308/11524/17

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

20.12.2021        року                                                 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання – Курбатова Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа -  Орган опіки та піклування  Ужгородської міської ради  про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів та позбавлення батьківських прав,-  

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа -  Орган опіки та піклування  Ужгородської міської ради  про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів та позбавлення батьківських прав.

Дана справа знаходилась у провадженні судді Леміш О.М.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Леміш О.М. від 01.11.2017 року відкрито провадження по справі.

22.10.2018 р. призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи №308/11524/17, у зв`язку із звільненням з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області згідно наказу №160/02-06 від 29.05.2018 р.

Дана справа  передана судді Бенца К.К. 

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 20.12.2021 року о 13 год. 50 хв. не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. Заяв про відкладення розгляду справи та про розгляд справи у її відсутності до суду не надходило.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. На адресу суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та представника відповідача. Просять розглянути справу за наявними в ній матеріалами, а у випадку повторної неявки позивача в судове засідання залишити позов без розгляду.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного  висновку.

Позивач ОСОБА_1 в судові засідання призначені на 14.09.2020 року о 13 год. 40 хв., 16.12.2020 року о 13 год. 55 хв., 31.03.2021 року о 16 год. 40 хв., 21.05.2021 року о 15 год. 10 хв. та 20.12.2021 року о 13 год. 50 хв. не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, шляхом надіслання судових викликів на адресу вказану нею у позовній заяві, докази наявні в матеріалах справи. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності не надходило до суду.

Позивач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, що стверджується  рекомендованими повідомленнями які повернулися на адресу суду із відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» за №8800026614681, №8800026667203, №8800027029529, №8800028275850 та з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» за №8800028144941.

Окрім того слід зазначити, що інформація про дату і час розгляду справи наявна на сайті Судова влада, в тому числі і на 14.09.2020 року о 13 год. 40 хв., 16.12.2020 року о 13 год. 55 хв., 31.03.2021 року о 16 год. 40 хв., 21.05.2021 року о 15 год. 10 хв. та 20.12.2021 року о 13 год. 50 хв.

Заяв про зміну місця знаходження, проживання під час провадження справи від позивача не надходило.

Крім того як вбачається із матеріалів позовної заяви у ній наявна довіреність якою позивач уповноважила ОСОБА_4 представляти її інтереси. Про час та місце розгляду справи ОСОБА_4 також був повідомлений у встановленому законом порядку, що стверджується  рекомендованими повідомленнями які повернулися на адресу суду із відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» за №8800026614657, №8800026665855, №8800027029510, №8800028275841 та з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» за №8800028144968.

Відповідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Слід зазначити, що відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно із ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст. 4 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.4  ст.12  ЦПК  України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового  процесу  та їхні  представники  повинні добросовісно користуватися процесуальними  правами;  зловживання  процесуальними правами  не допускається.

Слід зазначити, що адреса на яку надсилалися судові виклики була власноручно зазначена позивачем ОСОБА_1 при подачі позовної заяви.

Інших заяв від позивача до суду не надходило.

Через неодноразову неявку позивача у судове засідання – порушуються передбачені ЦПК України, строки розгляду цивільної справи.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони вживають заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобовязана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обовязки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обовязок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини «Чікоста і Віола проти Італії».

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведене свідчить про недобросовісність здійснення позивачем своїх процесуальних прав.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України  суд постановляє ухвалу  про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився  в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.  

Зважаючи на викладене, виходячи  з вимог  п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України,    яка  визначає наслідки повторної  неявки позивача ( представника) ,  від позивача  не  надійшла   до суду заява про  розгляд справи у його відсутності,  зважаючи на  норми Конвенції про захист прав людини і  основоположних  свобод та  практики   Європейського   суду,   суд  приходить  до  висновку,  що  є  всі підстави для  залишення позовної  заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа -  Орган опіки та піклування  Ужгородської міської ради  про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів та позбавлення батьківських прав -  без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача на розгляд справи.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року у справі    № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі    № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц, а також від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18.

У зв`язку з наведеним, залишення позову без розгляду, як це передбачено законом, а саме пунктом 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Суд роз`яснює позивачу, що відповідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст.ст. 44,131, 257 ч.1 п.3,  353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа -  Орган опіки та піклування  Ужгородської міської ради  про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів та позбавлення батьківських прав - залишити без розгляду.

Додатково позивачу роз`яснити, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляють права повторного звернення до суду із позовною заявою в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Копію ухвали суду направити сторонам по справі для відома.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду                                                        К.К. Бенца