Справа № 578/87/22

провадження № 3/578/55/22

Постанова

Іменем України

27 січня 2022 року                                                        смт.Краснопілля

Суддя Краснопільського районного суду Сумської області Зеря Ю.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Відділення поліції №2 (с. Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч. 1 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установила:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №357451 від 20.01.2022, складеного ДОП СП ВП №2 (с. Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області старшим лейтенантом поліції Шинкаренком Олександром Володимировичем, 20.01.2022 о 13:30 год. гр. ОСОБА_1 за своїм місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , здійснював реалізацію табаку домашнього виробництва, загальною вагою 155 грам, чим порушив ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судовому засіданні усно ОСОБА_1 пояснив, що вирощує тютюн для власного споживання.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, суддя дійшла наступних висновків.

За змістом частини 1 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, гр. ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Частина 1 ст. 156 КУпАП передбачає відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку у вигляді накладення штрафу від двохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.

Так роздрібна або оптова торгівля є різновидами господарської діяльності.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво, як вид господарської діяльності це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 №3 від «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» зазначено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Таким чином однією з обов`язкових ознак підприємницької діяльності, як виду господарської діяльності, є систематичність її здійснення та отримання прибутку. З огляду на викладене систематичною вважається діяльність у разі, коли вона здійснюється неодноразово протягом певного періоду часу.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Частина 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» передбачено, що імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Відповідно до п. 2, 4 Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 218 від 24.07.2002 роздрібна торгівля тютюновими виробами - діяльність з продажу тютюнових виробів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків. Правила поширюються на всіх суб`єктів підприємницької діяльності на території України незалежно від форм власності, які пройшли реєстрацію в установленому порядку і мають ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, одержану в порядку, визначеному законодавством України.

Системне тлумачення Закону та Правил дає підстави для висновку, що роздрібна торгівля тютюновими виробами дозволяється лише суб`єкту господарювання і за наявності у суб`єкта господарювання ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами.

Зважаючи на викладене, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 156 КУпАП настає саме для суб`єкта господарювання, а не для будь-якої особи.

Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення передбачені статтею 256 КУпАП, згідно з якою у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження вчинення гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, суду надані: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №357451 від 20.01.2022; акт вилучення тютюну власного виробництва від 20.01.2022; пояснення ОСОБА_1 від 20.01.2022; квитанція про отримання речей і документів, вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення №8.

Разом з тим, суддею встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено жодних фактичних даних, що свідчать про наявність в діянні гр. ОСОБА_1 об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП: не міститься даних щодо суті вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, відсутні дані про систематичний характер здійснення реалізації тютюну, як однієї із ознак господарської діяльності, виходячи із змісту ст. 19 Господарського кодексу України; відсутня спрямованість на отримання доходу, відсутні данні щодо грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, які відповідно до санкції ч.1 ст. 156 КУпАП підлягають конфіскації, а також місця їх зберігання; надані матеріали не містять відомостей щодо особи, якій гр. ОСОБА_1 був реалізований тютюн, тому відсутня можливість встановити, чи існує така особа взагалі. Акт вилучення тютюну власного виробництва від 20.01.2022 також не містить даних щодо систематичності діяльності гр. ОСОБА_1 з реалізації відповідної продукції.

Окремо слід зауважити, що у поясненнях ОСОБА_1 від 20.01.2022 також не вказано, кому саме він здійснив продаж тютюну.

Сам факт реалізації тютюнових виробів, як зазначено в протоколі, не може свідчити про те, що особа займається цим видом господарської діяльності, за відсутності такої ознаки, як систематичність.

При ухваленні судового рішення суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, яка згідно статті 17 Закону України «Про виконання та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року застосовується як джерело права.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Отже під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням наведеного при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За результатом розгляду наданого адміністративного матеріалу суддею встановлено, що до суду разом з протоколом про адміністративне правопорушення не подано будь-яких доказів того, що гр. ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання, здійснював господарську діяльність, а саме продавав тютюнові вироби, що така його діяльність є систематичною, тому, суддя вважає вину особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у спосіб, визначений законодавством, не доведеною.

За загальним правилом склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, наявність яких характеризує діяння як адміністративне правопорушення (проступок).

Відтак відсутність будь-якої з названих ознак виключає наявність складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази, вбачається, що у діях гр. ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 156 КУпАП.

Стаття 247 КУпАП передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247 Кодексу).

Відтак суддя доходить висновку на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням положень ст. 283 КУпАП у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 245, 247, 251, 252, 268, 277, 280, 283-285, 287-291, 294 КУпАП, суддя

                                        постановила:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 156 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Краснопільський районний суд Сумської області (стаття 294 КУпАП).

Суддя                                 Ю.О. Зеря