ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.01.2022Справа № 755/4488/19

За заявою представника 1) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

3) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 )

Про ухвалення додаткового рішення

За позовом 1) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 );

3) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 );

До Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2-Б" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2Б; ідентифікаційний код 41107947)

про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів

Суддя Бондаренко - Легких Г. П.

Секретар судового засідання Гиренко А. В.

За участі представників сторін:

Від позивача - 1: Мороз С.Ю., адвокат, ордер серії МК №99983 від 02.07.21, ордер серії ВЕ №1046562 від 20.08.2021;

Від позивача - 2: Мороз С.Ю., адвокат, ордер серії МК № 99984 від 02.07.2021;

Від позивача - 3: Мороз С.Ю., адвокат ордер серії МК № 99985 від 02.07.2021;

Від відповідача: Гнатуш Н.В., довіреність б/н від 02.08.2021.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_3 (далі за текстом - позивач - 1), ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач - 2), ОСОБА_2 (далі за текстом - позивач - 3) звернулися до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько- Слобідська 2-Б" (далі - ОСББ "Микільсько - Слобідська 2Б", об`єднання, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24.05.2019 позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення загальних зборів від 17.01.2019, оформлене протоколом загальних зборів № 2 ОСББ "Микільсько - Слобідська 2-Б". Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 03.03.2020 апеляційну скаргу ОСББ "Микільсько - Слобідська 2-Б" залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24.05.2019 залишено без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 31.03.2021 касаційну скаргу ОСББ "Микільсько-Слобідська 2-Б" задовольнив частково, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24.05.2019 та постанову Київського апеляційного суду від 03.03.2020 скасував, провадження у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСББ "Микільсько - Слобідська 2-Б" про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів закрив та роз`яснив позивачам, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду господарської юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

19.05.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалив рішення, за заявою позивачів, про направлення справи №755/4488/19 до Господарського суду міста Києва за встановленою юрисдикцією.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2021 справу № 755/4488/19 передано на розгляд судді Бондаренко - Легких Г. П.

16.12.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі (повний текст складено 30.12.2021).

Під час судових дебатів в судовому засіданні 16.12.2021 представником позивача було заявлено усне клопотання в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про надання доказів на понесення витрат на професійну правничу допомогу впродовж п`яти днів після ухвалення судового рішення.

24.12.2021 через відділ канцелярії суду від представника позивачів, адвоката Мороза С. Ю. надійшла направлена 21.12.2021 року поштою заява про ухвалення додаткового рішення, в якій представник просить стягнути з відповідача на користь позивача-1 27000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а сплачений судовий збір у розмірі 5 763, 00 грн стягнути з відповідача на користь позивачів у рівних частинах.

30.12.2021 суд ухвалою призначив заяву представника позивачів про ухвалення додаткового рішення до розгляду на 11.01.2022.

11.01.2022 до суду від представника відповідача надійшли заперечення щодо розміру судових витрат, в якій відповідач просив зменшити витрати на оплату послуг адвоката та відмовити у задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

В судове засідання 11.01.2022 прибули представники сторін та надали власні пояснення щодо розміру та обґрунтованості судових витрат позивачів заявлених до стягнення.

Суд, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши докази, що подані на підтвердження понесення судових витрат та заперечення відповідача щодо обґрунтованості розміру витрат заявлених до стягнення, дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивачів, з підстав нижченаведених.

У відповідності до пункту 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2021 представник позивачів направив супровідний лист до якого долучив оформлений у відповідності до норм ГПК України позов.

Так, в позовній заяві представник позивачів наводить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та зазначає, що на момент подачі позову позивачі понесли судові витрати у вигляді сплати судового збору: 1921, 00 * 3 = 5763, 00 грн. У майбутньому, позивачами будуть понесені судові витрати з надання професійної правничої допомоги, орієнтовно у розмірі 4 000, 00 грн за одне судове засідання.

25.08.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивачів повідомив суд про те, що 10.08.2021 між ОСОБА_3 (позивач-1) та АО «Експерт Лігл Сервіс» в особі керуючого партнера Мороза С. Ю. укладено Договір №10/08/2021 про надання правової допомоги. Так, згідно договору, саме позивач-1 буде нести судові витрати та у наступних розмірах:

- Участь у судовому засіданні у суді першої інстанції - 4000, 00 грн;

- Складання відповіді на відзив на позовну заяву - 3000, 00 грн.

