КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №760/15163/20                                           Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/1665/2022

Категорія: ст. 331 КПК України                             

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

17 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді                                            ОСОБА_2

суддів                                                                   ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря                                          ОСОБА_5  

прокурора                                                          ОСОБА_6

обвинуваченого                                                 ОСОБА_7

захисника                                                            ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві, в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор», апеляційну скаргу на ухвалу Солом?янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2021 року у кримінальному провадженні №12019100170000211 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в                    м. Новомосковську Дніпропетровської області,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2021 року  продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 діб до 25 лютого 2022 року включно.

Дійшовши висновку, що ризик ухилення обвинуваченого від суду не зменшився та інші запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд таке рішення мотивував тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину із застосуванням до потерпілого насильства і в разі визнання винуватим йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років; він не має міцних соціальних зв`язків та законних способів існування; до моменту затримання за місцем реєстрації не проживав та постійного місця проживання в м. Києві та Київській області не має; в ході досудового слідства порушував умови більш м`якого запобіжного заходу, внаслідок чого оголошувався його розшук.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану.

За доводами обвинуваченого кримінальне провадження щодо нього сфальсифіковано, оскільки ніякого злочину він не вчиняв, підозри у вчиненні кримінального правопорушення не отримував та у сторони обвинувачення відсутні жодні докази на підтвердження висунутого обвинувачення. Слідчий, прокурор та суд протягом тривалого часу уникають дослідження доказів і реальної оцінки наявності обґрунтованої підозри, а судові засідання відбуваються лише для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою. Його заяви та клопотання ігноруються, суд приховує важливі факти, зокрема щодо крадіжки його особистих речей під час затримання, здійснює судовий розгляд однобічно, чим фактично позбавляє його усіх процесуальних прав. Прокурор в судовому засіданні повідомив суду недостовірні відомості щодо наявності підстав для продовження строку тримання під вартою, оскільки не надав доказів з цього приводу, до того ж підстав для оголошення його розшуку у слідчого не було у зв`язку з тим, що він не повідомлявся належним чином про такі виклики, повістки за місцем проживання не отримував. Крім того, як зазначає обвинувачений, в судовому засіданні 28 грудня 2021 року він заявив усне клопотання про відвід судді ОСОБА_1 , яке було проігноровано.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати ухвалу суду першої інстанції та змінити обвинуваченому запобіжний захід на непов`язаний з триманням під вартою, заперечення прокурора щодо апеляційного прохання, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов`язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

            За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв`язку з вимогами                                  ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, були дотримані судом першої інстанції, а доводи обвинуваченого про наявність достатніх підстав для зміни йому запобіжного заходу на менш суворий є непереконливими.

З матеріалів провадження за апеляційною скаргою вбачається, що Солом`янським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.

            Суд першої інстанції, поставивши в судовому засіданні на обговорення питання доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою та заслухавши з цього приводу позиції сторони обвинувачення і сторони захисту, вважав, що продовжує існувати ризик переховуватися від суду і лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків під час судового провадження, тому продовжив ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 днів.

З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об`єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Що стосується доводів обвинуваченого про відсутність обґрунтованої підозри, порушення процесуальної процедури її вручення, а так само щодо недопустимості доказів у кримінальному провадженні, то колегія суддів зауважує наступне.

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_7 під час досудового розслідування мав можливість відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України оскаржити повідомлення йому про підозру у передбаченому законом порядку, а на стадії судового розгляду оцінку дотримання процесуальної процедури вручення підозри суд може надати під час прийняття рішення за наслідками розгляду кримінального провадження по суті.

Крім того, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду апеляційного суду з огляду на те, що ОСОБА_7 вже пред`явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли він перебував у процесуальному статусі підозрюваного. Заперечення обвинуваченим своєї причетності до вчиненого, як і доводи щодо відсутності у сторони обвинувачення доказів на підтвердження висунутого обвинувачення, також не можуть бути предметом дослідження суду апеляційної інстанції, оскільки, вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті за результатами дослідження згідно з вимогами ст. 23 КПК України усіх наданих сторонами доказів, в тому числі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.

Доводи обвинуваченого про те, що прокурор не довів існування жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, а суд не обґрунтував свого рішення щодо наявності підстав для продовження тримання під вартою, колегія суддів визнає непереконливими.  

            Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

            Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

            Обґрунтовуючи свій висновок щодо доцільності продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою, з огляду на стадію судового розгляду суд першої інстанції врахував характер висунутого йому обвинувачення у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі на строк до семи  років.

Взяв до уваги суд і всі дані про особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв`язків, за місцем реєстрації не проживав та не мав постійного джерела доходу, а також врахував відомості про те, що ОСОБА_7 під час досудового слідства ухилявся від явки до слідчого, тому оголошувався його розшук.

Зважаючи на такі обставини, які не спростовані стороною захисту під час апеляційного розгляду, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що обвинувачений може переховуватися від суду і ймовірність реалізації таких дій за відсутності достатніх стримуючих факторів не зменшилася, а застосування менш суворішого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та не запобігатиме спробам вчинити зазначені дії.

            З огляду на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, тобто тяжкого злочину проти власності, який поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілої особи, в даному випадку суд першої інстанції обґрунтовано, виходячи з вимог п. 1 ст. 4 ст. 183 КПК України, не визначив розмір застави.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при прийнятті судом рішення про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою колегією суддів не встановлено. Доводи обвинуваченого про те, що в судовому засіданні під час обговорення питання про продовження тримання під вартою ним заявлявся відвід головуючому, який не розглянутий у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку, об`єктивно нічим не підтверджені.

Таким чином, за відсутності достатніх підстав, принаймні на цій стадії судового розгляду, для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на менш суворий, його апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Солом?янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2021 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 60 діб до 25 лютого 2022 року включно - без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_________________                       __________________                   __________________

          ОСОБА_2                                     ОСОБА_3                                       ОСОБА_4