ПОСТАНОВА

Іменем України

12 січня 2022 року                                                                м. Кропивницький

справа № 405/7899/16-ц

провадження № 22-ц/4809/140/22

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Дьомич Л. М., Письменного О. А.,

секретар судового засідання Антошина А. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Перший інвестиційний банк»,

представник позивача – адвокат Гаврилюк Оксана Омелянівна,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області,

розглянувши в режимі відеоконференці у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 грудня 2020 року у складі головуючого судді Іванової Л. А.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

09.07.2016 Публічне акціонерне товариство «Перший Інвестиційний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Інвестиційний банк» (далі АТ «Перший інвестиційний банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 34-36 т. 3), просило в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 05/07/35-КФ від 14 червня 2007 року у розмірі 338 491 доларів США 96 центів, що відносно гривні за курсом Національного банку України станом на 17 вересня 2019 року (2477,1443 грн за 100 доларів США) еквівалентно 8 384 919 грн 74 коп., з яких: 263 800 доларів США, що еквівалентно 6 534 326,0 грн - заборгованість за кредитом, 2 462,13 доларів США, що еквівалентно 60 986,96 грн - заборгованість по процентам, 72229,83 доларів США, що еквівалентно 1 789 132,89 грн - прострочена заборгованість по процентам та пеня у розмірі 819 211,18 грн, з яких: 700 769,84 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, 118 441,34 грн - пеня за прострочення сплати відсотків, у відповідності до умов договору іпотеки від 14 червня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки: нежитлову будівлю площею 1 815,40 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з будівлі ААа1-3, к, кр загальною площею 1 815,4 кв. м, навісів а1, а2, а3, гаража В, навісу Е, убиральні Ж, вимощення III, огорожі N-N1; бетонного майдану І, та належить на праві власності, в частині 1/2 кожному ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визначити спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 14 червня 2007 року між ВАТ «Перший Інвестиційний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Інвестиційний банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 05/07/35-КФ, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 300 000 доларів США, в свою чергу, Позичальник зобов`язався щомісяця сплачувати кредит рівними частинами, сплачувати проценти за користування кредитними коштами і повністю повернути кредит не пізніше 10 червня 2017 року.

Проте, відповідач ОСОБА_2 не виконував свої зобов`язання щодо сплати процентів та повернення кредиту згідно графіка, що змусило Банк звернутись з позовом до суду про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, який задоволено рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2011 року у справі № 2-674/11, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший Інвестиційний банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 2 685 832,15 грн. Рішення набрало законної сили, заборгованість не погашена.

Задля забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 14 червня 2007 року між Банком як Іпотекодержателем та ОСОБА_2 як Іпотекодавцем укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П. та зареєстрований в реєстрі за № 879, за умовами якого Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором належний йому на праві власності об`єкт нерухомості: нежитлову будівлю площею 1815,40 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з: нежитлової будівлі; гаражу; входу в льох; навісу; навісу; огорожі.

На підставі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 грудня 2012 року у справі № 1109/9711/12 в порядку поділу майна подружжя також за ОСОБА_1 було визнано право власності на 1/2 частку нежитлової будівлі площею 1815,40 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки, і з того часу належить відповідачам у цій справі по Ѕ частині кожному.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 травня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (а.с.11-12 т.2).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 березня 2020 року, яка залишена без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 червня 2020 року, прийнято відмову АТ «Перший Інвестиційний Банк» від позовних вимог, пред`явлених до відповідача ОСОБА_2 , в частині звернення стягнення на Ѕ частину комплексу будівель, загальною площею 1815,4 кв. м, яка розташована в АДРЕСА_1 , і належала на праві власності ОСОБА_2 , провадження у цій цивільній справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про звернення стягнення на 1/2 частину комплексу будівель, загальною площею 1815,4 кв. м, яка розташована в АДРЕСА_1 і належала на праві власності ОСОБА_2 закрите (а.с.77-79 т.3).

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 грудня 2020 року задоволено позов АТ «Перший Інвестиційний Банк» до ОСОБА_1 .

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №05/07/35-КФ від 14 червня 2007 року у розмірі 338 491 доларів США 96 центів, з якої 263 800, 00 доларів США - заборгованість за кредитом, 2 462, 13 доларів США - заборгованість за відсотками, 72 229, 83 долари США - прострочена заборгованість за відсотками, та пені у розмірі 819 211 грн. 18 коп., з якої 700 769, 84 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 118 441, 34 грн. - пеня за прострочення сплати відсотків, - звернуто стягнення на предмет іпотеки: Ѕ частину нежитлової будівлі площею 1 815,40 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з: будівлі AAa1-3, к, кр загальною площею 1 815,4 кв. м.; навіси а1, а2, а3; гараж В; навіс Е; убиральня Ж; вимощення III; огорожа N-N1; бетонний майдан І, та належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда, серія та номер 1109/9711/12, виданого 18.12.2012 року, номер запису про право власності: 448337 від 18.03.2013 року.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», з визначенням ціни предмета іпотеки при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, щоза умовами іпотечного договору від 14 червня 2007 року, укладеного між ВАТ «Перший Інвестиційний Банк», як Іпотекодержателем, та ОСОБА_2 , як Іпотекодавцем, у випадку невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором Іпотекодержатель має право звернути стягнення напредмет іпотеки: належне на цей час в рівних частках відповідачам, в тому числі ОСОБА_1 , спірне нерухоме майно майно та отримати задоволення своїх вимог перед іншими кредиторами в порядку та в спосіб згідно цього Договору.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позивачем позовних вимог щодо розміру кредитної заборгованості і наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд зауважив, що АТ «Перший Інвенстиційний Банк» з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся 07 листопада 2016 року, після набрання 29 липня 2015 року законної сили рішенням суду про звільнення з-під арешту Ѕ частини комплексу будівель по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , накладеного на підставі акту опису й арешту майна, складеного 10 квітня 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Кіровоградській області, при цьому строк позовної давності не пропущений, тому заява представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності є безпідставною та такою, що підлягає відхиленню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Вказує, що відповідно до ч. 1, 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

На думку відповідача Законом не передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на 1/2 частину предмета іпотеки.

Судом не враховано, що згідно cт. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.

Тлумачення cт. 264 ЦК України дає підстави для висновку, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов`язком, у тому числі забезпечувальним.

Отже, вчиненням позичальником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за основним зобов`язанням, не переривається позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога про стягнення боргу за основним зобов`язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки е різними вимогами (основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії судців Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року по справі №201/ 15310/16 (провадження №61-547св21).

В матеріалах справи міститься рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 03.11.2010 по справі №2-612/10 (22-12601), яким скасовано виконавчий напис від 05.06.2009 нотаріуса Київського нотаріального округу за реєстровим №786 про накладення стягнення на заставлене майно: комплекс АДРЕСА_1 .

При цьому вказаним рішенням суду апеляційної інстанції встановлено, що 17 квітня 2009 року банк звернувся до позичальника з вимогою N91868/0/2-09 про повернення в тридцятиденний строк коштів в сумі 263800 доларів США, з яких дострокове повернення кредиту становить 258672 доларів США. Вимогу позичальник отримав 24 квітня 2009 роки, тобто період прострочення розпочався 25 травня 2009 року.

Приватним нотаріусом 5 червня 2009 вчинено виконавчий напис, відповідно до якого за рахунок іпотечного майна запропоновано задовольнити вимоги Банку по поверненню кредитних коштів на суму 263800 доларів США.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року по справі №357/5125/16-ц (провадження № 61-15142сво18) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником. З урахуванням наведеного, перебіг позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки починається від дня, коли у кредитора (іпотекодержателя) виникло право на відповідний позов, незалежно від того, чи звертався він після цього до нотаріуса за захистом своїх цивільних прав. У силу положень статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, а також у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Звернення стягнення на предмет іпотеки не вказане у статті 264 ЦК України як окрему підставу переривання перебігу позовної давності, та не може вважатися діями, що свідчать про визнання боржником свого боргу, чи прирівнюватись до пред`явлення позову. Звернення стягнення є реалізацією іпотекодержателем свого права, передбаченого договором іпотеки, та підставою припинення цього права. Повернення стягувачу виконавчого напису (виконавчого документу) також не може переривати перебіг позовної давності за позовними вимогами про звернення стягнення з аналогічних причин.

У даній справі позов про звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ «АТ «Перший Інвестиційний Банк» пред`явив у листопаді 2016 року після спливу позовної давності, враховуючи, що банк змінив строк виконання зобов`язання в односторонньому порядку, втсановив строк повернення кредиту в повному обсязі - 17 квітня 2009 роки, тому право на позов щодо звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у позивача в квітні 2009 року. Відповідач заявила про застосування позовної давності. Підстав для переривання перебігу позовної давності по спірному забезпечувальному зобов`язанню суд першої інстанції не встановив, про поважність причин пропуску позовної давності позивач не заявляв.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що позивач позов про звернення стягнення на предмет іпотеки пред`явив у межах строку позовної давності не відповідає фактичним обставинам справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому ставить питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача адвоката Захарченка І. В., який підтримав доводи апеляційної скарги, представника позивача адвоката Гаврилюк О. О., яка заперечувала проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

14 червня 2007 року між ВАТ «Перший Інвестиційний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Інвестиційний Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 05/07/35-КФ, за умовами якого Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом в розмірі 300000 доларів США, а Позичальник зобов`язався своєчасно повернути фактично отримані кошти, сплатити відсотки за користування отриманими кредитними коштами, в порядку, розмірі та в строк, що передбачені кредитним договором (а.с. 8-15 т.1).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №05/07/35-КФ від 14 червня 2007 року між ВАТ «Перший Інвестиційний Банк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П., зареєстровано в реєстрі за №879, відповідно до умов якого Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в іпотеку в якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором належний йому на підставі права власності об`єкт нерухомості, а саме: комплекс АДРЕСА_1 . Нежитлова будівля передається разом з усіма приналежностями та поліпшеннями, які можуть виникнути в результаті переобладнання/перепланування, реконструкції та/або добудови споруди в майбутньому протягом дії цього іпотечного договору (а.с. 16-22 т.1).

У зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язаньпо поверненню кредиту на адресу боржника ОСОБА_2   АТ «Перший Інвестиційний Банк» направило за вих. №1868/0/2-09 від 17.04.2009  дострокову вимогу про повернення боргу за кредитним договором № 05/07/35-КФ від 14.06.2007 (а.с.164-165 т.2). Вимогу позичальник отримав 24 квітня 2009 року, що не заперечувалося сторонами.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2011 року, та додатковим заочним рішенням від 06 липня 2011 року (справа №2-674/11), яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2011 року, позовні вимоги ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» заборгованість по кредитному договору №05/07/35-КФ від 14 червня 2007 року в розмірі 338491,96 доларів США, що відносно гривні еквівалентно 2 685832,15 грн., пеню в розмірі 819 211 грн. 18 коп. та понесені судові витрати по справі у розмірі 1820 грн (а.с. 27-31 т.1).

На момент розгляду справи, яка переглядається, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2011 року у справі №2-674/11 перебуває на виконанні, заборгованість боржником в повному обсязі не погашена.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 грудня 2012 року (справа № 1109/9711/12) в порядку поділу спільного майна визнано за ОСОБА_1 право власності, зокрема на Ѕ частину комплексу будівель в АДРЕСА_1 , а також за ОСОБА_2 визнано право власності, зокрема на Ѕ частину комплексу будівель в АДРЕСА_1 (а.с.32-35 т.1)..

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №78375021 від 18 січня 2017 року об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано на праві приватної спільної часткової власності на підставі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда серія та номер : 1109/9711/12, виданого 18.12.2012, в розмірі по Ѕ частці за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно (а.с. 246-249 т. 1).

Згідно копії акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 06 березня 2019 року (а.с.120-121 т.2), складеного старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області Красною А.О., при примусовому виконанні виконавчого документа – виконавчого листа №2-674/11, виданого 31.01.2012 року Ленінським районним судом м. Кіровограда (стягувач ПАТ «Перший Інвестиційний Банк», боржник ОСОБА_2 ) стягувачу АТ «Перший Інвестиційний Банк» передано у власність таке майно: Ѕ частина комплексу будівель, який складається: будівля ААа1-3, к, кр загальною площею 1 815, 4 кв.м; навіси а1, а2, а3; гараж В; навіс Е; убиральня Ж; вимощення ІІІ; огорожа N-N1; бетонний майдан І, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 27860335101), що належить боржнику ОСОБА_2 на підставі рішення суду №1109/9711/12, виданого 18.12.2012 року Кіровським районним судом м.Кіровограда. Протоколом проведення електронних торгів №386683 із реєстраційним номером лота 325973 засвідчено, що торги не відбулися та встановлено стартову ціну майна у розмірі 1 528 473, 45 грн. майно передається стягувачу в рахунок погашення суми боргу в розмірі 1 528 473, 45 грн. згідно з виконавчим документом: виконавчий лист №2-674/11, виданий 31.01.2012 року.

