Справа № 11-42/11Головуючий у 1-й інстанції Ломакін В.Є.
Категорія - ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК УкраїниДоповідач - Лекан І.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючої Лекан І.Є.
суддів Римар Т.М., Демченко О.В.
з участю прокурора Гарматюка Р.Є.
засудженого ОСОБА_1
захисника - адвоката ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі 09 лютого 2011 року кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 22 листопада 2010 року, -
Даним вироком,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, житель АДРЕСА_1, громадянин України, з неповною середньою освітою, учень дев’ятого класу Тернопільської середньої школи №17, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий,-
засуджений:
- за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі;
– - за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі;
– - за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
Запобіжний захід засудженому залишено тримання під вартою і строк відбуття покарання постановлено рахувати з 13 червня 2010 року.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець та житель м. Тернополя, громадянин України, АДРЕСА_2, з базовою середньою освітою, учень другого курсу ВПУ№10 м. Тернополя, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий, -
засуджений:
за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі;
за ч. 1 ст. 304 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 призначено остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України, постановлено звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробування із іспитовим строком 2 (два) роки.
Згідно ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов'язок в період іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід ОСОБА_3 залишено попередній —підписку про невиїзд із зареєстрованого місця проживання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задоволено частково. На його користь постановлено стягнути з матері неповнолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в солідарному порядку 2167 грн. 51 коп..
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково —постановлено стягнути з матері неповнолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на його користь 3680 грн.53 коп..
Судом також постановлено стягнути з матері неповнолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_5 2233 грн. 68 коп. судових витрат.
Згідно вироку суду, неповнолітній ОСОБА_1 01 лютого 2010 року о 18 год., перебуваючи в під'їзді будинку АДРЕСА_3, погрожуючи застосувати насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, що виразилося в погрозі побиттям, відкрито викрав у ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Нокія 3110», вартість якого становить 516,71 грн. із стартовим пакетом стільникового оператора «Діджус», вартістю 25 грн. та картою пам'яті вартістю 30 грн.. Із викраденим майном неповнолітній ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_7 шкоду на загальну суму 571 грн. 17 коп..
Також, ОСОБА_3, який перебував по вул.Л.Українки, 21 в м. Тернополі, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_1 є неповнолітньою особою, втягнув останнього у злочинну діяльність, що виразилося в залученні неповнолітнього ОСОБА_1 до вчинення таємного викрадення чужого майна із проникненням у приміщення за попередньою змовою між собою. 18 травня 2010 року о 03 год. ОСОБА_1 та ОСОБА_3, перебуваючи АДРЕСА_4, підійшли до торгового кіоску з продажу ковбасних виробів. У цей час ОСОБА_3 привідкрив металічну завісу торгового кіоску, а неповнолітній ОСОБА_1 камінням розбив вікно, після чого вони проникли у приміщення вказаного кіоску з продажу ковбасних виробів, який належить ОСОБА_4. ОСОБА_3 та ОСОБА_1, переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає, таємно викрали ковбасні вироби з кіоску на загальну суму 2056 грн. 95 коп.. Після чого, викрадені ковбасні вироби, помістивши у ящик, почали виходити через вікно із торгового кіоску. В цей момент їх помітили працівники міліції, які намагалися припинити їх злочинні дії. Тоді ОСОБА_3, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не закінчив з причин, які не залежали від його волі, оскільки був викритий працівниками міліції і з місця події втік, а ОСОБА_1 у свою чергу, усвідомлюючи, що він виявлений під час вчинення злочину працівниками міліції, і незважаючи на це, схопивши викрадене майно з метою заволодіння ним, почав втікати. Таким чином, ОСОБА_1, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не закінчив з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками міліції.
Всього своїми злочинними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 намагалися заволодіти майном потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 2056 грн. 95 коп..
Крім цього, неповнолітній ОСОБА_1 07 червня 2010 року о 21 год. 30 хв., перебуваючи на проспекті Д.Галицького в м. Тернополі, разом із ОСОБА_9 відкрито викрав у неї мобільний телефон марки «Нокія 7500», вартістю 800 грн., в якому знаходився стартовий пакет оператора мобільного зв'язку «Діджус», вартістю 25 грн., на рахунку якого залишалося 3 грн. та стартовий пакет оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 30 грн. Із викраденим майном неповнолітній ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9, матеріальну шкоду на загальну суму 858 гривень.
Також, ОСОБА_1 11 червня 2010 року о 05 год., перебуваючи в м. Тернопіль по вул. Л.Українки, 18, помітив автомобіль марки ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1, вартість якого становить 8447,64 грн., що належить ОСОБА_6, який перебував без нагляду. Не маючи дозволу на користування ним, всупереч волі власника ОСОБА_1 підійшов зі сторони водійського сидіння, та просунувши ліву руку через відкриту кватирку вікна, відчинив двері даного автомобіля після чого, вирвавши проводи із замка запалювання, шляхом їх перемикання запустив двигун та поїхав даним транспортним засобом, яким незаконно заволодів з міста Тернополя. Доїхавши до дорожнього знаку «Охримівці», транспортний засіб залишив та втік.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 просить вирок Тернопільського міськрайонного суду від 22 листопада 2010 року змінити, пом'якшити засудженому ОСОБА_1 покарання, обравши йому більш м'яке покарання із звільненням від відбування покарання з випробуванням. Посилається на відсутність у справі обтяжуючих покарання обставин та на те, що судом не в повній мірі враховані всі пом'якшуючі покарання обставини. Вважає, що є підстави для застосування ст. 69 КК України.
Засуджений ОСОБА_3 вирок суду не оскаржує.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2, які підтримали подану апеляцію, просять пом’якшити покарання ОСОБА_1, міркування прокурора, який вважає вирок суду законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, за яких їх засуджено та кваліфікація їх дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, є обґрунтованим та в апеляції не оспорюється.
Покарання засудженому ОСОБА_1 суд призначив відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого.
Так, суд обґрунтовано прийняв до уваги те, що по місцю навчання ОСОБА_1 характеризується з негативної сторони. Багатоепізодність вчинених ним тяжких злочинів, підтверджує його схильність до правопорушень та злочинної діяльності.
З урахуванням пом’якшуючих обставин, зокрема того, що ОСОБА_1 визнав свою вину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку в службі у справах дітей не перебував, його молодий вік, стан здоров’я, позитивну характеристику по місцю проживання, суд призначив йому мінімальне покарання, передбачене в санкції ч. 2, 3 ст. 186 КК України та застосував правила сукупності злочинів.
Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним й достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України, а тому підстав для застосування ст.ст. 69 чи 75 КК України і призначення більш м’якого покарання, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного, та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 22 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Лекан І.Є.