Справа № 418/3607/21

2-др/418/1/22

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення

"25" січня 2022 р.                                        Міловський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді – Шовкуна В.О.,

за участі секретаря судових засідань – Бутенко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Мілове заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, -

ВСТАНОВИВ:

       На розгляд Міловського районного суду Луганської області надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за її позовом до Міловської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – Комунальне некомерційне підприємство «Міловська центральна районна лікарня» Міловської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

       Вказує, що рішенням Міловського районного суду від 11 січня 2022 року позовні вимоги задоволено частково, а саме:

1. визнано безпідставною відмову, викладену в листі від 16.08.2021 року №2221 селищного голови Міловської селищної ради, яким ОСОБА_1 відмовлено в розгляді заяви про оформлення передачі в спільну сумісну власність квартири по АДРЕСА_1 ;

2. зобов`язано Міловську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 про передачу в спільну сумісну власність квартири по АДРЕСА_1 .

3. Визнано за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), малолітньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження НОМЕР_2 , малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , право на приватизацію трикімнатної житлової квартири загальною площею 48,5 кв.м., житлова площа 26,7 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

       4. Стягнуто з Міловської селищної ради на користь ОСОБА_1 , понесені нею судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1816 (однієї тисячі вісімсот шістнадцяти) гривень 00 копійок

       Оскільки судом, на її думку, стягнуто не у повній мірі сплачений нею судовий збір у розмірі 2724 гривні, просить винести додаткове рішення, яким стягнути з Міловської селищної ради 908 гривень сплаченого судового збору.

Окрім цього ОСОБА_1 ставить питання про стягнення на її користь понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.

Представник відповідача просила розглянути заяву без неї, проти її задоволення заперечувала, оскільки заявником не долучено відповідного фінансового документу, який підтверджує сплату послуг адвоката.

Відповідно до ч.4 ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву, вивчивши матеріали цивільної справи №418/3607/21, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Так, рішенням Міловського районного суду від 11.01.2022 року, ухваленим за результатами розгляду цивільної справи, позовні вимоги ОСОБА_1 до Міловської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – Комунальне некомерційне підприємство «Міловська центральна районна лікарня», Міловської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

       Визнано безпідставною відмову, викладену в листі від 16.08.2021 року №2221 селищного голови Міловської селищної ради, яким ОСОБА_1 відмовлено в розгляді заяви про оформлення передачі в спільну сумісну власність квартири по АДРЕСА_1 .

       Зобов`язано Міловську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 про передачу в спільну сумісну власність квартири по АДРЕСА_1 .

       Визнано за ОСОБА_1 , малолітньою ОСОБА_2 , малолітньою ОСОБА_3 , право на приватизацію трикімнатної житлової квартири розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

       Стягнуто з Міловської селищної ради на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1816 (однієї тисячі вісімсот шістнадцяти) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Таким чином, відповідно до вимог п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судом вирішено розподіл документально доведених судових витрат, до яких, зокрема, відноситься судовий збір, наступним чином: у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем було сплачений судовий збір за кожну позовну вимогу у розмірі 908 гривень, а разом – 2724 гривні, а у повному обсязі задоволено дві позовних вимоги із заявлених трьох, тому судові витрати розподілені пропорційно – стягнуто з відповідача 1816 гривень, а 908 гривень віднесено за рахунок позивача.

Таким чином, у цьому випадку відсутні підстави для винесення додаткового рішення про стягнення судового збору з відповідача у розмірі 908 гривень.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 8000 гривень.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Порядок подання доказів на підтвердження судових витрат врегульований статтею 141 ЦПК України. Зокрема, у частині 8 цієї статті вказано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що ані до початку розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ані в ході судового засідання, нею та адвокатом не заявлялися будь-які клопотання про понесені судові витрати. Окрім того, попередні розрахунки витрат, пов`язаних з розгляду справи, у тому числі на правову допомогу, як це передбачено ст. 134 ЦПК України, суду не надавалися.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування  позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги №25/21 від 10.08.2021 року, копію договору на оплату адвокатських послуг до договору про надання правової допомоги №25/21,  копію акту виконаних робіт від 14 січня 2022 року що підтверджується матеріалами справи (а.с. 131-134).

Оскільки заявлені вимоги про стягнення судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, не були предметом розгляду цивільної справи № 418/3607/21 за позовом ОСОБА_1 до Міловської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору було вирішено за правилами ст. 141 ЦПК України, тому суд дійшов до висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 81, 83, 141, 270 ЦПК України та правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні        заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

               Суддя:                                        В.О. Шовкун