СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року                         м. Харків                        Справа № 917/1797/21  

          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М. , суддя  Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Ісичко С.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр", м. Полтава,

на ухвалу     Господарського суду Полтавської області від 01.12.2021 (суддя Ціленко В.А.), постановлену     в приміщенні Господарського суду Полтавської області в м. Полтава,

у справі     №917/1797/21

за позовом:     Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг", м. Київ,

до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр", м. Полтава,

про     стягнення 2 022 488,05грн боргу, 267 134,65грн пені, 53 027,97грн 3% річних,

171 709,24грн інфляційних витрат,

ВСТАНОВИВ:

16.11.2021 ТОВ «Інтерхолдінг» звернулось до Господарського суду Полтавської області із позовом до ТОВ  "Сінема-Центр" про стягнення коштів у сумі 2514359,91грн, з яких: 2022488,05грн - заборгованість за договорами про переуступку боргу від 14.08.2020, від 17.08.2020, від 18.08.2020, від 25.08.2020, від 28.08.2020, від 31.08.2020, від 07.09.2020, від 08.09.2020, від 11.09.2020, від 14.09.2020, від 24.09.2020; 267134,65грн – неустойка (пеня) за просточення виконання зобов`язань за вказаними договорами; 53027,97грн - 3% річних та 171709,24грн – інфляційні втрати (а.с.1-92).

25.11.2021 позивачем подано до місцевого господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій він просив: накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «Сінема-Центр»    (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 33835003; місцезнаходження: 36002, місто Полтава, вул. Європейська, будинок 60 А) та знаходяться на рахунках відкритих у банківських установах, а саме: IBAN номер: НОМЕР_1      в ПАТ «БАНК ВОСТОК», код банку (МФО): 307123; IBAN номер: НОМЕР_2 в ПАТ «БАНК ВОСТОК», код банку (МФО): 307123; IBAN номер: НОМЕР_3 в ПАТ «БАНК ВОСТОК», кодбанку (МФО): 307123; IBAN номер: НОМЕР_4 в ПАТ «БАНК ВОСТОК», код банку (МФО): 307123; IBAN номер: НОМЕР_1      в ПАТ «БАНК ВОСТОК», код банку (МФО): 307123; IBAN номер: НОМЕР_5 в ПАТ «БАНК ВОСТОК», код банку (МФО): 307123 та інших рахунках, відкритих відповідачем в ПАТ «БАНК ВОСТОК», код банку (МФО): 307123, - в сумі 2022488,05грн (основна заборгованість за договорами про переуступку боргу від 14.08.2020, від 17.08.2020, від 18.08.2020, від 25.08.2020, від 28.08.2020, від 31.08.2020, від 07.09.2020, від 08.09.2020, від 11.09.2020, від 14.09.2029, від 24.09.2020), 267134,65грн (неустойки (пені) за прострочення сплати за договорами), 53027,97грн (3% річних від простроченої суми) та 171709,24грн (інфляційні витрати).

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що  між ним та ТОВ “Сінема-Центр” укладені договори про переуступку боргу (переведення боргу), за якими з первісного боржника - ТОВ «Сінема-Центр»      на нового боржника - ТОВ «Інтерхолдінг» переведені борги перед наступними кредиторами: ТОВ “Кіноманія”, ПрАТ “БІ ЕНД ЕЙЧ”, ФОП Зюнькіна В.В., ТОВ “ВОЛЬГА УКРАЇНА”; за всіма договорами про переуступку боргу станом на 05.10.2020 позивачем виконано зобов`язання відповідача перед кредиторами  відповідача з погашення боргу на загальну суму в розмірі 2022488,05грн. 20.10.2021 позивач направив відповідачеві вимогу, в якій просив протягом трьох банківських днів виконати зобов`язання за договорами переуступки боргу на загальну суму 2465523,75грн. Проте, станом на 15.11.2021 відповідачем заборгованість не погашена, що свідчить про ухилення відповідача від сплати заборгованості за договорами про переуступку боргу та грубе порушення прав позивача. Також вказує на те, що позивачем виявлені обставини, що свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань, а саме: зміна засновників (учасників) товариства відповідача (двічі); керівництва та місцезнаходження. Вказані дії, на думку позивача, спрямовані на невиконання  договірних зобов`язань за договорами про переуступку боргу. Крім того, позивач зазначає, що зобов`язання відповідача станом на 31.12.2020 становлять 114137000,00грн, а активи - 209546000,00грн. Позивач зазначає, що існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову може утруднити виконання судового рішення у разі задоволення позову; відповідач внаслідок реєстраційних дій та невиконання договірних зобов`язань вчиняє дії, направлені на приховання своєї фінансової нестабільності та неможливості виконати зобов`язання за договорами про переуступку боргу. На думку позивача, накладення арешту на банківські рахунки ТОВ “Сінема-Центр” в межах суми 2541359,91грн є адекватним, ефеективним та необхідним заходом.   

До вказаної заяви позивачем наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.11.2021 щодо ТОВ “Сінема-Центр” та роздруківку з сайту опендатабот.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.12.2021 у справі №917/1797/21 задоволено заяву ТОВ      "Інтерхолдінг" від 25.11.2021 за № 1/2511 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Сінема - Центр". Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ      "Сінема - Центр" (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 33835003; місцезнаходження: 36002, місто Полтава, вул. Європейська, будинок 60 А) та знаходяться на рахунках відкритих у банківських установах, а саме: та знаходяться на рахунках відкритих у банківських установах, а саме: IBAN номер: НОМЕР_1      в ПАТ «БАНК ВОСТОК», код банку (МФО): 307123; IBAN номер: НОМЕР_2      в ПАТ «БАНК ВОСТОК», код банку (МФО): 307123; IBAN номер: НОМЕР_3 в ПАТ «БАНК ВОСТОК», код банку (МФО): 307123; IBAN номер: НОМЕР_4 в ПАТ «БАНК ВОСТОК», код банку (МФО): 307123; IBAN номер: НОМЕР_1      в ПАТ «БАНК ВОСТОК», код банку (МФО): 307123; IBAN номер: НОМЕР_5 в ПАТ «БАНК ВОСТОК», код банку (МФО): 307123 та інших рахунках, відкритих відповідачем в ПАТ «БАНК ВОСТОК», код банку (МФО): 307123 та інших рахунках, відкритих Відповідачем в ПАТ «БАНК ВОСТОК», код банку (МФО): 307123, - в сумі 2 022488,05грн (основна заборгованість за договорами про переуступку боргу від 14.08.2020, від 17.08.2020, від 18.08.2020, від 25.08.2020, від 28.08.2020, від 31.08.2020, від 07.09.2020, від 08.09.2020, від 11.09.2020, від 14.09.2029, від 24.09.2020), 267134,65грн (неустойки (пені) за прострочення сплати за договорами), 53027,97грн (3% річних від простроченої суми) та 171709,24грн (інфляційні витрати).

Ухвала місцевого господарського суду із посиланням на статті     136,     137,     139,     140 ГПК України     мотивована тим, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами, не обмежують прав відповідача та третіх осіб. При цьому, судом першої інстанції враховано, що вимога ТОВ «Інтерхолдінг» про сплату боргу та додаткових нарахувань за порушення грошових зобов`язань за договорами переуступки боргу залишена без реагування; зміна керівника, засновників, місцезнаходження ТОВ «Сінема-Центр»; збитковість товариства та наявність заборгованості перед кредиторами, вартість активів боржника.

ТОВ «Сінема-Центр» з ухвалою     місцевого господарського суду не погодилося та 13.12.2021 звернулося до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу     Господарського суду Полтавської області від 01.12.2021 у справі №917/1797/21 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «Інтерхолдінг» у забезпеченні позову у справі №917/1797/21.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що заява про забезпечення позову всупереч приписам п.4.ч.1     ст. 139 ГПК України     не містить реального обґрунтування необхідності накладення арешту на грошові кошти відповідача. Скаржник вважає, що     місцевий господарський суд не мотивував причинно-наслідкового зв`язку між залишенням досудової вимоги ТОВ «Інтерхолдінг» від 20.10.2021 без реагування та необхідністю арешту грошових коштів ТОВ «Сінема-Центр» на понад 2,5млн.грн, а також не враховано, що з часу отримання цієї вимоги до звернення позивача до суду минуло лише 15 робочих днів. Також скаржник вважає, що зміна власника, керівника, місцезнаходження та контактного номера телефону не може вплинути на виконання ТОВ «Сінема-Центр» своїх зобов`язань. Також, на думку скаржника, забезпечення позову здійснено на підставі недопустимого та недостовірного доказу: роздруківки з мережі інтернет.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.12.2021 у справі №917/1797/21 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення. При цьому, вказує на те, що вимоги позивача є майновими, а їх розмір суттєвий, а тому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливом виконання судового рішення у разі задоволення позову. Позивач зазначає, що обізнаність відповідача про існування зобов`язань перед позивачем на підставі договорів про переуступку боргу може свідчити про зловживання наданими цивільними правами. Крім того, зазначає, що відповідачем при здійсненні ряду реєстраційних дій вчинялися дії, які спрямовані на приховання своєї фінансової нестабільності та неможливості належним чином виконати зобов`язання. Крім того, вказує на те, що відповідач приховує дійсну причину укладення договору про переведення боргу, яка була викликана тимчасовою недостатністю в останнього обігових грошових  коштів внаслідок попереднього локдауну.

Представник ТОВ «Сінема-Центр», адвокат Овод А.П., який прийняв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon», підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.12.2021 у справі №917/1797/21 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «Інтерхолдінг» у забезпеченні позову у справі №917/1797/21. При цьому зазначив, що в діях позивача прослідковується недобросовісний мотив; договори, на підставі яких позивач просить стягнути заборгованість, яка є предметом спору, є недійсними (відповідач звернувся з відповідним позовом про захист свого порушеного права до суду); досудова вимога позивача про сплату заборгованості залишена без реагування за необґрунтованістю. Також вказує на те, що судом не вирішено питання щодо зустрічного забезпечення. ТОВ «Сінема-Центр» проводить активну господарську діяльність, а отже накладення арешту впливає на ведення господарської діяльності. Докази, надані позивачем з мережі інтернет, є неналежними.

Представник ТОВ «Інтерхолдінг»  адвокат Лук`яненко В. О., який прийняв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon», заперечив проти вимоги апеляційної скарги та просив ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.12.2021 у справі №917/1797/21 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення. Зокрема, вказав на те, що оскаржувана ухвала прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства; дії відповідача щодо зміни складу засновників, керівника товариства та місцезнаходження свідчать про його спробу ухилення від виконання у майбутньому судового рішення у разі задоволення позову.  

Розглянувши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд ухвали Господарського суду Полтавської області від 01.12.2021 у справі №917/1797/21 у межах доводів та вимог апеляційної скарги.       

Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України    суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до     статті 136 ГПК України     господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може     істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову     полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову     застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що     майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених     ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до     забезпечення позову.

У     рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011     у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого     статтею 55 Конституції України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих     недобросовісних дій із боку відповідача     з тим, щоб забезпечити позивачам     реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі, але не виключно задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті     це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Частиною 1     статті 137 ГПК України     визначені заходи забезпечення позову.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1     статті 137 ГПК України     позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення.

При цьому,     господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;     забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявність     зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову     є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову     в господарському процесі існує виключно з метою     забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №911/3871/17.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта     статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду     докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу     забезпечення позову.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

У п.36 постанови від 22.11.2021 у справі №922/827/21 Верховний Суд зазначив, що сторона, яка звертається із заявою про     забезпечення позову,     повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про     забезпечення позову.     З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених     статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу     забезпечення позову.     Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем     дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду     (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Підставами для забезпечення позову позивач визначає: по-перше, невиконання відповідачем договірних зобов`язань та вимоги, надісланої позивачем відповідачеві; по-друге, зміна засновників ТОВ “Сінема-Центр”, його місцезнаходження та керівника.

Позивач стверджує, що існує реальна загроза невиконання рішення суду в разі його ухвалення на користь ТОВ «Інтерхолдінг», оскільки до ЄДРПОУ внесені відомості щодо зміни керівника товариства відповідача, його засновників та місцезнаходження.

Суд апеляційної інстанції   наголошує, що наявність обставин, з якими позивач пов`язує необхідність накладення арешту на майно, підлягає обґрунтуванню та доведенню на загальних підставах, визначених     ГПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що зміна засновника ТОВ “Сінема-Центр” свідчить лише про волевиявлення учасників товариства на розпорядження своєю часткою у товаристві, зокрема, шляхом відчуження; зміна виконавчого органу (керівника) товариства можлива на підставі рішення загальних зборів товариства, зокрема, з підстав волевиявлення одноособового виконавчого органу (керівника), розірвання контракту, звільнення з інших підстав тощо.

Отже, посилання позивача на зміну складу учасників товариства, зміну виконавчого органу та місцезнаходження товариства, як на підставу для забезпеченяння позову є необгрунтованим, оскільки не свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання господарських зобов`язань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.09.2020 у справі   (провадження №11-5сап20) зазначено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та     існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.     Разом з цим     вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи,     яка здійснює таку діяльність. При цьому не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Позивачем не обґрунтовано яким чином зміна засновників, керівництва та місцезнаходження юридичної особи може утруднити чи унеможливити виконання рішення у разі задоволення позову та не надано будь-яких доказів, які б свідчили, що відповідач вчиняє дії щодо реалізації майна чи підготовці до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо.

Посилання позивача на невиконання відповідачем умов договорів та претензії, як на підставу для забезпечення позову, є безпідставним, оскільки вказані обставини будуть розглядатися під час вирішення спору по суті позовних вимог, і не можуть  бути підставою для забезпечення позову, оскільки не свідчать про вчинення відповідачем дій, які в подальшому можуть ускладнити виконання рішення у разі задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що позивачем при поданні заяви про забезпечення позову не надано будь-яких належних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення у разі задоволення позову. Посилання позивача на зміну засновників, виконавчого органу та місцезнаходження відповідача як на підставу для забезпечення позову не свідчить про можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення.

Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не може бути достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідна     правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 25.05.2021 у справі №925/1441/20.

Також, слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Такої ж правої позиції дотримується об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

У п.133 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.09.2020 (провадження № 11-5сап20) зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Накладаючи арешт на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його рахунках, в сумі 2022488,05грн, місцевий господарський суд не забезпечив збереження балансу інтересів сторін, зважаючи на те, що відповідач є діючим товариством, яке здійснює господарську діяльність та якому необхідні обігові кошти для здійснення господарської діяльності, виплати заробітної плати тощо та не обґрунтував співмірність заявлених позивачем вимог з заходами забезпечення позову.

Важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову,     мала на меті не     зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (відповідна правова позиція викладена у     постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

При цьому місцевим господарським судом не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду або ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, які є предметом спору.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач у заяві про забезпечення позову визначає розмір пасивів (14137000,00грн) та активів (209456000,00грн) відповідача, які значно перевищують розмір пасивів. При цьому не надає жодного доказу на підтвердження вчинення відповідачем дій з реалізації його активів (майна) з метою ухилення від виконання судового рішення.  

Суд апеляційної інстанції зазначає, що заява позивача про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях, які не підтвердженні будь-якими доказами.

Отже, місцевим господарським судом в порушення частини 2     статті 136 ГПК України та частини 4  статті 137 ГПК України    не досліджувалось питання наявності та доведеності позивачем дійсного потенційного істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та зменшення майна відповідача, за рахунок якого можливе виконання рішення у разі задоволення позову.

Відсутність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, виключає у розумінні приписів статей     136,     137 ГПК України     необхідність вжиття таких заходів.

Враховуючи викладене, висновки місцевого господарського суду про співмірність і адекватність вжитих заходів     забезпечення позову     є передчасними, адже судом не встановлено обставин того, що відповідачем вчиняються дії, які вказують або могли б вказувати на можливість подальшого ухилення від виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Таким чином, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам статей     136,     137 Господарського процесуального кодексу України     щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін.

Відповідно до вимог     статті 74 ГПК України     кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України     встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до     статті 77 ГПК України     обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною 1     статті 86 ГПК України     суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр", м. Полтава, підлягає задоволенню, ухвалу Господарського суду Полтавської  області     від 01.12.2021     у справі №917/1797/21 слід скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Інтерхолдінг", про забезпечення позову відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України    судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на ТОВ "Інтерхолдінг".

Керуючись ст. ст.129,     269,     270,     271, п.2 ч.1 ст.275, п.4 ч.1 ст. 277, ст.ст.281- 284    ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр", м. Полтава, задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду Полтавської області     від 01.12.2021 у справі №917/1797/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхолдінг" про забезпечення позову від 25.11.2021 №1/2511 відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерхолдінг» (01032, місто Київ, вул. Жилянська, будинок 146, ідентифікаційний код 31662864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Центр", м. Полтава, (36002, Полтавська обл., місто Полтава, вул.Європейська, будинок 60 А, ідентифікаційний код 33835003) 2270,00грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження в касаційному порядку встановлені     статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 21.01.2022.

Головуючий суддя                                                                    Л.І. Бородіна

Суддя                                                                                           Л.М. Здоровко  

Суддя                                                                                           П.В. Тихий