2-825/11

     ЗАОЧНЕ    РІШЕННЯ

      Іменем  України

 20.01.2011 р. Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого   судді               Плахотнюк  К.Г.

при  секретарі                      Федоровій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Публічного  акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання  недійсною третейської угоди,

                                             встановив :

13.09.2010 року позивач звернувся в суд з позовом до ПАТ “Укрсоцбанк”  про визнання недійсною третейської угоди.

В обгрунтування заявлених позовних вимог  позивачем зазначено, що  27.06.2008 року  між ним  та АКБ СР “Укрсоцбанк” було укладено  кредитний договір № 953\49-433В.  У п. 6.2. зазначеного кредитного договору  міститься третейське застереження про те, що у випадку неможливості вирішення спору  шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5  Закону України  “Про третейські суди”, домовилися про вирішення спору одноособово  суддею Постійно  діючого третейського  суду при Асоціації українських банків, який  знаходиться за адресою –м.Київ, вул. М. Раскової, 15. В порушення вимог  ч. 5 ст. 12 Закону України  “Про третейські суди” третейське застереження не містить даних про те, які саме спори  між сторонами договору   підсудні третейському суду, що за правилами ч. 7 цієї ж статті свідчить про недійсність третейського застереження. Крім того, при укладенні  кредитного договору, представниками  АКБ СР “Укрсоцбанк” не було роз”яснено йому  положення Закону України “Про третейські суди”, а саме наслідків укладеного ним з кредитором третейського застереження в  частині щодо  обмеження його прав на  оскарження  рішень третейського суду. З регламентом  Постійно діючого третейського суду  при асрціації  українських банків  його не ознайомлено. Посилаючись на те, що  укладене ним з відповідачем третейське застереження щодо вирішення спорів, які можуть виникати з  кредитного договору  №953\49-433В порушує його конституційне право на судовий захист з боку держави, що є недопустимим.  Просив визнати  третейське застереження, що міститься у п. 6.2 кредитного договору №953\49-433В укладеного ним з АКБ СР “Укрсоцбанк” 27.06.2008 року недійсним, оскільки воно  спрямоване  на порушення  його конституційних прав та свобод чим порушено публічний порядок вирішення спорів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений  позов, просив  визнати недійсним третейське застереження укладене  ОСОБА_1 та  АКБ СР “Укрсоцбанк” при укладенні 27.06.2008 року кредитного договору, оскільки воно було спрямоване на обмеження конституційного права  позичальника на судовий захист з боку держави  при вирішенні спорів, які  могли виникнути між сторонами цього ж договору.

Представник  відповідача, заявлений позов не визнала, посилаючись на те, що заявлені вимоги про визнання недійсною третейської угоди, що була укладена 27.06.2008 року з підстав відсутності в  ній відомостей які саме спори  між сторонами кредитного договору підлягають вирішенню третейським судом та  регламенту Постійно діючого третейського суду при асоціації банків України не грунтуються на вимогах Закону України “Про третейські суди”, оскільки ст.12 цього ж Закону, частиною 5, яка вимагає, що третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх  місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладння угоди доповнена тільки 05.03.2009 року. Зазначені зміни до Закону України “Про третейські суди” що були внесені 05.03.2009 року не мають зворотньої дії в часі, а чинним законодавством України не передбачено тмакої вимоги для укладення третейської угоди. Крім того вказала, що сторони, укладаючи договір  мали   вільний вибір на  обрання його умов, а тому зобов”язані їх дотримуватися.  Вирішення спорів третейським судом це один із засобів захисту порушених прав та свобод, який не заборонений законом і не обмежує прав позивача на судовий захист.  Просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши  матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлений   позов  не підлягає   задоволенню з наступних  підстав.

Судом встановлено, що 27.06.2008 року  між  Акціонерно-комерційним  банком соціального розвитку «Укрсоцбанк” та ОСОБА_1 укладено договір  про надання  відновлювальної  кредитної лінії  №953\49-433В (а.с.6-9).

Рішенням  загальних зборів акціонерів  від 09.03.2010 року змінено тип акціонерного  товариства на  публічне акціонерне товариство та зміну  найменування (назви) банку. ПАТ “Укрсоцбанк” є правонаступником  АКБ СР “Укрсоцбанк” створеного в організаційно-правовій формі відкритого  акціонерного товариства (а.с.23,24-40).

Відповідно до вимог ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента  та визначенні умов договору  з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами  ст. 628 ЦК України, зміст договору  становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов”язковими відповідно до актів цивільного судочинства. Відповідно до вимог ст.629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами у справі  договір  про надання відновлювальної кредитної лінії №953\49-433В від 27.06.2008 року містить третейське застереження –згідно п. 6.1. всі спори та непорозуміння , які можуть  виникнути у зв»язку  з укладанням та виконанням положень  цього  Договору  вирішуються шляхом  переговорів між сторонами на рівні їх уповноважених представників; згідно п.6.2. кредитного договору, у випадку неможливості  вирішення спору  шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України “Про третейські суди” , домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Яровцевим  В.М. Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 15. У випадку неможливості  розгляду спору  вказаним третейським суддею спір розглядається  третейським суддею  Мороз  О.А. або  Білоконем Ю.М. у порядку  черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий  визначеними у даному  пункті  суддями, суддя  призначається  Головою Постійно діючого Третейського  суду при Асоціації українських  банків у  відповідності до  чинного Регламенту   Постійно діючого  Третейського суду при  Асоціації  українських банків.

Статтею 2 Закону  України «Про третейські суди»визначено, що третейська  угода –угода сторін про передачу   спору на вирішення третейським судом.

Третейська угода  може бути  укладена  у вигляді  третейського  застереження  у договорі,  контракті або у вигляді окремої письмової  угоди (ч.1  ст. 12  Закону України  «Про третейські суди»). Відповідно до ч.9 ст. 12 Закону України «Про третейські суди», третейська угода може містити  як вказівку  про конкретно визначений  третейський суд, так і просте  посилання на вирішення  відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Зміст  п. 6.2., укладеного  сторонами у справі договору про надання  відновлювальної кредитної лінії, який свідчить про укладення сторонами цього ж договору третейської угоди відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про третейські суди», що була чинною на момент  укладення зазначеного договору. Вимоги до третейської угоди, на відсутність яких посилається позивач  є обов»язковими  тільки з моменту  доповнення ст. 12 Закону України «Про третейські суди»ч.5, яка вимагає від третейської угоди  відомостей  про найменування  сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце  і дату  укладення  угоди. Зазначені зміни до Закону України «Про третейські суди»були  прийняті  законодавчим органом  тільки 05.03.2009 року, за правилами ч. 2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має  зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом»якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Що ж стосується посилань позивача на те, що оспорювана ним  третейська угода позбавляє його права на судовий захист його інтересів з боку  держави, що є недопустимим порушує його права на публічний захист, то вони не ґрунтуються на вимогах закону.

За правилами ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що  порушує  публічний  порядок, якщо він  був спрямований  на порушення конституційних  прав і свобод людини і  громадянина, знищення, пошкодження  майна фізичної особи або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зі змісту роз»яснень, що містяться у  п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику  розгляду цивільних справ про визнання правочинів  недійсними, при кваліфікації  правочину за  статтею 228 ЦК України має враховуватися вина , яка виражається в намірі  порушити публічний порядок  сторонами  правочину або однією зі сторін.

У порушення вимог ст. 60 ЦПК України, позивачем не зазначено на докази щодо наявності  у діях відповідача  вини, що виразилась би у  намірі останнього порушити  публічний порядок вирішення спорів.

Крім того, відповідно до вимог ст. 17 ЦПК України, сторони мають право  передати спір  на розгляд  третейського  суду, крім  випадків, встановлених законом.

Відповідно  до п.2 Постанови Пленуму  Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального  законодавства при  розгляді справ у суді першої інстанції», договір сторін  про передачу спору на  розгляд третейського суду не є відмовою  від права на звернення  до суду за захистом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що третейська угода, що міститься  в  укладеному сторонами у справі  договір  про надання відновлювальної кредитної лінії №953\49-433В від 27.06.2008 року, укладена сторонами у справі  при добровільному волевиявленні, з дотриманням вимог  Закону України  «Про третейські суди», а також за відсутності наміру зі сторони  відповідача на порушення у такий спосіб  права позивача щодо публічного вирішення  спорів, які могли виникнути між сторонами  з приводу договору про надання відновлювальної кредитної лінії.

Отже, заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, у їх задоволенні необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України  «Про третейські суди», ст.ст. 203,228,628,629 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,88,208,213,218  ЦПК України,-

                                                              вирішив :

у задоволенні позову  ОСОБА_1 до Публічного  акціонерного товариства «Укрсоцбанк»  про визнання  недійсною третейської угоди, відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення .

Апеляційна скарга подається  апеляційному суду через  суд першої  інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: