490/2935/21

нп 1-кп/490/378/2021

У Х В А Л А

20 січня 2022 року                                                                                                           м. Миколаїв Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:                                                               Головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

із секретарем ОСОБА_4 ,                                                                                                                        під час проведення відкритого судового засідання щодо розгляду обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12021150020000117, за обвинуваченням:

            ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Трикрати, Вознесенського району, Миколаївської області, громадянина України, одруженого, офіційно не працюючого, раніше судимого: 20.06.2014 року Дніпровським районним судом м.Києва за ч.1 ст.115 КК України до 10 років позбавлення волі, звільнений 03.05.2019 року умовно-достроково на 2 роки 5 місяців 10 днів, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , -

                у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч.2 ст. 115 КК України,

               Сторони судового провадження:

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_6 , потерпіла ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_9 ,       

ВСТАНОВИВ:

       До обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого спливає 10 лютого 2022 року.  

       Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обгрунтування заявленого клопотання, прокурор посилався на те, що на даний час, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено максимальне покарання у вигляді довічного позбавлення волі, крім того ризики, задля запобігання яких до останнього застосований вказаний запобіжний захід, станом на теперішній час не зникли і не зменшилися.                        

       Обвинувачений заперечує проти клопотання прокурора, вказуючи, що прокурор не довів його провину в інкримінованому правопорушенні, та не надав доказів на підтвердження наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

       Захисник заперечував проти клопотання прокурора та просив застосувати до ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід.

       Потерпіла ОСОБА_7 заперечувала проти клопотання прокурора, просить суд змінити запобіжний захід на більш м`який, зазначає, що прокурор не надав доказів на підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушенн та наявності ризиків.

        Вислухавши з приводу вказаного питання думки учасників процесу, суд приходить до наступного.    

       Т ОСОБА_10  обвинувачується у вчиненніособливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, або довічного позбавлення волі. Підставою для застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого Т ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою є також наявність ризиків, передбачених пп.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме:                                                         - переховуватись від суду, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я за вчинення якого передбачена максимальна відповідальність вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, або довічного позбавлення волі. Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні та факт того, що ОСОБА_5 не має постійного місця роботи, обвинувачується, що після вчинення ним злочину, з місця злочину зник, вказане дає підстави вважати, що це може призвести до того, що останній може переховуватися від суду, тобто ухилятися від кримінальної відповідальності, що відноситься до ризиків передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України.;

       -незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні враховуючи обізнаність обвинуваченого про адреси проживання свідків, потерпілої, їхні номери телефонів, перебуваючи на волі ОСОБА_5 може вживати заходи впливу на вказаних осіб шляхом погроз фізичною розправою або умовлянь, знищенням або пошкодженням майна, з метою зміни ними показів на його користь. Вказане, зокрема, підтверджується показами потерпілої ОСОБА_8 у судовому засіданні, також суд бере до уваги той факт, що навіть у судовому засіданні обвинувачений чинив тиск на потерпілу ОСОБА_8 . Вказане свідчить про наявність ризиків передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК України;

       -вчинити інші кримінальні правопорушення – перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 може продовжити свою злочинну діяльність, вчинити нові кримінальні правопорушення, оскільки останній 20.06.2014 року був засуджений Дніпровським районним судом міста Києва за ч.1 ст.115 КК України до 10 років позбавлення волі, звільненився 03.05.2019 року умовно-достроково на 2 роки 5 місяців 10 днів,проте на шлях виправлення не ставта знову обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що відноситься до ризиків передбачених п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

                З метою запобігання вказаним ризикам ОСОБА_5 доцільно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

       Застосування до  ОСОБА_5 іншого запобіжного заходу, окрім взяття під варту не зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належне виконання ним процесуальних обов`язків обвинуваченого.     

         Вказані ризики були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, та на день розгляду справи ці ризики не зменшились, а тому подальше тримання обвинуваченого під вартою є виправданим.                                                                                                                                                       Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не є доцільним, оскільки наявність місця проживання не є визначальною обставиною, яка б давала можливість обрати останньому запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, тому що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його вини, те що він був засуджений 20.06.2014 року Дніпровським районним судом міста Києва за ч.1 ст.115 КК України до 10 років позбавлення волі та звільнений 03.05.2019 року умовно-достроково на 2 роки 5 місяців 10 днів,свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, які можуть слугувати стримуючим фактором, та вказують на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КК України.

       Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави є недоцільним, оскільки обвинувачений офіційно не працює та не має іншого джерела доходу. Крім того, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України суд має право не визначати розміо застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спрачинив загибель людини.                                Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не є можливим у зв`язку з тим, що у ОСОБА_5  відсутні міцні соціальні зв`язки з сособами, що заслуговують на довіру та можуть поручитись за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування та суду.

       Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ніяким чином не перешкоджає обвинуваченому ОСОБА_5 вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування та суду і здійснювати незаконний вплив на потерпілу та свідків, крім того останній раніше судимий за вчинення особливо тяжкого злочину проти життя і здоров`я іншої сторонньої людини, а тому у суду є сумніви щодо виконання останнім покладених на нього обов`язків.                                                       Сукупність наведених вище обставини вказують на високий ступінь ризиків здійснення ним незаконного впливу на потерпілу, свідків, а також здійснення ним спроб переховатися від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності, а також вчинити інше кримінальне правопорушення у разі застосування до нього іншого запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою.

               Вік та стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджають утриманню його під вартою.

       Крім того, зважаючи на правову позицію, викладену в рішенні "Lavents v. Latvia", продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу поваги права, передбаченого статтею 5 Конвенції, суд дійшов до висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.                                Тому, виходячи з положень ст. ст. 176, 177, 178, 331 КПК України, ст. ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час судового розгляду, та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою.

               Таким чином, під час розгляду клопотання вбачається існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст.183, 194, 199 КПК України є підставою для продовження строку тримання під вартою.

       Доводи обвинуваченого та потерпілої ОСОБА_7 про те, що відсутні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії процесу при вирішенні питання щодо доцільності зміни або продовження строку дії запобіжного заходу, є безпідставними. Оцінка всім доказам, дослідженим в ході розгляду справи буде дана судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по справі.

       Метою застосування запобіжного заходу в даному випадку є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам : переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

       Зважаючи на вищевикладене, клопотання сторони захисту та потерпілої ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на більш м`який, не підлягає задоволенню.

       Керуючись ст.ст. 331, 370-372, 376 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

               Клопотання прокурора задовольнити.                                                                                                            Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 продовжити до 19 березня 2022  року включно.                                                                                    

              У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_7 про зміну запобіжного захисту на більш м`який - відмовити.

           Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з моменту проголошення ухвали, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

        Головуючий:                                                                                         ОСОБА_1

       Судді:                                                                         ОСОБА_2

                                                                                ОСОБА_3