Справа № 2а-100/2011

П О С Т А Н О В А

Іменем   України

04 січня 2011 року                                      м. Нова Одеса

Суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області Ітрін М.В., розглянувши у скороченому провадженні в залі суду м. Нова Одеса  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області про нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги по Закону України «Про соціальний захист дітей війни», –  

В С Т А Н О В И В :

02 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон № 2195-IV) має статус дитини війни. На підставі статті 6 Закону № 2195-IV з 1 січня 2006 року їй як дитині війни щомісячно повинні виплачувати соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтями 77 і 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» і пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону № 2195-IV призупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. визнано неконституційними норми Закону України «Про державний бюджет на 2007 р.», яким призупинено дію норми ст. 6 Закону № 2195-IV.

Статтею 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р.» внесено зміни у ст. 6 Закону № 2195-IV, якими встановлена виплата щомісячної соціальної допомоги у розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. визнано неконституційними норми Закону України «Про державний бюджет на 2008 р.», яким внесено зміни до ст. 6 Закону № 2195-IV.

Вказала, що тільки з 01.10.2008 р., відповідач, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. за № 530 сплачує позивачу надбавку до пенсії в розмірі 10 відсотків, що також не відповідає розміру встановленому Законом № 2195-IV. Просила поновити строк звернення до суду, оскільки їй тільки тепер стало відомо про факт порушення відповідачем її прав, визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з відповідача на її користь недоплачену щомісячну державну допомогу з 01 січня 2006 р. по 01 грудня 2010 р. в сумі 8453,70 грн та зобов’язати відповідача надалі її виплачувати.

Відповідач будучи своєчасно та належним чином повідомленим про надходження позовної заяви та відкриття скороченого провадження у справі суду письмові заперечення проти позову не надав.

Дослідивши обставини справи і перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов      ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 1 Закону № 2195-IV (який набрав чинності 01.01.2006 р.) визначено, що дитиною війни є громадянин України, якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком і має статус дитини війни, що підтверджується відповідними документами.

Відповідно до статті 6 Закону № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За правилами ч. 2 ст. 3  Закону № 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, що узгоджується з вимогами ст. 22 Конституції України, яка визначає, що «при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

В силу пункту 17 ст. 77 і пункту 12 ст. 71 відповідно Законів України «Про державний бюджет України на 2006 рік» і «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону № 2195-IV на ці роки зупинено. Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» виплата державної соціальної гарантії дітям війни була передбачена у розмірі, встановленої для учасників війни, а саме 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення пункту 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а також рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення закону, яким зупинено та змінено дію статті 6 Закону № 2195-IV визнані неконституційними.

У резолютивній частині зазначених рішень Коституційним Судом України наголошено, що вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про державний бюджет України» і є обов`язковими до виконання на території України.

Таке твердження грунтується на основі положень ч. 2 ст. 152 Конституції України, в якій викладено, що закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Органи виконавчої влади України, відповідно до вимог ст. 6 Конституції України здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правопорядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством.

Пенсійний Фонд України та його управління на місцях діють на підставі положення “Про Пенсійний Фонд України” і здійснюють свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного Фонду України  (далі – ПФУ). Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету ПФУ, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 9 Положення “Про Пенсійний Фонд України”, передбачено вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Ураховуючи, що фінансування виплат по Закону № 2195-IV проводиться з Державного бюджету України, який затверджується (приймається закон) Верховною Радою України, а не з бюджету ПФУ, законодавчим ініціатором якого є Кабінет Міністрів України, то суд не вбачає підстав для  задоволення позову позивача у спосіб стягнення цих коштів з відповідача. Тому в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.

За таких обставин, єдиним вірним способом, який гарантував би дотримання і захист прав, свобод і інтересів позивача буде зобов'язання відповідача вчинити дії по нарахуванню позивачу до його пенсії підвищення, відповідно до Закону № 2195-IV у вищезазначені періоди часу та виплатити позивачу заборговані грошові кошти.

          З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що право позивача на отримання державної соціальної допомоги порушене і вона має право на її нарахування та виплату у період часу з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року і донарахування і виплату з 22 травня 2008 року по 01 грудня 2010 року.

За правилами ст. 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний  строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частини 1, 2 вказаної статті).

    Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача 02 грудня 2010 р. з вимогою стягнення соціальних виплат за період часу з 01.01.2006 р. по 01.12.2010 р.

Отже позовні вимоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року по 02 червня 2010 року заявлені з пропуском строку на звернення до суду.

Позивач просила поновити пропущений строк на звернення до суду із заявленими вимогами, однак суд не вбачає правових підстав щодо його поновлення, оскільки ці платежі є регулярними і щомісячними, а юридична необізнаність позивача не є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Не підлягають також задоволенню вимоги щодо подальшого нарахування та виплати цієї соціальної допомоги, оскільки невідомо чи буде порушено право позивача у майбутньому.

Керуючись ст.ст. 6-11, 15, 86, 158 – 163 КАС України, суд, –    

П О С Т А Н О В И В:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області щодо нарахування не в повному обсязі підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 в період часу з 02 червня 2010 року по 01 грудня 2010 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком з розрахунку за період з 02 червня 2010 року по 01 грудня 2010 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з  моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя – підпис

Копія вірна:    Суддя: