ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

02.02.11                                                                                           Справа  № 22/99

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Юркевич М.В., Кузь В.Л. розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_3 (м. Косів)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області

від 26.10.2010р. у справі № 22/99

за позовом приватного підприємця ОСОБА_4 (с. Вербовець)

до відповідача приватного підприємця ОСОБА_3 (м. Косів)

про зобов’язання Відповідача не чинити перешкод Позивачу в користуванні нежитловою будівлею магазину-ларька, а саме звільнити горище магазину-ларька, що належить Позивачу

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_5;

від відповідача: ОСОБА_6

З правами та обов’язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представники сторін ознайомлені.

Рішенням від 26.10.2010р. у справі №22/99 Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Малєєва О.В.) задоволено позов приватного підприємця ОСОБА_4 (с. Вербовець) до приватного підприємця ОСОБА_3 (м. Косів) про зобов’язання Відповідача не чинити перешкод Позивачу в користуванні нежитловою будівлею магазину-ларька, а саме звільнити горище магазину-ларька, що належить Позивачу.

Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, приватним підприємцем ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області скасувати, з огляду на наступне:

- факт існування горища нічим не підтверджується, в тому числі не підтверджується і свідоцтвом про право власності на ларьок;

- надбудова над ларьком у вигляді другого (мансардного) поверху кафе, яке належить на праві власності Відповідачу у справі, вже була здійснена попереднім власником, СП ВОПП;

- право власності Позивача на приміщення ларька Скаржником не порушене, інше.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

Як вже було зазначено вище, предметом спору у даній справі є зобов’язання Відповідача не чинити перешкод Позивачу в користуванні нежитловою будівлею магазину-ларька, а саме звільнити горище магазину-ларька, що належить Позивачу.

Тобто, за своєю правовою природою даний позов полягає в усуненні перешкод в користуванні належним Позивачу у справі майном - нежитловою будівлею магазину-ларька, що знаходиться за адресою: м. Косів, вул. Гвардійська, 9-а, тобто є негаторним та полягає в усуненні перешкод в користуванні безпосередньо горищем магазину-ларька.

При цьому, в обґрунтування поданого позову та в підтвердження права власності на майно, усунення перешкод в користуванні яким є предметом спору у даній справі, приватний підприємець ОСОБА_4 посилається на Свідоцтво про право власності від 12.03.2001 року серія АЕА № 248715 (а.с. 13), відповідно до якого металічний ларьок «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 28,8 м кв та корисною площею 26,6 м кв належить гр. ОСОБА_7 та набутий нею у власність на підставі акта про проведені прилюдні торги, затвердженого районним відділом державної виконавчої служби Косівського районного (міського) управління юстиції Івано-Франківської області, 01.03.2001 року.

Разом з цим, в матеріалах справи наявний технічний паспорт на нежитлове приміщення – магазин-ларьок «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташований у АДРЕСА_1 (а.с. 14-17), відповідно до по поверхового плану та експлікації якого, дане приміщення складається з торгового залу, розташованому на першому поверсі загальною площею 26,6 м кв.

При цьому, будь-які відомості про наявність горища у даному кіоску з окремим визначенням його площі –відсутні.

За таких обставин, подаючи позов у даній справі, Позивач не довів, що Відповідачем вчиняються будь-які перешкоди у користуванні ПП ОСОБА_4 належним їй на праві приватної власності приміщенням магазину-ларька «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого у АДРЕСА_1, загальною площею 26,6 м кв, як і не подано належних та допустимих доказів, відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України про існування у вказаній малій архітектурній формі горища, належного Позивачу на праві власності.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, з огляду на аналіз вищенаведеної норми матеріального права позивачем за негаторним позовом може бути власник або володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Разом з цим, обов’язковою підставою, лише за наявності якої можливе звернення до суду з негаторним позовом, є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

При цьому, з огляду на наведену норму ст. 391 ЦК України характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Як вже було зазначено, ПП ОСОБА_4, подаючи позов у даній справі жодним чином не довела свого права власності на горище ларька, як не подала жодних доказів про оформлення такого горища як частини вказаної малої архітектурної форми у встановленому законом порядку, а тому висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог ПП ОСОБА_4 є таким, що суперечить наявним обставинам справи та доданим до неї матеріалам.

Вказане підтверджується також і наявним у матеріалах справи висновком №23 від 24.10.2008 року (а.с. 60-69), відповідно до п. 2 резолютивної частини якого площа приміщення, яким фактично користується ОСОБА_7 відповідає вказаній площі в наданому свідоцтві про право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Таким чином, з огляду на наведене Позивачем не було доведено порушення Відповідачем його права користування належним йому на праві приватної власності приміщенням, як і не доведено наявності права власності на горище, усунення перешкод в користуванні яким є предметом спору у даній справі.

Окрім того, обґрунтовуючи оскаржуване рішення, Господарський суд Івано-Франківської області в основу своїх висновків, що стали підставою для задоволення позовних вимог ПП ОСОБА_4, поклав ту обставину що Відповідач у справі не довів наявності у нього права власності на оспорювані горища, не надавши при цьому оцінки правовстановлюючим документам, наданим Позивачем в обґрунтування поданого позову та, як наслідок, не встановивши обґрунтованість поданого позову, чим порушив вимоги ст. ст. 32-39, 43 ГПК України, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

За таких обставин, приймаючи оскаржуване рішення, Господарський суд Івано-Франківської області порушив норми матеріального права при невірному застосуванні норм процесуального законодавства, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення, а тому воно є таким, що підлягає до скасування, у зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати, понесені Скаржником за подання та розгляд апеляційної скарги, слід стягнути з Позивача у справі.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

п о с т а н о в и в:

Рішення від 26.10.2010р. у справі №22/99 Господарського суду Івано-Франківської області Господарського суду Івано-Франківської області скасувати. Прийняти нове рішення: В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь приватного підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_2) вартість державного мита, сплаченого за подання та розгляд апеляційної скарги у даній справі в розмірі 42,50 грн.

Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий          суддя                                                            Желік М.Б.

                              суддя                                                            Кузь В.Л.

                              суддя                                                            Юркевич М.В.