8/754/9/22

Справа № 754/16072/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

18 січня 2022 року Деснянський районний суд м.Києва в складі: головуючого судді Саламон О.Б.

з участю секретаря Костриця В.В.

представника заявника Щелкова П.С.

позивача ОСОБА_2

відповідача Рибчинчука Д.А.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі № 754/16072/16 за позовом суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА СЕРВІСНИХ СТАНЦІЙ ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ», ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович про визнання недійсним правочину та звернення стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року по справі № 754/16072/16 за позовом суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА СЕРВІСНИХ СТАНЦІЙ ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ», ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович про визнання недійсним правочину та звернення стягнення.

Свої вимоги заявник мотивує тим, що рішення Деснянського районного суду м. Києва 21 лютого 2020 року має бути переглянуто з огляду на вимоги ст.ст. 423- 425 ЦПК України з огляду на те, що підставою для ухвалення рішення була начебто наявність заборгованості ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 за договором купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» та за договором відступлення права вимоги, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Тобто, з мотивувальної частини рішення вбачається, що ОСОБА_4 , знаючи про заборгованість перед ОСОБА_2 уклав договір дарування свого майна з метою уникнення в подальшому стягнення за рахунок цього майна. У 2015 році ОСОБА_2 звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та 05.09.2016 судом було прийнято рішення про стягнення заборгованості. 24 листопада 2017 року Апеляційним судом Київської області було ухвалено рішення, яким рішення Макарівського районного суду Київської області стягнуто з ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_2 20 000 грн.; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_2 7 980 000 грн. як невиконане зобовязання за договором та договором відступлення; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_2 4 192 000 грн.; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_2 3 % річних від простороченої суми, що становить 370 189, 39 грн. На підставі вказаного рішення, Макарівським районним судом Київської області було видано 3 виконавчі листа від 01 березня 2018 року. В подальшому 30 липня 2020 року Макарівським районним судом Київської області було прийнято ухвалу за заявою ОСОБА_4 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, та встановлено факт відсутності заборгованості ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 за договором купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла».07 жовтня 2020 року Київським апеляційним судом за результатами розгляду апеляційних скарг, ухвалу Макарівського районного суду Київської області залишено без змін. Звертають увагу, що постанова Київського апеляційного суду є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, тому можна з впевненістю сказати, що ОСОБА_2 не є кредитором ОСОБА_4 , а отже його права ніяким чином не можуть бути порушені укладенням договору дарування майна ОСОБА_4 , оскільки у ОСОБА_2 відсутні будь - які права на таке майно, а також відсутні будь - які підстави для звернення стягнення на майно в майбутньому. Посилаючись на викладене, заявник просить задовольнити його заяву. Звертають увагу, що постанова Київського апеляційного суду є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, тому можна з впевненістю сказати, що ОСОБА_2 не є кредитором ОСОБА_4 , а отже його права ніяким чином не можуть бути порушені укладенням договору дарування майна ОСОБА_4 , оскільки у ОСОБА_2 відсутні будь - які права на таке майно, а також відсутні будь - які підстави для звернення стягнення на майно в майбутньому.

До суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 , у яких зазначено про те, що з заявою не погоджується, оскільки пропущено місячний строк на подачу зазначеної заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами. Крім того, ОСОБА_4 посилається на відсутність у нього боргу, що встановлено ухвалою Макарівського районного суду Київської області, якою визнано виконавчі листи такими, що не підлягають виконанню, однак за своєю правовою природою, рішення суду, що набуло законної сили, є новою, але не нововиявленою обставиною, тому не є підставою для перегляду рішення в іншій справі. Відповідно ухвала Макарівського районного суду Київської області від 30.07.2020 та постанова Київського апеляційного суду від 07.10.2020 не відповідають п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України. У постанові Верховного Суду від 14.02.2018 чітко вказано, що «обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової позовної вимоги або інших вимог на стадії виконання судового рішення.» Крім того, зазначеними заявником судовими рішеннями були переглянуті лише виконавчі листи, а питання відсутності заборгованості не було предметом розгляду. Посилаючись на викладені обставини, просив відмовити у задоволенні даної заяви.

