Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненськї області в складі:
головуючого- Іващука В.Я.
уддів : Баглика С.П., Полюховича О.І.
з участю прокурора Ютовець Н.І.
засудженого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6
та їх представника ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівне кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок та потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на вирок Демидівського районного суду від 23 листопада 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, народжений та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, українець, з вищою освітою, одружений, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 4-х років, не судимий,
- засуджений:
за ч.3 ст.189 КК України на п’ять років позбавлення волі, із застосуванням ч.2 ст.69 КК України без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий термін строком на один рік.
На засудженого покладено обов’язки передбачені п.п.3,4 ст.76 КК України.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 3250 грн. заподіяної злочином шкоди.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 3250 грн. заподіяної злочином шкоди.
За вироком суду, в червні 2009 року ОСОБА_3 з метою незаконного заволодіння чужим майном, неодноразово, перебуваючи в с.Хрінники та в с.Дубляни Демидівського району, висунув вимоги ОСОБА_5 та його співмешканці ОСОБА_6 про передачу йому грошей в сумі шість тисяч гривень, на отримання яких не мав законних підстав, погрожуючи застосувати насильство відносно ОСОБА_5 у разі не предачі зазначених грошей в майбутньому.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 1 липня 2009 року після 16 години, знаходячись в лісосмузі поблизу с.Хрінники Демидівського району, із застосуванням насильства небезпечного для здоров’я ОСОБА_5, яке полягало в нанесенні ударів в область спини та тулубу потерпілого та спричиненні перелому 11 ребра зліва, яке відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження, висунув вимогу про передачу йому у майбутньому грошей в сумі шість тисяч гривень, на отримання яких він не мав законних підстав.
В поданих на вирок суду апеляціях:
- прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, просить вирок суду скасувати за м’якістю призначеного засудженому покарання та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч.3 ст.189 КК України на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією 1\2 частини майна належного йому на праві власності. Апеллянт покликається на те, що суд не в повній мірі врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненного ОСОБА_3 злочину, дані, що характеризують його особу, та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Так, судом не враховано те, що злочин вчинено відносно особи, яка завідомо для винного перебувала в стані вагітності, засуджений по суті не визнав своєї вини у вчиненному, а тому і не розкаявся. Суд двічі врахував, як пом’якшуючу вину обставину –наявність у засудженого на утриманні неповнолітньої дитини та перебування у відпустці по догляду за тією ж дитиною до досягнення нею 4-х річного віку. Безпідставним, є застосування судом ст.69 КК України, а саме не призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна;
- потерпілі просять вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким обрати засудженому покарання у виді позбавлення волі та стягнути з ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди: на користь ОСОБА_5 17 000 грн. та на користь ОСОБА_6 15 000 грн.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про підтримання апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, пояснення потерпілих, які частково підтримали свої апеляції та просили апеляційний суд не позбавляти ОСОБА_3 волі, але вважали, що з нього слід стягнути на користь ОСОБА_5 17 000 грн. та на користь ОСОБА_6 15 000 грн., пояснення засудженого, який заявив, що визнає свою вину у вчиненому повністю, кається та попросив пробачення у потерпілих і згідний відшкодовувати заподіяну злочином шкоду, клопотання захисника ОСОБА_4, в яких він підтримав позицію засудженого, дослідивши доводи викладені в апеляціях та матеріали справи та провівши частково судове слідство, колегія суддів прийшла до висновку, що подані у справі апеляції підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.
Висновок суду про винність засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину встановлена сукупністю зібраних у справі доказів, яким судом дана належна оцінка і в апеляціях не заперечується.
При обранні виду та міри покарання засудженому, судом належним чином враховано, обставини що пом’якшують покарання ОСОБА_3, а саме те, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину та перебуває у відпустці по догляду за нею до досягнення 4-х років та прийшов до обґрунтованого переконання про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та його звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Таке рішення, згідно протоколу судового засідання (а.с.142), суд прийняв з врахуванням думки прокурора, який брав участь у розгляді справи, котрий просив суд звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк.
У зв’язку з чим змінилася думка державного обвинувачення з приводу призначення засудженому покарання, в ході апеляційного розгляду встановити не вдалося.
Крім того, твердження, апелянта-прокурора про те, що суд не врахував при призначенні міри покарання характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину не ґрунтується на законі, оскільки це не передбачено ст.65 КПК України.
Необґрунтованими, є покликання прокурора, як на обставину вчинення злочином засудженим щодо жінки, яка завідомо для винного перебуває у стані вагітності, оскільки в обвинувальному висновку, який затверджений прокурором-апелянтом, зазначено, що обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 не виявлено (а.с.104). Твердження засудженого, про те, що він не знав, що ОСОБА_6 перебуває у стані вагітності нічим не спростовано.
За наведених обставин, не підлягають до задоволення, вимоги апелянта-прокурора, щодо необхідності відбування призначеного ОСОБА_3 покарання саме в місцях позбавлення волі.
Разом з тим, із вироку необхідно виключити покликання суду на застосування ч.2 ст.69 КК України, що стосується не призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки відповідно до ст.77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується.
Крім того, колегія суддів вважає частково обґрунтованими вимоги, апелянтів-потерпілих та вважає за доцільне збільшити суми відшкодування моральної шкоди з трьох до десяти тисяч гривень на користь кожного з цивільних позивачів, оскільки внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 вони понесли моральні страждання від психічного тиску, систематичних погроз застосуванням фізичного насильства, знищення майна.
На підставі наведеного та керуючись ст.,ст.365,366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляції прокурора та потерпілих задовольнити частково.
Вирок Демидівського районного суду від 23 листопада 2010 року стосовно ОСОБА_3 змінити.
Виключити із вироку, покликання суду на застосування ч.2 ст.69 КК України як зайве.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 десять тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 десять тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди.
В решті вирок суду залишити без зміни, а подані у справі апеляції без задоволення.
Головуючий:
Судді:
Копія вірна - суддя -доповідач Іващук В.Я.