07 березня 2019 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Балик Т.М. видано свідоцтво (а.с.122 т.2), зареєстровано в реєстрі за №135, яким посвідчено, що Акціонерному товариству «Перший Інвестиційний Банк» належить на праві власності майно, що складається з: Ѕ частки комплексу будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Комплекс будівель складається: будівля ААа1-3, к, кр загальною площею 1 815, 4 кв.м; навіси а1, а2, а3; гараж В; навіс Е; убиральня Ж; вимощення ІІІ; огорожа N-N1; бетонний майдан І,реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 27860335101, вартість майна 1 528 473, 45, оскільки майно не реалізовано/торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів і стягувач АТ «Перший Інвестиційний Банк» виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_2 , на підставі рішення суду №1109/9711/12, виданого 18 грудня 2012 року Кіровським районним судом м. Кіровограда.

Право власності на Ѕ частку комплексу будівель підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зазначене речове право АТ «Перший Інвестиційний Банк» зареєстрував в Державному реєстрі 07 березня 2019 року, що підтверджується відповідним Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №158939804 від 11.03.2019 (а.с.123 т.2), підстава виникнення права власності: свідоцтво, серія та номер: 135, виданий 07.03.2019, видавник: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Балик Т.М.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі від 04 липня 2018 року у справа № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18).

Встановивши, що банк скористався своїм право на дострокове повернення кредитних коштів, звернувшись до суду із позовом до позичальника про стягнення всієї суми кредитної заборгованості, та заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2011 року, та додатковим заочним рішенням від 06 липня 2011 року (справа №2-674/11), яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2011 року, позовні вимоги ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» заборгованість по кредитному договору №05/07/35-КФ від 14 червня 2007 року в розмірі 338491,96 доларів США, що відносно гривні еквівалентно 2 685832,15 грн., пеню в розмірі 819 211 грн. 18 коп, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що право банку нараховувати проценти та пеню за спірним кредитним договором після зміни строку виконання зобов`язання за кредитним договором припинено, тому підстави для задоволення позову до майнового поручителя про стягнення процентів відсутні.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист порушених прав або інтересів.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

В суді першої інстанції представник відповідача Соломченко адвокат Захарченко І. В. просив застосувати наслідки спливу позовної давності (а.с.162-165 т.2).

Надіславши 17.04.2009 на адресу боржника ОСОБА_2 , за вих. №1868/0/2-09, вимогу про дострокове повернення боргу за кредитним договором №05/07/35-КФ від 14.06.2007, яке отримане боржником та іпотекодавцем 24.04.2009 (а.с.164-165 т.2), банк у разі невиконання цієї вимоги після спливу встановленого ним тридцятиденного строку мав право на звернення стягнення на предмет іпотеки, співласником якого з 2012 року є також відповідач ОСОБА_1 .

Встановлено, що у тридцятиденний строк з дня отримання вимоги боржник та іпотекодавець ОСОБА_2 вимоги банку щодо погашення боргу за кредитом не виконав.

З позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки банк звернувся 09.07.2016, тобто з пропуском трирічного строку встановленого ст. 257 ЦК України.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у частині стягнення з майнового поручителя на користь банку тіла кредиту, оскільки з цим позовом до іпотекодержателів банк звернувся поза межами трирічного строку позовної давності, про застосування наслідків якої заявила сторона спору. Строк позовної давності умовами кредитного договору не збільшувався, а тому й підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц (провадження № 14-159цс19).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову АТ «Перший інвестиційний банк» до ОСОБА_1  про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 2067,00 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 грудня 2020 року скасувати.

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк» до  ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Акціонерного товариства «Перший інвестиційний банк» на користь ОСОБА_1 2067,00 грн сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий                                                                 С. М. Єгорова

Судді                                                                        Л. М. Дьомич

                                                                               О. А. Письменний