РІШЕННЯ

Іменем України

11 січня 2022 року м. Чернігів справа № 927/531/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Селіван Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР» - арбітражного керуючого Косякевича С.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» про застосування правових наслідків недійсності правочину, поданої в межах справи за заявою КРЕДИТОРА: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТ КОНТРОЛ» 42574, с. Лучка Липоводолинського району Сумської області, вул. Молодіжна, 18 (ysereda@meta.ua)

БОРЖНИК: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР»

14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 139, офіс 323 04211, м. Київ, а/с 5 (3074916833@mail.gov.ua) (адреса ліквідатора Косякевича С.О.)

про відкриття справи про банкрутство

за відсутності представників сторін, які в судове засідання не з`явились

В судовому засіданні 11.01.2022, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було підписано вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКРІС - АГРО» (надалі - Кредитор) подана заява про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР» (надалі - Боржник) на підставі ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон про банкрутство), яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.07.2018 була прийнята до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.07.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2018 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2019 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Косякевича С.О.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2019:

заяву від 29.07.2019 № 02-36/178 ліквідатора Косякевича С.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» про спростування майнових дій та визнання правочину (договору) недійсним задоволено повністю;

визнано недійсним правочин (договір), на підставі якого 25.01.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР» відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» належне банкруту рухоме майно;

постановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР» предмет правочину (договору).

12 листопада 2021 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 10.11.2021 № 02-36/1118 ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР» - арбітражного керуючого Косякевича С.О. про застосування правових наслідків недійсності правочину (надалі - Заява), якою останній просить застосувати правові наслідки недійсності правочину - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР» 2 063 953,40 грн.

В обґрунтування Заяви ліквідатор зазначає, що він звернувся до органу державної виконавчої служби з метою виконання вищевказаної ухвали суду від 22.10.2019.

Постановою старшого державного виконавця Менського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Прищепи С.О. від 18.02.2020 про відкриття виконавчого провадження, відкрито виконавче провадження (ВП № 61294004) з примусового виконання ухвали Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2019 щодо повернення від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» рухомого майна.

Однак ухвала суду від 22.10.2019 на даний час залишається невиконаною, спірне рухоме майно банкруту не було повернуто (як і не відшкодовано його вартість); крім того, постановою старшого державного виконавця Менського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Прищепи С.О. від 29.12.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий документ - ухвала Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2019 по справі № 927/531/18 повернутий стягувачу. Приймаючи дану постанову, державний виконавець виходив з того, що в результаті проведених виконавчих дій та вжитих ним заходів неможливо встановити місцезнаходження майна, яке необхідно передати стягувачу згідно виконавчого документа.

Враховуючи наведене вище, ліквідатор вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» зобов`язано відшкодувати вартість рухомого майна грошовими коштами в сумі 2 063 953,40 грн. (вартість визначено згідно акту контрольної перевірки інвентаризації цінностей та інвентаризаційного опису від 28.10.2017).

Нормативно-правовим обґрунтуванням Заяви ліквідатор визначив ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 216 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2021:

заяву від 10.11.2021 № 02-36/1118 ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР» - арбітражного керуючого Косякевича С.О. про застосування правових наслідків недійсності правочину прийнято та приєднано до матеріалів справи;

постановлено здійснювати розгляд заяви ліквідатора Косякевича С.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» про застосування правових наслідків недійсності правочину за правилами загального позовного провадження;

призначено розгляд заяви в підготовчому засіданні на 17 грудня 2021 року;

встановлено процесуальний строк для подання Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» відзиву на заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановлено процесуальний строк для подання Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТ КОНТРОЛ» письмових пояснень щодо заяви - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликано для участі в судовому засіданні ліквідатора Косякевича С.О. в якості позивача з одночасним повідомленням останнього про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

викликано для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» в якості відповідача з одночасним повідомленням останнього про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи;

повідомлено голову комітету кредиторів - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТ КОНТРОЛ» про призначення підготовчого засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає його проведенню та розгляду заяви.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 18.11.2021 за підписом керівника апарату Господарського суду Чернігівської області, вказана вище ухвала суду від 17.11.2021, зокрема арбітражному керуючому Косякевичу С.О. та Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІТ КОНТРОЛ» засобами поштового зв`язку в паперовій формі не направлялась, проте була направлена на їх електронну пошту з проханням повідомити про її отримання (відповідна інформація надійшла до суду 18.11.2021).

Примірник ухвали суду від 17.11.2021, адресований Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО», що направлявся на адресу, наявну в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, був повернутий до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, цей Кодекс введений в дію з 21.10.2019. З дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, вказана вище ухвала суду від 17.11.2021, є такою, що отримана товариством 23.11.2021.

Процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву та письмових пояснень щодо позову Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТ КОНТРОЛ» не скористались.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 17.12.2021 підготовчому засіданні учасники провадження у справі про банкрутство не скористались.

16.12.2021 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 15.12.2021 № 02-36/1248 арбітражного керуючого Косякевича С.О. про проведення призначеного на 17.12.2021 підготовчого засідання за його відсутності.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2021:

закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 11 січня 2022 року;

викликано для участі в судовому засіданні ліквідатора Косякевича С.О. в якості позивача з одночасним повідомленням останнього про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

викликано для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» в якості відповідача з одночасним повідомленням останнього про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи;

повідомлено голову комітету кредиторів - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТ КОНТРОЛ» про призначення підготовчого засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає його проведенню та розгляду заяви.

Арбітражний керуючий Косякевич С.О. та голова комітету кредиторів - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІТ КОНТРОЛ» належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення призначеного на 11.01.2022 судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень

Примірник ухвали суду від 17.12.2021, адресований Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО», що направлявся на адресу, наявну в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, був повернутий до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Враховуючи вищенаведені положення п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 17.12.2021 є такою, що отримана товариством 23.12.2021, а останнє - таким, що належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення призначеного на 11.01.2022 судового засідання.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 11.01.2022 судовому засіданні учасники провадження у справі про банкрутство не скористались.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.01.2022 клопотання арбітражного керуючого Косякевича С.О. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду залишено без задоволення; постановляючи відповідну ухвалу, судом прийнято до уваги те, що згідно з витягами із системи «Бронювання систем відеоконференцзв`язку» 11.01.2022 відсутня можливість провести призначене на 11.01.2022 на 12 год. 00 хв. судове засідання в режимі відеоконференції, оскільки система відеоконференцзв`язку Господарського суду Чернігівської області була заброньованою у період з 11 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. (майданчики - зал № 201 та зал № 306).

10.01.2022 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 10.01.2022 № 02-36/126 арбітражного керуючого Косякевича С.О. про проведення призначеного на 11.01.2022 судового засідання за його відсутності.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

згідно з абз. 12 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

У відповідності зі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення, зокрема:

подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2019:

заяву від 29.07.2019р. № 02-36/178 ліквідатора Косякевича С.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» про спростування майнових дій та визнання правочину (договору) недійсним задоволено повністю;

визнано недійсним правочин (договір), на підставі якого 25.01.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР» відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» належне банкруту рухоме майно, а саме:

завантажувач телескопічний ЗТ-41;

конвеєр похилий КН-651;

конвеєр телескопічний КТ-41;

стіл перебиральний СПР-10;

транспортерна стрічка 1450-072-40/11-6NZ/4;

автопілот EMD для трактора Case Puma;

крюк BIG-BAG;

ківш для сипучих матеріалів;

навантажувач фронтальний Extreme-2;

пускозарядний пристрій DECA BOOSTER;

радіонавігаційний GPS приймач для встановлення на с/г техніку EZ Guide 250 and AG15 antenna (арт. 92500-00);

транспортерна стрічка 1116-071-40/10-6WZ/3;

постановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР» предмет правочину (договору), а саме:

завантажувач телескопічний ЗТ-41;

конвеєр похилий КН-651;

конвеєр телескопічний КТ-41;

стіл перебиральний СПР-10;

транспортерна стрічка 1450-072-40/11-6NZ/4;

автопілот EMD для трактора Case Puma;

крюк BIG-BAG;

ківш для сипучих матеріалів;

навантажувач фронтальний Extreme-2;

пускозарядний пристрій DECA BOOSTER;

радіонавігаційний GPS приймач для встановлення на с/г техніку EZ Guide 250 and AG15 antenna (арт. 92500-00);

транспортерна стрічка 1116-071-40/10-6WZ/3;

постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР» 3 842 грн. 00 коп. судового збору.

Вирішуючи відповідний спір, господарським судом були встановлені наступні обставини:

«Головне управління ДФС у Чернігівській області листом від 11.06.2019р. № 8353/10/25-01-07-01-12 на запит ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Косякевича С.О. надало наявну інформацію з Єдиного реєстру податкових накладних по ТОВ «ОЛКАР».

Із наданої контролюючим органом інформації вбачається, що 25.01.2018р. ТОВ «ОЛКАР» було складено дванадцять податкових накладних, які були зареєстровані 09.02.2018р. і 20.02.2018р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно цих податкових накладних, у ТОВ «ОЛКАР» виникли податкові зобов`язання по податку на додану вартість у зв`язку з поставкою на користь ТОВ «ОЛКАР - АГРО» наступного рухомого майна:

завантажувач телескопічний ЗТ-41 за ціною 139 140,00 грн. (без ПДВ);

конвеєр похилий КН-651 за ціною 41 220,00 грн. (без ПДВ);

конвеєр телескопічний КТ-41 за ціною 81 180,00 грн. (без ПДВ);

стіл перебиральний СПР-10 за ціною 49 500,00 грн. (без ПДВ);

транспортерна стрічка 1450-072-40/11-6NZ/4 за ціною 42 247,57 грн. (без ПДВ);

автопілот EMD для трактора Case Puma за ціною 119 428,74 грн. (без ПДВ);

крюк BIG-BAG за ціною 3 231,90 грн. (без ПДВ);

ківш для сипучих матеріалів за ціною 3 708,19 грн. (без ПДВ);

навантажувач фронтальний Extreme-2 за ціною 24 154,20 грн. (без ПДВ);

пускозарядний пристрій DECA BOOSTER за ціною 3 615,84 грн. (без ПДВ);

радіонавігаційний GPS приймач для встановлення на с/г техніку EZ Guide 250 and AG15 antenna (арт. 92500-00) за ціною 11 825,14 грн. (без ПДВ);

транспортерна стрічка 1116-071-40/10-6WZ/3 за ціною 25 308,00 грн. (без ПДВ).

Всього було поставлено 12 одиниць майна на загальну суму 544 559,58 грн. (без ПДВ) - 653 471,50 грн. (з ПДВ).

Ліквідатором було проведено аналіз банківських виписок, наданих АТ «ПриватБанк», АТ «Укргазбанк» та АТ «Креді Агріколь Банк» (том 10, а.с. 77 - 116), за результатами якого встановлено, що грошові кошти від ТОВ «ОЛКАР - АГРО» в рахунок оплати за товар на рахунки ТОВ «ОЛКАР» не надходили.

Під час проведення інвентаризації майна боржника в процедурі розпорядження майном арбітражним керуючим Жураковською Л.В. вищевказане майно виявлено не було (інвентаризаційний опис № 1 на 20 вересня 2018 року товарно - матеріальних цінностей та акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей на склад 20 вересня 2018 року (том 2, а.с. 164, 165).

Із наданого ліквідатором переліку відчуженого майна (том 9, а.с. 232) вбачається, що його було придбано банкрутом протягом 2016 - 2017 років за ціною 3 065 427,34 грн. (з ПДВ).

Відповідно до ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Статтею 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У відповідності з ст. 20 Закону про банкрутство (чинного на момент звернення ліквідатора із Заявою до суду), правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Згідно п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, цей Кодекс введений в дію з 21.10.2019р. З дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу.

За змістом ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, слід зробити висновок, що ст. 20 Закону про банкрутство і ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства регулюють відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство. Вказана стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

У ст. 20 Закону про банкрутство було передбачено, що за цим Законом можуть визнаватися недійсними не лише правочини, але й спростовуватися майнові дії боржника. Майнові дії боржника - це вид юридичних дій, як-то вчинки, що здійснені боржником або від імені боржника і мають матеріальний вираз у формі документу будь-якого правочину (угоди, договору), розпорядчого документу, акту, пов`язаного з волевиявленням боржника як суб`єкта правовідносин на відчуження майнових активів боржника або відмову від них.

Отже, спростування майнових дій виступає як заперечення, відхилення, оспорення фактичних даних чи обставин, що визначають правомірність майнових дій боржника, та може мати форму визнання недійсними (незаконними, нечинними) дій боржника, які вчинені щодо розпорядження його майном на підставі рішень власника або його органів управління (керівника боржника, власника боржника, загальних зборів боржника тощо).

Статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлені підстави для визнання недійсними правочинів, вчинених боржником у підозрілий період, наслідком яких стала його неспроможність або неможливість виконання ним зобов`язань перед кредиторами.

При цьому, при розгляді даного спору суд бере до уваги, що дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь - якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Оскільки період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника, у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня відкриття справи про його банкрутство, є підозрілим періодом, а правочини (договори) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Кодексі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми із застосуванням наслідків передбачених цією нормою.

…… відомості із податкових накладних, внесених до Єдиного реєстру податкових накладних, дають можливість встановити, що 25.01.2018р. ТОВ «ОЛКАР» вчинило правочин щодо відчуження на користь ТОВ «ОЛКАР - АГРО» рухомого майна за цінами нижчими від ринкових.

При цьому, внаслідок виконання зобов`язання майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів, адже загальна сума грошових вимог кредиторів становить 16 377 324,50 грн., а за результатами інвентаризації майна боржника було виявлено дебіторську заборгованість в сумі 10 469 800,00 грн. та п`ять об`єктів нерухомості вартістю 4 101 635,79 грн. (три з яких вартістю 3 034 416,00 грн. були передані в іпотеку ОСОБА_1 і не могли бути використані для погашення вимог конкурсних кредиторів). Отже, даний правочин завдав збитків кредиторам, які могли б задовольнити свої вимоги за рахунок реалізації відчуженого боржником майна.

Оскільки даний правочини був вчинений боржником менше ніж за рік до відкриття провадження у справі про банкрутство, існує вся сукупність підстав для визнання його недійсним на підставі ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства із застосуванням наслідків передбачених цією нормою.»

Таким чином, під час вирішення відповідного спору був встановлений факт вчинення боржником правочину, що суперечив нормам діючого на той момент законодавства України, і мав своїм наслідок завдання шкоди як безпосередньо боржнику, так і його кредиторам.

За змістом ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 5023/4999/12.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ст. 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Частиною 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Законом України «Про виконавче провадження» (п. 2 ч. 1 ст. 3) визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вказана вище ухвала суду від 22.10.2019 є такою, що набрала законної сили і як наслідок - обов`язковою до виконання; при цьому, вона містить вказівку про те, що є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

У відповідності до ч. 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Аналогічна за своїм змістом норма містилась і ст. 20 (ч. 2) Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», чинного до 20.10.2019 включно.

За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Як вбачається зі змісту Заяви, вказана вище ухвала суду від 22.10.2019 арбітражним керуючим Косякевичем С.О. була пред`явлена до виконання органу державної виконавчої служби.

Постановою старшого державного виконавця Менського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Прищепи С.О. від 18.02.2020 про відкриття виконавчого провадження, відкрито виконавче провадження (ВП № 61294004) з примусового виконання ухвали Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2019 щодо повернення від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» рухомого майна.

Однак, незважаючи на вказані вище положення ч. 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, рухоме майно боржникові Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» не повернуто (як і не відшкодовано його вартість), тобто ухвала суду від 22.10.2019 на даний час залишається невиконаною, що суперечить наведеним вище приписам діючого законодавства України щодо обов`язковості судового рішення до виконання.

Крім того, постановою старшого державного виконавця Менського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Прищепи С.О. від 29.12.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий документ - ухвала Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2019 по справі № 927/531/18 повернутий стягувачу; приймаючи дану постанову, державний виконавець виходив з того, що в результаті проведених виконавчих дій та вжитих ним заходів неможливо встановити місцезнаходження майна, яке необхідно передати стягувачу згідно виконавчого документа.

Наведені вище обставини в своїй сукупності свідчать про те, що на день вирішення Заяви отримане на підставі правочину (договору) від 25.01.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» майно до ліквідаційної маси банкрута повернуто не було, як і не відшкодовано його вартість.

Таким чином, з урахуванням зазначених вище положень ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 216 Цивільного кодексу України вартість майна, відчуженого згідно правочину (договору) від 25.01.2018, підлягає відшкодуванню Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО». При цьому, вартість такого відшкодування визначена арбітражним керуючим Косякевичем С.О. в розмірі 2 063 953,40 грн. на підставі інвентаризаційного опису від 28.10.2017 та акту контрольної перевірки інвентаризації цінностей на 28.10.2017.

Згідно ст. 2, 13, 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Звертаючись із Заявою арбітражний керуючий Косякевич С.О. належними засобами доказування довів факт невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» судового рішення - ухвали Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2019 по справі № 927/531/18 і як наслідок - факт існування підстав для застосування правових наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» на користь банкрута вартості придбаного майна на підставі правочину (договору) від 25.01.2018 в сумі 2 063 953,40 грн.

Враховуючи наведене вище, Заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За змістом ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання Заяви до суду арбітражним керуючим Косякевичем С.О. було сплачено 4 540,00 грн. судового збору, який покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» в повному обсязі.

Керуючись ст. 1, 2, 7, 42, 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 216 Цивільного кодексу України, ст. 123, 129, 165, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву від 10.11.2021 № 02-36/1118 ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР» - арбітражного керуючого Косякевича С.О. про застосування правових наслідків недійсності правочину задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР-АГРО» (15600, м. Мена Чернігівської області, вул. Шевченка, 70; код 41661153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛКАР» (04211, м. Київ, а/с 5; код 39934033) 2 063 953 грн. 40 коп. та 4 540 грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2022.

Суддя А.С.Сидоренко