2/130/62/2022

152/677/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2022 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі секретаря судових засідань Мухи Р.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , що діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , яка в свою чергу діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 , звернулась до суду з цим позовом, в якому просила стягнути з відповідача страхове відшкодування на утримання в розмірі 170028 грн.; пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 419,25 грн., 3% річних у розмірі 83,85 грн., та понесені судові витрати на правничу допомогу. Розгляд справи просила провести за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами (а.с.3-зворот).

Стислий виклад позиції позивача.

19.04.2020 водій автомобіля марки «ВАЗ 21093», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння допустив зіткнення з мопедом під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок чого останні загинув на місці ДТП. Відповідальність водія автомобіля на момент ДТП застрахована не була.

27.07.2020 на адресу відповідача було скеровано заяву про виплату страхового відшкодування із долученням необхідних для прийняття рішення документів. Загальна сума вимоги за шкоду, заподіяну утриманцю смертю ОСОБА_5 , була заявлена в сумі 170028 грн.

03.12.2020 відповідачем на адресу представника позивача по довіреності ТОВ «ЮК «Центр автовиплат поліс» було надіслано лист, відповідно до якого наголошено про необхідність долучення документів з відповідним переліком.

05.04.2021 на адресу відповідача скеровано заяву про виплату з відповідними документами та в подальшому 05.05.2021 направлено досудову вимогу про виплату страхового відшкодування із зазначенням підстав для проведення виплат.

14.05.2021 відповідачем повідомлено про відмову у сплаті страхового відшкодування із посиланням на добровільну виплату винуватцем ДТП збитків, з чим позивач не погоджується, вважає таку відмову незаконною.

Рішення відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування суперечить нормам законодавства та порушує Конституційні права позивача, адже добровільне відшкодування моральної шкоди винуватцем ДТП не є причиною відмови виплати страхового відшкодування у вигляді матеріальної шкоди. Для цього позивачі звернулися з вимогою до страховика, та заяву на виплату страхового відшкодування було подано особою з відповідними повноваженнями на представництво. Розмір судових витрат повністю підтверджується відповідними документами.

Стислий виклад заперечень відповідача.

25.08.2021 на адресу суду від представника відповідача Бондар В.Б. , який діє на підставі довіреності, надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав того, що на момент ДТП ОСОБА_3 виповнилося 15 років, тобто вона була неповнолітньою, а тому належною реалізацією її прав було б звернення до МТСБУ від власного імені. При цьому, до такої заяви повинна була бути долучена згода її матері - ОСОБА_2 , однак належна процедура звернення до МТСБУ, яка б відповідала вимогам закону дотримана не була, адже до відповідача надходили заяви про виплату страхового відшкодування від імені представників ОСОБА_2 , яка в свою чергу є представником ОСОБА_3 , відповідно жодного документу в інтересах ОСОБА_3 щодо отримання нею страхового відшкодування до відповідача не надходило, що в свою чергу унеможливило не тільки виплату, а й розгляд даного клопотання. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 повністю відшкодував збитки, а тому зобов`язання як договірне так і деліктне припинились, відповідно у позивача відсутні підстави для звернення до суду з відповідним позовом.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву окрім іншого зазначив, що між винуватцем ДТП та МТСБУ договірні зобов`язання були відсутні, відомості щодо страхування потерпілим ОСОБА_5 цивільно-правової відповідальності також відсутні, а відповідач не був залучений як третя особа в межах кримінального провадження. Просив зменшити витрати на правничу допомогу, оскільки вони є занадто завищеними.

Історія справи.

31.05.2021 ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , яка в свою чергу діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 звернулась з позовною заявою до Шаргородського районного суду Вінницької області про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування.

17.06.2021 дана позовна заява за підсудністю надійшла до Жмеринського міськрайонного суду та передана для подальшого розгляду судді Заярному А.М.

Процесуальні дії, заяви та клопотання.

22.06.2021 ухвалою судді Заярного А.М. відкрито провадження у даній справі. Визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

29.06.2021 від представника позивача надійшов детальний опис виконаних робіт.

08.07.2021 та повторно 12.07.2021 від представника відповідача до суду надійшло звернення.

27.07.2021 представнику відповідача через АТ «Укрпошта» направлено копію ухвали судді про відкриття провадження у справі з доданими документами, які ним отримано 16.08.2021.

25.08.2021 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, який направлений ним 18.08.2021 через АТ «Укрпошта».

25.08.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду від 08.09.2021 було задоволено.

06.10.2021 з Шаргородського районного суду надійшли витребувані судом докази.

12.10.2021 та повторно 22.10.2021 представником позивача до суду була надіслана заява про збільшення позовних вимог.

02.11.2021 представником відповідача до суду було надісланого відзив на заяву про збільшення позовних вимог.

12.11.2021 від представника позивача на адресу суду було надіслано письмові пояснення та заява про збільшення позовних вимог.

22.11.2021 від представника відповідача до суду були надіслані заперечення.

01.12.2021 від представника позивача до суду була надіслана заява про збільшення позовних вимог.

14.12.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про застосування заходів процесуального примусу до представника позивача.

20.12.2021 від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

З огляду на вищезазначене суд, на підставі частини 5 статті 279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Вирішення питання про прийняття заяви щодо збільшення позовних вимог.

Згідно з ст. 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Ухвалою судді від 22.06.2021 відкрито провадження у даній справі. Визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Отже, кінцевою датою для прийняття заяви про збільшення позовних вимог до розгляду є 22.07.2021.

Заяви про збільшення позовних вимог представником позивача були направлені до суду після закінчення граничного строку на їх подання, а саме, 12.10.2021, 22.10.2021 12.11.2021 та 01.12.2021.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки у відповідності до вимог ст. 127 ЦПК України позивач з заявою про поновлення процесуального строку не звертався, тому його заяви про збільшення позовних вимог, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 27.07.2020 директор Товариства з обмеженою відповідальністю ЮК «ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС» (надалі - ТОВ ЮК «ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС») ОСОБА_19, який діяв від імені ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та від імені ОСОБА_3 , звернувся до Моторного (трансопртного) страхового бюро України (надалі - МТСБУ) з заявою про виплату страхового відшкодування для доньки потерпілого ОСОБА_3 внаслідок загибелі під час ДТП ОСОБА_5 (а.с.5). До заяви було додано: копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1202002000000160 від 19.04.2020; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 ; копію довідки про склад сім`ї; корпію свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 ; копію свідоцтва про одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_4 ; копію паспорта ОСОБА_3 ; копію паспорта ОСОБА_2 та копії карток платників податків; копію довіреності від 21.07.2020, відповідно до якої ОСОБА_2 уповноважте ТОВ ЮК «ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС» в особі ОСОБА_19 та ОСОБА_8 здійснювати представництво її інтересів по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 19.04.2020, в результаті якої загинув ОСОБА_5 у всіх підприємствах організаціях, установах (а.с. 5, 6-16).

У відповідь на заяву ТОВ ЮК «ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС» листом за №3.1-01-б/36251 від 03.12.2020 МТСБУ повідомило, що задля необхідності отримання відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою годувальника необхідно надати вказаний в листі перелік документів, зокрема заяву про страхове відшкодування від дитини загиблого, погоджену підписом опікуна або одного з батьків, що здійснює догляд за дітьми та написом «не заперечую», після їх отримання МТСБУ повернеться до розгляду питання щодо відшкодування шкоди (а.с.17).

Відповідно до копії заяви ОСОБА_3 , яка діє за згодою законного представника ОСОБА_2 , адресованої МТСБУ від 05.04.2021 про долучення документів та виплати страхового відшкодування, ОСОБА_3 просила здійснити виплату страхового відшкодування, заява підписана неповнолітньою ОСОБА_3 , погоджена відміткою «не заперечую» ОСОБА_2 . До заяви було додано: копію вироку Шаргородського районного суду Вінницької області від 30.12.2020 відносно ОСОБА_9 по факту ДТП, в результаті якого загинув ОСОБА_5 ; копію ухвали Вінницького апеляційного суду від 12.03.2021; заяву-відмову ОСОБА_10 від належної їй частки страхового відшкодування; копію паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_10 та свідоцтво про смерть ОСОБА_11 , банківські реквізити ОСОБА_3 (а.с.18, 18 зворот, 19-34)

Листом №3-01-а/13682 від 15.04.2021 МТСБУ, адресованого ТОВ ЮК «ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС» повідомлено про відмову у відшкодуванні шкоди по причині відшкодування завданої шкоди ОСОБА_4 та відсутності претензій ОСОБА_3 до останнього, що встановлено вироком суду від 30.01.2020 (а.с.35).

У відповідь на досудову вимогу предстаника позивача ТОВ ЮК «ЦЕНТР АВТОВИПЛАТ ПОЛІС» ОСОБА_19 щодо виплати страхового відшкодування від 05.05.2021 (а.с.36-37), листом МТСБУ за №3-01-б/17024 від 14.05.2021 повідомлено про відсутність підстав для перегляду попередньо прийнятого рішення, викладеного у листі №3.1-01-а/13682 від 15.04.2021 про відмову у здійсненні відшкодування утриманцю у зв`язку з втратою годувальника по причині відшкодування шкоди винуватцем ДТП (а.с.38).

Як вбачається з копії довіреності від 02.04.2020 ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 представляти її інтереси по факту ДТП, що мала місце 19.04.2020 на автодорозі м. Шаргород, в результаті якої загинув ОСОБА_5 (а.с.88).

07.05.2020 представником ОСОБА_2 ОСОБА_13 повідомлено про ДТП МТСБУ та надано заяву про виплату страхового відшкодування (а.с.89,89 зворот).

Повідомленнями від 20.05.2020 та 11.08.2020 ОСОБА_13 МТСБУ повідомлено про необхідність надання документів для отримання відшкодування, втому числі заяви від дитини загиблого та ряд інших необхідних документів (а.с.90-91).

Як вбачається з копії заяви, посвідченої приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_2 претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_4 відносно ДТП, яка сталась 09.04.2020 не має так як між сторонами досягнуто повне примирення та потерпілій стороні відшкодована заподіяна шкода у повному обсязі (а.с.100). Згідно копії заяви ОСОБА_3 , остання від позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, відмовилась (а.с.101).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.

Мотив суду. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав для виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За загальним правилом, передбаченим ст.1166 ЦК України, шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 8 постанови від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішені спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Завдання потерпілому шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання, в якому праву потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок особи, яка завдала шкоди.

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Частиною 1 статті 1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV.

У пункті 1.3 ст.1 Закону № 1961-IV визначено, що потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Згідно із ст.6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 39.1 статті 39 Закону № 1961-IV Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Підпунктом а) пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно із пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Статтею 27 Закону № 1961-IV визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого.

Пунктом 27.1 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Пунктом 27.3. Закону № 1961-IV встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинам.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2020 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня 2020 року становив 4723 гривні.

Отже, мінімальний загальний розмір передбаченого п.27.2 ст.27 Закону № 1961-IV страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого станом на 05 квітня 2020 року 56676 гривень.

Пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати

Статтею 35 Закону №1961-IV передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п.35.2. вказаного Закону до заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Аналіз досліджених по справі доказів дає підстави для висновку, що в розглядуваному випадку факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, стороною позивача на адресу МТСБУ були направлені усі необхідні документи, підтверджуючі факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання, а також ті, що підтверджують перебування неповнолітньої ОСОБА_3 на утриманні у загиблого в ДТП ОСОБА_5 ..

За змістом ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Рішення МТСБУ про відмову у здійсненні відшкодування на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 ґрунтується виключно на заявах потерпілих, наданих в рамках кримінального провадження, відповідно до яких останні повідомляють про відсутність претензій морального характеру до винуватця ДТП ОСОБА_4 .

Сторона позивача, заперечуючи такі доводи, вказала, що відшкодування саме моральної шкоди винуватцем ДТП ОСОБА_4 була добровільною, а потерпілі обрали як спосіб здійснення свого права на одержання матеріальної шкоди - звернення до страховика МТСБУ, який зобов`язаний здійснити страхове відшкодування утриманцю ОСОБА_3 в силу ст. 41 Закону № 1961-IV, з чим суд повністю погоджується.

Статті 32, 37 Закону № 1961-IV містять виключний перелік випадків, за яких страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду чи може відмовити у виплаті страхового відшкодування (регламентної виплати).

Разом з тим, положення ст. 37 Закону №1961-IV, які регламентують підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, не містять такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, як попереднє часткове відшкодування винною особою моральної шкоди, як і ніші підстави, на які посилається представник відповідача у відзиві на позовну заяву.

Суд також не приймає до уваги твердження представника відповідача щодо не надання позивачем заяви від імені ОСОБА_3 про виплату страхового відшкодування у зв`язку з втратою годувальника, адже дані твердження повністю спростовані матеріалами справи, в яких міститься відповідна заява датована 05.04.2021, направлена на адресу відповідача.

Кодексом законів про працю України визначено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 4723 гривні. Отже, станом на дату ДТП розмір мінімальної заробітної плати дорівнював 4723,00 грн.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК), обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК) і збирання доказів у цивільних справах за загальним правилом не є обов`язком суду (ч. 2 ст. 12 ЦПК), доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Суд оцінивши докази у відповідності до ст. 89 ЦПК України дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 170 028 гривень є підставною і підлягає задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 419,25 грн., трьох процентів річних в сумі 83,85 грн., суд приходить до таких висновків.

Відповідно до п.36.1. ст.36 Закону № 1961-ІV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно із п.36.2. ст.36 Закону № 1961-ІV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: - у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Пунктом 36.5. ст.36 Закону № 1961-ІV передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

Пунктом 21 цієї ж постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).

Встановлена у справі безпідставність прийнятого відповідачем рішення про відмову у виплаті відшкодування утриманцю в сумі 170028,00 гривень свідчить про те, що прострочення такої виплати відбулося з вини відповідача, тому наявні підстав для відповідальності останнього згідно із п.36.5 ст.35 Закону № 1961-ІV та ч.2 ст.625 ЦК України у вигляді стягнення пені, трьох відсотків річних за допущені дні прострочення.

Із розрахунку заявлених позовних вимог вбачається, що представник позивача рахувала період прострочення зобов`язання з 15 травня 2021 року по 20 травня 2021 року, що узгоджується з вимогами ст.36 Закону № 1961-ІV, оскільки рішення про відмову у відшкодуванні шкоди відповідачем прийнято 14 травня 2021 року.

Термін прострочення зобов`язання складає 6 днів.

Згідно наданих позивачем розрахунків, відповідач має сплатити на користь позивачів за період з 15.05.2021 по 20.05.2021, з врахуванням суми заборгованості, пеню в розмірі 419,25 грн., 3 % річних в розмірі 83,85 грн. (а.с.41).

Таким чином, судом встановлено законні і достатні підстави для задоволення позову і стягнення з відповідача 170 028,00 грн. страхового відшкодування, 419,25 грн. пені, 83,85 грн. трьох процентів річних.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частин першої - третьої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що докази про витрати на правову допомогу були направлені до суду через АТ «Укрпошта» представником позивача 24.06.2021 та 22.10.2021 (а.с.66-69, 108-114). Як вбачається з ордеру, на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 надає правову допомогу ОСОБА_2 (а.с. 39).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Це ж стосується і заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу.

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

25.08.2021 у наданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача окрім іншого просив зменшити заявлений позивачем розмір судових витратна професійну правничу допомогу. Таке ж клопотання він заявив у відзиві на заяву про збільшення позовних вимог від 02.11.2021.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі№904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

При визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню з 10000 грн. до 5000 грн., оскільки вони підтверджуються часково, лише квитанцією до прибуткового касового ордеру №40-11 від 24.06.2021 на 5000 грн. та детальним описом наданих послуг (а.с. 67-68). Суд не надає віри квитанції до прибуткового касового ордеру №40/11 від 25.10.2021 в розмірі 5000 грн., та детальному опису наданих послуг від 25.10.2021 (а.с.112, 113), оскільки такі документи, що вбачається із фіскального чеку ПН215600426655 та поштового листа №7900066861461(а.с. 108, 114), були направлені до суду та відповідачу 22.10.2021, тобто раніше дати оформлення.

Також, з урахуванням того, що позивач на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», був звільнення від сплати судового збору за подання цього позову, судовий збір в розмірі 2270 грн. належить стягнути з відповідача в користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, 274 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 страхове відшкодування на утримання у розмірі 170 028 грн., 419,25 грн. пені, 83,85 грн. трьох відсотків річних та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь держави судові витрати (судовий збір) в розмірі 2270 грн. (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ), яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ); Моторне (транспортне) страхове бюро України (місцезнаходження: 02002, Київ-2, а/с 272, ЄДРПОУ 21647131).

Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