Справа №  2-а-473/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2011 року, Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді                                                                                                       Стамбула М.І.,

при секретареві                                                                                                             Ігнатенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Дніпровському районі м. Херсона про про оскарження бездіяльності суб"єкта владних повноважень щодо виплат та пільг дітям війни,

в с т а н о в и в :

Позивач 13.01.2011 року звернувся до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона, просив зобов’язати відповідача виконати начислення та виплати щомісячної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за попередні періоди дії ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Обґрунтовуючи позов тим, що відповідно до вказаного Закону України "Про соціальний захист дітей війни" належить до соціальної групи "діти війни", і на час закінчення Другої світової війни, йому не виповнилося 18 років та має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії, як то передбачено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

В судовому засіданні позивач змінив позовні вимоги, просив суд визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона щодо перерахунку та виплати йому щомісячного підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2010 році - неправомірною; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона нарахувати та виплатити йому щомісячну недоплачену державну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період який враховує 6-ти місячний строк позовної давності, передбачений ч.2 ст.99 КАС України і на день винесення рішення судом та з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але на адресу суду надав заперечення в яких зазначив, що відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія): з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення: своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних, управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України - до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни належать особи, яким на момент закінчення Другої Світової війни (2 вересня 1945 року) не виповнилося 18 років.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус "дитини війни", що підтверджується наявним посвідченням.

Згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Згідно п.1 Розділу 4 "Заключного положення" вказаного Закону останній вступає в силу з 01.01.2006 року.

Рішення про підвищення пенсії позивачу відповідачем до теперішнього часу прийнято не було, перерахунки відповідно до зазначеного Закону не проведені.

Відповідно до ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадянина.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 року" від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, зокрема, ст.111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року положення ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 року" визнано неконституційним.

Відповідно до ст.152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, тобто відповідні норми вищезазначеного Закону втратили чинність з 09.07.2007 року.

Пунктом 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України", Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік" від 28.12.2007 року в ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України по справі № 1-28/2008 від 22.05.2008 року, щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік".

Відповідно до п.5.4. рішення Конституційного Суду України, № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, встановлено, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції 01.01.2006 року є чинним і підлягає застосуванню.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ст.2 ч.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи наведене, законною є вимога позивача щодо нарахування соціальної допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни" за період який враховує 6-ти місячний строк позовної давності, передбачений ч.2 ст.99 КАС України і на день винесення рішення по справі, тобто з 13.07.2010 року по 31.01.2011 року, оскільки порушення законодавства відповідачем щодо вимог позивача, судом встановлено станом на 31.01.2011 року.

Закон України "Про соціальний захист дітей війни" який має вищу юридичну силу за вказану вище постанову КМУ, є чинним, тому суд вважає, що дії відповідача, що суперечать вищевказаному закону - є неправомірними.

Крім цього, суд дійшов висновку про прояв відповідачем бездіяльності щодо невиконання законодавчо визначеного обов'язку здійснити за вказаний період перерахунок надбавки до пенсії позивачу та виплатити  її у розмірі, встановленому ст.6 Закону № 2195-IV.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, суд вважає необґрунтованими та на думку суду не можуть бути підставою для відмови в задоволенні вимог позивача, оскільки особливий статус "дітей війни" та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону № 2195-IV).

Відповідачем не було надано будь-яких доказів щодо правомірності його бездіяльності, також як і не наведено підстав не застосування у виниклих правовідносинах належним чином положень ст.7 Закону № 2195-IV, якою визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язати його вчинити певні дії щодо усунення порушень.

Згідно абзацу 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002р. № 12/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже суд вважає, що у відповідності до чинного законодавства України обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава бере на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії і поклала виконання обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який через місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати позивачу у вказаний вище період часу, тому суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України" про незворотність дії у часі законів та інших нормативно - правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи, відповідно до якого - реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії суд не може прийняти, як аргумент для відмови у задоволенні позову, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов’язань, покладених на управління законодавством.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з урахуванням змін.

Керуючись ч.2 ст.19, ст.ст.22, 46, 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року, ст.ст.1, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 року" від 19.12.2006 року, ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.08.1999 року, ст.110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006рік" від 20.12.2005 року, ст.ст.2, 3, 8, 9, 99, 100, 137, 159-163 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України Дніпровського району м. Херсона, про спонукання до виконання дій – задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну недоплачену державну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 13.07.2010 року по 31.01.2011 року, включно з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції в порядку ст.186 КАС України.

Суддя                                                                                          М. І. Стамбула

№  2-а-473/11, каб. № 510                        

31.01.2011р.

УПФУ в Дніпровському районі м. Херсона

73000, Херсон, Перекопська, 166                    

Дніпрровський районний суд м. Херсона надсилає на Вашу адресу копію постанови від 31.01.2011 року по адмінстративній справі № 2-а-473/11, у зв’язку з неявкою Вашого представника в судове засідання.  

Одночасно роз’яснюю, що Ви маєте право, оскаржити постанову суду в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.186 КАС України.

Додаток: копія постанови на 2 арк.

Суддя                                                                                                            М.І. Стамбула

№  2-а-473/11, каб. № 510                        

31.01.2011р.

УПФУ в Дніпровському районі м. Херсона

73000, Херсон, Перекопська, 166                    

Дніпрровський районний суд м. Херсона надсилає на Вашу адресу копію постанови від 31.01.2011 року по адмінстративній справі № 2-а-473/11, у зв’язку з неявкою Вашого представника в судове засідання.  

Одночасно роз’яснюю, що Ви маєте право, оскаржити постанову суду в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.186 КАС України.

Додаток: копія постанови на 2 арк.

Суддя                                                                                                            М.І. Стамбула