ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
____________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2011 р. Справа № 2-а-5343/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді: Гомельчука С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Бериславському районі Херсонської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бериславському районі Херсонської області про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в Бериславському районі Херсонської області (далі-позивач,УПФУ) звернулося до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бериславському районі Херсонської області (далі-відповідач, Бериславське відділення), у якому просить зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу витрати по виплаті пенсій по інвалідності ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3 за період з 01 січня 2010 р. до 01 серпня 2010 р. на загальну суму 2768 грн. 99 коп.
Позивачем надіслано до суду заяву про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги підтримує повністю, обгрунтовуючи тим, що в УПФУ в Бериславському районі Херсонської області знаходяться справи трьох осіб, які отримали виробничі травми у Росії та яким призначено та виплачено пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, однак вони не прийняті до заліку відповідачем. Позивачем зазначено, що відповідно до ст.2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" витрати Пенсійного фонду України, страхувальника, з виплати пенсій громадян, каліцтво яких заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн СНД, повинні відшкодовуватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, а тому просить суд спонукати відповідача відшкодувати УПФУ витрати по виплаті пенсій по інвалідності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. У письмовому запереченні проти позову, представником Бериславського відділення зазначено, що вимоги позивача є безпідставними та суперечать чинному законодавству. Представником відповідача наголошено, що відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій здійснюється на централізованому рівні. Крім того, зазначено, що у Бериславському відділенні відсутні справи на потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 Акти звірок витрат по особових справах даних потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві до заліку не прийняті, а тому підстав для відшкодування позивачу цих витрат немає.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998року за № 16/98-ВР встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.
Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року № 1105-XIV (далі-Закон № 1105-XIV), встановлено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
За приписами п. 3 розділу ХІ Закону №1105-XIV уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків від 09.09.1994 встановлено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (в тому числі під час втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівником трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті проводиться роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника у момент отримання каліцтва, іншого ушкодження зоров'я, смерті.
Роботодавець, який відповідає за вчинення шкоди, здійснює відшкодування у відповідності зі своїм національним законодавством.
Відповідно до п. 2 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановами правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 (далі-Порядок № 5-4/4) Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Пунктом 2 ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(чинний на момент пред'явлення позову) визначено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Оскільки підприємствами Росії, на яких ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 отримали виробничі травми, не передано в установленому порядку відповідачеві особові справи потерпілих та враховуючи визначений Порядком № 5-4/4 механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105-XIV, суд приходить до висновку про відсутність підстав для спонукання відповідача відшкодовувати УПФУ витрати по виплаті пенсій по інвалідності потерпілим.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Бериславському районі Херсонської області є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.158-163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Відмовити в задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Бериславському районі Херсонської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бериславському районі Херсонської області про зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Гомельчук С.В.
кат. 10.2.1