Справа № 2-а-566/11                                                                                                                          

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

14 січня 2011 року                                                               м.  Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого – судді Левченко Т.А., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Однак відповідач у період 2006-2007 роки взагалі не сплачував йому вказаного підвищення, а в 2008 року –  2010 року сплачував вказане підвищення у розмірі меншому ніж гарантовано вказаним законом. Позивач просить визнати  дії відповідача щодо виплати йому щомісячного підвищення до пенсії з порушенням вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - неправомірними; зобов’язати відповідача перерахувати та сплатити йому в повному обсязі, як дитині війни, недоплачене щомісячне підвищення до пенсії виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по 01.12.2010 року з урахуванням проведених виплат, стягнути з відповідача на його користь кошти, витрачені на правовому допомогу в розмірі 300 грн. .  

 З наданих позивачем письмових доказів та повідомлених ним обставин вбачається, що позивач відповідно до ст.ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено. Незважаючи на положення Закону України «Про знесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, у 2006 році вказана доплата запроваджена не була.

Таким чином у 2006 році у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві спірну доплату до пенсії.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. З 01.01.2008 року позивачу було нараховане та виплачувалось зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідкою відповідача.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про знесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

 Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, ще визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, на підставі приписів ч.2 ст.152 Конституції України відповідач в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року; з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року повинний був діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Крім того положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялись та діяли в період з 01.01.2009 року по 01.12.2010 року. Однак відповідач всупереч їм нараховував позивачу підвищення до пенсії в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що складає 49.80 грн. відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2009 року № 530.

Суд вважає, що такі дії відповідача є неправомірними, оскільки усі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати Конституції України та Законам України, а в разі їх невідповідності Законам чи Конституції мають застосовувалися відповідні положення закріплені в Законі.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, а тому відповідачу для визначення розміру мінімальної пенсії за віком слід керуватися ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідними положеннями Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, який визначає прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню та необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язати його провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2009 року по 31.12.2007 року; з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року; з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 01.12.2010 року  з врахуванням проведених виплат.

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь коштів, витрачених ним на правову допомогу, то вони не підлягають задоволенню, так як відповідно до положень ст. ст. 90, 94 КАС України відшкодуванню підлягають витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором. Позивач не надав суду відповідного договору. Крім того в матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про те, що ТОВ «Надія», якій позивач відповідно до квитанції сплатив 300 грн. за надання правової допомоги, є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги. Довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України таким документом не є.

Керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,   ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (Справа про соціальні гарантій громадян), Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року, ст. ст. 7-9, 11, 69-71, 183-2, 256 КАС України, суд

                                                                                  П О С Т А Н О В И В:

Позов  ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії         ОСОБА_1  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 грудня  2010 року з врахуванням проведених виплат.

В іншій частині позову  ОСОБА_1   відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідачем.

Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі скарги в десятиденний строк з дня отримання її копії.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                                          Суддя                                                                                     Т.А.Левченко