Справа № 212/7753/21

1-кп/212/215/22

У Х В А Л А

21 січня 2022 року                                 м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019041730001131 від 15.05.2019, по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обох у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадження Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу надійшло вищезазначене кримінальне провадження з обвинувальним актом з реєстром матеріалів досудового розслідування, розписками про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.

27 жовтня 2021 року до суду надійшло через канцелярію суду клопотання адвоката ОСОБА_8 , яка є захисником обвинуваченого ОСОБА_7 , про повернення обвинувального акту через його невідповідність вимогам ст. ст. 291, 109 КПК України.

В обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що обвинувальний акт не містить належним чином сформульовано обвинувачення, в даному обвинувальному акті зазначені лише деякі фактичні обставини, які встановлені не слідчим, а комісією при проведенні спеціального розслідування смертельного нещасного випадку на виробництві та деякі обставини, що встановив вже слідчий під час досудового розслідування та кваліфікацію злочину. В обвинувальному акті хоча і зазначені пункти та статті нормативних актів, які начебто порушив ОСОБА_7 , але не зазначено та не визначено у чому саме полягає порушення конкретного кожного порушеного пункту, а отже не розкрита та не визначена об`єктивна сторона злочину. Також, на думку захисника, суб`єктом злочину за ст. 272 КК України повинні бути не обвинувачені, а інші встановлені слідством особи, з виник яких і стався даний випадок, як зазначено в судовій комісійній інженерно-технічній експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності від 09.08.2021 це особи: сам постраждалий ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , а дії ОСОБА_7 та ОСОБА_6 повинні кваліфікуватися за ст. 271 КК України. Так як обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 272 КК України і зазначено про інші тяжкі наслідки (тобто тяжкі тілесні ушкодження потерпілому), тому не може бути потерпілою особою в даному кримінальному провадженні юридична особа, якій завдано матеріальної шкоди, у даному випадку ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» Отже, захисник вважає, що в обвинувальному акті невірно визначено об`єкт та суб`єкт злочину, об`єктивна та суб`єктивна сторона злочину, невірно кваліфіковані дії, а отже відсутнє формулювання обвинувачення, що унеможливлює розгляд обвинувального акту, який є неконкретним та формальним, не узгоджується з фактичними обставинами кримінальному правопорушення. Крім того, зазначила, що доданий до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ст. 109 КПК України і неповно відображує усі процесуальні дії, проведені під час досудового розслідування, а також у ньому не зазначені всі процесуальні рішення, прийняті під час досудового розслідування, а ті, що зазначені мають чисельні помилки та не містять всіх необхідних реквізитів.

В підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_8 підтримала заявлене клопотання про повернення обвинувального акту з підстав, викладених у клопотанні.

Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримали клопотання захисника.

Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання, вважав, що стороною захисту наведені підстави для повернення обвинувального акту, які не ґрунтуються на положеннях кримінального процесуального закону, під час підготовчого провадження не може бути надана судом оцінка кваліфікації діяння та формулюванню обвинувачення. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Представник потерпілого ОСОБА_5 підтримала думку прокурора, заперечила проти задоволення клопотання захисника, зазначила, що воно не обґрунтовано, також вважала, що підприємство має право зворотної вимоги щодо відшкодування шкоди, яка виникла внаслідок дій обвинувачених.

Потерпілий ОСОБА_4 у вирішенні клопотання поклався на розсуд суду.

Суд, заслухавши учасників судового провадження, дійшов висновку про відмову у задоволення клопотання про повернення обвинувального акту з таких підстав.

Судом встановлено, що 01 вересня 2021 до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019041730001131 від 15.05.2019 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 272 КК України.

Частиною 4 ст. 110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 цього Кодексу.

Пункт 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт, зокрема, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 291 КПК України, слід зазначити, що закон вимагає обов`язкового відображення в обвинувальному акті трьох складових: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення.

Зі змісту направленого прокурором до суду обвинувального акту вбачається, що він містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважав встановленими, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність, а також формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

При цьому, як встановлено зі змісту обвинувального акту, у ньому міститься перелік діянь кожного з обвинувачених, які, на думку сторони обвинувачення, утворюють склади інкримінованого їм кримінального правопорушення.

Отже, за своїм структурним та змістовним наповненням цей обвинувальний акт відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а доводи захисників про те, що цей процесуальний документ не містить формулювання обвинувачення спростовуються його змістом.

Щодо доводів про неконкретність сформульованого в обвинувальному акті обвинувачення, невірність визначених складових кримінального правопорушення, суд зазначає, що кримінальний процесуальний закон не наділяє суд повноваженнями до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати його формулювання, викладати в інший спосіб, або констатувати неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого. У протилежному випадку, це призведе до порушення принципу змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій у ході судового розгляду.

У той же час, суд звертає увагу, що за змістом закону фактичні обставини викладаються так, як їх встановив прокурор за результатами досудового розслідування, і зазначається ним ті обставини, які, на думку останнього, містять важливі для формулювання обвинувачення факти, що підлягають доказуванню в межах даного кримінального провадження. На підставі цього прокурор на власний розсуд здійснює кваліфікацію кримінального правопорушення із посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.

Вказане означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акту належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати змінити їх виклад.

При цьому, повноваження прокурора щодо викладу фактичних обставин та здійснення правової кваліфікації на власний розсуд не позбавляє сторону захисту права доводити наявність інших обставин, які можуть бути витлумачені на користь обвинуваченого, або ж доводити необхідність зміни правової кваліфікації діянь обвинуваченого.

Таким чином, правильність викладу фактичних обставин, формулювання обвинувачення та правової кваліфікації кримінального правопорушення є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті, тоді як у підготовчому судовому засіданні вирішується лише питання можливості призначення судового розгляду на підставі наданого суду обвинувального акту.

Враховуючи викладене, наведені захисником ОСОБА_8 доводи не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки суд на стадії підготовчого провадження лише встановлює відповідність процесуальної форми обвинувального акту вимогам, визначеним кримінальним процесуальним законом, не вдаючись до аналізу змісту викладених у ньому фактичних обставин, не досліджуючи при цьому суті обвинувачення та не перевіряючи правильність правової кваліфікації.

Щодо доводів сторони захисту щодо недоліків реєстру матеріалів досудового розслідування, то суд зазначає, що вимоги п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України виконано – такий реєстр до обвинувального акту додано, а перевірка повноти чи достовірності відображених в такому реєстрі даних виходить за межі повноважень суду під час підготовчого провадження, оскільки матеріали досудового розслідування суду не надавалися і судом не досліджувалися.

Керуючись ст. ст. 109, 110, 291, 314 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_8 про повернення обвинувального акту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

       Суддя                                                         ОСОБА_1