Справа №639/5649/18

Провадження №2/639/41/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді        – Труханович В.В.,

за участю секретарів – Усиченко К.І,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу №639/5649/18 за позовною заявою Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2018 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся представник позивача Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (з 17.10.2018 Акціонерне товариство «УкрСиббанк») з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до якої просив суд з метою погашення заборгованості на користь Публічного Акціонерного товариства «УкрСиббанк», що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 27.03.2008 за №11166253000 - 74 277,42 дол. США та по пені у розмірі 646 528, 47 грн., а саме:

21 666, 59 дол. США - заборгованість за кредитом,

52 610, 83 дол. США - заборгованість за процентами,

199 862, 56 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, нарахована з 04.10.2017 по 04.10.2018,

446 665, 91 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, нарахована з 04.10.2017 по 04.10.2018,

звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 49.8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, та стягнути з відповідачів судовий збір.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 17.10.2018 Акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11166253000 від 07.06.2007.

Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав позичальнику кредит в сумі 25 000, 00 дол. США, а позичальник зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до договору, але в будь — якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 07.06.2017, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.1.1., 1.2. кредитного договору).

За користування кредитними коштами позичальник зобов`язався сплатити проценти у розмірі 13.50 % річних. Сторони договору домовились, що за умовами договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком і які ще не повернуті останнім у власність банку (п. 1.3 кредитного договору).

Згідно з п. 4.1. кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит позичальник сплачує Позивачу додатково пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань по вказаному кредитному договору відповідно до договору іпотеки від 07.06.2007 відповідачі передали в іпотеку квартиру, загальною площею 49.8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві приватної спільної сумісної власності.

Свої зобов`язання за кредитним договором позивач виконав в повному обсязі, надавши кошти відповідачу по справі. Останній же належним чином зобов`язання не виконував, у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду.

Рішенням Жовтневого суду м. Харкова від 09.04.2010 по справі №2-668/2010 позов було задоволено та вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (поручитель) заборгованість за кредитним договором - 1 (№11166253000 від 07.06.2007) в сумі 23 313 дол. США 63 цнт. та судові витрати.

Після направлення виконавчих листів до міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харків ГТУЮ в Харківській області було відкрито виконавче провадження №30345921 відносно ОСОБА_1 . Однак, заборгованість не була погашена, рішення суду залишається не виконаним.

Станом на 04.10.2018 заборгованість за кредитним договором №11166253000 від 27.03.2008 становить: по кредиту та процентам у розмірі 74 277, 42 дол. США та по пені у розмірі 646 528, 47 грн., а саме:

21 666, 59 дол. США - заборгованість за кредитом,

52 610, 83 дол. США - заборгованість за процентами,

199 862, 56 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, нарахована з 04.10.2017 року по 04.10.2018 року,

446 665,91 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, нарахована з 04.10.2017 по 04.10.2018.

Вказані обставини і вимусили представника позивача звернутися до суду з зазначеною позовною заявою.

Заочним рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 липня 2019 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки – задоволено частково.

З метою погашення заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 11166253000 від 07.06.2007 року у сумі 23 313, 63 доларів США (двадцять три тисячі триста тринадцять доларів США 63 центи), яка складається з: прострочена заборгованість – 2 986, 46 доларів США, пеня – 118, 76 доларів США, непогашена частина кредиту – 20 208, 41 доларів США , звернуто стягнення на предмет іпотеки – квартиру, загальною площею 49, 8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто в рівних долях з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір, з кожного окремо, по 881, 00 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня 00 копійок).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 липня 2019 року у цивільній справі №639/5649/18 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки – задоволено.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 липня 2019 року у цивільній справі №639/5649/18 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки– скасовано.

Цивільну справу №639/5649/18 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки призначено до розгляду в підготовче судове засідання.

30 листопада 2020 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого, він щодо задоволення позову заперечував, посилаючись на наступні обставини.

Так, на думку відповідача, договірні відносини між ним та банком, за кредитним договором №11166253000 від 07.06.2007, виникли 07.06.2007 та мали припинитися 07.06.2017.

Відповідно до п. 6.1.2. кредитного договору від 07.06.2007: банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно пункту 1.2.2. та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит.

