Справа № 2-а-223

                                                                                                                              2011 р.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 січня 2011 року                      Кривоозерський районний суд Миколаївської області

      Кривоозерський районний суд Миколаївської області  в складі судді Микитей Л.Л., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі про визнання бездіяльності протиправною щодо відмови здійснити перерахунок підвищення до пенсії як дитині війни та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

          ОСОБА_1 29 грудня 2010 року звернулася  в суд  з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області (далі УПФ) про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок  і  провести відповідні виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період з  09 липня 2007 року по 31 грудня  2007 року, з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009,                2010 рр. та в подальшому здійснювати нарахування  і виплату підвищення  до пенсії  як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни».

Свої вимоги обґрунтувала тим, що належить до соціальної категорії «дитина війни»та  відповідно до  статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від                   18 листопада 2004 року (далі Закон № 2195-ІV), має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

          Посилаючись на те, що  виплати підвищення до пенсії проведені відповідачем у меншому, ніж передбачено Законом № 2195-ІV розмірі, при зверненні до відповідача в  листопаді 2010 року, в проведені перерахунку вказаної соціальної виплати відмовлено, позивачка просить задовольнити позовні вимоги.

         Ухвалою від 29 грудня 2010 року  позовні вимоги в частині  щодо зобов’язання  здійснити перерахунок підвищення до пенсії та провести відповідні виплати з  09 липня 2007 року по 31 грудня  2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік та за період  з 01 січня 2010 року до 30 червня   2010 року залишені без розгляду. В решті позовних вимог відкрито скорочене провадження.

В запереченні  відповідач позов  не визнав, зіславшись на відсутність порядку визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», а також фінансового незабезпечення із Державного бюджету Пенсійного фонду по згаданим виплатам.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 народилася  ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Згідно пенсійного посвідчення  НОМЕР_1 отримує пенсію за віком та відноситься до соціальної категорії «дитина війни»в розумінні статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року.

          Відповідно до статті 6 цього Закону дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

           У 2010 році позивачці  нараховано та виплачено за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року підвищення до пенсії по 49 грн.80 коп. щомісячно, тобто в розмірі встановленому  Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2010 року.

          Відповідно до ст. 22 Конституції України  конституційні права і свободи громадян гарантуються  і не можуть бути скасовані.

        При прийнятті   нових законів  або внесенні змін до чинних  законів не допускається  звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі не відповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору , або  іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того  ч. 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачає, що соціальні гарантії  дітям війни, встановленні цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими  актами.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог статті 6 Закону України № 2195-ІV і виплачувати позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

 Оскільки Управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі  перерахунок та виплату підвищення до пенсії згідно зі статтею 6  Закону № 2195-ІV позивачці не провело,  про свою відмову  повідомило в відповіді № 605-Ш від                   23 листопада 2010 року, рішення про останнє не приймалося, чим допустило протиправну бездіяльність, тому права позивачки як дитини  війни підлягають захисту шляхом задоволення позовних вимог.

Посилання відповідача у запереченні про те, що законодавчо не визначено який розмір мінімальної пенсії за віком слід застосовувати для розрахунку підвищення до пенсії особам, які мають статус дітей війни, а також на відсутність бюджетних коштів для забезпечення доплат до пенсії дітям війни не є переконливими і суд не бере їх до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов’язань покладених на УПФ законодавством, а величина мінімального розміру пенсії за віком встановлена частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, так як чинним законодавством не встановлено іншого.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відновлення прав громадян,  які були порушені  на день винесення судом рішення, отже  підстав для зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати  підвищення до пенсії як дитині війни  в розмірі передбаченому Законом України № 2195-ІV не має,  так як відсутні докази, що  в подальшому ці права та обов’язки  позивачки  будуть порушуватися,  тому  суд вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині щодо  зобов’язання  відповідача в подальшому нараховувати підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі, передбаченому Законом України № 2195-ІV необхідно відмовити.

На підставі ст. ст. 3, 22, 46, 48, 152 Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18 листопада 2004 року, керуючись                         ст. ст. 71, 86, 158,  1832 КАС України, суд

                                   п о с т а н о в и в :

          Позов задовольнити частково.

          Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області протиправними.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області здійснити перерахунок підвищення до пенсії  ОСОБА_1 з 01 липня  2010 року по 31 грудня 2010 року в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого  частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і провести відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.

           В решті позову відмовити.

           Постанова підлягає негайному виконанню.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до  Одеського апеляційного адміністративного суду через Кривоозерський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом  десяти  днів   з моменту отримання копії постанови. .

СУДДЯ : (підпис)

Копія вірна:

Суддя Кривоозерського

    районного суду                                                                                           Л.Л.Микитей