Справа № 264/5989/16-а

2-а/264/5/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2022 р. м. Маріуполь

Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Кузнецова Д.В., за участю секретаря судового засідання Дереклєєвої А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними за зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

26 жовтня 2016 року позивач звернулась до суду із даним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року та його скасування, та зобов`язати призначити їй пенсію за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, починаючи з 10.10.2016 року та виходячи з розміру 80% від суми щомісячного (чинного) заробітку у період з 11.05.2011 року по 11.05.2016 року.

В обґрунтування позову зазначає, що 25 серпня 2016 року вона звернулась до Управління Пенсійного фонду в Іллічівському районі м. Маріуполя з заявою про призначення пенсії за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. та повідомила з наданням відповідних документів, що в органах прокуратури Донецької області працює з 26 січня 1993 року, та з її зарплати утримувались страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Станом на 10.10.2016 року стаж прокурорської та державної служби в органах прокуратури складає 20 років, а саме: 13 років 7 місяців та 06 днів безпосередньої роботи на прокурорсько-слідчих посадах; 6 років 4 місяці 24 дні на посаді державного службовця Прокуратури області, що відповідно до ч.2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року дає їй право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. При цьому наразі вона продовжує працювати у прокуратурі Донецької області на прокурорській посаді. Оскільки безпосередньо на прокурорській посаді в органах прокуратури вона працює 13 років 7 місяців 06 днів, то пенсія має бути призначена у розмірі 80 відсотків від суми її місячного (чинного) заробітку (після 10 років роботи відпрацьовано ще 3,7 роки, кожен з яких збільшує мінімальний 80-відсотковий розмір пенсії на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків). З цією метою для призначення пенсії вона звернулась до УПФУ в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області із заявою, проте рішенням від 13.10.2016 року їй було відмовлено на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за № 213-VІІІ. Серед підстав для відмови у призначенні пенсії за вислугою років стало те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII визначено у перехідних положеннях, що з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру», не підлягають призначенню. Вважає вказане рішення протиправним, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню. Також додала, що при розгляді її заяви УПФ не був врахований стаж її роботи на посаді інспектора за 3 роки, а саме з 15.06.1993 року по 09.10.1996 року, який має зараховуватися до стажу держслужби. Просила позов задовольнити.

Крім того, 17.10.2017 року позивач звернулась до Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області із ще одним аналогічним позовом до Лівобережного об`єднаного УПФ України міста Маріуполя Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення відповідача №3 від 10.10.2017 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років; встановлення факту набуття стажу державного службовця на посаді інспектора прокуратури Донецької області з 14.06.1993 року по 09.10.1996 року та зарахувати його до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року; зобов`язати призначити їй пенсію за вислугу років на підставі ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, виходячи із розміру 80% від суми щомісячного (чинного) заробітку та обчислюючи за 60 календарних місяців такої роботи підряд, а саме з 11.05.2011 року по 11.05.2016 року.

Другий позов обґрунтований тим, що на виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017 року по справі №264/5989/16-а Лівобережне об`єднане УПФУ м.Маріуполя повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 25.08.2016 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до норм статті 86 ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, та рішенням від 10.10.2017 року повторно відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу роботи 22 роки 06 місяців - за вислугу років та 12 років 06 місяців - на посадах прокурорів та слідчих. Вказане рішення відповідача вважає незаконним з аналогічних підстав, які заявлені в першому позові.

У ході розгляду справи позивач збільшила позовні вимоги, вказуючи на те, що відповідачем неправомірно не враховано до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, роботу на посаді начальника режимно-секретної частини Донецької обласної прокуратури у період з 09.10.1996 року по 03.03.2003 року, хоча ця посада державної служби категорії «Б», і є запис у трудовій книжці про прийняття 09.10.1996 року присяги державного службовця та присвоєння 11 рангу державного службовця. Звертає увагу, що позивач не мала в той період повної вищої юридичної освіти, але на той час це не було обов`язковою умовою.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 07.07.2021 року клопотання Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про об`єднання справ в одне провадження задоволено та об`єднано в одне провадження справи №264/5989/16-а (провадження №2-а/264/8/2021) та №264/5215/17 (провадження № 2-а/264/1/2021). Присвоєно об`єднаній адміністративній справі №264/5989/17 (провадження №2-а/264/8/2021). Замінено відповідачів в об`єднаній адміністративній справі №264/5989/16-а (провадження 2-а/264/8/2021) на Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Позивач до судового засідання надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача - Гаврилоглу К.М., яка діє на підставі довіреності, позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні. Надала до суду письмові заперечення, де зазначила, що ОСОБА_1 , згідно з матеріалами справи, з 26 січня 1993 року і на даний час працює в органах прокуратури Донецької області. 25.08.2016 року вона звернулась до УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років у відповідності до ст. 50- 1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, яка передбачає, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 20 років. Однак, дана норма була скасована, згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-У11 - передбачає пенсії за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

- з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців;

- з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років;

Рішенням комісії УПФУ № 23 від 13.10.2016 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі п.5 Прикінцевих положень до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів стосовно пенсійного забезпечення» №213 від 02.03.2015 року, який було прийнято пізніше, які передбачають, що в разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу», «Про прокуратуру» та інших. Станом на день звернення до УПФУ в Іллічівському районі м.Маріуполя , вислуга років позивача не відповідала вимогам ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру від 14.10.2014 року № 1697-VII та становила - 19 років 05 місяців 07 днів. Такий стаж роботи, згідно з вимогами статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, не дає права на призначення їй пенсії за вислугу років. Оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VII не скасовано, його положення (у частині, що стосуються спірних правовідносин) не визнані неконституційними, а до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норму пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ. Таким чином, згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесенні змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VII скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», у тому числі: ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ. Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ прийнятий 14.10.2014 року, а Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII прийнятий 02.03.2015 року, тобто пізніше, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах. Оскільки ОСОБА_1 звернулась до УПФУ в Іллічівському районі м.Маріуполя з заявою про призначення пенсії після 01.06.2015 року, тому УПФУ в Іллічівському районі м.Маріуполя правомірно відмовило їй у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру». Просили у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 12) частини 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З урахуванням вказаних перехідних положень КАС України дана адміністративна справа підсудна Іллічівському районному суду м.Маріуполя Донецької області та не може бути передана за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.

Судом встановлено, що позивач працює в органах прокуратури Донецької області з 26 січня 1993 року, що підтверджується трудовою книжкою серія НОМЕР_1 , виданою 11 серпня 1983 року. 25 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду в Іллічівському районі м. Маріуполя з заявою про призначення пенсії за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991року.

Рішенням №23 від 13 жовтня 2016 року відповідач відмовив позивачеві у задоволенні вказаної заяви, мотивувавши її тим, що позивач не має права на призначення їй пенсії у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991року у зв`язку з тим, що за результатами розгляду наданих документів ОСОБА_1 загальний стаж 34 року 11 місяців 4 дні, стаж роботи за вислугу років складає 19 років 05 місці 07 днів, із них на прокурорській посаді - 6 років 9 місяці 3 дні. У її трудовій книжці є запис про період отриманої допомоги у Центрі зайнятості з 11.08.1992 року по 25.01.1993 рік, де відсутні підстави щодо внесення вищевказаного періоду. Згідно із Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.20011 за № 3668-V, прокурори та слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення років не менше: з жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців. Відповідно до наданих документів ОСОБА_1 працює прокурором відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Донецької області з 05.08.2015 року. Ця посада визначена, як така, що дає право на призначення пенсії відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» та з 01 червня 2015 року не призначаються та не перераховуються.

Тобто, відповідачем при винесенні рішення про відмову в призначенні пенсії було враховано цей стаж як загальний, разом з тим вимоги позивача щодо врахування до спеціального стажу період її роботи на посаді інспектора за 3 роки, а саме з 15.06.1993 року по 09.10.1996 року відповідачем розглянуті не були, відповідні документи витребувані не були.

Постановою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 07.06.2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року; скасовано рішення №23 від 13.10.2016 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років; зобов`язано відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 25.08.2016 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року апеляційну скаргу Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області задоволено частково. Постанову суду першої інстанції змінено. Четвертий абзац постанови суду першої інстанції від 07 червня 2017 року викладено у наступній редакції: «Зобов`язати Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 25 серпня 2016 року та прийняти вмотивоване рішення з дотриманням норм Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII». В іншій частині постанову суду першої інстанції - залишено без змін.

09 жовтня 2017 року відповідачем на виконання постанови суду апеляційної інстанції було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років та винесено рішення зі змінами №43 про відмову в призначені пенсії ОСОБА_1 .

У вказаному рішенні відповідача зазначено, що згідно з п.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ, прокурори та слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року 12 років 06 місяців. За результатами розгляду наданих документів загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 23 роки 11 місяців 04 дні, стаж роботи за вислугу років складає 19 років 05 місяців 27 дні, із них на:

- прокурорській посаді 6 років 9 місяців 3 дні (з 08.10.2008 р. по 11.05.2011р.; з 06.06.2012р. по 04.08.2016р.);

- заліковий стаж за роботу на інших посадах в органах прокуратури 6 років 3 місяці 29 днів (з 04.03.2003р. по 31.12.2003р.; з 01.05.2004р. по 07.10.2008р.; з 12.05.2011р. по 05.06.2012р.);

- стаж на посаді Державного службовця 6 років 4 місяці 25 днів (з 09.10.1996р. по 03.03.2003р).

На підставі цього відповідачем було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до ст.86 ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VІІ, через відсутність необхідного стажу роботи 22 роки 06 місяців та 12 років 06 місяців на посаді прокурора та слідчих.

Позивач не погодилась із таким рішенням відповідача та повторно звернулась до суду із позовом.

Постановою Верховного суду від 19 серпня 2020 року касаційну скаргу Лівобережного об`єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області задоволено частково.

Скасовано постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 07.06.2017 та Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017 року, а справу №264/5989/16-а направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У своїй постанові Верховний суд вказав, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи мала позивач у період часу з 26.11.2001 по 01.10.2011 необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у вказаній редакції).

Без встановлення вказаних обставин неможливо стверджувати про звуження змісту та обсягу прав позивача, оскільки положення Конституції України, на які посилається позивач, вказують на неприпустимість звуження змісту та обсягу вже існуючого права. А відтак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Також Верховний суд зауважив, що у зв`язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за вислугу років Управління ПФУ зобов`язане перевірити, зокрема, чи мала позивач у період часу з 26.11.2001 по 01.10.2011 необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, скільки заявник має вислуги років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів. У разі прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії, ПФУ повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.

Крім цього Верховний суд звернув увагу, що судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувались відомості, які містяться в трудовій книжці позивача, та щодо наявності чи відсутності достатнього стажу роботи позивача на прокурорських посадах, її вислуги років з обґрунтуванням мотивів відхилення того чи іншого доказу.

Згідно з частиною 5 статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Перевіряючи законність оскаржуваних рішень відповідача від 13.10.2016 року та від 09 жовтня 2017 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за вислугою років, суд досліджує відомості, які містяться в трудовій книжці позивача.

Так, відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 остання:

- з 26.01.1993 року була прийнята на посаду машиністки Донецької обласної прокуратури;

- з 14.06.1993 року призначена інспектором відділу по роботі з кадрами Донецької обласної прокуратури;

- з 09.10.1996 року призначена начальником режимно-секретної частини Донецької обласної прокуратури;

- 09.10.1996 року прийняла присягу державного службовця;

- з 13.12.1996 року присвоєно 11 ранг державного службовця;

- з 04.03.2003 року призначена помічником Донецького природоохоронного міжрайонного прокурора;

- з 07.06.2005 року помічником прокурора Калінінського району м.Донецька;

- з 11.07.2005 року старшим помічником прокурора Калінінського району м.Донецька;

- з 08.10.2008 року - старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство;

- 12.05.2011 року старшим помічником прокуратури Донецької області з питань забезпечення доступу до публічної інформації;

- 06.06.2012 року старшим прокурором з питань забезпечення доступу до публічної інформації прокуратури Донецької області;

- 05.08.2015 року по теперішній час - прокурором відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури області.

Відповідно до оскаржуваних рішень відповідача від 13.10.2016 року та 09 жовтня 2017 року про відмову у призначення пенсії, а також протоколу №3319 від 13.10.2016 року органом ПФУ ОСОБА_1 було визначено, що загальний стаж роботи складає 34 роки 11 місяців 4 дні, стаж за вислугу років - 19 років 05 місяців 07 днів, із них на прокурорських посадах - 6 років 9 місяців 3 дні.

Однією із мотивів скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції Верховним судом було необхідність з`ясування наявності або відсутності у позивача в період часу з 26.11.2001 по 01.10.2011 необхідного стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру»).

З`ясовуючи вказане питання, суд виходить із того, що відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, яка діяла в редакції Закону з 26.07.2001 (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру») до 01.10.2011 (в редакції Закону № 3668-VІ), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 %, але не більше 90 % від суми місячного (чинного) заробітку.

Отже, у прокурорів та слідчих, які в період часу з 26.07.2001 до 01.10.2011 мали стаж роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі зазначеної норми права. При цьому, таке право у зазначених осіб виникло незалежно від того, чи фактично воно було реалізовано шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії.

Таким чином, враховуючи положення статей 22, 58 Конституції України, можна стверджувати про те, що у разі, якщо в подальшому в чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання призначення пенсії за вислугу років, які підвищують, зокрема, необхідний стаж для призначення пенсії, зменшують розмір пенсії у відсотковому виразі до посадових окладів, то такі зміни звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право раніше виникло).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в цій справі та в постанові від 24.05.2016 в справі № 33/6710/15-а, а також Верховним Судом у справах № 372/2909/17, № 211/3177/17, № 740/500/17, 591/2314/16-а.

Як вбачається з даних трудової книжки, позивач в період до 01.10.2011 року не мала необхідного стажу роботи - не менше 10 років на посадах прокурорів і слідчих прокуратури, тому права на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі зазначеної норми права вона не набула.

Отже на час чинності Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII, позивач ще не набула права на пенсію за вислугою року у зв`язку з недостатністю необхідного прокурорського стажу роботи.

Підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII відсутні.

На підставі цього позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII та зобов`язання прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років на підставі вказаного закону є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо іншої частини позовних вимог, в тому числі за другим позовом від 18.10.2017 року та заяви про уточнення позовних вимог, слід відзначити наступне.

З 01.10.2011 року положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв`язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.

Суд вважає, що спірні правовідносини підлягають вирішенню за нормами Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VI, оскільки на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії 25.08.2016 року набрав чинності Закон № 1697-VII.

У зв`язку з набранням чинності зазначеним Законом втратили чинність положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в частині визначення осіб, які мають право на призначення пенсії за вислугу років та розміру такої пенсії.

У свою чергу, статтею 86 Закону №1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до частини першої статті 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01.10.2015 по 30.09.2016 - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Частиною шостою статті 86 Закону №1697-VII передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;

слідчими, суддями;

на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;

у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;

на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України;

на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;

військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;

відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Статтею 15 Закону №1697-VII визначено, що прокурором органу прокуратури є: Генеральний прокурор; перший заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття «вислуги років, що дає право на пенсію» і «стажу роботи на прокурорських посадах». При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. В той же час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.

Тобто, відповідно до вищенаведених положень Закону №1697-VII, посади помічників прокурорів, старших помічників прокурорів і стажистів зараховуються саме до вислуги років, що дає право на пенсію, натомість не відносяться до спеціального стажу - стажу роботи на прокурорських посадах, оскільки не визначені статтею 15 цього Закону.

Проте, як зазначив Верховний суд, під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів роботи на таких посадах до прокурорського стажу, підлягають застосуванню норми законодавства, чинні на час роботи особи на відповідних посадах.

Позивач просить встановити факт набуття стажу державного службовця на посаді начальника режимно-секретної частини Донецької обласної прокуратури з 09.10.1996 року по 04.03.2003 року та зарахувати його до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII; зобов`язати врахувати роботу на посадах інспектора відділу по роботі з кадрами Донецької обласної прокуратури у період з 14.06.1993 року по 09.10.1996 року та начальника режимно-секретної частини Донецької обласної прокуратури у період з 09.10.1996 року по 04.03.2003 року до спеціального стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Вирішуючи питання про зарахування спірного періоду трудового стажу позивача з 14.06.1993 року по 09.10.1996 року на посаді інспектора відділу по роботі з кадрами Донецької обласної прокуратури та з 09.10.1996 року по 04.03.2003 року на посаді начальника режимно-секретної частини Донецької обласної прокуратури до спеціального стажу державної служби суд враховує норми законодавства, які діяли та були чинними саме у той період роботи позивача.

В Законі України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж). Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «стаж страховий», оскільки до першого включаються також періоди суспільно-корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов`язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Частиною 8 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв`язку із скороченням кількості прокурорів, у зв`язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

За приписами статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Постановою Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3724-XII (чинної на час проходження служби) встановлено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на працівників державних органів Республіки Крим, органів місцевого та регіонального самоврядування, які прирівнюються до відповідних категорій посад службовців, якщо інше не передбачено законодавством України.

Відповідно статті 2 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3724-XII посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов`язки».

Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов`язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Установлюються такі категорії посад державних службовців:

шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади;

сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів, інші прирівняні до них посади.

Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283, з подальшими змінами та доповненнями.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) в тому числі: на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов`язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.

Як убачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 , позивач з 14.06.1993 року по 09.10.1996 року працювала на посаді інспектора відділу по роботі з кадрами Донецької обласної прокуратури та з 09.10.1996 року по 04.03.2003 року - на посаді начальника режимно-секретної частини Донецької обласної прокуратури. А з 04.03.2003 року по теперішній час - помічником прокурора та прокурором в органах прокуратури України.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області двічі відмовило позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з підстав недостатності стажу за вислугу років (19 років 05 місяців 07 днів, із них на прокурорських посадах - 6 років 9 місяців 3 дні), не враховуючи при цьому займану нею посаду інспектора відділу по роботі з кадрами та начальника режимно-секретної частини Донецької обласної прокуратури в період з 14.06.1993 року по 04.03.2003 року.

Окрім того, пенсійним органом зазначено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 34 роки 11 місяців 4 дні, стаж за вислугу років - 19 років 05 місяців 07 днів, із них на прокурорських посадах - 6 років 9 місяців 3 дні.

Суд зазначає, що посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначені Порядком обчислення стажу державної служби, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 (далі за текстом - Порядок).

Відповідно до п.2 вказаного Порядку, в редакції згідно з Постановою КМУ від 07.09.2011 року № 9, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів, управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфініспекції, її територіальних органів.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.1994 року № 758, якою внесені зміни до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283, до стажу державної служби зараховуються всі періоди роботи на посадах службовців в органах, визначених у пункті 2 Порядку обчислення стажу державної служби та додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців. Під терміном «просування по службі «треба розуміти безпосередній перехід з посади службовця на посаду державного службовця в період роботи в державних органах.

Разом з тим, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 38, якою визначені посадові оклади службовців прокуратури (таблиця 5), посада інспектора прокуратури та завідуючого (начальника) віднесена до категорії службовців.

Суд звертає увагу, що вимога до осіб, які займають посади державних службовців, щодо наявності в них вищої освіти, в тому числі юридичної освіти, настала лише з 01.09.1999 року, тобто після затвердження Наказом Головного управління державної служби України № 65 від 01.09.1999 року.

Таким чином, вимога стосовно обов`язковості вищої освіти на час роботи позивача з 14 червня 1993 року до 09 жовтня 1996 року на посаді інспектора відділу по роботі з кадрами та з 09.10.1996 року - на посаді начальника режимно-секретної частини Донецької обласної прокуратури на позивача не поширювалась.

Отже, час роботи з 14.06.1993 року по 09.10.1996 року на посаді інспектора відділу по роботі з кадрами Донецької обласної прокуратури та з 09.10.1996 року по 04.03.2003 року - на посаді начальника режимно-секретної частини Донецької обласної прокуратури зараховується до стажу державної служби, і є спеціальним стажем роботи, що дає право на пенсію за вислугою років згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Проте відповідачем при винесенні рішень № 23 від 13.10.2016 року та № 43 від 09.10.2017 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 неправомірно не було враховано вказаний стаж роботи як стаж державної служби, що дає право на пенсію за вислугою років, згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

У зв`язку із цим вказані рішення відповідача № 23 від 13.10.2016 року та № 43 від 09.10.2017 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з тим суд не знаходить законних підстав для зарахування вказаного стажу роботи позивача з 14.06.1993 року по 09.10.1996 року на посаді інспектора відділу по роботі з кадрами Донецької обласної прокуратури та з 09.10.1996 року по 04.03.2003 року - на посаді начальника режимно-секретної частини Донецької обласної прокуратури до спеціального стажу роботи на прокурорських посадах.

Адже, як зазначено Верховним судом під час перегляду попередніх рішень по цій справі, відповідно до положень Закону №1697-VII, посади помічників прокурорів, старших помічників прокурорів і стажистів зараховуються саме до вислуги років, що дає право на пенсію, натомість не відносяться до спеціального стажу - стажу роботи на прокурорських посадах, оскільки не визначені статтею 15 цього Закону.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 , її стаж на посадах прокурора становить 6 років 9 місяців три дні, а саме за період з 08.10.2008 року по 11.05.2011 року та з 06.06.2012 року по 04.08.2016 року, коли вона займала посаду прокурора, а не помічника прокурора.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вказані обставини, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Рішення відповідача № 23 від 13.10.2016 року та № 43 від 09.10.2017 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 слід визнати протиправними та скасувати. Зобов`язати Маріупольське об`єднане Управління пенсійного фонду України в м. Маріуполі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 25.08.2016 року та зарахувати ОСОБА_1 час її роботи з 14.06.1993 року по 09.10.1996 року на посаді інспектора відділу по роботі з кадрами Донецької обласної прокуратури, та з 09.10.1996 року по 04.03.2003 року на посаді начальника режимно-секретної частини Донецької обласної прокуратури - до стажу державної служби, що дає право на пенсію за вислугою років, згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір при поданні адміністративного позову до суду першої інстанції в розмірі 551,21 грн. та 640 грн., що підтверджується відповідними квитанціями про сплату судового збору № 10 від 25.10.2016 року та № 37 від 17.10.2017 року.

Враховуючи частковість задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Маріуполі витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 595,60 грн. (1191,21 грн. : 2).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257-263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними за зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.

Визнати протиправними та скасувати рішення № 23 Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя від 13.10.2016 року та рішення № 43 Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 09.10.2017 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Зобов`язати Маріупольське об`єднане Управління пенсійного фонду України в м. Маріуполі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 25.08.2016 року та зарахувати ОСОБА_1 час роботи з 14.06.1993 року по 09.10.1996 року на посаді інспектора відділу по роботі з кадрами Донецької обласної прокуратури, та з 09.10.1996 року по 04.03.2003 року - на посаді начальника режимно-секретної частини Донецької обласної прокуратури до стажу державної служби, що дає право на пенсію за вислугою років, згідно зі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного Управління пенсійного фонду України в м. Маріуполі витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 595,60 (п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 60 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 січня 2022 року.

Суддя: Д. В. Кузнецов