Справа 524/1257/19

Провадження № 2/524/339/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року Автозаводський районний суд м.Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., представника позивача - Дятлової М.В., відповідача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії до ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 46663,69 грн, 3% річних в сумі 1098,45 грн та інфляційних втрат в сумі 4167,83 грн, ухвалив таке рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 зареєстрований в АТ «Полтаваобленерго», як споживач послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач надає послуги в повному обсязі у відповідності до якісних показників. ОСОБА_1 , в порушення вимог законодавства, не здійснював своєчасної оплати одержаних послуг, в результаті чого допустив заборгованість, яка станом на 16.08.2019 становить 46663,69 грн. З урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції сума боргу складає 51929,97 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та просила його задовольнити. Зазначила, що квартира позивача не обладнана засобами індивідуального обліку, а тому послуги надавались відповідно до кількості зареєстрованих осіб. Вказала, що право вимоги заборгованості у позивача виникло після 20 числа місяця наступного за тим, в якому виникла заборгованість.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

У відзиві від 02.12.2021 представник відповідача зазначив, що позивачем не було долучено до матеріалів справи договору на надання послуг, укладеного між ним та відповідачем. Вважає, що за відсутності договору позивач не довів суду, що між ним та будь-якою особою існували правовідносини із надання житлово-комунальних послуг за адресою відповідача. Просив врахувати висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладені в ухвалі від 09.11.2016 у справі 1238/8935/12 щодо обов`язку позивача надати докази на підтвердження надання та обсягу наданих послуг. Просив застосувати наслідки спливу позовної давності.

В судовому засіданні відповідач та його представник проти задоволення позову заперечували. Відповідач повідомив, що в квартирі АДРЕСА_1 він проживає один, інші особи, а саме його колишня дружина та син, за місцем реєстрації не проживають, а тому нарахування заборгованості з урахуванням їх реєстрації він вважає неправомірним.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ПО СПРАВІ

23.11.2020 Автозаводським районним судом м.Кременчука було ухвалено заочне рішення по справі.

Ухвалою суду від 30 червня 2021 року скасовано заочне рішення суду та призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 22 листопада 2021 року судом було витребувано докази. Також судом було задоволено клопотання відповідача про допит свідків.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно із наданою Автозаводською районною адміністрацією Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області довідкою, в період з січня 2016 року по січень 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 значились зареєстрованими 3 особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ..

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума боргу станом на 16.08.2019 за адресою: АДРЕСА_1 за період із січня 2012 року по квітень 2019 року становить 46663,69 грн, сума 3% річних та інфляційних втрат за період з квітня 2016 року по січень 2019 року включно становить 1098,45 грн та 4167,83 грн, відповідно.

НОРМИ ПРАВА

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються ЗУ « Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 (далі - Закон № 2189-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону № 2189-VIII наведені у ньому терміни вживаються в такому значенні: виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

В ст.2 Закону № 2189-VIII визначено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно із п.2 ч.1 ст.5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Виконавцями послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води(п.п.3,4 ч.2 ст.6 № 2189-VIII)

Згідно із п.5 ч.2 ст.7 Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п.11, 12, 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630(в редакції на час виникнення спірних правовідносин)(далі - Правила№ 630) плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання, в тому числі, у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у разі відсутності засобів обліку теплової енергії, встановлених у квартирі (будинку садибного типу). Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

В п.21 Правил № 630 визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Згідно із абзацом 3 підпункту 1 п. 29 Правил №630 споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В ч.1 ст.256, 257, 264, ч. 3,4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОЦІНКА СУДУ

Щодо доводів відповідача про відсутність між ним та позивачем договірних відносин.

В постанові від 31 січня 2019 року по справі № 524/5847/16-ц(провадження № 61-30563св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виклав таку позицію: «Хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини другої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.»

Крім того, суд приймає до уваги те, що ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок щодо укладення договору покладено саме на споживача послуг, а тому невиконання відповідачем свого обов`язку щодо укладення із надавачем послуг договору не може бути підставою для звільнення його від сплати вартості отриманих послуг.

Суд приймає до уваги те, що відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували те, що він не споживає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

У зв`язку із цим, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що за відсутності договору у нього відсутній обов`язок щодо сплати житлово-комунальних послуг, які надаються за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо доводів відповідача про неправильність проведення позивачем розрахунків.

Свою позицію в цій частині відповідач та його представник мотивували тим, що колишня дружина позивача та його син за місцем реєстрації не проживають.

Суд враховує те, що допитані в судовому засіданні свідки також підтвердили те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за місцем реєстрації не проживють.

Разом із тим, суд відзначає, що за змістом Порядку №630 споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї за умови подання письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Однак, суду не були надані відомості про звернення ОСОБА_1 із відповідними заявами до АТ «Полтаваобленерго». В судовому засіданні представник позивача підтвердив те, що з такими заявами ОСОБА_1 не звертався.

Отже, приймаючи до уваги те, що сторонами не заперечувалось те, що квартира відповідача не обладнана засобами індивідуального обліку та враховуючи те, що відповідач не звертався до АТ «Полтаваобленерго» із заявами про тимчасову відсутність членів його сім`ї, суд вважає обґрунтованим нарахування заборгованості відповідно до норм споживання з урахуванням кількості зареєстрованих осіб.

Щодо заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності

Так, із розрахунку заборгованості вбачається, що АТ «Полтаваобленерго» заявлено вимоги щодо стягнення заборгованості за надані послуги за період з січня 2012 року по квітень 2019 року. Із позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся в лютому 2019 року.

Отже, суд відзначає, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості нарахована за період, який перевищує загальну позовну давність.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 відступила від висновку Верховного Суду України, висловленого у постановах від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 і від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15, та від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-ц, про те, що подання кредитором (зокрема виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності та вказала, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі. Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред`явлення позову.

Відтак, враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений в поставі від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, суд вважає, що подання АТ «Полтаваобленерго» заяви про видачу судового наказу у 2018 році не свідчить про переривання позовної давності.

Враховуючи наведені обставини, з огляду на те, що відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості, з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за період січня 2016 року по квітень 2019 року в сумі 35300,49 грн. З урахування % річних та індексу інфляції сума боргу становить 40566,77 грн.

Відтак, позов АТ «Полтаваобленерго» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України оскільки позов було задоволено частково на 78,12% з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 1500,69 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії до ОСОБА_1 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства « Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії, що розташоване за адресою: м.Кременчук, просп. Свободи, 8 заборгованість за надані послуги з теплопостачання з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат в сумі 34000,28 грн та судові витрати в сумі 1257.68 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення 25.01.2022

Суддя Діна АНДРІЄЦЬ