо відсутності повноважень на підписання договору поруки у ОСОБА_1
Враховуючи наведене і те, що надана позивачем до матеріалів справи копія кредитного договору № 1/2009-К від 31.03.2009 року підписана з боку відповідача-1 ОСОБА_1, який діяв також на підставі довіреності, але нотаріально посвідченої, доводи скаржника про підписання оспорюваного договору (від 01.02.2009 року) з боку відповідача-1 з перевищенням повноважень не приймаються до уваги судовою колегією.
Підстави для визнання оспорюваного договору недійсним згідно з ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України відсутні.
Доводи скаржника по те, що судом першої інстанції не перевірено наявність та дійсність зобовґязання ВАТ “Кіровоградське БМУ № 5” перед ПП “Юліус” за договором поставки від 01.02.2009 року на час укладання оспорюваного договору, не приймаються до уваги судовою колегією з огляду на приписи ст.33 Господарського просувального кодексу України та оскільки доказів, які б свідчили про відсутність та/або недійсність зобовґязання ВАТ “Кіровоградське БМУ № 5” перед ПП “Юліус” за договором поставки від 01.02.2009 року на час укладання оспорюваного договору, позивачем не надано. Відповідачем-1 до матеріалів справи надані: договір поставки від 01.02.2009 року (а.с.27 т.2), видаткову накладну (а.с.83 т.2), платіжне доручення про часткову оплату поставлених металовиробів (а.с.84 т.2).
Позиція скаржника про те, що справжньою метою укладення оспорюваного договору було штучне збільшення кредиторської заборгованості ВАТ “Кіровоградський карґєр” перед ПП “Юліус”, з метою доведення відповідача-1 до банкрутства, неможливості відновлення його платоспроможності та введення ліквідаційної процедур, що унеможливить подальше виконання умов кредитних договорів укладених між позивачем та відповідачем-1 не підтверджена позивачем належними доказами.
Крім того, судова колегія зауважує, що позивач у справі не є стороною оспорюваного договору.
Так, згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом порушеного права та обрати спосіб такого захисту.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Водночас, результатом задоволення господарським судом позову ПАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк” про визнання оспорюваного договору недійсним мало б стати застосування наслідків недійсності цієї угоди, що, в свою чергу, стосується виключно сторін оспорюваного правочину /відповідачів у справі/ та на права позивача не поширюється.
Отже, право позивача, який вважає, що укладений між відповідачами оспорюваний договір порушує його права, не підлягає захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди із застосуванням правового механізму, встановленого ст. 216 Цивільного кодексу України.
Підстави для скасування рішення, які передбачені ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.
Керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк” м.Київ –залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.12.2010р. у справі № 12/124 –залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М. Лисенко
Суддя І.В.Тищик
Суддя О.В.Голяшкін
Повний текст постанови підписаний 04.02.2011 року.