На підтвердження вказаного додано:

(1) Договір №10/08/2021 про надання правової допомоги від 10.08.2021;

(2) Додаток №1 до Договору;

(3) Ордер серії ВЕ №1046562 від 20.08.2021.

Під час розгляду справи, 15.11.2021 до суду надійшло клопотання представника позивачів про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. В означеному клопотанні адвокат вказав, що в процесі розгляду справи №755/4488/19 у Господарському суді міста Києва, позивачу-1 ОСОБА_3 була надана професійна правнича допомога на суму 23 000, 00 грн, на підтвердження вказаного подано:

(1) Рахунок №22 від 17.05.2021 на суму 7 000, 00 грн;

(2) Рахунок №23 від 27.09.2021 на суму 8 000, 00 грн;

(3) Рахунок №24 від 05.11.2021 на суму 8 000, 00 грн.

(4) Квитанція №0.0.2331424488.1 від 08.11.2021 на суму 8 000, 00 грн;

(5) Квитанція №0.0.2235938976.1 від 18.08.2021 на суму 7 000, 00 грн;

(6) Квитанція №0.0.2283731325.1 від 29.09.2021 на суму 8 000, 00 грн.

(7) Акт надання послуг №18 від 04.11.2021 на загальну суму 23 000, 00 грн, що підписаний сторонами.

Під час судових дебатів в судовому засіданні 16.12.2021 представником позивача було заявлено усне клопотання в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про надання решти доказів на понесення витрат на професійну правничу допомогу впродовж п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Судом встановлено, що представником позивача докази понесення витрат на професійну правничу допомогу подано до суду 21.12.2021 (згідно календарного штемпеля на конверті), а отже у відповідності до встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України п`ятиденного строку (рішення прийнято 16.12.2021).

Так, в заяві про ухвалення додаткового рішення, представник позивачів просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000, 00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 5 763, 00 грн стягнути на користь позивачів у рівних частинах.

В заяві представник позивачів зазначає, що всі докази понесення позивачем-1 витрат на професійну правничу допомогу були надані суду раніше разом із попереднім клопотанням про стягнення судових витрат, яке подавалось до судового засідання, що відбулось 18.11.2021 та надійшло до суду 15.11.2021. Втім, у зв`язку з тим, що остаточне судове засідання у справі відбулось лише 16.12.2021 та гонорар за надання правової допомоги в якому було сплачено після його завершення, представник надає також докази понесення позивачем -1 витрат на представництво його інтересів адвокатом у судовому засіданні 16.12.2021 у розмірі 4 000, 00 грн, а саме:

(1) Рахунок №27 від 17.12.2021;

(2) Квитанція №0.0.2383896604.1 від 17.12.2021;

(3) Акт надання послуг №27 від 20.12.2021 на суму 4 000, 00 грн за представництво інтересів позивача-1 у судовому засіданні 16.12.2021, що підписаний сторонами.

Таким чином, в процесі розгляду справи у Господарському суді міста Києва, позивачу-1 - ОСОБА_3 була надана правнича допомога в наступному обсязі:

1. Представництво інтересів ОСОБА_3 у судовому засіданні 12.08.2021 у справі №755/4488/19 у Господарському суді міста Києва: к-сть витраченого часу 1 год, ціна 4 000, 00 грн.

2. Представництво інтересів ОСОБА_3 з питань підготовки та подання відповіді на відзив на позовну заяву у справі 755/4488/19: к-сть витраченого часу 1 год, ціна 3 000, 00 грн.

3. Представництво інтересів ОСОБА_3 у судовому засіданні 07.09.2021 у справі №755/4488/19 у Господарському суді міста Києва: к-сть витраченого часу 1 год, ціна 4 000, 00 грн.

4. Представництво інтересів ОСОБА_3 у судовому засіданні 28.09.2021 у справі №755/4488/19 у Господарському суді міста Києва: к-сть витраченого часу 1 год, ціна 4 000, 00 грн.

5. Представництво інтересів ОСОБА_3 у судовому засіданні 02.11.2021 у справі №755/4488/19 у Господарському суді міста Києва: к-сть витраченого часу 1 год, ціна 4 000, 00 грн.

6. Представництво інтересів ОСОБА_3 у судовому засіданні 18.11.2021 у справі №755/4488/19 у Господарському суді міста Києва: к-сть витраченого часу 1 год, ціна 4 000, 00 грн.

7. Представництво інтересів ОСОБА_3 у судовому засіданні 16.12.2021 у справі №755/4488/19 у Господарському суді міста Києва: к-сть витраченого часу 1 год, ціна 4 000, 00 грн.

Загальна сума понесених позивачем-1 судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи 755/4488/19 у Господарському суді міста Києва склала 27 000, 00 грн.

Як вказано судом вище, 11.01.2022 через канцелярію суду представником відповідача було подано заперечення щодо розміру судових витрат позивача, в яких відповідач просив зменшити витрати позивача-1 на оплату послуг адвоката та відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Так, представник відповідача вказує на те, що позовна заява (том 3 а.с. 30) всупереч п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України та ч. 1 ст. 124 ГПК України не містить попереднього орієнтовного розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, втім, такі заперечення представника відповідача суд не враховує, з огляду на встановлення судом вище протилежного.

Представник відповідача в своїх запереченнях, а також безпосередньо під час виступу у судовому засіданні 11.01.2022 вказала на те, що додатком до позовної заяви (том 3 а.с. 73) є Договір про надання правової допомоги №12/03/2019 від 12.03.2019, укладений між адвокатом Морозом С. Ю. та ОСОБА_3. На підставі вказаного договору було виписано ордер серії МК №99983 від 02.07.2021, який вказувався і у всіх протоколах судових засідань у справі №755/4488/19. Тобто, адвокат Мороз С.Ю., уклав з позивачем-1 договір про надання правової допомоги, як адвокат, який здійснює свою діяльність індивідуально, а отже у відповідності до статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат Мороз С. Ю. є самозайнятою особою.

Визначення самозайнятої особи надано у Податковому кодексі України. Так представник відповідача вказує, що п. 14.1.226. ПК України визначено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або проводить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Тобто, на думку представника відповідача укладення Договору про надання правової допомоги між адвокатом Морозом С. Ю. та позивачем-1 виключає наявність інших законних підстав для надання правничої допомоги адвокатом Морозом С. Ю на підставі договору укладеного з АО «Експерт лігл сервіс».

Суд зазначає, що дійсно, в матеріалах справи містяться два чинні на момент винесенні додаткового рішення договори, що укладені між ОСОБА_3 (позивачем-1) та адвокатом Морозом С. Ю, зокрема:

(1) Договір про надання правової допомоги №12/03/2019 від 12.03.2019, строком дії три роки (тобто до 12.03.2022), на підставі якого виписано ордер серії МК №99983 від 02.07.2021. Договір укладений з адвокатом Морозом С. Ю., який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (том 3, а.с.73);

(2) Договір про надання правової допомоги №10/08/2021 від 10.08.2021, строком дії до 07.04.2023, на підставі якого виписано ордер серії ВЕ №1046562 від 20.08.2021. Договір укладений з АО «ЕКСПЕРТ ЛІГЛ СЕРВІС», в особі керуючого партнера Мороза С. Ю. (том 3, а.с. 124-130).

На думку, представника відповідача здійснення представництво інтересів позивача адвокатом Морозом С. Ю. одночасно на підставі двох договорів про надання правової допомоги є неможливим та суперечить приписам Податкового кодексу України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Крім того, докази понесення витрат на професійну правничу допомогу згідно Договору про надання правової допомоги №12/03/2019 від 12.03.2019 в матеріалах справи взагалі відсутні.

Втім, суд не погоджується з такими висновками представника відповідача, та зазначає, що згідно засад здійснення адвокатської діяльності передбачених статтею 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі - Закон № 5076-VI від 15.08.2012) - адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина 3 статті 4 Закону № 5076-VI від 15.08.2012).

Відповідно до ст. 13 Закону № 5076-VI від 15.08.2012 адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно зі ст. 15 зазначеного Закону № 5076-VI від 15.08.2012 адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Адвокатське об`єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об`єднання. Від імені адвокатського об`єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об`єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об`єднання.

Керівником АО «ЕКСПЕРТ ЛІГЛ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 41772142) з 21.04.2018 згідно відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Мороз С. Ю. Означена інформація відповідає, в тому числі, відомостям зазначених в Єдиному реєстрі адвокатів України щодо форм здійснення адвокатської діяльності адвокатом Морозом С. Ю.

Радою адвокатів України з метою роз`яснення практичних питань реалізації Закону № 5076-VI щодо організаційних форм адвокатської діяльності прийнято рішення № 71 від 4-5 липня 2014 року, яким визначено, зокрема, що адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, здійснює виключно адвокат - фізична особа.

Адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Незалежно від обраної адвокатом організаційно - правової форми адвокатської діяльності підставою для її здійснення є договір про надання правової допомоги, законодавчо визначені його форма та зміст.

Не залежать також від обраної організаційно - правової форми адвокатської діяльності і повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Законом визначені одні і ті ж документи, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги - договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, що також не залежать від обраної адвокатом організаційно - правової форми адвокатської діяльності, за виключенням лише, ким видано ордер адвокатом, адвокатським бюро чи адвокатським об`єднанням (стаття 26 Закону).

Тому адвокатська діяльність у кількох визначених Законом організаційно-правових формах, як така, що не суперечить одна одній, може здійснюватись адвокатом одночасно. У зв`язку із цим, у разі здійснення адвокатом своєї адвокатської діяльності одночасно у кількох організаційно-правових формах, на нього покладається обов`язок уникнення самої можливості виникнення конфлікту інтересів між його особистими інтересами та професійними правами і обов`язками, наявність яких може вплинути на об`єктивність або неупередженість під час виконання ним професійних обов`язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій.

Крім того, Рада адвокатів України зазначила, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 17 Закону № 5076-VI до Єдиного реєстру адвокатів України включаються, серед іншого, відомості про найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку. За умови додержання вимог, зазначених у першій частині цього роз`яснення та, у випадку одночасного здійснення адвокатської діяльності у декількох організаційно-правових формах, Законом не заборонено вносити відомості до Єдиного реєстру адвокатів України щодо найменування і місцезнаходження одночасно декількох організаційно-правових форм здійснення адвокатської діяльності.

Згідно статті 55 Закону № 5076-VI від 15.08.2012 Рада адвокатів України у період між з`їздами адвокатів України виконує функції адвокатського самоврядування. Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з`їздом адвокатів України. Рада адвокатів України підконтрольна і підзвітна з`їзду адвокатів України.

Відповідно до Положення про Раду адвокатів України, затвердженого Установчим з`їздом адвокатів України 17.11.2012, РАУ надає роз`яснення з питань, пов`язаних із адвокатською діяльністю (п. 1.36. Розділ ІІ Положення).

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими висновки представника відповідача в частині того, що адвокат Мороз С. Ю. не мав законних підстав для здійснення представництва інтересів позивача-1 на підставі Договору укладеного з АО «ЕКСПЕРТ ЛІГЛ СЕРВІС». Також, суд відхиляє твердження представника відповідача, що матеріали справи не містять докази понесення витрат на професійну правничу допомогу іншими позивачами, представником яких є також адвокат Мороз С. Ю. як такі, що не мають значення щодо вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача-1 у даній справі.

Так, представник відповідача вірно зазначив, що частиною 1 статті 47 ГПК України передбачено, що кожен з позивачів діє у судовому процесі самостійно.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.12.2021 у справі №910/15068/20 зазначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Тобто, приписи ч. 1 ст. 124 та п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України вказують на обов`язок сторін в перших заявах по суті справи зазначити про суму судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести. Натомість, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, доводиться поданими нею доказами, що передбачено ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Відтак, абсолютно очевидно, що суд при винесенні рішення здійснює розподіл судового збору та інших судових витрат про понесення яких заявлялось сторонами (суд не здійснює розподіл судових витрат про які сторона не заявляла, з причин їх відсутності (не понесення). При цьому, відшкодування понесених одним з позивачів витрат на професійну правничу допомогу на підтвердження чого подано відповідні докази не може ставитись в залежність від того чи заявляли, а також чи подали інші позивачі докази понесення судових витрат, з огляду на те, що кожен з них діє самостійно в силу статті 47 ГПК України та в даному випадку суд здійснює розподіл витрат на професійну правничу допомогу позивача-1, про понесення яких було подано відповідну заяву в судовому засіданні 16.12.2021 на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Згідно частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд погоджується з обґрунтуваннями представника відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу в частині того, що положеннями п. 4.3. Договору №10/08/21 про надання правової допомоги від 10.08.2021 передбачено, що при розрахунку вартості юридичної допомоги, вказаної в п. 4.1. Договору враховується час, витрачений АО, його партнерами та співробітниками на надання послуг. Так, суд встановив, що у додатку №1 до Договору сторони, попри положення п. 4.3. Договору визначили фіксований гонорар АО за складання відповіді на відзив без обґрунтування часу, який адвокат фактично витратив. Крім того, в Акті надання послуг №18 від 04.11.2021 (том 3, а.с. 190) сторони зазначили, що виконавцем було надано замовнику послугу з підготовки та подання відповіді на відзив вартістю 3 000, 00 грн, кількість витраченого часу 1 год. Втім, в такому разі, розрахунок правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги, та таку вартість сторони повинні передбачити в договорі, щоб суд міг дійти висновку про обґрунтованість та співмірність часу витраченого адвокатом з кінцевою вартістю наданої послуги.

За загальним правилом відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно абзацу другого частини 2 статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, опис наданих робіт, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Окрім цього, частиною 6 статті 129 ГПК України передбачено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Суд враховує, що в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, що наведений в позовній заяві (том 3 а. с. 30) представник позивача вказував лише на понесення витрат на професійну правничу допомогу за участь у судових засіданнях, про очікування понесення витрат на професійну правничу допомогу за подання відповіді на відзив заявлено вже під час розгляду справи та представником позивачів не обгрунтовано неможливість передбачення понесення (або можливе понесення) таких витрат на момент подачі позову.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, яка має право на таке відшкодування, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зроблено висновок про те, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати покладаються на відповідача, у разі задоволення позову.

Частиною 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі вище викладеного, з урахуванням задоволення позовних вимог в повному обсязі, процесуальну поведінку сторін, зокрема, невиконання відповідачем вимог протокольних ухвал суду від 12.08.2021 та 07.09.2021 про витребування доказів, а також з урахуванням клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд задовольняє заяву представника позивачів про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивача-1 частково у розмірі 26 000, 00 грн. Вказана сума витрат є обгрунтованою, співрозмірною, а також такою, що доведена наданими доказами, а саме:

- Договором про надання правової допомоги №10/08/2021 від 10.08.2021;

- Рахунком №22 від 17.05.2021 на суму 7 000, 00 грн;

- Рахунком №23 від 27.09.2021 на суму 8 000, 00 грн;

- Рахунком №24 від 05.11.2021 на суму 8 000, 00 грн.

- Квитанцією №0.0.2331424488.1 від 08.11.2021 на суму 8 000, 00 грн;

- Квитанцією №0.0.2235938976.1 від 18.08.2021 на суму 7 000, 00 грн;

- Квитанцією №0.0.2283731325.1 від 29.09.2021 на суму 8 000, 00 грн.

- Актом надання послуг №18 від 04.11.2021 на загальну суму 23 000, 00 грн.

- Рахунком №27 від 17.12.2021 на суму 4 000, 00 грн;

- Квитанцією №0.0.2383896604.1 від 17.12.2021 на суму 4 000, 00 грн;

- Актом надання послуг №27 від 20.12.2021 на суму 4 000, 00 грн.

З огляду на врахування клопотання представника відповідача про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає частково необгрунтованими витрати позивача-1 на професійну правничу допомогу та зменшує відповідні витрати на 1 000, 00 грн, розмір витрат у вказаній частині покладається на позивача-1.

В заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивачів також просить суд здійснити розподіл судового збору у розмірі 5 763, 00 грн та стягнути з відповідача на користь позивачів суму сплаченого судового збору у рівних частинах.

Втім, з пунктів 3-5 резолютивної частини рішення від 16.12.2021 (повний текст складено 30.12.2021) вбачається, що Господарським судом міста Києва вирішено питання щодо розподілу судового збору та стягнуто з відповідача на користь позивачів суму судового збору у рівних частинах (по 1921, 00 грн на кожного).

За таких обставин, суд відмовляє в прийнятті додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивачів розміру судового збору, оскільки питання про його розподіл було вирішено судом при постановленні судового рішення.

Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 233, 236-238, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву адвоката Мороза С. Ю про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат - задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2-Б" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2Б; ідентифікаційний код 41107947) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 26 000 (двадцять шість тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Понесені судові витрати позивача-1 на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000, 00 грн покладаються на ОСОБА_3 .

4. В ухваленні додаткового рішення в частині стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Микільсько-Слобідська 2-Б" на користь позивачів судового збору у рівних частках - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 26.01.2022.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких