ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/1577/21 Номер провадження 22-ц/814/144/22Головуючий у 1-й інстанції Андрієць  Д.Д. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача        Дряниці Ю.В.,

суддів:                 Кривчун Т.О., Чумак О.В.,

секретаря                Гречка Є.В.,

за участі:         адвоката Кобрися О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Бідюк Яни Володимирівни, яка діє в інтересах  ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводского районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2021 року за поданням приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2021 року приватний виконавець Скрипник В.Л. звернувся до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме земельну ділянку, кадастровий номер: 5322484403:03:002:0133,площею 0.1767 га з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою:  АДРЕСА_1 , для організації примусового виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука по справі №524/7446/13-ц.

Свої вимоги приватний виконавець мотивував тим, що боржник ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 26 травня 2008 року є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 5322484403:03:002:0133, площею 0.1767 га. На даний час його право власності не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв`язку із чим виникають труднощі у зверненні стягнення на вказане майно.

Ухвалою Автозаводського району суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2021 року заяву приватного виконавця в Скрипника В.Л. про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку задоволено.

Звернуто стягнення на нерухоме майно боржника, а саме земельну ділянку, площею 0.1767 га з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою:  АДРЕСА_1 , право на яку не зареєстровано у встановленому законом порядку, у зведеному виконавчому провадженні №58486697 з примусового виконання виконавчих листів Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі №524/7446/13-ц.

       Рішення оскаржила адвокат Бідюк Я.В,, яка діє в інтересах  ОСОБА_1 , яка в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні подання приватного виконавця.

       Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в провадженні приватного виконавця Скрипника В.Л. перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих Автозаводським районним судом м. Кременчука по справі 524/7446/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 26 травня 2008 року № LL-D03/078/2008 у сумі 144 510, 20 грн. та судових витрат в сумі 722, 51 грн.

05 березня 2021 року приватним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах) боржника в АТ «Правекс банк».

Згідно повідомлення АТ «Правекс банк» арешт на кошти було накладено, однак грошових коштів для виконання постанови недостатньо. Станом на 10 березня 2020 року залишок коштів на рахунку становив 378, 66 грн.

Встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка, право власності на яку не зареєстровано в порядку, встановленому законом, що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 5322484403:03:002:013 від 26 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом А.Г. Веселовським, копію договору іпотеки № РLL-D03/078/2008 відповідно до якого предметом іпотеки є земельна ділянка, площею 0,18 га, яка стане власністю іпотекодавця з моменту отримання державного акту про право власності на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та будь-яке майно, що знаходиться чи буде збудовано на земельній ділянці і яке стане власністю Іпотекодавця в майбутньому.

Ухвалюючи рішення про задоволення подання, суд першої інстанції виходив з того, що у виконавчому провадженні не було встановлено наявність у боржника коштів, достатніх для погашення заборгованості за виконавчим листом, що зумовлює наявністьо пісдтав для звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке не було зареєстровано у встановленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.

Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження»; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до частини третьої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» державний виконавець передає на реалізацію предмет іпотеки під час примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання       судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця (частина одинадцята статті 440 ЦПК України).

       Матеріалами справи підтверджується, що у провадженні приватного виконавця Скрипника В.Л. перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих Автозаводським районним судом м. Кременчука по справі 524/7446/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 26 травня 2008 року № LL-D03/078/2008 у сумі 144 510, 20 грн. та судових витрат в сумі 722, 51 грн.

       Копії постанов про відкриття виконавчого провадження, об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та арешт майна боржника від 26 лютого 2019 року були надіслані боржнику ОСОБА_1 за адресою, вказаною у виконавчому документі, у визначеному ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» порядку, та отримані ним 01 березня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

       Крім того, на підставі постанови про арешт майна боржника від 26 лютого 2019 року приватним виконавцем було внесено відповідні відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

       Боржник, будучи обізнаним про наявність відкритого виконавчого провадження та примусове стягнення з нього заборгованості, що підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами, не приймає будь-яких дій які б свідчили про його бажання та наміри виконати рішення суду.        

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд зважає, що приватним виконавцем було вжито всіх можливих заходів примусового виконання судового рішення, разом з тим у боржника відсутнє будь-яке інше майно, на яке можна першочергово звернути стягнення.

Зокрема, виконавцями проведено перевірку майнового стану боржника, шляхом направлення запитів до органів (установ, організацій) уповноважених здійснювати реєстрацію прав на певні види рухомого та нерухомого майна, сформовано витяги (інформаційні довідки) з Державних реєстрів, направлено електронні запити, у тому числі: до Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України, ДП «Агенство з ідентифікації і реєстрації тварин», ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Управління Держпраці у Полтавській області, за результатами чого отримано відповіді з яких вбачається відсутність у боржника майна, необхідного для виконання за виконавчим документом і яке може бути предметом стягнення.

Що стосується доводів апеляційної скарги про наявність у власності боржника майна, а саме: транспортного засобу і причіпу, на яке може бути звернуте стягнення, що унеможливлює звернення виконавця із поданням, у порядку визначеному ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», то слід зазначити наступне.

Відповідно до наданої інформації ТСЦ 5342 МВС України, ОСОБА_1 є власником ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 та причіпу д.н.з. НОМЕР_2 .

Постановою приватного виконавця від 26 червня 2020 року, в рамках ВП № 58483561, винесена постанова про арешт вказаного майна, копії якої направлено до поліції для виконання, а сторонам виконавчого провадження для відома.

Таким чином, приватним виконавцем вчинено всі передбачені законом заходи щодо виконання судового рішення, і такі заходи виявилися безрезультатними. Скаржником не надано суду доказів наявності у ОСОБА_1 майна на яке можна першочергово звернути стягнення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що заява приватного виконавця про звернення стягнення на вищевказане нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому підлягає задоволенню, оскільки невчинення ОСОБА_1 дій по реєстрації права власності на нерухоме майно, перешкоджає виконавцю реалізувати таке майно в рахунок погашення заборгованості за виконавчим документом.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Бідюк Яни Володимирівни, яка діє в інтересах  ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Автозаводского районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2021 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач                                                                      Ю. В. Дряниця

Судді:                                                                                            Т.О. Кривчун

                                                                                                       О. В. Чумак