Справа № 182/1465/21

Провадження № 1-і/182/1/22

У Х В А Л А

Іменем України

28.01.2022 року                                                        м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: судді – ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі клопотання прокурора Покровського відділу Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 за обвинувальним актом у кримінальному провадженні від 14.09.2020 за № 12020040000000691 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1, 7, 12  ч.2 ст. 115 КК України:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – м. Нікополь, Дніпропетровської області, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , фактично проживає у АДРЕСА_2 , раніше не судимомого

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження – м. Нікополь, Дніпропетровської області, який зареєстрований та фактично проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судимого

за участю сторін судового провадження:

прокурора         ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9

потерпілого ОСОБА_10

ВСТАНОВИВ:

       У провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває затверджений прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 14.09.2020 за № 12020040000000691 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1, 7, 12  ч.2 ст. 115 КК України.

       19.01.2022 року прокурор Покровського відділу Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 подала два окремих клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

       Справа розглядається колегією суддів у складі головуючої судді по справі  ОСОБА_12 , суддів ОСОБА_1 ,  ОСОБА_13 . Головуючим суддею по справі призначено розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 21.01.2022 року о 14.30 год. Розгляд клопотання відкладено на 28.01.2022 року на 11.00 год. за заявою прокурора та у зв`язку з наявкою прокурора, захисників обвинувачених і захисників потерпілих.

       З 24.01.2022 року головуюча по справі ОСОБА_12 перебуває на лікарняному у зв`язку з хворобою на коронавірус COVID-19. 

Відповідно до абз.5 пункту 20-5 розділу ІХ „Перехідні положення” Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що „ Тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановити такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.

Розгляд питань, які віднесено до повноважень слідчого судді (крім розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування), та окремих питань під час судового провадження здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

......

У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.”

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді по справі ОСОБА_12 , клопотання прокурора щодо обрання запобіжного заходу відносно обвинувачених у вигляді тримання під вартою на підставі пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України,  Засад використання автоматизованої системи документообігу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області 26.01.2022 року передано на розгляд судді зі складу колегії суддів ОСОБА_1 .

Прокурор мотивував подані клопотання тим, що обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які вчинили особливо тяжкий злочин, можуть переховуватись від суду, бо санкція статті, за якою вони обвинувачуються, передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років або довічне позбавлення волі, вони повною мірою усвідомлюють невідворотність покарання, і це може стимулювати їх до переховування; незаконно впливати на потерпілих, свідків, місце проживання яких їм відомі, а оскільки, враховуючи насильницький характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого вони підозрюються, вину не визнають, вони можуть вмовляннями, погрозами чи іншим способом незаконно тиснути на свідків, потерпілих щодо зміни в подальшому ними свідчень, що призведе до уникнення від кримінальної відповідальності; обвинувачені можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачені вчинили особливо тяжкий злочин, що свідчить перш за все про їх байдуже ставлення до вимог Законів України, а тому наявні ґрунтовні підстави вважати, що аналогічним чином вони поставляться і до вимог кримінального законодавства, що регламентують обов`язки обвинувачених і встановлюють обмеження у зв`язку з обранням запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою. Крім того, обвинувачені не мають міцних соціальних зв`язків та інших чинників, які б стримували їх перебування у м. Нікополі та в межах України. Крім того ОСОБА_5 імовірно може бути причетним до скоєння кримінального правопорушення за ч.1 ст. 122 КК України по кримінальному провадженню від 21.10.2021 року за № 12021041340000942. Вказує, що забезпечити належну поведінку обвинувачених та запобігти ризикам, передбаченим п. 1), 3), 5) ч.1 ст. 177 КПК України, неможливо шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Тому, з метою забезпечення належної поведінки обвинувачених під час судового розгляду, прокурор просив суд застосувати щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на те, що ризики, зазначені прокурором, не існують, бо він завжди виконував покладені на нього обов`язки, своєчасно з`являвся за викликом суду, що зобов`язується робити й надалі.

Захисник обвинуваченого  ОСОБА_4  – адвокат  ОСОБА_6 також заперечувала проти клопотання прокурора. Вказує, що раніше чомусь прокурор направляв клопотання про домашній арешт, а на даний час раптово з`явилось клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначила, що прокурор не надав жодних доказів існування будь-яких ризиків, на які він посилається. Так, ризик ухилення або переховування ОСОБА_4 від суду жодним чином не обґрунтований, оскільки з моменту звільнення з-під варти ОСОБА_4 постійно з`являвся до слідчого, прокурора та суду, не залишав свого місця проживання та не порушував умов домашнього арешту. Крім того, його підзахисний має стійкі соціальні зв`язки – родину, малолітню дитину, за місцем проживання позитивно характеризується і після закінчення строку дії запобіжного заходу був працевлаштований, щоб мати змогу забезпечувати сім`ю. Доказів, що протягом часу перебування кримінального провадження в суді обвинувачений ОСОБА_4 впливав на потерпілих чи свідків, вчинив інші кримінальні правопорушення не надано. Просила в задоволенні клопотання прокурора відмовити. Крім того, обвинувачені вже утримувалися під вартою і цей запобіжний захід був змінений на домашній арешт, умови якого її підзахисний не порушував, про що є відповідна довідка, при цьому з 21.06.2021 року до обвинуваченого не обрано жодного запобіжного заходу

Обвинувачений ОСОБА_5 також заперечував проти клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого  ОСОБА_5  – адвокат  ОСОБА_7 також заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на практику ЄСПЛ щодо критерію доведеності  обґрунтованості ризиків та мети застосування запобіжних заходів. Прокурор у своєму клопотанні посилається на наявність ризику переховування обвинуваченого, але доказів існування такого ризику суду не надано. З моменту звільнення з-під варти ОСОБА_5 постійно з`являвся до слідчого, прокурора та суду, не чинив перепон під час досудового розслідування, не залишав свого місця проживання та не порушував умов домашнього арешту. Також просить врахувати, що ОСОБА_5 має стійкі соціальні зв`язки має постійне місце роботи. Доводи прокурора та потерпілих про імовірну причетність ОСОБА_5 до вчинення інших кримінальних правопорушень не можна брати до уваги, оскільки зазначені факти повинні бути підтверджені допустимими доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Потерпілий ОСОБА_8 та його захисник адвокат  ОСОБА_9 підтримали клопотання прокурора. Захисник виклала письмово свою думку, що згідно практики ЄСПЛ суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Вважає, що зібрані під час досудового розслідування кримінального провадження докази достатньою мірою підтверджують обґрунтованість підозри обвинувачених, тим більше поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень – виконано. Крім того, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили особливо тяжкий злочин та піддані кримінальному переслідуванню, існує ризик переховування від суду, а застосований до обвинувачених запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою не зможе запобігти спробам переховування та може спонукати їх до втечі за межі України; обвинувачені можуть впливати на потерпілого, свідків з метою зміни або відмови від показань, що підтверджується тим, що обвинуваченим відомі місця проживання учасників кримінального провадження. Крім того, наявне кримінальне провадження за ч.1 ст. 122 КК України, за яким 04.10.2021 року підсудним ОСОБА_5 вчинено зазначене кримінальне правопорушення відносно ОСОБА_14 . На переконання представника потерпілого, обрання стосовно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 іншого більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти доведеним ризикам.

Представник потерпілого  ОСОБА_10  – адвокат  ОСОБА_15 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що не перешкоджає розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.

Потерпілий ОСОБА_10 підтримав клопотання прокурора.

Вислухавши думку сторін судового провадження, суд зазначає.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

За ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

У кримінальному провадженні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уже висунуто обвинувачення. На даній стадії суд не вправі приймати рішення щодо його обґрунтованості. Оскільки вказане відповідно до засад диспозитивності та презумпції невинуватості можливе тільки шляхом ухвалення вироку.

Далі, при вирішенні заявленого клопотання, суд має встановити існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, та неможливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Ризик у контексті кримінального провадження знаходить свій прояв у певній ступені можливості, що особа вдасться до спроб, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення таких дій обвинуваченим.

Основні доводи внесеного стороною кримінального провадження клопотання зводяться до наявності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюються ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що підозрювані можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, при вирішені питання, чи було особу «обвинувачену в кримінальному правопорушенні» для цілей статті 6 Конвенції, необхідно виходити з таких трьох критеріїв: категорія даного провадження згідно з національним законодавством; суттєві характерні риси цього провадження; вид та суворість міри покарання, яке може бути призначено заявникові. [«O. v. Norway», n. 33926].

«Законність» тримання під вартою з погляду національного закону не завжди є вирішальним чинником. Європейський суд з прав людини зазначає, що тримання під вартою протягом зазначеного періоду має відповідати меті пункту 1 статті 5 Конвенції, яка забороняє безпідставне позбавлення свободи. [«Гаважук проти України», п. 63654]; [«Мурукін проти України», п. 34]; [«Буряга проти України», п. 54655]; [«Фельдман проти України», п. 68656].

Тримання під вартою у відповідності до пункту 1(с) статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття заявника під варту має бути конче необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети. (Рішення : «Ladent v. Poland», n. 55660; «Ambruszkiewicz v. Poland», n.n. НОМЕР_1 ; «Хайредінов проти України», n. 28).

Затримання особи є настільки серйозним запобіжним заходом, що воно є виправданим, лише якщо інші, менш суворі, заходи були розглянуті та визнанні недостатніми для забезпечення захисту індивідуальних або суспільних інтересів, які можуть вимагати затримання відповідної особи. (Рішення : «X. v. Finland», n. 151).

ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для обґрунтування обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Виходячи із правової позиції ЄСПЛ при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об`єктивно оцінюючи її переконливість. При цьому прокурор повинен довести, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам передбачених ст. 177 КПК України.

Між тим, матеріали клопотання не містять даних на підтвердження ризиків, зазначених в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Фактичне існування ризику переховування обвинувачених від суду конкретними фактами чи доказами прокурором не доведено. Обвинувачені вже перебували під вартою та домашнім арештом, а з 21.06.2021 року щодо обвинувачених не було застосовано жодного запобіжного заходу. При цьому, обвинувачені в судові засідання на виклик суду з`являються і доказів, що вони вчиняють будь-які дії для переховування від суду, впливають на потерпілих, свідків, вчиняють інші незаконні дії, кримінальні правопорушення не надано.

Натомість у судовому засіданні обвинувачені зазначили, що наміру переховуватися від суду вони не мають, будь-яким чином перешкоджати здійсненню розгляду кримінального провадження не будуть, мають малолітніх дітей, постійне місце проживання та роботи, а тому заявлені ризики стороною обвинувачення не містять доказового обґрунтування.

Отже, в ході розгляду клопотання виключних обставин для тримання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 під вартою немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та в судовому засіданні не доведено. Заявлені прокурором ризики в сукупності з тяжкістю злочину та даними про особу підозрюваних, не можуть слугувати підставами для тримання підозрюваних під вартою. Посилання на наявність кримінальних проваджень і про імовірність причетності до них обвинуваченого ОСОБА_5 належними доказами не підтверджено.

Сама лише тяжкість інкримінованого обвинувачення, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від правосуддя, однак  не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Так, ні матеріалами клопотання, ні прокурором в судовому засіданні не було наведено реального існування ризиків у, мірі, необхідній для обрання найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо всіх інших обставин, які прокурор, потерпілі наводять на підтвердження існування ризиків зазначених у клопотанні прокурора, то такі обставини існують уже тривалий час протягом кримінального провадження. Однак, прокурор не надав суду належних, достовірних та допустимих доказів вчинення, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, дій обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а тому, прокурор не довів існування відповідних ризиків.

З огляду на зазначене, зважаючи на те, що прокурор не довів наявність ризиків, то відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України відсутні підстави перевіряти питання, визначені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 177-183, 193-194, 315, 331, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - відмовити.

Копію ухвали вручити учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1