КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2022 року м. Київ

Справа № 1005/7134/2021

Апеляційне провадження №22-ц/824/1772/2022

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області постановлену під головуванням судді Чирки С.С. 08 листопада 2021 року у м. Києві, дата складення повного тексту ухвали не зазначена, за поданням приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані»,

В С Т А Н О В И В

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2021 року подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова Михайла Олександровича про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України - задоволено.

Тимчасово обмежено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання якої зареєстровано в АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України до виконання грошового зобов`язання зі сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» боргу за кредитним договором №1095-Ф від 31 січня 2008 року в розмірі 2737304 доларів США 15 центів, що еквівалентно грошовим коштам в розмірі 21877903 гривні 43 коп.

Ухвала суду мотивована тим, що перелічені заходи, які були вжиті приватним виконавцем Чучковим М.О. виявились безрезультатними, борг залишився непогашеним, а боржник згідно листа в.о. начальника Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України систематично перетинає державний кордон України, що свідчить про порушення права стягувача на справедливий суд.

Не погодилась із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , її представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається, що оскаржувана ухвала постановлена без дотримання вимог щодо законності та обґрунтованості судових рішень, внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, через невідповідність висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи та в результаті неправильного застосування норм матеріального права.

Зазначає, що факт відкриття виконавчого провадження, неявка боржника на виклики, докази про вручення яких боржнику виконавцем суду не були надані, невиконання боржником зобов`язання самостійно не може свідчити про ухилення останньої від виконання покладених на неї обов`язків, з огляду на встановлені обставини наявності у ОСОБА_1 рухомого та нерухомого майна, на яке накладено арешт.

Доказів наявності у ОСОБА_1 можливості виконати рішення суду самостійно, а також доказів невиконання нею будь-яких процесуальних обов`язків чи вчинення будь яких протиправних дій приватний виконавець не надав.

Зазначає, що не ухилялась від сплати боргу перед попередніми належними кредиторами, оскільки на момент виконання зобов`язань факт правонаступництва ТОВ «Файненс Компані» не був встановлений.

Зазначає, що має неповнолітніх дітей, тому значна кількість виїздів за кордон, в тому числі пов`язана із забезпеченням всестороннього розвитку дітей. Вказує, що приватним виконавцем було передчасно подано подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, оскільки таке обмеження тягне за собою порушення конституційного права особи на вільне пересування.

Звертає увагу, що судом не було встановлено що боржник виїжджала за кордон, витрачаючи особисті кошти.

Враховуючи вищевикладене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Файненс Компані» заперечив проти доводів апеляційної скарги, вказує на наявність законних підстав для застосування відносно боржника таких задів як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, а також на усталену судову практику їх застосування. Твердження боржника про погашення заборгованості перед іншим кредитором вважає безпідставним з огляду на те, що договір про відступлення прав вимоги тому кредитору визнаний нікчемним і доказів на виконання зобов`язань надано не було, а саме по собі досягнення домовленостей з неналежним кредитором не свідчить про виконання зобов`язань. Також вказує на те, що не можуть бути взяті до уваги суду посилання боржника на необхідність багаторазового виїзду за межі України в інтересах дітей. На підставі викладеного просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Чучков М.О. вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги, наголошує на наявності факту ухилення боржника від виконання рішення суду, про що свідчить його невиконання протягом 8 років та наявність фінансової можливості у боржника на його виконання, так як вона є власником корпоративних прав та здійснює численні подорожі за межі України.

В судовому засіданні представник приватного виконавця Чучкова М.О. - адвокат Пікуль А.Д. та представник ТОВ «Файенс Компані» - адвокат Четвертак К.С. заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою, просили залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Особа, яка подала апеляційну ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. В день судового засідання на електронну адресу суду представником Овсій Д.Ю. було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його зайнятістю. Проте, докази на підтвердження вказаних обставин суду не представлені, причини неявки безпосередньо особи, яка подала апеляційну скаргу суду не повідомлені. Тому підстав для визнання поважними причин неявки та підстав для відкладення розгляду справи колегія суддів апеляційного суду не вбачала та керуючись положеннями ст.ст. 371, 372 ЦПК України, вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Київської області знаходиться виконавче провадження ВП № 66743101 з виконання виконавчого листа № 2/359/100/2013, виданого 21 червня 2013 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором №1095-Ф від 31 січня 2008 року в розмірі 2737304 (два мільйони сімсот тридцять сім тисяч дев`ятсот три) долари США 15 центів США /т.1 а.с.13-141/.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2021 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні на ТОВ «Файненс Компані» /т.2 а.с.22-39/.

В ході виконавчого провадження вчинені дії по розшуку боржника та його майна, постановами приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. від 7 вересня 2021 року накладено арешт на грошові кошти та майно боржника /т.1 а.с.31-35/. Також 15 вересня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков М.О. виніс ще одну постанову про арешт майна боржника, якою наклав арешт на частки ОСОБА_1 в статутних фондах ТОВ «Майоліка», ТОВ «Шкірресурспостач», ПП «Проф-Інвест» та ТОВ «СМС-Роздрібна мережа» /т.1 а.с.106-108/.

Зі змісту листа в.о. начальника Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України вбачається, що ОСОБА_1 систематично перетинає державний кордон України. Зокрема, в період часу з 28 вересня 2016 року до 9 вересня 2021 року нею здійснено 100 перетинань кордону України на в`їзд та виїзд /т.1 а.с.125-127/.

Однак, на прийом до приватного виконавця у назначені у вимогах дати та час боржник ОСОБА_1 не з`явилась, декларацію передбачену Законом України «Про виконавче провадження» не надала.

У справі «Soering vs UK» від 7 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином.

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга № 66485/01, §§ 78 - 82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення Європейського суду за справою «Луордо проти Італії» (Luordov. Italy), скарга № 32190/96, § 96, рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlikv. Hungary), скарга № 41463/02, § 35, рішення Європейського суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Згідно із ч. 2 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням , що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно із ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Також положеннями ч. 1 ст. 18 цього Закону визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії

Одночасно, відповідно до п. 5, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну» громадянину України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді закордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов`язань.

За загальним правилом під час розгляду питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон необхідно враховувати те, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки вона пов`язана з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Судові рішення у вказаній категорії справ мають бути постановлені з ретельним вивченням та обґрунтуванням наданих державним виконавцем доказів умисного ухилення боржника від виконання рішення суду.

Одночасно необхідно враховувати, що під поняттям «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів, тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні непереборні обставини.

З наведених обставин справи вбачається, що рішення суду не виконуються боржником з 2013 року всупереч нормам ст.129-1 Конституції України, якою визначено, що рішення суду є обов`язковим до виконання.

Приватним виконавцем було вчинено ряд заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, зокрема винесено ряд постанов про арешт майна та коштів боржника та про розшук майна боржника, здійснено ряд запитів з метою виявлення рухомого, нерухомого майна та грошових коштів боржника. Також, ним неодноразово на адресу боржника направлялись виклики приватного виконавця, якими зобов`язано у встановлений строк надати пояснення з приводу невиконання рішення суду та подати декларацію про доходи та майно.

Матеріали справи не містять жодних належних доказів того, що ОСОБА_1 вчиняла будь-які дії щодо виконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, при цьому відсутні також докази наявності об`єктивних причин, що унеможливлюють виконання боржником рішення суду повністю або частково або наявності непереборної сили, що унеможливлює виконання судового рішення.

Натомість, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 не повідомляла про заходи, що вживаються нею з метою його виконання, не надала відомості про доходи та місце роботи, про майно та майнові права, про грошові кошти на рахунках у банках та фінансових установах, не подала декларацію про свої доходи та майно, зокрема, про майно, яким вона володіє, спільно з іншими особами, тобто не вчинила жодних дій, направлених на забезпечення виконання судового рішення. Натомість обставини наявності рухомого та нерухомого майна, в тому числі грошових коштів на банківських рахунках та численне перетинання державного кордону, переконливо свідчать про те, що ОСОБА_1 має об`єктивну можливість принаймні частково погасити визначену судом заборгованість.

Така поведінка боржника свідчить про факт ухилення її від виконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням. Тому колегія суддів не може погодитись із доводами апеляційної скарги щодо відсутності ознак ухилення боржника від виконання рішення суду, оскільки ці доводи є непереконливими і спростовуються матеріалами справи. При цьому слід зазначити, що відсутність обмежень на перетинання кордону може призвести до подальшого затягування виконавчого провадження чи взагалі може унеможливити виконання рішення в майбутньому.

Твердження боржника про погашення заборгованості перед іншим кредитором слід визнати безпідставним з огляду на те, що договір про відступлення прав вимоги тому кредитору визнаний нікчемним судовими рішеннями, доказів на виконання зобов`язань надано не було, а саме по собі досягнення домовленостей з неналежним кредитором не свідчить про вчинення боржником дій направлених на виконання зобов`язань визначених судовим рішенням, що набрало законної сили. Вказані обставини були встановлені Київським апеляційним судом під час ухвалення постанови від 16 листопада 2021 року у даній справі /т.2 а.с.30-39/.

Також не можуть бути взяті до уваги суду посилання боржника на необхідність багаторазового виїзду за межі України в інтересах дітей, так не надано доказів такої нагальної необхідності.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд, на чому наголошує ЄСПЛ у своїх рішеннях, а тому має бути забезпечене державою. Також Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності додержання балансу інтересів особи і держави.

Враховуючи наведені обставини справи, обсяг невиконаних зобов`язань, відсутність даних про реальні доходи та майно боржника, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. про обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказані заходи мають тимчасовий характер і направлені виключно на забезпечення виконання судового рішення, що набрало законної сили.

З огляду на викладене, ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для її скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: А.М. Андрієнко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 25 січня 2022 року.