06 листопада 2020 року ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва відкрито провадження.

05 листопада 2021 року Розпорядженням керівника апарату Л.В. Зубець у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_8 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Протоколом потоврного автоматизованого розподілу судових справ, справу передано на розгляд судді О.Б. Саламон.

10 листопада 2021 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва прийнято цивільну справу за заявою ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_4 - адвокат Щелков П.С. підтримав вимоги заяви щодо перегляду рішення за нововиявленими обставинами, при цьому зазначив, що ухвалу Макарівського районного суду Київської області, на яку посилається в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами, скасовано, однак 23 липня 2021 року винесено нову ухвалу, на підставі якої визнано виконавчі листи такими, що не підлягають виконанню.

Відповідач ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні заяви, посилаючиь на те, що аргументи, зазначені стороною заявника, не є нововиявленими обставинами, при цьому зазначив, що підставою для перегляду справи за нововиявленою обставиною є ухвала Макарівського районного суду Київської області від 2020 року, а не ухвала суду від 2021 року, про яку у заяві не зазначено та яка не набрала законної сили.

Представник відповідача ТОВ «МЕРЕЖА СЕРВІСНИХ СТАНЦІЙ ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» - адвокат Рибчинчук Д.А. просив переглянути рішення суду по суті.

Від представника ОСОБА_5 - адвоката Пшеничного О.О. надійшли пояснення, у відповідності до яких просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21.02.2020 за нововиявленими обставинами.

Інші учасники процесу, будучи належним чином повідомленими, не з`явились, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути заяву у відсутність інших учасників справи на підставі наявних матеріалів.

Суд, розглянувши заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, встановив наступне.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року позовну заяву суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до ТОВ «МЕРЕЖА СЕРВІСНИХ СТАНЦІЙ ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ», ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович про визнання недійсним правочину та звернення стягнення, задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування від 16 грудня 2016 року, укладений мівж ОСОБА_4 та ТОВ «МЕРЕЖА СЕРВІСНИХ СТАНЦІЙ ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ», частин комплексу споруд за адресою - АДРЕСА_1 , що складається з нежилої будівлі «літера А», загальною площею - 710, 90 кв.м та нежилої будівлі «літера Б», загальною площею - 853, 90 кв.м., загальна площа комплексу споруд - 1564, 80 кв.м, у звязку з його фіктивністю.

Постановою Верховного суду від 27 липня 2021 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року в частині позовних вимог суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до ТОВ «МЕРЕЖА СЕРВІСНИХ СТАНЦІЙ ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ», ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. про визнання недійсним правочину, залишено без змін.

Вказаним вище рішенням щодо визнання недійсності правочину, а саме договору дарування, передували рішення про стягнення заборгованості.

У 2015 році ОСОБА_2 звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та 05 вересня 2016 року судом було прийнято рішення про стягнення заборгованості.

24 листопада 2017 року Апеляційним судом Київської області було ухвалено рішення, яким рішення Макарівського районного суду Київської області частково скасовано. Ухвалено нове рішення, яким постановлено стягнути: з ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_2 20 000 грн.; з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_2 7 980 000 грн. як невиконане зобов`язання за договором та договором відступлення; з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_2 4 192 000 грн. - інфляційні збитки, 3 % річних - 370 189, 39 грн.

Постановою Верховного суду від 25 квітня 2018 року рішення апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року залишено без змін.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської обоасті від 12 травня 2020 року задоволено подання приватного виклнавця Наконечного І.М. та звернуто стягнення на нерухоме майно ОСОБА_4 , право власності на яке не зареєстроване, а саме на земельні ділянки.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року залишено без змін ухвалу Макарівського районного суду Київської обоасті від 12 травня 2020 року.

Крім того, ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2020 року відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні скарги про скасування постанови приватного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності щодо оцінки земельних ділянок.

В подальшому, Макарівським районним судом Київської області було видано 3 виконавчі листа від 01 березня 2018 року.

30 липня 2020 року Макарівським районним судом Київської області було прийнято ухвалу за заявою ОСОБА_4 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню.

07 жовтня 2020 року постановою Київського апеляційного суду ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2020 року залишено без змін.

01 лютого 2021 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 постановою Київського апеляційного суду ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2020 року про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, скасовано. Постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, якою апеляційні скарги ФОП ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2020 року - без змін, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 370 ЦПК України - скасовано та прийнято постанову наступного змісту:

Заяву ОСОБА_4 про визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчих листів, виданих 01 березня 2018 року Макарівським районним судом Київської області, у справі № 370/1226/15ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_2 коштів у сумах 7 980 000, 4 192 000, 370 189, 39 грн. - залишено без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з ч. 2 ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

- істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

- встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Тлумачення п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рощення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata- принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV V. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27,28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2020 року у справі № 815/6834/15 наголосив на важливості дотримання принципу правової визначеності під час розгляду судами заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення, яке переглядається. Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення. Отже обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. За своєю правовою природою рішення суду, що набуло законної сили, є новою, але не нововиявленою обставиною, тому не є підставою для перегляду судового рішення в іншій справі.

При цьому суд звертає увагу на те, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).

Як вбачається зі змісту заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, остання обгрунтована судовими рішеннями, зокрема, виконавчими документами, які наразі скасовані. Зокрема, ОСОБА_4 посиалається на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2020 року про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, якою було залишено без змін ухвалу.

Однак, постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року зазначені вище ухвала від 30 липня 2020 року та постановаапеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, скасовані.

Прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року встановлено, що ОСОБА_4 не вказував на наявність факту як прийняття ним письмової заяви від 17.12.2014 про зарахування зустрічних вимог та не обгрунтовано ОСОБА_4 відсутності боргу з підстав існування заяви від 17.12.2014, при цьому вказана заява не була предметом розгляду у жодній інстанції, а боржник ОСОБА_4 не надав доказів, що відбулося зарахування зустрічних вимог.

Ухвалами Макарівського районного суду Киїської області від 05 лютого 2021 року скасовано постанови приватного виконавця Наконечного І.М. від 17 серпня 2020 року про закінчення виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_2 7 980 000 грн., 4 192 000 грн., 379 189 грн.

Постановами приватного виконавця Наконечного І.М. від 11 лютого 2021 року відновлено виконавчі провадження.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Так, ОСОБА_4 у своїй заяві посилається на відсутність боргу, що встановлено ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 30.07.2020 на підставі заяви від 17.12.2014 про зарахування однорідних зустрічних позовних вимог.

В той же час, рішенням апеляційного суду Київської області від 24.11.2017 встановлено наявність у ОСОБА_4 невиконаного грошового зобов"язання перед ОСОБА_2 . Рішення є чинним, його зміст не змінювався. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12.12.2019 відмовлено ОСОБА_10 у задоволенні заяви про перегляд рішення у зв`язку з новововиявленими обставинами.

Постановою Верховного суду від 18.11.2020 встановлено, що заява від 17.04.2014 про зарахування однорідних зустрічних вимог є новим доказом, а не нововиявленою обставиною. Також встановлено, що заява від 17.12.2014 могла бути раніше доступною ОСОБА_4 .

Оскільки ОСОБА_4 вчасно не долучив заяву від 17.12.2015 до жодної судової справи, не вказав жодних підстав підтвердженими доказами, чому заява вчасно не могла бути поданою, відтак відсутні нововиявлені обставини про відсутність у ОСОБА_4 заборгованості. Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_4 , що йому не було відомо про відсутність у нього заборгованості, а також виключає наявність нововиявленої обставини.

Крім того, 01 лютого 2021 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 постановою Київського апеляційного суду ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2020 року (на яку посилаються заявники в заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами) про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, скасовано.

Вищенаведене суд вважає достатніми та вичерпними підставами для відмови в задоволенні заяви.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, що заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами є необґрунтованою і такою, що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258-261, 353, 423, 429 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі № 754/16072/16 за позовом суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА СЕРВІСНИХ СТАНЦІЙ ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ», ОСОБА_4 , треті особи - ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович про визнання недійсним правочину та звернення стягнення -- відмовити та залишити рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року в силі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 21.01.2022.

Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон