Справа № 521/18866/19

                                                        Пр-ня по справі № 1-кп/521/892/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

Дата і місце постановлення вироку:

25 січня 2022 року, м. Одеса.

Назва та склад суду, секретар судового засідання:

Малиновський районний суд м. Одеси у складі судді ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2

Найменування (номер) кримінального провадження:

Кримінальні провадження, внесені до ЄРДР за №12019161470001218 від 11.09.2019 року, №12019161470001127 від 22.08.2019 року.

Прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, сімейний стан та інші відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Миколаїв, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючий, не одружений.

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа:

Кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

Прокурор – ОСОБА_4 , обвинувачений – ОСОБА_3 , захисник – ОСОБА_5

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:

ОСОБА_3 , будучи раніше засудженим вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 15.02.2016 року за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, повторно, 06.08.2019 року, приблизно о 13 годині 14 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, зі стола на подвір`ї таємно викрав мобільний телефон «Meizu Pro 6», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартістю 4500 гривень, завдавши ОСОБА_6 матеріальну шкоду.

Крім того, ОСОБА_3 , повторно, 10.09.2019 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська, 15, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом розбиття вікна проник до вказаного будинку та таємно викрав телевізор «Samsung UE32ES6577U», 32 дюйми, вартістю 9350 гривень, завдавши ОСОБА_6 матеріальну шкоду.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:

Частина 2 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Частина 3 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднане з проникненням у житло, вчинена повторно.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів:

Суд з`ясував обставини та перевіряв їх іншими доказами, шляхом допиту осіб та дослідження документів, наданих сторонами, відповідно до яких:

- обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні провину визнав та повідомив, що він із подвір`я вкрав у вересні мобільний телефон, а в жовтні по цій же адресі вкрав телевізор;

- потерпілий ОСОБА_6 звернувся з заявою про крадіжку в нього мобільного телефону та телевізора (протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21.08.2019 року, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.09.2019 року);

- оглянуто плазмовий «Samsung UE32ES6577U», 32 дюйми, вартість якого складає 9 350 гривень, який в подальшому переданий на зберігання потерпілому (протокол огляду предмету від 22.09.2019 року, товарний чек від 10.08.2012 року, зберігальна розписка від 16.10.2019 року);

- вартість мобільного телефону «Meizu Pro 6» складає 4500 гривень (товарний чек від 28.06.2016 року);

- 08.11.2019 року у відношенні ОСОБА_3 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 08.11.2019 року);

- диски з відеозаписом DVD-R визнані речовими доказами (постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 11.09.2019 року, 08.11.2019 року);

- ОСОБА_3 визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська, 15 (копія рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21.06.2018 року, копія витягу з реєстру)

- ОСОБА_6 надав заяву у якій зазначив, що матеріальних притензій до обвинуваченого не має та відмовився від цивільного позову. Просив призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі (заява від ОСОБА_6 );

- обвинувачений раніше судимий (вимога від 10.09.2019 року, копія вироку Біляївського районного суду м. Одеси від 06.07.2015 року та копія вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 15.02.2016 року); на обліку в КУ «ООМЦПЗ» не значиться (довідки); негативно характеризується (характеристика); обвинувачений хворів на осеохондроз (виписка із медичної карти амбулаторного хворого від 21.10.2017 року).

Інших доказів сторони не надавали. Клопотань про визнання доказів недопустимим від сторін не надходило.

При цьому суд керується рішенням ВС (справа №521/11693/16-к провадження №51-380 км 17), в якому у мотивувальній частині вироку зазначено Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме «Відповідно до ч 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин».

Вказаний висновок був зроблений в зв`язку з тим, що на думку ВС місцевий суд при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, допустив невиправдане спрощення, усупереч ст. 374 КПК України не зазначив чіткого місця вчинення злочину (м. Одеса), а також спосіб проникнення до житла та перелік викраденого майна, тобто, не зазначив обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та які, незважаючи на розгляд кримінального провадження у порядку ч.3 ст. 349 КПК України, мають бути встановлені в рішенні суду.

В даному випадку у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним суд на підставі наданих сторонами доказів встановив всі відомості відповідно до вимог ст. 374 КПК України та в такому випадку ані законодавець, ані позиція ВС, ані загальні засади кримінального провадження не зобов`язує суд вимагати від прокурора надання додаткових доказів на підтвердження правової позиції.

Принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15 ч.1 ст. 7 та ст. 22 КПК України) та диспозитивності (п.19 ч.1 ст. 7 та ст. 26 КПК України), а також ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини забороняє вимагати від сторін подання доказів на підтвердження правової позиції та вимагає від суду прийняття рішення на підставі наданих доказів. Під час розгляду кримінального провадження – це рішення про визнання особи виправданою або визнання особи винуватою.

Суд, дослідивши обставини кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що вони є достатніми для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_3 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання:

В обвинувальних актах не зазначено обставин, які пом`якшують покарання, але суд вважає, відповідно до ч.3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, так як це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до ст. 66 КК України, суд встановлює обставину, яка пом`якшує покарання – щире каяття.

Обвинувальним актом не встановлено обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, а суд відповідно до ст. 337 КПК України позбавлений можливості зазначати вказані обставини у вироку.

Мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання:

Призначаючи покарання суд керується вимогами ч.2 ст. 65 КК, якою встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 298/95/16-к провадження N 51-2501км18).

При визначені виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення – згідно ст. 12 КК відноситься до категорії нетяжкого злочину; особу винного, а саме те, що він раніше судимий; його вік – 31 рік та соціальне положення – не одружений; характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, які встановлені в ході судового розгляду справи та викладені вище, а також наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання та вважає можливим призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК у позбавлення волі у мінімальних межах санкції статті ч.3 ст. 185 КК.

Мотивуючи вказане рішення суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_3 перший раз визнаний винним у скоєні злочину проти власності в 2012 році у віці 22 років, при цьому його звільнили від відбування покарання на підставі ст. 75 КК. Проте, звільнення від покарання не здійснило відповідного впливу на обвинуваченого та в 2013 році він знову був засуджений за вчинення злочину проти власності, та не припиняв скоювати аналогічні злочини.

Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду:

Розглядаючи цивільний позов суд вважає за необхідне з урахуванням заяви потерпілого – залишити без розгляду.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:

З урахуванням призначеного покарання, суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд вважає за необхідне, відповідно до ст. 100 КПК України речові докази – частину зберігати при матеріалах справи, а телевізор вважати повернутим потерпілому.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

Прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України.

Покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом:

Призначити за ч.2 ст. 185 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки.

Призначити за ч.3 ст. 185 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ст. 70 КК України визначити остаточне покарання ОСОБА_3 по сукупності злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 3 років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання:

Строк відбування покарання рахувати з моменту ухвалення вироку, а саме з 25.01.2022 року.

Рішення про цивільний позов:

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 – залишити без розгляду.

Рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації:

Речові докази – диски з відеозаписом DVD-R – зберігати при матеріалах справи, плазмовий «Samsung UE32ES6577U» - вважати повернутим потерпілому.

Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – до набрання вироком законної сили вважати продовженим.

Рішення про залік досудового тримання під вартою:

Зарахувати у строк відбування покарання, відповідно до ч.5 ст. 72 КК, строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а саме з 08.11.2019 року по набрання вироком законної сили.

Строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження:

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Порядок отримання копій вироку та інші відомості:

Копію вироку вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілим..

Суддя:                                         ОСОБА_1