ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Харків

справа № 645/5180/19

провадження № 22-ц/818/1587/22

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Тичкової О.Ю., Маміної О.В.,

за участю секретаря судових засідань – Гармаш К.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 ,

третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, та зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2021 року, постановлену суддею Мартиновою О.М.

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 року від позивача за первісним позовом ОСОБА_1 до суду надійшла заява про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову посилалась на те, що ОСОБА_2 всупереч рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 554 від 24.07.2019 року, яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю, примусово змінив місце проживання сина шляхом його викрадання. Таким чином, з 30.07.2019 року, тобто більше двох років, вона повністю обмежена у спілкуванні із дитиною, не має можливості приймати участь у його вихованні, бачити та чути свою дитину. ОСОБА_2 чинить перешкоди у спілкуванні з сином та відмовляється добровільно повернути дитину до теперішнього часу. ОСОБА_2 вивіз сина до м. Києва, змінивши фактичне місце проживання. Орендуючи різні квартири, заблокував позивача на всіх відомих їй актуальних номерах телефонів, відмовляється надати їй номер телефону сина та не спілкується з нею, внаслідок чого спілкування позивача з дитиною є неможливим. Посилаючись на вищевикладене ОСОБА_1 просила суд забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей (з перебуванням дитини з матір`ю без присутності батька) матері ОСОБА_5 з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісяця: з 10.00 год. кожної другої і четвертої п`ятниці місяця до 19.00 год. слідуючою за п`ятницею неділі – за місцем реєстрації матері та дитини за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення зустрічей (з перебуванням дитини з матір`ю без присутності батька) матері ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісяця: з 15.00 год. кожної другої і четвертої п`ятниці місяця до 19.00 год. слідуючої за п`ятницею неділі – за місцем реєстрації матері та дитини за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу посилався на те, що відповідний захід забезпечення позову жодним чином не відповідає вимогам щодо розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги та взагалі суперечить вимогам ч. 10 ст. 150 ЦПК України. Вказує, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Наголошує, що в даному випадку предметом позову є визначення місця проживання дитини, забезпечити такий позов позивач за первісним позовом просить саме способом визначення йому графіку спілкування з дитиною, що є самостійним предметом спору, і таке право може бути захищене шляхом подачі іншого позову в порядку ст. 159 СК України, а тому не може бути вжито судом, як вид забезпечення позову.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом встановлення зустрічей з дитиною протягом певного проміжку часу спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту дитини з матір`ю, спір по суті не вирішує. Тривалий розгляд справи без можливості спілкування дитини з матір`ю може ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Приписами ст.150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчиняти певні дії та іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.  Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючі наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека (ризик) ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною. Суд оцінює необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються. При цьому єдиними передбаченими законом підставами для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання чи неможливості виконання рішення суду у справі та ефективного захисту прав або інтересів позивача.

У відповідності до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визначення місця проживання дитини, за якою позивач просить визначити місце проживання разом з нею.

Позивач просила забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей (з перебуванням дитини з матір`ю без присутності батька) матері ОСОБА_5 з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісяця: з 10.00 год. кожної другої і четвертої п`ятниці місяця до 19.00 год. слідуючою за п`ятницею неділі – за місцем реєстрації матері та дитини за адресою: АДРЕСА_1 .

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із положеннями законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що спосіб забезпечення позову, який просить застосувати позивач, є за своєю суттю позовною вимогою про встановлення графіку спілкування з дитиною, а вжиття такого заходу забезпечення позову призведе до фактичного задоволення позову ще до ухвалення рішення у справі та до пред`явлення таких вимог.

За таких умов таке забезпечення є недопустимим.

Вирішення даного питання можливе лише шляхом постановлення рішення по справі за результатами її розгляду по суті у разі пред`явлення відповідних позовних вимог.

При розгляді питання про забезпечення позову суд не встановлює обставини та не перевіряє доказів по суті спору.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 – задовольнити.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2021 року – скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий –                                                                                                     Н.П. Пилипчук

Судді –                                                                                                                 О.В. Маміна

                                                                                                                О.Ю. Тичкова

Повний текст постанови виготовлено 24 січня 2022 року.