Справа №  1-175/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

28 січня 2011 року м.Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

          головуючого судді Бобрушко В.І..

          при секретарі Марфіч В.В..

          з участю прокурора Роман В.М.

представників цивільного позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів кримінальну справу про обвинувачення :

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч.4 КК України,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

ОСОБА_3, 25 вересня 2009 року, в м. Тячів, діючи умисно, з корисливих мотивів, уклав з ВАТ «Кордон»в особі директора ОСОБА_4 договір оренди №4 про передачу йому в тимчасове платне користування строком на три місяці двох вертикальних, конусоподібних ємностей (цистерн) з нержавіючої сталі, об’ємом 20 метрів кубічних кожна, загальною балансовою вартістю 120 000 гривень, на підставі якого отримав від ОСОБА_4 згідно акту прийому-передачі від 25 вересня 2009 року вказані ємності з метою використання їх у виробничій діяльності, однак по закінченню строку дії договору ввірене йому майно не повернув власнику, а привласнив, чим спричинив ВАТ «Кордон»матеріальну шкоду на загальну суму 120 000 гривень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся та пояснив, що влітку 2009 року він заходив на ВАТ «Кордон»для того, щоб довідатися чи не здається на ньому в оренду площадка під зберігання битого скла і дізнався, що на цьому підприємстві є дві великі цистерни. 25 вересня 2009 року він знову пішов на ВАТ «Кордон», де зустрівся з директором товариства ОСОБА_4 та запропонував йому укласти договір оренди двох цистерн з нержавіючої сталі, об’ємом 20 м. куб. кожна, які йому були потрібні для зберігання мінеральної води. На це ОСОБА_4 погодився і вони уклали договір оренди двох цистерн строком на 3 місяці з щомісячною орендною платою в розмірі 3 тисячі гривень. Після закінчення дії даного договору 25 грудня 2009 року він мав повернути дані цистерни ВАТ «Кордон». Також, між ними цього ж дня був підписаний акт прийому –передачі цистерн, в якому розписався він та ОСОБА_4 Після укладення договору він сплатив у касу підприємства 8000 гривень орендної плати наперед, а 1000 гривень пообіцяв сплатити пізніше. Потім краном цистерни завантажили в автомобіль, який в подальшому поїхав в напрямку м. Моршин. Після цього цистерни він передав знайомому ОСОБА_5, мешканцю Львівської області, місце перебування якого на даний час йому не відоме, а він з м. Долини повернувся додому. Після спливу трьох місяців він телефонував ОСОБА_5 на мобільний телефон, але той постійно відкладував повернення цистерн. Потім він захворів і не мав можливості звернутися у ВАТ «Кордон»для того, щоб пояснити ситуацію, а через деякий час взагалі виїхав в Київ на заробітки. Йому було відомо, що передача об’єкта оренди третім особам заборонена і що він за умовами договору несе повну відповідальність за збереження цистерн. На даний час він перерахував ВАТ «Кордон»10000 гривень заподіяної матеріальної шкоди. Цивільний позов ВАТ «Кордон»визнав повністю та згоден відшкодувати на користь ВАТ «Кордон»147 000 гривень заподіяної матеріальної шкоди. У вчиненому щиро розкаюється та просить суд суворо його не карати.     

Розглянувши матеріали кримінальної справи, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину в судовому засіданні повністю доведена і це стверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.

Представник цивільного позивача ВАТ «Кордон»ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 25 вересня 2009 року між ВАТ «Кордон»та ОСОБА_3 було укладено договір оренди №4 про передачу йому в тимчасове платне користування строком на три місяці двох вертикальних, конусоподібних ємностей (цистерн) з нержавіючої сталі, об’ємом 20 метрів кубічних кожна, загальною балансовою вартістю 120 000 гривень, на підставі якого ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 згідно акту прийому-передачі від 25 вересня 2009 року вказані ємності з метою використання їх у виробничій діяльності, однак по закінченню строку дії договору їх не повернув власнику, а привласнив, чим спричинив ВАТ «Кордон»матеріальну шкоду на загальну суму 120000 гривень. На даний час ОСОБА_3 відшкодував частково матеріальну шкоду на суму 10000 гривень, а тому його заборгованість по відшкодуванню вартості бочок на даний час складає 110000 гривень та 37000 гривень платежів за умовами договору оренди, всього на загальну суму 147000 гривень. Заявлений цивільний позов щодо стягнення з підсудного ОСОБА_3 на користь ВАТ «Кордон»147 000 гривень заподіяної матеріальної шкоди підтримав та просить його задовольнити.

Показами свідка ОСОБА_4 на досудовому слідстві стверджено, що в період з 2000 року по березень 2010 року він перебував на посаді директора ВАТ «Кордон»і було вирішено продати дві ємності (цистерни) з нержавіючої сталі, об’ємом 20 м. куб. кожна, так як вони не використовувалися на протязі останніх років. Дані ємності розміром 5,5 м. х 2,5 м. були придбані у 1970 році та були призначені для зберігання продовольчих рідин. Влітку до ВАТ «Кордон»звернувся ОСОБА_3 щодо оренди на території підприємства площадки для зберігання битого скла. Крім того, він повідомив, що може знайти покупця на цистерни, а тому він повідомив ОСОБА_3, що вартість даних цистерн становить 100 000 гривень. 25 вересня 2009 року до ВАТ «Кордон»звернувся ОСОБА_3 як фізична особа з проханням передати йому у тимчасове користування, строком на три місяці, двох ємностей (цистерн) з нержавіючої сталі, об’ємом 20 м. куб. кожна, для виробничої діяльності. Зі слів ОСОБА_3, він зрозумів, що той хоче в даних цистернах зберігати мінеральну воду. Того ж дня між ним та ОСОБА_3 було укладено договір оренди №4 від 25.09.2009 року строком на три місяці, за умовами якого ОСОБА_3 отримав дві вертикальні, конусоподібні цистерни з нержавіючої сталі, об’ємом 20 м. куб. для виробничої діяльності і зобов’язався сплачувати 3000 гривень в місяць. Того ж дня ОСОБА_3 сплатив в касу підприємства орендну плату за цистерни в розмірі 8000 гривень. Крім цього, він склав акт прийому-передачі цистерн, який він особисто підписав з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої. Цього ж дня дані цистерни були вивезені з території підприємства, але на якому транспорті та хто саме їх вивозив йому не відомо. На скільки йому відомо на територію заїжджав кран, в який були завантажені дані ємності. 24 грудня 2009 року ним був направлений лист в адресу ОСОБА_3 з нагадуванням про закінчення строку дії договору оренди і необхідності повернення цистерн. На даний лист та телефонні дзвінки ОСОБА_3 повідомив, що поверне цистерни. З січня 2010 року ОСОБА_3 не відповідав на його дзвінки і цистерн так і не повернув, а тому 2 квітня 2010 року він звернувся в Тячівський РВ УМВС України. Йому відомо, що ОСОБА_3 договір оренди цистерн уклав з метою подальшого їх продажу, оскільки вони йому не потрібні, бо він не займається підприємницькою діяльністю. Кому саме ОСОБА_3 передав цистерни він йому не відомо.

Ці дані під час досудового слідства показання свідка ОСОБА_4 оголошені і досліджені в судовому засіданні.

(а.с.37-39)

Договором оренди від 25 вересня 2009 року за №4 та актом прийому передачі від 25.09.2009 року стверджено передачу ВАТ «Кордон» двох ємностей (цистерн) з нержавіючої сталі, об’ємом 20 м. куб. кожна ОСОБА_3

(а.с.8-13)

Довідкою ВАТ «Кордон» від 23 березня 2010 року за №35 стверджено вартість однієї ємності (цистерни) з нержавіючої сталі, об’ємом 20 м. куб.

           (а.с.27)

          Таким чином, оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, які узгоджуються щодо фактичних обставин справи між собою, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_3. слід кваліфікувати за ч.4 ст.191 КК України за кваліфікуючими ознаками як привласнення майна, яке було ввірене особі,  вчинене у великих розмірах.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, який по місцю проживання характеризується посередньо, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий.

Обставини, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_3: визнання своєї вини, щире каяття, часткове відшкодування заподіяної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3 суд не знайшов.

При призначенні конкретного виду і розміру покарання відносно підсудного ОСОБА_3 з врахуванням наведеного, суд вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства та відносно нього необхідно і доцільно призначити покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю із звільненням його від відбування покарання з випробуванням та покладенням передбачених ст. 76 КК України обов»язків.

Запобіжний захід відносно підсудного ОСОБА_3 слід залишити попередній - підписку про невиїзд.

При вирішенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди на користь ВАТ «Кордон»в сумі 147000 гривень, суд вважає, що він підлягає до задоволення, оскільки його визнав сам підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні.

Судових витрат немає.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст.323-324 КПК України, суд,

З  А  С  У  Д  И  В:

          ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч.4 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на п’ять років з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на один рік.

          На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання випробуванням якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього на підставі ст. 76 КК України наступні обов’язки:

–          не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_3 до набуття вироком законної сили залишити попередній-підписку про невиїзд.

Цивільний позов ВАТ «Кордон»про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином задовольнити та стягнути з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Кордон» 147000 гривень матеріальної шкоди.

Судових витрат немає.

Речові докази відсутні.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області  через Тячівський районний суд протягом 15 діб з моменту його оголошення.

    Головуючий:                                                                                                           В.І.Бобрушко