Справа № 712/11010/21

Провадження № 2/712/536/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого- судді- Пироженко В.Д.

при секретарі - Жук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства «Огрант» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Приватне виробничо-комерційне підприємство «Огрант» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що в провадженні СВ ГУ МВС України в Черкаській області перебувала кримінальна справа порушена за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 та ч. 3 ст. 190 КК України по факту привласнення грошових коштів позивача директором ПП ОСОБА_1 . Вказаним злочином позивачу заподіяно матеріальної шкоди на суму 131408,08 грн.

01.07.2008 року між позивачем та ПП «Елтеко-Україна-Рось» в особі його директора ОСОБА_1 був укладений договір № 34 оренди нежилого приміщення, відповідно до якого позивачу в строкове платне користування було передане нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 2.5.6 зазначеного договору орендодавець свідчив про те, що обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо орендованого приміщення немає. Згідно п. 3.6. договору вартість капітального ремонту приміщення, сплачена позивачем, зараховується до орендної плати, внесеної наперед. Керуючись п. 2.1.4 договору позивач здійснив капітальний ремонт орендованого приміщення на загальну суму 31037,04 грн. погоджену з орендодавцем. З метою довготривалої оренди нежитлового приміщення позивачем наперед була сплачена орендна плата на суму 34667 грн., що підтверджується платіжними документами. Однак, 01.09.2009 року новий власник орендованого приміщення гр. ОСОБА_2 поставив позивача до відома, що у зв`язку із зверненням стягнення на орендоване приміщення за зобов`язаннями ПП «Елтеко-Україна-Рось», останнє втратило право власності на нього і позивач був змушений достроково звільнити орендоване приміщення. Йому стало відомо, що орендованим ним приміщення знаходилося згідно іпотечного договору № 02-17178/07від 16.05.2007 року в заставі ПАТ «Промінвестбанк». Отже, відповідач при укладенні договору навмисно надав йому неправдиві відомості щодо статусу предмета оренди та незаконно привласнив кошти в сумі 34667 грн., внаслідок чого він зазнав матеріальних збитків. Розмір матеріальної шкоди становить 65704,04 грн, з яких вартість здійсненого позивачем капітального ремонту орендованого приміщення становить 31037,04 грн. та сплачена на перед орендна плата 34667 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача завдані збитки в розмірі 131408,08 грн., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки в подвійному розмірі.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.11.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представника позивача ПВ КП «Огрант» Костомаха Г.В. в судове засідання не з`явився, скерував до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги просив задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає вимогам ст.. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Судом встановлено, що 01.07.2008 року між директором Приватного виробничо-комерційного підприємства «Огрант» та ПП «Елтеко-Україна-Рось» в особі його директора ОСОБА_1 був укладений договір № 34 оренди нежилого приміщення, відповідно до якого позивачу в строкове платне користування було передане нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2.5.6 зазначеного договору орендодавець свідчив про те, що обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо орендованого приміщення немає.

Згідно п. 3.6. договору вартість капітального ремонту приміщення, сплачена позивачем, зараховується до орендної плати, внесеної наперед.

Керуючись п. 2.1.4 договору позивач здійснив капітальний ремонт орендованого приміщення на загальну суму 31037,04 грн. погоджену з орендодавцем.

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.10.2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 382 КК України.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16.02.2021 року вказаний вирок першої інстанції змінено, а саме виключено з мотивувальної частини вироку посилання на класифікацію злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за ступенем тяжкості, як злочину середньої тяжкості. Перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України та призначено ОСОБА_1 покарання:

-за ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону № 3207-УІ від 07.04.2011) до штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських функцій, строком на 1 рік;

та вважати засудженим ОСОБА_1 :

-за ч. 2 ст. 382 КК України до 2 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських функцій на 1 рік 6 місяців;

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 382 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.

Вважати засудженим ОСОБА_1 :

- за ч. 3 ст.190 КК України до 4 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008) - до 4 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно вважати засудженим ОСОБА_2 до покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 , звільнити від відбуття призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ч.1 ст. 76 КК України, на період іспитового строку, покласти на ОСОБА_1 , обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місці проживання, роботи або навчання.

В решті вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

В подальшому постановою Верховного суду від 22.09.2021 року вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 жовтня 2017 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 - змінено.

Виключено з мотивувальних частин судових рішень посилання на фактичні дані протоколу очної ставки між та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 10 серпня 2010 року; протоколу очної ставки між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 від 10 серпня 2010 року; протоколу очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від 04 березня 2011 року; протоколу очної ставки між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 від 27 квітня 2011 року; протоколу очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 від 13 травня 2011 року; протоколу очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 від 13 травня 2011 року; протоколу очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 від 30 серпня 2012 року як на докази.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 жовтня 2017 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 лютого 2021 року щодо ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову скасувати і призначити новий розгляд у порядку цивільного судочинства в суді першої інстанції. У решті судові рішення залишити без зміни.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, факт вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення підтверджений рішенням суду і не підлягає доведенню.

Вироком суду встановлено, що при укладенні 01.07.2008 року між директором ПВКП «Огрант» ОСОБА_3 та ПП «Елтеко-Україна-Рось» в особі його директора ОСОБА_1 був укладений договір № 34 оренди нежилого приміщення, останній не повідомив орендаря директором ПВКП «Огрант» ОСОБА_3, що орендовані ним приміщення знаходяться згідно іпотечного договору № 02-17178/07від 16.05.2007 року в заставі ПАТ «Промінвестбанк».

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В силу ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Щодо розміру відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає, що вона повинна бути задоволена частково, виходячи з наступного.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач просить стягнути з відповідача 131408,08 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в подвійному розмірі посилаючись на норми ст. 230 ЦК України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 19, 20 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення; тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей, надання підроблених документів тощо); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які вона повинна була зробити (зокрема умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення тощо).

При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст. 230 ЦК України при визнанні недійсним договору поруки міститься в постановах Касаційного господарського суду у складів Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 910/18618/19, від 01.12.2020 у справі № 910/18423/19, від 02.12.2020 у справі № 910/18056/19, від 09.12.2020 у справі № 910/18310/19, від 16.12.2020 у справі № 910/18599/19, від 23.12.2020 у справі № 910/18023/19, від 16.03.2021 у справі № 910/17988/19 та № 910/18603/19.

Сума завданих ОСОБА_1 матеріальних збитків ПВКП «Огрант» в розмірі 65704,04 грн. встановлена вироком суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вказана норма статті, на яку позивач посилається як на підставу для задоволення позову не може бути застосована до даних правовідносин.

Таким чином, суд вважає, що розмір матеріальної шкоди яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 65704, 04 грн.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, з урахуванням викладеного, після детального з`ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, до стягнення з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст. 6,12, 13,18, 82, 265, 268, 279, 280-284 ЦПК України, на підставі ст. 22, 1166 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_2 ) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства «Огрант» (м.Черкаси, вул. Сурікова, 4, Код ЄДРПОУ 25208842) матеріальну шкоду в сумі 65704,44 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 992,40 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст. 354, 355 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений 25.01.2022

Головуючий:

Позивач: Приватне виробничо-комерційне підприємство «Огрант» (м.Черкаси, вул. Сурікова, 4, Код ЄДРПОУ 25208842).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_2 ).