Приморський районний суд м.Одеси

Справа  № 2а-147/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10.02.2011 року Приморський районний суд м.Одеси  в складі:

головуючого-судді                            Деруса А.В.

при секретарі                            Брус Н.П.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси про визнання відмови нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»безпідставною, та зобов’язання вчинити певні дії, -   

В С Т А Н О В И В:

      Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до  Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про відновлення пропущеного строку для звернення до суду; визнання протиправною відмови виплатити щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни; зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31  грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, та з 01 січня 2010 року по цей час включно в сумі 3908,13 грн., вказуючи, що вона належить до соціальної групи дітей війни та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У порушення закону відповідач перерахунок пенсії не здійснив, тому позивачка звернулася до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

      Позивачка до суду не з’явилася, надіслала на адресу суду заяву, в якій вказала, що позов підтримує в повному обсязі та просила справу розглядати без її участі.

      Представник відповідача до суду не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини не явки суду не повідомив.

      Проаналізувавши надані сторонами докази, суд встановив, що позивач належить до соціальної групи «Діти війни», що підтверджується копією паспорта, а також тим, що позивач перебуває на обліку в УПФ України в Приморському районі м. Одеси де й отримує пенсію. Також встановлено, що позивач отримав у 2008 році підвищення до пенсії у розмірі: з 01.01.2008р. –47 грн., з 22.05.2008р. –48,10 грн., з 01.07.2008р. –48,20 грн., з 01.10.2008р. –49,8 грн.

      Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-IV від 18.11.2004 року (набрав чинності з 01.01.2006 року) зі змінами на 09.07.2007 рік, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

       Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року  у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст. 28 вищезазначеного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом.   

       Суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни.               

       Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановила розмір прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність: з 1 січня –380 гривень, з 1 квітня –406 гривень, з 1 жовтня –411 гривень.

       Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»серед яких: ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, та п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, а отже з цього часу відновлено дію ст. 6 Закону в повному обсязі.

       Стаття 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»встановила розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня –470 гривень, з 1 квітня –481 гривня, з 1 липня –482 гривні, з 1 жовтня –498 гривень.

       Рішенням Конституційного Суду України по справі № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року було визнано неконституційними п. 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

       Таким чином редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»повернулась в стан, що існував до внесення змін від 28.12.2007 р.           

       Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.           

       За таких обставин, суд вважає, що право позивача порушено, він має право на підвищення  пенсії в розмірі, визначеному Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

      Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»було надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.   

      До цього часу положення Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»  та Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»не скасовані та неконституційними не визнавались, тому суд приходить до висновку, що вимоги стосовно 2009-2010 років не підлягають задоволенню.

     Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

     Правові положення, які передбачають виплату підвищення у розмірі 30 % надбавки до мінімальної пенсії за віком є чинними з 09 липня 2007 року.

     Таким чином з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року позивачка мала право на перерахунок підвищення у розмірі 30 % надбавки до мінімальної пенсії за віком.

     Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якого мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується включно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки чинним законодавством іншого визначення розміру мінімальної пенсії за віком не передбачено.

     У відповідності до статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

     З урахуванням встановленого при розгляді справи суд прийшов до висновку, що УПФ діяло без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями на досягнення яких спрямовані його дії, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме шляхом зобов'язання відповідача провести перерахунок та доплатити позивачу різницю між сумою сплаченого підвищення до пенсії та 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року (з урахуванням виплачених коштів).   

     Суд вважає необхідним не зазначати в рішенні конкретну суму, яку належить виплатити позивачу, оскільки це компетенція відповідного органу пенсійного забезпечення.    

     На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

     Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси про визнання відмови нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»безпідставною, та зобов’язання вчинити певні дії –задовольнити частково.

    Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року (з урахуванням виплачених коштів).

     У задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

     Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя:           А. В. Дерус