1Справа № 336/2861/21 2/335/354/2022

                                        УХВАЛА

                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       25 січня 2022 року                                                        м. Запоріжжя

       Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

       головуючого судді Макарова В.О.,

       за участі секретаря судового засідання Лиса Ю.О.,

       представника позивача адвоката Тягунова О.А.,

       представника відповідача Рибалко Є.С.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Тягунова Олега Анатолійовича про передачу на розгляд іншому суду цивільної справи за первісним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про визнання Акту розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу і його вартості неправомірними, та зустрічним позовом Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості донарахованого (необлікованого) об`єму природного газу,

                                        ВСТАНОВИВ:

       19.04.2021 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Тягунова О.А., звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», в якій просила:

       1) визнати Акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу на загальну суму 28 772,31 грн., за адресою: АДРЕСА_1 , до споживача ОСОБА_1 неправомірним;

       2) скасувати Акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу на загальну суму 28 772,31 грн. відносно споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

       3) стягнути з АТ «Оператора газорозподільної системи «Запоріжгаз» витрати на правничу допомогу в розмірі 21 500,00 грн.;

       4) стягнути з АТ «Оператора газорозподільної системи «Запоріжгаз» витрати пов`язані з проведенням незалежного трасологічного дослідження газового лічильника марки Gallus 2000 G4 заводський номер U03073686 в Запорізькому науково-дослідному експертно-криміналістичного центру МВС України на загальну суму 506,52 грн.;

       5) стягнути з АТ «Оператора газорозподільної системи «Запоріжгаз» поштові витрати на загальну суму 248,90 грн.

       Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2021 року, вищезазначену позовну заяву ОСОБА_1 було передано за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

       Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.06.2021 року, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 повернуто Шевченківському районному суду м. Запоріжжя для розгляду по суті.

       Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2021 року, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 повторно передано на розгляд до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

       Як вбачається з ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2021 року, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя передав вищевказаний позов на розгляд Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя на підставі ст. 27 ч. 2 ЦПК України, якою встановлені правила загальної територіальної підсудності, - за місцем знаходження відповідача, зазначаючи про те, що позивачем не обґрунтовані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», а тому позов поданий до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя за зареєстрованим місцем проживання позивача за відсутності для того відповідних підстав. На зазначену категорію справ також не розповсюджується і правила виключної підсудності, у зв`язку з чим, справу було передано за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

       Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються, а тому ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.08.2021 року, якому, на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями була розподілена цивільна справа, позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до свого провадження, відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

       В межах строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження, на стадії підготовчого провадження, до суду від відповідача Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

       Також, 04.10.2021 року до суду від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості донарахованого об`єму природного газу.

       Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2021 року, об`єднано в одне провадження первісну позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про визнання Акту розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу і його вартості неправомірними, та зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості донарахованого (необлікованого) об`єму природного газу. Надано справі загальний номер: Справа № 336/2861/21. Підготовче провадження у даній справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

       До початку розгляду справи по суті, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Тягунов О.А. звернувся до суду із клопотанням про передачу даної справи на розгляд до іншого суду, посилаючись на те, що провадження у даній справі відкрито із порушенням правил територіальної підсудності. Спір між сторонами має виключну підсудність (ст. 30 ЦПК України), виник з приводу надання послуг з постачання природного газу в житло, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а тому повинен розглядатись за місцем знаходження нерухомого майна, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в Постанові від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17.

        Враховуючи те, що будь-яке рішення, яке буде ухвалено Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя підлягатиме скасуванню через порушення підсудності, представник позивача у судовому засіданні просив позовну заяву ОСОБА_1 та зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» направити до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, як належного суду, для розгляду справи по суті.

       Представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення клопотання заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

       Проаналізувавши заявлене клопотання про передачу справи на розгляд до іншого суду та його мотиви, заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає задоволенню з наступних мотивів.

       Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

       Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

       Згідно з вимогами частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

       Частиною першою статті 23 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

       Як зазначено у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 640/16548/16-ц, до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про: право власності на таке майно; право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України, далі -ЦК України); поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 цього Кодексу); поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 цього Кодексу); право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди, тощо; визнання правочину з нерухомістю недійсним; звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

       За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майном або певними діями, пов`язаними з цим майном.

       Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

       Отже, слід дійти висновку, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

       Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 910/10647/18.

       У постанові від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/19 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

       Як вбачається з ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2021 року, позов ОСОБА_1 був поданий до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя за зареєстрованим місцем проживання позивача за відсутності для того відповідних підстав. На зазначену категорію справ також не розповсюджується і правила виключної підсудності, а тому позовна заява має подаватися за правилами загальної підсудності, тобто за місцем знаходження відповідача, у зв`язку з чим, справу було передано за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

       Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

       Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

       Відповідно до ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

       При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

       Так, Верховний Суд у Постанові від 10.10.2019 року по справі № 61-14226св19 вказав на те, що «у разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватись правила виключної підсудності».

       Отже, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

       Крім цього, згідно п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01.03.2013 року, якою роз`яснено схожі за своєю суттю правовідносини, - перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

       Згідно п. 42 цієї ж Постанови виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

       Судом встановлено, що предметом первісної позовної заяви у зазначеній справі є вимоги про визнання Акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу на загальну суму 28 772,31 грн., за адресою: АДРЕСА_1 , до споживача ОСОБА_1 неправомірним; скасування Акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу на загальну суму 28 772,31 грн. відносно споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнення з АТ «Оператора газорозподільної системи «Запоріжгаз» на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 21 500,00 грн., витрати пов`язані з проведенням незалежного трасологічного дослідження газового лічильника марки Gallus 2000 G4 заводський номер U03073686 в Запорізькому науково-дослідному експертно-криміналістичного центру МВС України на загальну суму 506,52 грн., та поштових витрат на загальну суму 248,90 грн.

       А предметом зустрічної позовної заяви у даній справі є: стягнення з ОСОБА_1 вартості донарахованого необлікованого об`єму та обсягу природного газу у сумі 28 772,31 грн., що надавались за адресою: АДРЕСА_1 .

       Таким чином, з наведеного вище вбачається, що первісна позовна заява та зустрічна позовна заява подані з приводу нерухомого майна, а саме стосується питань газопостачання, газоспоживання в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснення донарахувань об`ємів газу, рішень щодо цього і т.і., а тому суд приходить до висновку що на спірні правовідносин поширюється виключна підсудність відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України, отже вказана справа повинна розглядатися за місцем знаходження нерухомого майна, тобто за правилами виключної підсудності.

       Підстав для застосування іншого виду підсудності судом не вбачається.

       Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17.

       Адреса, за якою знаходиться нерухоме майно (будинок  АДРЕСА_1 ), не відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, оскільки знаходиться на території, яка підсудна Шевченківському районному суду м. Запоріжжя.

       Як зазначено у пункті 45 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», якщо після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду (розгляду справи по суті - стаття 173 ЦПК) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін.

       Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

       Згідно зі ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

       Таким чином, беручи до уваги, що зазначений позов виникає з приводу нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що не відноситься до територіальної юрисдикції Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, вказану цивільну справу слід передати на розгляд Шевченківському районному суду м. Запоріжжя, оскільки справа належить до його територіальної юрисдикції (підсудності).

       Отож, з наведеного можна підсумувати, що Шевченківський районний суд м. Запоріжжя помилково чи неправильно направив до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до підсудності іншого суду, тому Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя передає справу на розгляд Шевченківському районному суду м. Запоріжжя, як направлену внаслідок порушення правил підсудності.

       Таке рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої ст.ст. 31, 32 ЦПК України. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності цивільних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом.

       Крім того, рішення є виконанням вимог закону, адже як передбачено ч. 1 ст. 378 ЦПК України, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення апеляційним судом з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

       Враховуючи викладене та виходячи із системного аналізу зазначених норм ЦПК України, оскільки провадження було відкрито з порушенням норм процесуального права, а також беручи до уваги, що у випадку ухвалення рішення по справі, в подальшому таке рішення може бути скасоване, як таке, що прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) у відповідності до статті 378 ЦПК України, та з метою недопущення порушення правил підсудності, враховуючи той факт, що провадження у справі по суті не розпочато, з метою повного та об`єктивного розгляду справи, суд вважає за необхідне направити цивільну справу за первісною позовною заявою ОСОБА_1 та зустрічною позовною заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», до Шевченківському районному суду м. Запоріжжя, до територіальної юрисдикції якого належить дана справа.

       Таким чином, із врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Тягунова О.А. про передачу даної цивільної справи на розгляд за підсудністю до суду за місцем знаходження нерухомого майна, тобто за правилами виключної підсудності, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 30, 31, 258-260, п. 9 ч. 1 ст. 353, ст. 354 ЦПК України, суд,

                                               УХВАЛИВ:

       Клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Тягунова Олега Анатолійовича про передачу на розгляд іншому суду цивільної справи – задовольнити.

       Цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про визнання Акту розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу і його вартості неправомірними, та зустрічним позовом Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості донарахованого (необлікованого) об`єму природного газу - передати на розгляд Шевченківському районному суду м. Запоріжжя за підсудністю.

       Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цією статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а у разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

       Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

       Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

       Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25.01.2022 року.

Повна ухвала суду складена 26.01.2022 року.

       Суддя                                                                         В.О. Макаров