УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року березня місяця „19" дня колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді:   Курської А.Г.

Суддів:                                                     Горбань В.В.

Шаповалової О.А.

При секретарі: Войциховській Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Сімферопольського району про визнання рішень 3 сесії 5 скликання від 06 червня 2006 року та 31 сесії 4 скликання від 18 листопада 2005 року недійсними і про їх скасування, а також за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Сімферопольського району про визнання приоритетного права користування земельною ділянкою та права власності на домоволодіння, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

31.08.2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

Миколаївської селищної ради Сімферопольського району про визнання рішень 3 сесії 5

скликання від 06 червня 2006 року та 31 сесії 4 скликання від 18 листопада 2005 року

недійсними і про їх скасування. Вимоги мотивовані тим, що 06 червня 2006 року на 3 сесії

5   скликання Миколаївської селищної ради Сімферопольського району було прийнято

рішення про відмову позивачці в закріплені за нею земельної ділянки площею 0,10 га,

розташованій у смт. Миколаївка у районі колишньої тракторної бригади під індівідуальне

будівництво в зв'язку з тим, що згідно рішення 31 сесії 4 скликання Миколаївської

селищної ради Сімферопольського району від 18 листопада 2005 року зазначена земельна

ділянка передана ТОВ „Агро-холдінг" в оренду під обслуговування тракторної бригади.

Вважає, що зазначені рішенні незаконні і порушують її права, при цьому зазначає, що у

1980 році ветеранам та інвалідам війни колгосп „Путь Леніна" передав в користування

земельні ділянки в районі тракторної бригади. На переданій території був смітник, який

громадяни прибрали, для цього наймали за власні кошти бульдозер, закупили сітку-

рабицю, огородили територію. Землевпорядник розробив земельні ділянки під городи, в

тому числі і батькам позивачки, в 1990 році зазначену земельну ділянку стала обробляти

ОСОБА_1 зі своїм чоловіком, збудували на ній будинок, посадили багато плодово-

ягідних дерев. Позивачка неодноразово зверталася до Миколаївської селищної ради про

передачу земельної ділянки у власність, однак заяви не розглядалися або відхилялися.

Посилається на ст. 119 ЗК України, згідно з якою громадянам, які добросовісно, відкрито і

безперервно користуються земельною ділянкою протягом п'ятнадцяти років, але не мають

документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть

звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з

клопотанням про передачу їй у власність або надання у користування і просить визнати

рішення Миколаївської селищної ради Сімферопольського району 3 сесії 5 скликання від

06  червня 2006 року і 31 сесії 4 скликання від 18 листопада 2005 року та зобов'язати

відповідача прийняти рішення про задоволення клопотання про передачу земельної

ділянки у власність під індивідуальне будівництво.

Справа № 22-1987/2007 р                                         Головуючий в 1 інстанції Поєдинок А.О.

Доповідач                    Горбань В.В.

 

2

Крім того, 31.08.2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миколаївської селищної ради Сімферопольського району про визнання приоритетного права користування земельною ділянкою та права власності на домоволодіння, мотивуючі свої вимоги тим, що вона на протязі п'ятнадцяти років обробляє земельну ділянку, зі своїм чоловіком до 2004 року мешкали в кімнаті гуртожитку площею 12 кв.м., іншого житла їм надано не було, і тому вони вирішили на земельній ділянці збудувати будинок. Влітку 2004 року перейшли жити до збудованого ними будинку. З урахуванням вимог ст. 119 ЗК України та того, що давність володіння земельною ділянкою складає понад 16 років, вважає, що вона має приоритетне право на отримання у власність земельної ділянки та просить визнати на підставі ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно, а саме на будинок.

Ухвалою Сімферопольського районного суду від 21 листопада 2006 року справи за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Сімферопольського району про визнання приоритетного права користування земельною ділянкою і за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Сімферопольського району про визнання рішень 3 сесії 5 скликання від 06 червня 2006 року та 31 сесії 4 скликання від 18 листопада 2005 року недійсними і про їх скасування об'єднані у одне провадження та їм присвоїно номер 2-а-257/06 р.

Постановою Сімферопольського районного суду від 19 грудня 2006 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання недійсним і скасування рішення 3 сесії 5 скликання від 06 червня 2006 року та рішення 31 сесії 4 скликання від 18.11.2005 року про відмову в передачі земельної ділянки, розташованої біля тракторної бригади № 1 с Миколаївка, в приватну власність і про спонукання Миколаївської селищної ради прийняти рішення про передачу земельної ділянки у власність.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1- ОСОБА_2 ставить питання про скасування постанови суду і просить ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи, які мають суттєве значення для розгляду справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також на те, що судом першої інстанції не розглянуті позовні вимоги позивачки про визнання пріоритетного права на користування земельною ділянкою та права власності на домоволодіння, і рішення в цієї частині позову не ухвалено.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивачки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, 31.08.2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Миколаївської селищної ради  про визнання рішень

 

3

З сесії 5 скликання від 06 червня 2006 року та 31 сесії 4 скликання від 18 листопада 2005 року недійсними і про їх скасування.

31.08.2006 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Миколаївської селищної ради про визнання пріоритетного права користування земельною ділянкою та права власності на домоволодіння.

Ухвалою Сімферопольського районного суду від 21 листопада 2006 року справи за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Сімферопольського району про визнання приоритетного права користування земельною ділянкою і за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Сімферопольського району про визнання рішень 3 сесії 5 скликання від 06 червня 2006 року та 31 сесії 4 скликання від 18 листопада 2005 року недійсними і про їх скасування об'єднані у одне провадження та їм присвоїно номер 2-а-257/06 р.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на позовні вимоги позивачки про визнання пріоритетного права користування земельною ділянкою та права власності на домоволодіння і не ухвалив рішення у цій частині її позовних вимог.

Таким чином, суд першої інстанції розглянув не всі вимоги, і цей недолік не може бути усунений ухваленням додаткового рішення.

Виходячи з викладеного, колегія судців вважає, що ці порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений можливості дослідити нові докази і встановити обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції

Чинним Кодексом адміністративного судочинства не передбачена підстава для скасування постанови суду в апеляційному порядку, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не може бути усунений ухваленням додаткового рішення. Однак така норма передбачена п.6 ч. З ст. 227 КАС України під час розгляду справи у касаційному порядку.

За таких обставин, оскільки перелічені недоліки не можуть бути усунені іншим способом, як скасуванням постанови суду з передачею на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання щодо розгляду всіх заявлених позивачкою вимог, у тому числі про визнання пріоритетного права користування земельною ділянкою та права власності на домоволодіння, колегія суддів вважає можливим застосувати до цієї конкретної справи аналогію закону, тобто правила, передбачені п. 6 ч. З ст. 227 КАС України, які має право застосовувати суд касаційної інстанції, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не може бути усунений ухваленням додаткового рішення, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що коли судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

На підставі вказаного і керуючись статтями 195, 198, п. 6 ч. З ст. 227, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1за довіреністю -ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2006 року скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої

інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення

Ухвала може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її проголошення

безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.