справа № 2- а- 56 / 2011р.

          ПОСТАНОВА          

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

31 січня 2011 року                                                                                                                    смт. Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Косар А.І.

за участю

секретаря судового засідання Литвин А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Краснопільського районного суду Сумської області смт. Краснопілля адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до управління праці та соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області

про стягнення недоплаченої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2003-2010 роки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, подала позов проти відповідача, управління праці та соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області (далі по тексту Управління) у зв’язку з порушенням ним нарахування та виплати їй щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до положень ст. 48 Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “»і просила стягнути з відповідача недосплачені суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003-2010 роки.

Свій позов позивач обгрунтовує тим, що є особою, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи  1 категорії, інвалідом ІІІ групи  внаслідок Чорнобильської катастрофи і  відповідно до чинного законодавства має право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення, яка виплачується органами соціального захисту населення щорічно в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. За 2003-2010 роки відповідачем  виплачувалась дана допомога в розмірі значно нижчому ніж передбачено Законом ” Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “,  а саме: у 2003-2004 роках –по 21, 50 гривні, у 2005 –2010 роках – по 90,00 гривень.

30 грудня 2010 р. відкрито скорочене провадження і поновлено строк звернення до суду. Ухвалою суду від 11 січня 2011 року справу призначено до судового розгляду на 31 січня 2011 року /ас. 9, 29/.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що Управління  проводить нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення як особі, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи  1 категорії. Впродовж 2003-2010 років позивачу нараховувалась та виплачувалась зазначена допомога в межах бюджетних асигнувань на ці цілі, передбачених Законами України ” Про Державний бюджет “ на відповідний рік та  постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року та № 562 від 12 липня 2005 року, якими було визначено розміри вказаних виплат та порядок їх проведення. Крім того наполягає на тому, що позовними вимогами щодо перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2010 роки позивач без поважних причин пропустив строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, передбачений ст. 99 КАС України. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання позивач не прибула, у листі просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі /ас. 34/.  

Відповідач на  судове засідання не прибув, про час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином,  про що свідчить розписка про одержання судової повістки,  причину неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення проведення судового засідання не надійшло / ас. 30/.

Суд вважає можливим вирішити справу розглянути у відсутність відповідача на підставі наявних у ній доказів у відповідності до ст. 128 КАС України.

Дослідивши надані докази та перевіривши наведені у позовній заяві доводи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає в с. В. Рибиця Краснопільського району Сумської області, є особою, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи. Положеннями статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" її віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, внаслідок захворювання, пов'язаного від наслідків аварії на ЧАЕС її визнано інвалідом III групи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 23.05.2003 р., вкладкою № НОМЕР_2 с до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1 серія НОМЕР_1, довідкою до Акта огляду МСЕК  від 30.04.2009 р. / копії на ас. 5, 7, 38/. Управління праці та соціального захисту населення  Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області є органом влади, який у смт. Краснопілля Сумської області проводить нарахування та виплату щорічної разової  грошової допомоги на оздоровлення відповідно до Закону  України ” Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “. ОСОБА_1 з 2003 року перебуває в Управлінні на обліку як особа, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і впродовж 2003-2010 років вказаний відповідач проводив нарахування та виплату позивачу  щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення у таких розмірах: у 2003-2004 роках –по 21, 50 гривні, у 2005 –2010 роках – по 90,00 гривень./ас. 3, 14-21/.

На звернення позивача з приводу перерахунку та виплати цієї допомоги Управлінням було відмовлено у задоволені вимог щодо проведення такого перерахунку та виплат, у зв’язку з тим, що виплата допомоги проведена відповідно до ст. 48 Закону України ” Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року та № 562 від 12 липня 2005 року для відповідної категорії осіб /ас. 6/.

Таким чином, право позивача на одержання щорічної допомоги на оздоровлення відповідачем не оспорюється, що вбачається з його заперечення від 10.01.2011 року за № 55 /ас. 1213/, а тому на підставі ч.3 ст. 72 КАС України доказуванню не підлягає.

При цьому судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо захисту порушеного права інваліда - чорнобильця ІІІ групи на отримання належного розміру щорічної разової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 48 вищевказаного Закону України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп –п’ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Таким чином, вихідним критерієм обчислення цих виплат є мінімальна заробітна плата. Розмір мінімальної заробітної плати на 2003 рік встановлювався законом України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік, на 2004 –2010 роки –законами України про державний бюджет на відповідні роки.

Водночас суми, з яких здійснювався розрахунок виплат позивачу, передбачених Законом № 796-XII, визначалися згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року  № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У 2003-2004 роках позивач отримала по 21, 50 гривні, у 2005 –2010 роках –по 90,00 гривень щорічної разової допомоги на оздоровлення /ас.3/.

Судом встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти (Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та закони України про Державний бюджет України на 2004 - 2010 роки, закон України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік), які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір допомоги на оздоровлення.

Отже, вирішальним в даному спорі є питання про пріоритет законів.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Закони України про Державний бюджет України на 2004 - 2010 роки та Закон України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік були прийняті пізніше, а тому їх норми мають пріоритет над нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп визнані неконституційними положення законів України про Державний бюджет України на 2007, 2008 якими встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Таким чином, з 22.05.2008 р. відновлено дію ст.48 вказаного Закону в попередній редакції, яка передбачає, що щорічна допомога на оздоровлення надається інвалідам ІІІ групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.   

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На момент виникнення спірних відносин, а саме: на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів: за 2003 рік –у червні 2003 року,  за 2004 рік –у липні 2004 року, за 2005 рік –у жовтні 2005 року, за 2006 рік –у травні 2006 року, за 2007 рік –у лютому 2007 року, за 2008 рік –у січні 2008 року - положення вищеназваних законів України про Державний бюджет України на 2004 - 2008 роки та Закону України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік були діючими.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порушень ст. 19 Конституції України відповідачем у спірних відносинах на час проведення виплат не вбачається.

Таким чином, на час виплати грошової допомоги у 2003 - 2008 роках відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, підстав для визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними не було.

Незважаючи на чинність частини ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у попередній редакції станом на 2009 – 2010 роки, відповідач провів виплату позивачці щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 90 грн.

           Згідно із положенням ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншого правового акту, суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.

           Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанова Кабінету Міністрів України № 562.

Згідно п.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.   

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції: «Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Суд не взяв до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувать на відповідні виплати, оскільки відсутність грошових коштів на виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення не позбавляє позивача на отримання такої допомоги, гарантованої йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань.

           За таких обставин суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог і дії відповідача щодо виплати позивачці допомоги на оздоровлення не в повному розмірі, встановленому ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2009 -2010 роки слід визнати неправомірними, та з урахуванням положень п. 2 ч.2 ст. 162 КАС України зобов'язати відповідача відновити порушене право позивачки на належний розмір щорічної разової допомоги на оздоровлення як інваліду ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками на ЧАЕС.

Питання про судові витрати суд уважає за необхідне вирішити в порядку передбаченому ст. 94 КАС України.

          Керуючись ст. ст. 7 – 9, 11, 14, 69 –72, 86 87, 94, 99, 159, 160 –163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області щодо відмови ОСОБА_1 в  перерахунку разової щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за 2009 -2010 роки.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплачену суму разової щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2009 -2010 роки, виходячи з встановленого Законами України " Про Державний бюджет України відповідно на 2009 –2010 роки" розміру мінімальної заробітної плати на день такої виплати, з урахуванням раніше проведених виплат у 2009 - 2010 роках.  

В задоволенні решти вимог відмовити.

Витрати по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Краснопільський районний суд Сумської області, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                               підпис                                                А.І.Косар

Копія: звірена з оригіналом

Суддя                                                                                                           А.І.Косар

Повний текст постанови виготовлений та підписаний  04 лютого 2011 року  о 15 год.00 хв.

Оригінал зберігається в матеріалах справи.