У червні 2009 року АКІБ «УкрСиббанк» звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до заявника та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11166253000 від 07.06.2007.

Таким чином, пред`явленням банком у червні 2009 року до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 позову про стягнення заборгованості, строк позовної давності перервався.

З червня 2009 року перебіг позовної давності розпочався знову, і сплив ще у червні 2012 року.

Відповідач вважає, що оскільки банк скористався своїм правом на подання позову про стягнення заборгованості у червні 2009 року, тим самим перервавши термін позовної давності, який сплинув ще у червні 2012 року, а потім звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки лише 05.10.2018, тобто з пропуском строку позовної давності більше, ніж на 6 місяців.

Відповідач також зазначає, що кредитний договір було укладено між ним та АКІБ «УкрСиббанк», однак позивачем у справі є АТ «УкрСиббанк».

Відповідач ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Так, останній вважає, що у даній справі саме він повинен бути єдиним відповідачем, оскільки після смерті своєї матері – ОСОБА_3 , він прийняв спадщину на належну їй 1/2 частину квартири, що є предметом іпотеки та став єдиними іпотекодавцем.

Крім того, відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачам будь-яких вимог, щодо заборгованості та строків її погашення, що прямо передбачено чинним законодавством України.

Відповідач також вважає, що сума заборгованості за кредитом та вартість іпотечного майна є неспівмірними, оскільки вартість квартири значно перевищує суму заборгованості, а позивачем не було надано до суду висновок про оцінку предмета іпотеки.

Станом на день подання відзиву, на підставі електронних торгів, що відбулись на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.07.2019, квартиру, що перебувала у власності відповідачів було реалізовано, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження.

02 лютого 2021 року від представника позивача – адвоката Гладиш Я.М., яка діє на підставі ордеру, надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої, представник позивача щодо доводів відповідача ОСОБА_1 заперечувала посилаючись на наступне.

У зв`язку з приведенням своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства України, 17.10.2018 загальними зборами акціонерів банку було прийнято рішення про зміну типу товариства на приватне акціонерне товариство та про зміну найменування на Акціонерне товариство «УкрСиббанк», яке є правонаступником за всіма правами та обов`язками ПАТ «УкрСиббанк».

Представник позивача пред`явив до відповідачів позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, без пропуску трирічного строку позовної давності, оскільки, останній строк чергового платежу відповідача за кредитним договором – 07.06.2017. Трирічний строк позовної давності закінчується 07.06.2020, а позивач звернувся до суду 05.10.2018.

На час звернення з позовом до суду, представнику позивача не було відомо про смерть відповідача ОСОБА_3 .

Невиконання іпотекодержателем вимоги, стосовно направлення письмової вимоги про усунення порушення, у разі пред`явлення ним позову до суду не є підставою для відмови у позові, оскільки позивачем реалізується не позасудовий, а судовий порядок звернення стягнення на заставлене нерухоме майно.

Щодо співмірності вартості нерухомого майна та суми заборгованості, то згідно Закону України «Про виконавче провадження» залишок суми, що залишилася після покриття витрат виконавчого провадження, виконавчого збору та задоволення вимог стягувачів, повертається боржнику.

Також, у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається, а встановлюється при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом.

На даний час, відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними електронних торгів та витребування майна. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова ОСОБА_2 , яка є власником квартири АДРЕСА_3 , заборонено відчуження нерухомого майна, а саме вказаної квартири.

09 лютого 2021 року до Жовтневого районного суду м. Харкова від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі відносно відповідача ОСОБА_3 , оскільки остання померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

26 лютого 2021 року від ОСОБА_2 надійшла заява про залучення її до участі у справі, в якості третьої особи.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 березня 2021 року залучено до участі у цивільній справі № 639/5649/18 за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача ОСОБА_2 .

12 березня 2021 року від третьої особи – ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких вони посилається на правомірність переходу права власності та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

16 березня 2021 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід адвоката, відповідно до якої він просив суд в порядку ч. 5 ст. 64 ЦПК України не допускати представника третьої особи адвоката Смілянського Я.Г. до участі у цивільній справі № 639/5649/18, не враховувати його письмові пояснення та відвести від участі у справі, вжити до адвоката Смілянського Я.Г. інших заходів передбачених ЦПК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 березня 2021 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід адвоката Смілянського Я.Г. – відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 березня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі – відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2021 року – встановлено вважати належним відповідачем по справі правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 .

Закрито підготовче провадження у цивільній справі №639/5649/18 за позовною заявою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача АТ «УкрСиббанк» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на підстави викладені у відзиві на позовну заяву.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позов підтримала в повному обсязі.

Суд, дослідивши надані сторонами та долучені до матеріалів справи докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що 07 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 17.10.2018 Акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11166253000. (т. 1, а.с. 86-91)

Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав позичальнику кредит в сумі 25 000, 00 дол. США, а позичальник зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до договору, але в будь — якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 07.06.2017, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.1.1., 1.2. кредитного договору). (т. 1, а.с. 92-93)

За користування кредитними коштами позичальник зобов`язався сплатити проценти у розмірі 13.50 % річних. Сторони договору домовились, що за умовами договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком і які ще не повернуті останнім у власність банку (п. 1.3 кредитного договору).

Згідно з п. 4.1. кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит позичальник сплачує Позивачу додатково пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Цивільний кодекс України передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником і які є видами забезпечення виконання зобов`язань.

Таке забезпечувальне зобов`язання має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати окремо від основного.

Згідно частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до положень 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

07 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 17.10.2018 Акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено Договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавці передають в іпотеку нерухоме майно – двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , ринковою вартістю 251 995, 00 грн. Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань громадянина України ОСОБА_1 за кредитним договором № 11166253000 від 07 червня 2007 року, за кредитним договором № 11166262000 від 07 червня 2007 року. (т. 1, а.с. 94-97, 98)

Свої зобов`язання за кредитним договором позивач виконав в повному обсязі, надавши кошти ОСОБА_1 .. Останній же належним чином зобов`язання не виконував, у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 квітня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором - 1 в сумі 23 313,63 (двадцять три тисячі триста тринадцять) доларів США, 63 центи, що за курсом НБУ станом на 14.05.2009 року складає 177 771(сто сімдесят сім тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 11 коп. на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» на рахунок № НОМЕР_3 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 09707750.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 заборгованість за договором -2 в сумі 12 485 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят п`ять) доларів США 25 центів, що за курсом НБУ станом на 14.05.2009 року складає 95 202 ( дев`яносто п`ять тисяч двісті дві) грн. 55 коп. на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» на рахунок № НОМЕР_3 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 09707750.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 250 (двісті п`ятдесят) 00 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» на рахунок № НОМЕР_3 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 09707750. (т. 1, а.с. 99-102)

На теперішній час, рішення суду залишається невиконаним, що і є підставою для звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом частини першої статті 575 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання (стаття 7 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 35 цього Закону передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).

Відповідач ОСОБА_1 у своєму відзиві посилається на те, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу досудової вимоги, передбаченої статтею 35 Закону України «Про іпотеку».

З цього приводу суд зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку».

Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.

Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.

Зазначена правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №757/13243/17.

Аналогічні роз`яснення наведено й в п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», де зазначено, що невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (ч. 3ст. 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

Аналіз положень ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).

Обрання судового чи позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки повністю залежить від волі іпотекодержателя, що є логічним і відповідає принципу диспозитивності.

Як встановлено судом, представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив звернути стягнення на предмет іпотеки встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Тобто обрав саме судовий спосіб захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог.

Позасудові способи захисту, передбачені договором іпотеки від 07 червня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (з 17.10.2018 Акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . (т. 1, а.с. 94-97)

Згідно п. 5.1. договору іпотеки від 07.06.2007, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».(т. 1, а.с. 96)

Процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб:

- його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41- 47 Закону) – незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі;

- продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі покупцеві (стаття 38 Закону) – якщо у відповідному договорі сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19)

Звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки не пов`язане з дотриманням досудових процедур, як не залежить і від того, чи передбачено таке право у договорі іпотеки.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Отже, Закон України «Про іпотеку» визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві.

При цьому, право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року(справа № 6-1080цс15).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позиція відповідача, щодо не направлення йому вимоги досудового врегулювання спору є безпідставною. Представник позивача, на підставі актів законодавства, скористався своїм правом на звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто обрав судовий спосіб захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі, у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону (статті 39, 41 Закону України «Про іпотеку»).

Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

За таких обставин звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленості сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням немає.

Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17, провадження 14-546цс19)

Відповідно до п. 2.1.2. Договору іпотеки від 07 червня 2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у разі порушення іпотекодавцями/боржником обов`язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за Кредитним договором, а у разі невиконання іпотекодавцями/боржником цієї вимоги – звернути стягнення на предмет іпотеки. (т. 1, а.с. 94-97)

Так, позивач зазначає, що станом на 04.10.2018 року розмір заборгованості відповідача становить: по кредиту та процентам у розмірі 74 277,42 дол. США та по пені у розмірі 646 528,47 гри., а саме:

21 666,59 дол. США - заборгованість за кредитом,

52 610,83 дол. США - заборгованість за процентами,

199 862,56 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, нарахована з 04.10.2017 року по 04.10.2018 року,

446 665,91 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, нарахована з 04.10.2017 року по 04.10.2018 року, що підтверджується Розрахунком заборгованості. (т. 1, а.с. 103-111)

В рахунок погашення вказаної заборгованості він і просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки – двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 .

Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється часткового або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відсутність реального і своєчасного виконання зобов`язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що банк, у зв`язку із допущеною заборгованістю зі сплати кредиту, скористався своїм правом на пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором.

Так, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 квітня 2010 року з відповідача було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11166253000 від 07 червня 2007 року в розмірі 23 313,63 доларів США.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав (не виконав, чи виконав не в повному обсязі), не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, оскільки строк дії договору змінився. У такому випадку кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Судом встановлено, що Акціонерне товариство «УкрСиббанк» скористалося своїм правом на пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, а також отримало судовий захист своїх прав.

Таким чином, положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У відповідності до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження 14-154цс18), наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк у квітні 2010 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк», використало право вимагати дострокового повернення суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, ухваливши 09 квітня 2010 року у справі № 2-668/2010 заочне рішення про задоволення позовних вимог Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк».

З огляду на вказане, необґрунтованими є посилання Банку на те, що на підставі статті 1048 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти та штрафи до 19.04.2016 року, так як право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припинилося після пред`явлення до позичальника вимоги та ухвалення Жовтневим районним судом м. Харкова заочного рішення від 09 квітня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором - 1 в сумі 23 313,63 (двадцять три тисячі триста тринадцять) доларів США, 63 центи, що за курсом НБУ станом на 14.05.2009 року складає 177 771 (сто сімдесят сім тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 11 коп.

Отже, наявна на теперішній час заборгованість за ОСОБА_1 за кредитним договором № 11166253000 від 07.06.2007 становить 23 313, 63 доларів США (двадцять три тисячі триста тринадцять доларів США 63 центи), яка складається з: прострочена заборгованість – 2 986, 46 доларів США, пеня – 118, 76 доларів США, непогашена частина кредиту – 20 208, 41 доларів США, що також було встановлено заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 квітня 2010 року. (т. 1, а.с. 99-102)

Згідно з ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом, було встановлено, що на теперішній час заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 квітня 2010 року в повному обсязі не виконане.

За приписами статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; чинне законодавство (частина перша статті 598, статті 599 - 601, 604 - 609 ЦК України) не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення.

Позивач звернувся до суду у цій справі не з вимогою про стягнення з відповідача цієї ж суми заборгованості, а саме для звернення стягнення на предмет іпотеки у межах забезпечення відповідачем виконання основного зобов`язання, для чого є необхідним судове рішення.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону про іпотеку).

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (стаття 17 Закону про іпотеку).

Відповідне регулювання наведено також у статті 593 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 (провадження 14-546цс19) та від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18).

Саме такого висновку про застосування норм матеріального права також дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 лютого 2019 року у справі № 654/3512/16-ц (касаційне провадження № 61-46573св18), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 597/1221/16-ц, провадження № 61-11698св18.

При цьому, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17, провадження № 14-546 цс 19, з метою забезпечення однозначного розуміння ухваленого рішення у резолютивній частині слід зазначати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Акціонерне товариство «УкрСиббанк» мало достатньо підстав для звернення до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовні вимоги, в межах заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 квітня 2010 року про стягнення заборгованості, є обґрунтованими та законними.

Окрім того, судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується актовим записом про смерть № 16521 від 10.11.2018, виданим Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області. (т.3, а.с. 8)

Згідно листа приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Лук`янової Олени Борисівни, за матеріалами спадкової справи № 18/2019, сином померлої ОСОБА_3 – ОСОБА_1 , була подана заява про прийняття спадщини після її смерті. Заяв від інших спадкоємців не надходило. (т. 3, а.с. 89-91)

Згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (стаття 1218 ЦК України)

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. (частина 1 статті 1269 ЦК України)

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 померла після звернення Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до суду з позовом до неї, а її правонаступником є відповідач по справі ОСОБА_1 , який звернувся до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, суд прийшов до висновку вважати ОСОБА_1 належним відповідачем по справі, про що 25 жовтня 2021 року постановив ухвалу. (т. 3, а.с. 102-104)

З приводу вимоги відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність – це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із сплином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.

Особливістю вирішення спору про захист порушеного права за умови пропуску строку позовної давності є те, що сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові лише за умови обґрунтованості позову, тобто за умови наявності порушеного права.

Як вбачається з кредитного договору № 11166253000 від 07.06.2007, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 17.10.2018 Акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 , та умов надання банківських послуг та тарифів позичальник зобов`язаний погашати заборгованість щомісячно та останній строк чергового платежу - 07.06.2017.

Згідно ч. 5, 6 ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Звернення позивача в суд з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором кредиту та ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості є способами захисту цивільних прав та інтересів, а не підставою припинення правовідносин сторін чи звільнення від обов`язку позичальника повернути всю суму боргу, що залишається несплаченою.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з підпунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 559 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які забезпечувальні зобов`язання, що випливають з основного зобов`язання, не повинні припиняти свою дію у разі, якщо основне зобов`язання залишилося невиконаним.

Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають.

При цьому відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільний кодекс України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Верховний Суд в своїй практиці, а саме в постанові від 15 травня 2017 року у справі №6-786цс17 зазначив, що якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

За таких обставин, враховуючи норми законодавства України, а також беручи до уваги той факт, що останній черговий платіж відповідача за кредитним договором повинен бути сплаченим 07.06.2017, то трирічний строк позовної даності закінчується 07.06.2020.

З позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки представник позивача звернувся 05.10.2018, тобто без порушення строків позовної давності.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку про наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки відповідачем не виконано умови договору та не погашено суму заборгованості.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовна заява Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, підлягає частковому задоволенню, та з метою погашення заборгованості на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк», що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 11166253000 від 07.06.2007 року у сумі 23 313, 63 доларів США (двадцять три тисячі триста тринадцять доларів США 63 центи), яка складається з: прострочена заборгованість – 2 986, 46 доларів США, пеня – 118, 76 доларів США, непогашена частина кредиту – 20 208, 41 доларів США , необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру, загальною площею 49, 8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 252-255, 256, 257, 261, 267, 509, 526, 546, 559, 572, 575, 589, 590, 593, 598, 599-601, 604-609, 611, 625, 631, 1048, 1050, 1054, 1056-1, 1216, 1218, 1269 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 7, 12, 23, 33, 35, 36, 37, 38, 39, 41-47 Закону України «Про іпотеку», суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки – задовольнити частково.

З метою погашення заборгованості на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк», що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 11166253000 від 07.06.2007 року у сумі 23 313, 63 доларів США (двадцять три тисячі триста тринадцять доларів США 63 центи), яка складається з: прострочена заборгованість – 2 986, 46 доларів США, пеня – 118, 76 доларів США, непогашена частина кредиту – 20 208, 41 доларів США , звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру, загальною площею 49, 8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір у розмірі 1 762, 00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.01.2022.

Найменування сторін:

Позивач – Акціонерне товариство «УкрСиббанк», код ЄРДПОУ 09807750, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, б. 2/12.

Відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа – ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Суддя                                                                 В. В. Труханович