Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 лютого 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого –судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.,
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 30 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Здолбунівського районного суду від 30 грудня 2010 року зазначені позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 4 117 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та 292 гривні понесених судових витрат.
У задоволенні решти вимог позивачу відмовлено.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де покликалася на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права та неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи.
Обґрунтовуючи її, зазначала, що не відповідає дійсності твердження суду про те, що одноосібним власником сараю є відповідач, оскільки вона є лише співвласником 1\2 частини цього об’єкту. Судом неправомірно було відхилено клопотання про залучення до участі у справі другого співвласника 1\2 частини сараю. Вважала, що судова автотехнічна експертиза проведена з порушенням з’ясування обставин спору, оскільки пошкоджені деталі у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи та зафіксовані у експертизі відрізняються щодо правого переднього крила. На її думку, заподіянню шкоди сприяв сам позивач, оскільки навмисно ставив автомобіль на стоянку під очевидно аварійною стіною сараю.
Мотивуючи обставини порушення судом норм процесуального права, вказувала про упередженість судді при розгляді справи. З цього приводу йому було заявлено відвід, який відхилено.
З наведених міркувань просила скасувати рішення Здолбунівського районного суду 30 грудня 2010 року в частині відшкодування матеріальної шкоди й ухвалити в цій частині нове –про відмову в задоволенні цієї вимоги ОСОБА_3. У частині відмови в позові про відшкодування моральної шкоди рішення суду не оскаржувалося.
ОСОБА_1 і її представник у судовому засіданні, підтримуючи апеляційну скаргу повністю, надали пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_3, бувши повідомленим належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, про поважність причин своєї неявки не повідомив.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про її часткове задоволення.
Справа №22-328-11 Головуючий у суді 1 інстанції: Мішура В.С.
Категорія: 30.34 Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що йому було заподіяно матеріальної шкоди власником сараю, одна із стін якого, виготовлена з цегли, під час стоянки належного на праві володіння позивачу автомобіля частково обвалилася на цей транспортний засіб, спричинивши його механічні пошкодження. В зв’язку з наведеними обставинами шкоду було повністю присуджено до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3.
Проте з такими висновками не може погодитися колегія суддів апеляційного суду.
Матеріалами справи встановлено, що позивач мешкає в АДРЕСА_2, а ОСОБА_1 –в м. Здолбунів по АДРЕСА_11. Вони є сусідами, а їхні земельні ділянки є суміжними. На межі ділянок розташовано сарай, який міститься на ділянці ОСОБА_1 упритул до межі з ділянкою позивача. Одна зі стін сараю, яка розташована до ділянки ОСОБА_3, виготовлена з цегли, решта –зроблені з дощок. У ніч з 28 лютого 2010 року по 1 березня 2010 року цегляна стіна сараю частково обвалилася на земельну ділянку позивача, де стояв автомобіль „Форд Сієра”, 1986 року випуску, держ. ном. знак НОМЕР_1., що перебуває у володінні останнього на підставі довіреності, виданої ОСОБА_6. Унаслідок обвалу стіни транспортному засобу було спричинено механічні пошкодження, які полягали у пошкодженні капоту, переднього бампера, решітки, розбитті правої фари, пошкодженні правого крила.
Обставини спору частково визнані сторонами, а також зафіксовані постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 9 березня 2010 року, винесеної дільничим інспектором міліції Здолбунівського РВ УМВС України в Рівненській області (а.с. 6) і стверджуються іншими матеріалами справи.
Висновком №27 судової автотоварознавчої експертизи від 24 червня 2010 року визначено розмір збитку, завданого автомобілю „Форд Сієра”, який склав 4 117 гривень 00 копійок (а.с. 50-61).
Відповідно до п.п. 4 і 5 ст. 319 ЦК України –власність зобов’язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
За наведеного речове право позивача (право володіння) виявляється порушеним і підлягає відповідно до правил ст. 3 ЦПК України судовому захисту.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України –особа, які завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
В той же час, висновки суду попередньої інстанції про відшкодування завданої шкоди повністю з ОСОБА_1 суперечить як обставинам спору, так і вимогам закону.
Так, з рішення Апеляційного суду Рівненської області від 17 листопада 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і усунення перешкод у користуванні нежилим приміщенням вбачається, що відповідач та ОСОБА_7 є співвласниками по 1\2 частині жилого будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, в м. Здолбунів, побудованими у 1923 році (а.с. 89-90).
За змістом ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Тому не можуть бути враховані покликання ОСОБА_3 на обставини, встановлені рішенням Здолбунівського районного суду від 20 червня 2007 року, позаяк цим рішенням суду взагалі не обговорювалося питання належності спірного сараю на підставі речового права тій чи іншій особі.
За таких обставин обґрунтованими виявляються доводи апеляційної скарги про те, що сарай знаходиться у спільній частковій власності двох осіб, однією з яких є ОСОБА_1.
Стаття 360 ЦК України вказує, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними зі спільним майном.
Оскільки зобов’язання перед ОСОБА_3 виникли у обох учасників спільної часткової власності, а позовні вимоги пред’явлені тільки до ОСОБА_1, тому її частка при відшкодуванні шкоди повинна складати 1\2 частину її розміру, тобто 2 058 гривень 50 копійок (4 117 гривень шкоди : 2 співвласників).
З огляду на зазначене оскаржуване рішення не може залишатися чинним і підлягає скасуванню.
Враховуючи порушення судом норм матеріального права і неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи, апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України –якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Здолбунівського районного суду від 30 грудня 2010 року скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2 058 (дві тисячі п’ятдесят вісім) гривень 50 копійок завданої матеріальної шкоди та 146 (сто сорок шість) гривень судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони мають право оскаржити у касаційному порядку рішення апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, починаючи з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: