Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

       РІШЕННЯ

       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3614/17

номер провадження 2/695/37/22

18 січня 2022 року                                                        м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Середи Л.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Біліченко С.В., Оніщенко Н.В.,

представника позивачів – адвоката Зеленого Ю.В.,

представника відповідача – адвоката Сизька Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_4 ) про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та зустрічним позовом ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_4 ) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, –

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , в якому просять:

-визнати за позивачами право власності в порядку спадкування за заповітом на 3/8 частини житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд по АДРЕСА_1 , які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ;

-визнати за позивачами в порядку спадкування за заповітом на 3/8 частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, площею 0,459 га, кадастровий номер 7110400000:09:008:0039, яка розташована у АДРЕСА_2 , та яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі вказують, що після смерті ОСОБА_5 , відкрилась спадщина, яка складається з 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,459 га, кадастровий номер 7110400000:09:008:0039, яка розташована у АДРЕСА_2 . Відповідно до заповіту ОСОБА_5 від 21.02.1981, остання заповіла позивачам 3/8 частини житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд за вказаною адресою. Згідно з рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.04.2016 № 695/4240/15-ц визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_6 , право власності на 1/8 частину житлового будинку садибного типу з відповідною частиною господарсько-побутових будівель та споруд (крім самовільно збудованих) по АДРЕСА_1 , які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 його дружині ОСОБА_5 , та яку прийняв ОСОБА_6 , проте юридично не оформив своїх прав та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_6 , право власності на 1/8 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і споруд, площею 0,0459 га, кадастровий № 7110400000:09:008:0039, що розташована у АДРЕСА_2 , які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 його дружині ОСОБА_5 , та яку прийняв ОСОБА_6 , проте юридично не оформив своїх прав та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Як зазначено у позові, позивачі звернулись до Золотоніської державної нотаріальної контори щодо оформлення спадщини, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спірне нерухоме майно.

Ухвалою суду від 28.12.2017 відкрито провадження у справі за даним позовом за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання з розгляду справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, 02.04.2018 представником відповідача ОСОБА_3 – адвокатом Сизьком Б.Б. подано до суду відзив, в якому останній вказує про безпідставність позовних вимог. Представник відповідача зазначає, що станом на день посвідчення заповіту спадкодавцеві на праві приватної власності належало ј частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд. Відтак, на думку представника відповідача, позивачам за заповітом належить 3/32 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд. Також представник відповідача наполягає, що ОСОБА_6 на підставі ч. 3 ст. 1268 та ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України прийняв у спадщину після смерті своєї дружини як обов`язкову частку у спадщині, так і частину спадщини, яка неохоплена заповітом.

Також 02.04.2018 ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить:

-визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_6 право власності на 1/4 частину житлового будинку садибного типу з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд по АДРЕСА_1 ;

-визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_6 право власності на 7/8 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, площею 0,459 га, кадастровий номер 7110400000:09:008:0039, яка розташована АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_3 вказує, що її батько ОСОБА_6 , на підставі ч. 3 ст. 1268 та ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України прийняв у спадщину після смерті своєї дружини, ОСОБА_5 , як обов`язкову частку у спадщині, так і частину спадщини, яка неохоплена заповітом.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21.05.2018 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та об`єднано їх, присвоївши об`єднаним справам реєстраційний номер 695/3614/17.

Ухвалою від 04.07.2018 закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду по суті.

У подальшому ухвалою від 03.12.2018, у зв`язку із закінченням повноважень судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Степченка М.Ю., на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2018 дану цивільну справу прийнято суддею Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середою Л.В. до свого провадження.

На підставі ухвали суду від 10.02.2020 залучено в якості правонаступника померлої відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 її дочку ОСОБА_4 .

04 серпня 2021 року позивачі звернулись до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просили визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом на 3/8 (по 3/16 частини кожному) частини житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд по АДРЕСА_1 , які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та визнати за ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом на 3/8 (по 3/16 частини кожному) частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, площею 0,459 га, кадастровий номер: 7110400000:09:008:0039, яка розташована у АДРЕСА_2 , та яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Судове засідання з розгляду справи призначено на 17.01.2022 року о 16.00 год.

Представник позивачів за первісним позовом та відповідачів за зустрічною позовною заявою, судовому засіданні позовні вимоги підтримав, уточнений позов просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічною позовною заявою, проти задоволення первісного позову заперечував, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, просив задовольнити зустрічний позов повністю з підстав, вказаних у зустрічній позовній заяві.

Заслухавши доводи та пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, щона підставі свідоцтва № НОМЕР_1 на право особистої власності на житловий будинок, виданого Золотоніською міською радою депутатів від 16.12.1974 на підставі рішення виконавчого комітету Золотоніської міської ради депутатів № 14-529 від 13.11.1974 замість проекту будівництва від 28.03.1967, ОСОБА_7 належить 1/2 житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного свідоцтва на 1/4 частину будинку видано свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя на ім`я ОСОБА_8 21.11.1978 реєстраційним номер 3569, що підтверджується відмітками нотаріуса на зворотньому боці свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок № 1365 від 16.12.1974.

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Золотоніської нотаріальної державної контори 01.12.1978 за № 3744,  ОСОБА_8 продав  ОСОБА_7 1/4 частину будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 . Ця 1/4 частина будинку з відповідною частиною надвірних будівель належить ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Золотоніською державною нотаріальною конторою 21.11.1978 реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого в Золотоніському інвентбюро 21.11.1978.

Згідно із свідоцтвом про розірвання шлюбу (серії НОМЕР_3 від 26.10.1978 року) після розірвання шлюбу ОСОБА_7 присвоєно прізвище  ОСОБА_9 .

Відповідно до заповіту від 21.02.1981, посвідченого державним нотаріусом Золотоніської нотаріальної державної контори Сахно В.І., ОСОБА_10 заповіла належні їй 3/8 частин будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З матеріалів справи судом встановлено, та визнається сторонами, що згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 від 30.04.1981 ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 одружилась з ОСОБА_6 і після одруження їй було присвоєно прізвище ОСОБА_11 .

Згідно із свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 від 08.02.1957 ОСОБА_6 також є батьком народженої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_12 , прізвище якої після укладення 30.04.1976 шлюбу – ОСОБА_13 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, № витягу 00009110256 від 07.06.2011.

Відповідно до Державного акта серії ЯЄ № 124505 від 25.03.2007 ОСОБА_14 є власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і споруд, площею 0,0459 га, кадастровий номер 7110400000:09:008:0039, що розташована у АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_14 , після смерті якої відкрилась спадщина на майно у вигляді 1/2 частини будинку з надвірними спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 , та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і споруд, площею 0,0459 га, кадастровий номер 7110400000:09:008:0039, яка розташована у АДРЕСА_2 .

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії спадкової справи померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , спадкова справа № 36/2009, 06.02.2009 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Золотоніської міської державної нотаріальної контори із відповідними заявами про прийняття спадщини. ОСОБА_6 з такою заявою звернувся 09.02.2009.

Згідно з Витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 06.02.2009 № 18438148 у Спадковому реєстрі наявна інформація про заповіт ОСОБА_15 від 21.02.1981, посвідчений Золотоніською міською державною нотаріальною конторою, номер у Спадковому реєстрі 3950055, Серія та номер бланка: номер в реєстрі нотаріальних дій 533.

У подальшому ІНФОРМАЦІЯ_6 помер чоловік ОСОБА_14 і батько ОСОБА_3 – ОСОБА_6 , спадщину після смерті якого прийняла ОСОБА_3 шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.04.2016 у справі № 695/4240/15-ц, яке набрало законної сили 17.05.2016 позовну заяву ОСОБА_3 до Золотоніської міської ради, третіх осіб на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права в порядку спадкування за спадковою трансмісією на 5/16 частин домоволодіння та земельної ділянки задоволено частково: визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_6 , право власності на 1/8 частину житлового будинку садибного типу з відповідною частиною господарсько-побутових будівель та споруд (крім самовільно збудованих) по АДРЕСА_1 , які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружині ОСОБА_5 , та яку прийняв ОСОБА_6 , проте юридично не оформив своїх прав та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_6 , право власності на 1/8 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і споруд, площею 0,0459 га, кадастровий № 7110400000:09:008:0039, що розташована у АДРЕСА_2 , які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружині ОСОБА_5 , та яку прийняв ОСОБА_6 , проте юридично не оформив своїх прав та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалюючи рішення у справі № 695/4240/15-ц від 06.04.2016 суд виходив з того, що спадкоємцями за заповітом, що прийняли спадщину, є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (3/8 частин будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться у АДРЕСА_1 ), спадкоємцем за законом, що прийняв спадщину, є ОСОБА_6 (1/8 частина будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться у АДРЕСА_1 ).

Також у рішенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.04.2016 у справі № 695/4240/15-ц зазначено, що ОСОБА_5 стала власником земельної ділянки після складання заповіту, а тому дане нерухоме майно не охоплене заповітом.

Враховуючи, що сторонами не надано відомостей щодо площі земельної ділянки, на якій розміщені спадкові частки будинку та надвірних споруд, та площі земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, тому суд ухвалюючи рішення у справі № 695/4240/15-ц виходив з розміру, що є пропорційним до часток осіб у праві власності житлового будинку та надвірних споруд (п. 4 ст. 120 ЗК України), тобто ОСОБА_1 , ОСОБА_2 прийняли 3/8 частин земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та надвірних споруд у АДРЕСА_2 , а ОСОБА_6 1/8 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та надвірних споруд у АДРЕСА_2 .

Як зазначено у рішенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.04.2016 у справі № 695/4240/15-ц відповідно до копії спадкової справи № 9/2015, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 спадкоємцем, що подав заяву про прийняття спадщини є дочка померлого ОСОБА_3 .

Також судом при розгляді вказаної справи було встановлено, що ОСОБА_3 прийняла спадщину у встановлений чинним законодавством термін відповідно до ст. 1268 ЦК України.

Оскільки на час смерті ОСОБА_6 мав право на 1/8 частина будинку з відповідною частиною надвірних будівель та 1/8 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, що знаходяться у АДРЕСА_1 , тому ухвалюючи рішення у справі № 695/4240/15-ц суд дійшов до висновку, що ОСОБА_3 спадкує саме ці частини садиби та присадибної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція – це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Преюдиційне значення мають не правові висновки суду, а обставини (факти), встановлені судом в іншій справі. Правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями. Висновки судів щодо прав та обов`язків сторін не є преюдиціальними для інших судів при розгляді ними справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії спадкової справи померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_16 , спадкова справа № 36/2009, 16.06.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Золотоніської міської державної нотаріальної контори із заявою вх. № 241 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , в якій вказують, що на день смерті останньої залишилось спадкове майно: Ѕ частки у праві власності житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка загальною площею 0,0459 га, розташована по АДРЕСА_2 . Також у заяві від 16.06.2017 № 241 зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є єдиними спадкоємцями, та вони прийняли вказане майно і просять видати свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Постановою державного нотаріуса Золотоніської міської державної нотаріальної контори Перкалюка С.В. про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 16.06.2017 № 434/02-31 відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на 3/8 часток у праві власності житлового будинку, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавниці.

Вважаючи протиправною відмову державного нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись у грудні 2017 року до суду з даним цивільним позовом.

У подальшому ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_6 від 16.06.2018.

Дочкою померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_7 від 17.11.1979 та свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_8 від 12.08.2000.

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24.01.2020, посвідченого державним нотаріусом Золотоніської міської державної нотаріальної контори Перкалюк С.В., спадкова справа № 139/20018, зареєстрованому в реєстрі за № 20 спадкоємицею ОСОБА_3 щодо 1/8 частки у праві власності житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель і споруд, який знаходиться по АДРЕСА_1 та належала померлій на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.04.2016, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.07.2019, номер запису про право власності 32285040, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1866530971104 є ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.01.2020, посвідченого державним нотаріусом Золотоніської міської державної нотаріальної контори Перкалюк С.В., спадкова справа № 139/20018, зареєстрованому в реєстрі за № 21 спадкоємицею ОСОБА_3 щодо 1/8 частки у праві власності земельної ділянки, загальною площею 0,0459 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та належала померлій на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.04.2016, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.07.2019, номер запису про право власності 322888195, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1866781371104, кадастровий номер: 7110400000:09:008:0039 є ОСОБА_4 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зауважує, що у заповіті від 21.02.1981, посвідченому державним нотаріусом Золотоніської нотаріальної державної контори Сахно В.І., ОСОБА_10 заповіла належні їй 3/8 частин будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Водночас відповідно до паспорта серія НОМЕР_9 виданого 02.11.2002 Золотоніським МРВ УМВС України в Черкаській області по батькові ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У даному положенні йдеться про умови, за яких можливе встановлення інших юридичних фактів, до таких умов віднесено: а) встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються та припиняються особисті майнові права; б) якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пленум Верховного Суду України у постанові №5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», роз`яснив, що такі справи розглядаються, якщо згідно із законом, такі факти породжують юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Враховуючи, що між сторонами наявний спір про право, встановлення факту, що в заповіті ОСОБА_10 від 21.02.1981, посвідченому державним нотаріусом Золотоніської нотаріальної державної контори Сахно В.І. належить розуміти замість неправильного по батькові одного із спадкоємців ОСОБА_2 « ОСОБА_17 » правильне « ОСОБА_18 » - пов`язане з наступним вирішенням спору про право, законом не визначено іншого порядку його встановлення, а також те, що у разі встановлення такого юридичного факту, допущеної описки в заповіті, у заявника виникають майнові права щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд приходить до висновку, що дана технічна помилка (описка) у вказаному заповіті не впливає на його дійсність.

Наведене узгоджується з позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 397/1396/19 (провадження № 61-14040 св 20), з якої вбачається, що технічні помилки (описки) у заповіті не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення, оскільки він містить особистий підпис заповідача, який свідчить та підтверджував його дійсні наміри.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог у первісному та зустрічному позовах, суд зазначає про таке.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті

Згідно із ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.

Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

До обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку.

Згідно з ч. 1 ст. 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Частиною першою статті 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1258 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії спадкової справи померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , спадкова справа № 36/2009, 06.02.2009 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Золотоніської міської державної нотаріальної контори із відповідними заявами про прийняття спадщини. ОСОБА_6 з такою заявою звернувся 09.02.2009.

При цьому, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вчасно звернулись до Золотоніської міської державної нотаріальної контори, де під час оформлення заяв про наміри вступити у спадщину їм було роз`яснено зміст ст. 1223, 1231, 1232, 1268, 1281, 1282, 1297 ЦК України, які містять правові наслідки, зумовлені вступом у спадщину, однак не містять чіткої вказівки на необхідність звернення до нотаріуса, у зв`язку з чим останні були безумовно впевнені, що вчасно і правильно виконали свій обов`язок щодо прийняття спадщини, а їх дії спрямовані і свідчать про її прийняття, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 13.12.2018 у справі № 526/223/17 (провадження № 61-29759 св 18).

Відтак, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом, що єдиним, хто прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_6 .

Суд також зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При цьому, в копії спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , спадкова справа № 36/2009 відсутні заяви спадкоємців за заповітом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відмову від прийняття спадщини.

Згідно з абзацом першим частини першої ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно до пп 5.6 п. 5 гл. 1 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 за № 296/5 коло спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначається на день відкриття спадщини. При цьому право на обов`язкову частку є особистим невідчуджуваним правом і не може передаватись іншій особі, в тому числі переходити в порядку спадкової трансмісії.

Відповідно до даних спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_19 , заява ОСОБА_6 про те, що із змістом заповіту померлої його дружини ОСОБА_19 він ознайомлений, зміст ст. 1241 ЦК України йому роз`яснений і він претендує (чи не претендує) на одержання обов`язкової частки, відсутня, тобто відсутні відомості щодо прийняття ОСОБА_6 обов`язкової частки у спадщині після померлої його дружини.

Відтак, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом, що ОСОБА_3 мала право на прийняття обов`язкової частки ОСОБА_6 у спадщині після смерті ОСОБА_5 .

При вирішенні даного спору, суд також бере до уваги, що відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України, в редакції чинній станом на час смерті ОСОБА_5 передбачалось, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України в редакції чинній станом на час смерті ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Отже статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

При вирішенні даного спору, суд також зауважує, що ухвалюючи рішення у справі № 695/4240/15-ц від 06.04.2016 суд виходив з того, що спадкоємцями за заповітом, що прийняли спадщину, є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (3/8 частин будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться у АДРЕСА_1 ), спадкоємцем за законом, що прийняв спадщину, є ОСОБА_6 (1/8 частина будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться у АДРЕСА_1 ).

Також у рішенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.04.2016 у справі № 695/4240/15-ц зазначено, що ОСОБА_5 стала власником земельної ділянки після складання заповіту, а тому дане нерухоме майно не охоплене заповітом.

Враховуючи, що сторонами не надано відомостей щодо площі земельної ділянки, на якій розміщені спадкові частки будинку та надвірних споруд, та площі земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, тому суд, ухвалюючи рішення у справі № 695/4240/15-ц виходив з розміру, що є пропорційним до часток осіб у праві власності житлового будинку та надвірних споруд (п. 4 ст. 120 ЗК України), тобто ОСОБА_1 , ОСОБА_2 прийняли 3/8 частин земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та надвірних споруд у АДРЕСА_2 , а ОСОБА_6 1/8 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та надвірних споруд у АДРЕСА_2 .

Як зазначено у рішенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.04.2016 у справі № 695/4240/15-ц відповідно до копії спадкової справи № 9/2015, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 спадкоємцем, що подав заяву про прийняття спадщини є дочка померлого ОСОБА_3 .

Також судом при розгляді вказаної справи було встановлено, що ОСОБА_3 прийняла спадщину у встановлений чинним законодавством термін відповідно до ст. 1268 ЦК України.

Оскільки на час смерті ОСОБА_6 мав право на 1/8 частина будинку з відповідною частиною надвірних будівель та 1/8 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, що знаходяться у АДРЕСА_1 , тому ухвалюючи рішення у справі № 695/4240/15-ц суд дійшов до висновку, що ОСОБА_3 спадкує саме ці частини садиби та присадибної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція – це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Преюдиційне значення мають не правові висновки суду, а обставини (факти), встановлені судом в іншій справі. Правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями. Висновки судів щодо прав та обов`язків сторін не є преюдиціальними для інших судів при розгляді ними справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи підстави та предмет спору за первісною й зустрічною позовною заявою, суд приходить до висновку про обґрунтованість первісного позову та відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Також при вирішенні даної справи суд зауважує, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до роз`яснень наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи, що правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності померлої ОСОБА_5 на 1/2 частини будинку з надвірними спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 , та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та надвірних будівель і споруд, площею 0,0459 га, кадастровий номер 7110400000:09: 008:0039, яка розташована у АДРЕСА_2 відсутні, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання за ними частки у праві власності на зазначене нерухоме майно в порядку спадкування частки після померлої ОСОБА_5 є обґрунтованими.

Відтак, суд висновує визнати за позивачами за первісним позовом право власності в порядку спадкування за заповітом на 3/8 частини житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд по АДРЕСА_1 , які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

При цьому враховуючи, що ОСОБА_5 стала власником земельної ділянки після складання заповіту, та спірна земельна ділянка не охоплена заповітом, керуючись норми ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд приходить до висновку, що в цій частині та в межах заявлених позовних вимог, належить визнати за позивачами за первісним позовом в порядку спадкування за законом на 3/8 частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, площею 0,459 га, кадастровий номер 7110400000:09:008:0039, яка розташована у АДРЕСА_2 , та яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом належить задовольнити частково.

Суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прохальна частина первісної позовної заяви не містить клопотання про стягнення з відповідача понесених позивачами судових витрат при зверненні до суду з даним позовом.

Відтак, витрати позивачів щодо сплати судового збору належить віднести на рахунок позивачів.

Керуючись ст., ст. 10, 141, 264, 265, 274 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_4 ) про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом на 3/8 частини (по 3/16 частини кожному) житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель і споруд по АДРЕСА_1 , які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом на 3/8 частини (по 3/16 частини кожному) земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, площею 0,0459 га, кадастровий номер: 7110400000:09:008:0039, яка розташована у АДРЕСА_2 , та яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_4 ) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом – відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з часу виготовлення повного тексту рішення.

Головуючий: Середа Л.В.

Повний текст виготовлено та підписано головуючим 28 січня 2022 року.