Номер провадження 2/754/57/22

Справа №754/3269/20

РІШЕННЯ

Іменем України

14 січня 2022 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Івченка В.А.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю представника відповідача - адвоката Дворніцького О.Б.

за участю представника третьої особи Савченко Н.В.

за участю представника третьої особи Галунько Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , які діють в своїх інтересах та інтересах дитини ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва», Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про виселення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 представник Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Зелінська Н.М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про виселення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2020, визначено головуючого суддю Сенюту В.О.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16.03.2020 відкрито провадження у справи з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27.04.2020 закрито підготовче засідання у справі з призначенням справи до судового розгляду по суті.

30.06.2020 року ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, копію відзиву сторонам було вручено під час судового засідання. Проти доводів, викладених позивачем в позовній заяві, заперечує з таких підстав. Наймачем спірної квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_7 . Відповідно до абз. 1 ст. 64 ЖК УРСР, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Підставою звернення до суду відповідача під час слухання справи №754/16595/17 були зазначені ті обставини, що відповідач починаючи з 2014 року переїхала проживати до ОСОБА_7 за її пропозицією, й відповідно за згодою ОСОБА_7 , постійно проживала з нею, починаючи з 2014 року по день її смерті і вела з нею спільне господарство. В спірній квартирі збереглись та зберігаються особисті речі відповідача. ОСОБА_7 проживала та була зареєстрована у спірній квартирі одна, членів її сім`ї, які б були зареєстровані в спірній квартирі і від яких відповідно потрібна б була письмова згода на вселення до спірної квартири не було і не має. А тому, вважає, що посилання позивача у позовній заяві на ту обставину, що ОСОБА_7 не надавала письмової згоди на вселення відповідача до спірної квартири, не ґрунтується на обставинах справи. Крім того, вселившись в спірну квартиру після розгляду справи №754/16595/17, відповідач дбає про квартиру, за власний рахунок був зроблений поточний ремонт, замінена сантехніка, двері. Відповідач витратила на ремонт значні кошти. Відповідач проживала в спірній квартирі з дочкою та онуком, малолітньою дитиною, так як перебуваючи тривалий час у черзі на отримання житла, відповідач житла так й не отримала, тому спірна квартира, це єдине житло відповідача. Відповідач, ще в 2014 році вселилась в спірну квартиру як член сім`ї ОСОБА_7 . Крім того, відповідач сплачувала за житлово-комунальні послуги за спірну квартиру, відповідач несла і несе витрати з утримання спірної квартири, дбає про неї. Відповідач вважає, що посилання позивача на ту обставину, що відповідач є піднаймачем або тимчасовим жильцем й відповідно до ст. 99 ЖК Української РСР самостійного права на займане жиле приміщення не набула, не ґрунтується на обставинах справи і нормах закону, позивач зазначає норми закону, які на його думку регулюють спірні правовідносини, але це не відповідає тім обставинам, які зазначила відповідач як підставу своїх вимог. Також твердження позивача про те, що у відповідача відсутній ордер як єдина, на думку позивача підстава для вселення в житлове приміщення, що передбачене ст. 58 ЖК УРСР, також не стосується даних правовідносин, так як відповідач вселилась в 2014 році у спірну квартиру не у відповідності до ордеру, як член сім`ї наймача, відповідно в даному випадку норми ст. 58 ЖК УРСР на її думку не застосовуються. Відповідач заселилась в спірне майно з дозволу ОСОБА_7 як член сім`ї, проживала з нею однією сім`єю по день її смерті, вони вели спільне господарство та у них був спільний бюджет, відповідач піклувалась про житло, сплачувала комунальні послуги, а тому вона набула право користування спірним житловим приміщенням, наразі відповідач також піклується про житло - спірну квартиру, користується нею як член сім`ї наймача - померлої ОСОБА_7 у зв`язку з чим просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

30.06.2020 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва було закрито провадження по цивільній справі за позовом Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 про виселення.

Постановою Київського апеляційного суду від 15.09.2020 апеляційну скаргу представника Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації - Зелінської Надії Миколаївни, задоволено. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 30.06.2020, скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2020, визначено головуючого суддю Бабко В.В.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23.09.2020 відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого засідання.

Відповідно до ухвали внесеної до протоколу судового засідання від 09.11.2020, закрито підготовче засідання у справі з призначенням справи до судового розгляду по суті.

Під час судового засідання 19.01.2021, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 надав представнику позивача відзив на позовну заяву в зв`язку з чим судом стороні позивача було надано час для підготовки відповіді на відзив.

02.02.2021 на адресу суду від представника позивача - ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив. Ознайомившись із відзивом позивач зазначає, що всі доводи відповідача зводяться до того, що вона нібито з 2014 року постійно проживала в спірній квартирі та вважає себе членом сім`ї покійної ОСОБА_7 , однак ніяким чином - а ні письмовими доказами, ані наявністю рішення суду, яке набрало законної сили про визнання її членом сім`ї наймача або визнання за нею права користування житловим приміщенням - спірної квартири ці доводи не підтверджуються. Крім того, відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 і станом на день подання відповіді на відзив зв`язок з цим житлом не втратила. Матеріали справи не містять жодних письмових доказів щодо того, чи надавала свою письмову згоду покійна ОСОБА_7 на вселення в спірну квартиру відповідача. Також представник позивача зазначила, що навіть якщо припустити, що відповідач вселилася до спірної квартири як тимчасовий жилець, договір найму припинився в зв`язку із смертю ОСОБА_7 , відповідач втратила право користування квартирою та підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення, оскільки зберігає реєстрацію за іншим місцем проживання, а наявні у справі докази свідчать про те, що зв`язок з житловим приміщенням за своїм місцем реєстрації на момент розгляду справи не втратила. Факт безпідставного користування спірною квартирою також підтверджується довідкою Комунального концерну «Центр комунального сервісу» про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) станом на 01.02.2020, відкритому на ім`я ОСОБА_7 . Тобто, користування спірною квартирою відбулось не відкрито і наразі за спожиті комунальні послуги обліковується борг у розмірі 10970,44грн., а по особовому рахунку, також відкритому на ім`я ОСОБА_7 , станом на 31.01.2020 обліковується борг в сумі 12848,50грн. Сторона позивача вважає, що твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що вона постійно з 2014 року проживала у спірній квартирі як член сім`ї наймача і сплачувала за житлово-комунальні послуги не узгоджується з вимогами законодавства з житлових питань та не є підставою для отримання права подальшого користування квартирою. Ордер на спірну квартиру ОСОБА_2 не видавався. Спірна квартира приватизацію не проходила. Отже вважають, що проживання відповідача в спірній квартирі є незаконним та протиправним, а тому вона підлягає виселенню у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. Крім того, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2102,00грн. та сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 30.06.2020, у розмірі 2197,00грн.

11 лютого 2021 року представник позивача подав до суду уточнену позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , які діють в своїх інтересах та інтересах дитини ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва», Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про виселення, яка прийнята судом.

Обґрунтовуючи уточнений позов посилається на те, що в провадженні Деснянського районного суду міста Києва знаходилася цивільна справі № 754/16595/17 за позовом ОСОБА_2 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 . Судом було встановлено, що наймачем вказаної квартири була ОСОБА_7 , в якій вона постійно проживала та була зареєстрована. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла. Особи, які були допитані у вказаній справі в якості свідків, зазначили про те, ще покійна ОСОБА_7 дійсно товаришувала з ОСОБА_2 , остання приходила в гості до ОСОБА_7 , привозила їй з села продукти, вони часто гуляли разом. Однак свідки зазначили, що ніколи не були в квартирі покійної, оскільки ОСОБА_7 не любила, щоб до неї в квартиру хтось приходив, навіть не пускала до квартири поштарку. Суд дійшов висновку, що вказані вище обставини справи дають змогу зробити переконливий висновок про те, що ОСОБА_2 постійно не проживала у спірній квартирі, лише періодично приходила у гості до померлої, надавала їй допомогу. Також суд звернув увагу на той факт, що ОСОБА_2 не займалася похованням ОСОБА_7 , оскільки тривалий час у травні 2017 року була відсутня у м. Києві, лише після повернення до міста Києва дізналася від сторонніх осіб про факт смерті ОСОБА_7 , при цьому до цього часу їй невідомо, де похована остання та хто займався її похованням. Крім того працівниками КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» було проведено ще одне обстеження житлово-побутових умов спірної квартири та встановлено, що в квартирі замінені вхідні двері, в квартирі проживає ОСОБА_2 , її дочка - ОСОБА_3 1990 року народження, чоловік доньки ОСОБА_5 1992 року народження та їх спільний син - ОСОБА_6 , 2019 року народження, квартира знаходяться в процесі ремонту, про що складений акт обстеження житлово-побутових умов від 01.02.2021. Проживання відповідачів у спірній квартирі є незаконним та протиправним. Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не мають законних підстав для проживання у квартирі АДРЕСА_1 і займають її самоправно, позивач вважає проживання вказаних осіб у спірній квартирі незаконним та протиправним, а, отже, вони підлягають виселенню у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ухвали внесеної до протоколу судового засідання від 17.03.2021 до участі у розгляді справи залучено в якості співвідповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , які діють в своїх інтересах та інтересах дитини ОСОБА_6 .

09.06.2021 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дворніцького О.Б. надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Службу у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до ухвали внесеної до протоколу судового засідання від 09.06.2021 клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дворніцького О.Б. було задоволено, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Службу у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.

19.10.2021 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дворніцького О.Б. надійшли до суду письмові пояснення. Представник відповідача зазначає, що у квартирі, з якої позивач просить виселити відповідачів, ніколи не проживав та не проживає зять ОСОБА_2 - ОСОБА_5 . Він проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . З чого випливає, що ОСОБА_5 є неналежною стороною в цій справі, і не є суб`єктом права вимоги чи несення обов`язку. Тобто ОСОБА_5 не порушує жодних прав та інтересів позивача у цій справі, просив суд при розгляді справи врахувати зазначені обставини.

22.11.2021 на адресу суду від співвідповідача ОСОБА_5 надійшла заява з проханням виключити його з числа відповідачів у вказаній справі.

Відповідно до ухвали внесеної до протоколу судового засідання від 24.11.2021 у задоволені заяви ОСОБА_5 було відмовлено. Відмова мотивована тим, що визначення кола відповідачів є прерогатива позивача.

29.12.2021 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов до суду Висновок щодо розв`язання спору про виселення №102/02/38-7910 від 24.12.2021.

Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в уточненій позовній заяві та у відповіді на відзив.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представник відповідача - адвокат Дворніцький О.Б., в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання яке було призначено на 14.01.2022 не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до ст.128 ЦПК України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва» - Савченко Н.В., в судовому засіданні підтримала позовні вимоги.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації - Галунько Л.І. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд винести рішення з врахуванням житлових інтересів малолітнього ОСОБА_9 .

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливим вирішити справу у відсутності відповідача ОСОБА_5 на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Ґрунтуючись на засадах верховенства права, на повно і всебічно з`ясованих обставинах, об`єктивно та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, наявних у справі, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачу - Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації надано повноваження здійснювати облік житлового фонду та контроль за його використанням, відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2011 № 121 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень», доручено районним в місті Києві державним адміністраціям реалізовувати окремі повноваження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), надані виконавчому органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Додатком 4 до вказаного розпорядження визначений перелік повноважень в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування громадського харчування, транспорту і зв`язку.

Статтею 18 Житлового кодексу Української PCP визначено, що управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом.

На підставі розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.01.2015 № 48 «Про закріплення на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», будинок АДРЕСА_4 знаходиться на балансі та закріплений на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва».

Згідно із ст. 58 Житлового кодексу Української PCP, єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення є ордер, виданий на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради народних депутатів.

Відповідно до копії ордеру №52510 серії Б на жиле приміщення від 20.01.1989 ОСОБА_7 , на родину в складі однієї особи, було надано право на зайняття квартири АДРЕСА_1 .

Як було зазначено ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_7 у 2014 році запропонувала ОСОБА_2 переїхати проживати до її квартири, як член сім`ї, оскільки вона була зовсім одинокою. ОСОБА_2 погодилася з пропозицію ОСОБА_7 і переїхала проживати до спірної квартири як член сім`ї. Вони вели спільне господарство, у них був спільний бюджет, вони разом харчувалися, ОСОБА_2 дбала про ОСОБА_7 , сплачувала за житлово-комунальні послуги.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 19.09.2018.

Як зазначено ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 , вона продовжувала користуватися спірною квартирою, сплачувати комунальні послуги.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Деснянського районного суду м.Києва з позовом до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про визнання права користування жилим приміщенням, уточнивши позовні вимоги просила визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05.12.2018 у справі №754/16595/17 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного суду від 10.04.2019, апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05.12.2018, залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначала представник позивача, 11.02.2020 ними до Деснянського районного суду міста Києва було подано заяву про зняття арешту зі спірної квартири, який був накладений ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08.02.2018 у справі №754/1522/18 за клопотанням старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУНП в м.Києві Лук`янченко Л.В. у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12017100030016095 від 12.12.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 190 КК України.

12.02.2020 працівниками КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», було проведено обстеження житлово-побутових умов спірної квартири та встановлено, що в квартирі замінені вхідні двері, в квартирі проживає ОСОБА_2 , в кімнаті проводиться ремонт: завезені кахельна плита, нові двері до туалету та ванної кімнати, в туалеті замінений унітаз, встановлені лічильники холодного та гарячого водопостачання, у ванній кімнаті встановлений новий змішувач холодного та гарячого водопостачання, також знаходяться її особисті речі та меблі (диван, стіл, стільці та інше). Ключі ОСОБА_2 передавати в ЖЕД-313 відмовилась, про що було складено відповідний акт обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_5 від 12.02.2020, який затверджений начальником ЖЕД № 313 Олійник М. та міститься в матеріалах справи.

Відповідно до службової записки Управляння житлово-комунального господарства Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.03.2020 № 33-148/1 квартира АДРЕСА_1 , через відділ приватизації державного житлового фонду та створення ОСББ Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації приватизацію не проходила.

Згідно із ч.1 ст. 61 Житлового кодексу Української PCP, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Положеннями ст. 109 Житлового кодексу Української PCP передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Частиною 3 ст. 116 Житлового кодексу Української PCP передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

01.02.2021 працівниками КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» було проведено ще одне обстеження житлово-побутових умов спірної квартири та встановлено, що в квартирі проживає три особи: ОСОБА_3 , 1990 року народження, ОСОБА_5 , 1992 року народження, ОСОБА_6 , 2019 року народження, квартира знаходяться в процесі ремонту, про що складений відповідний акт обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_5 , який затверджений начальником ЖЕД № 313 С.Лиман, та міститься в матеріалах справи.

Як устаноновлено судом, що у спірній квартирі АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_5 ніколи не проживав і не проживає. Він проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорта. Також під час розгляду справи ОСОБА_5 пояснив, що 01.02.2021 року під час складання працівниками КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» акту обстеження житлово-побутових умов, він провідував дитину ОСОБА_10 та свою дружину ОСОБА_11 .

Крім того, згідно довідки від 14.12.2021 № 81 дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 742 Деснянського району міста Києва, наданої Службі у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, та не спростовувалось в судовому засіданні стороною відповідачів, малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує дошкільний заклад з 01 вересня 2021 року. Тобто, відповідач ОСОБА_5 проживає там де територіально малолітній ОСОБА_12 ходить до дитячого садочку.

Суд доходить до висновку, що позовні вимоги в частині виселення ОСОБА_5 з безпідставно займаного жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, задоволенню не підлягають, оскільки надані стороною відповідача ОСОБА_5 письмові докази спростовують доводи позивача в цій частині та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується її паспортом та довідкою про реєстрацію проживання особи.

Відповідно до вимог ст. 64 Житлового кодексу Української PCP, члени сім"ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 зазначила, що вона поселилася у квартирі за згодою ОСОБА_7 . При цьому суду не було надано доказів у підтвердження того, що ОСОБА_7 надала письмову згоду на поселення відповідача ОСОБА_2 , як це вимагає вищезазначена норма закону. Також суду не надано належних та допустимих доказів проте, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 по день смерті останньої, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, відсутні докази, що відповідачка ОСОБА_2 піклувалась про житло, сплачувала комунальні послуги.

А навпаки відповідно до довідки Комунального концерну «Центр комунального сервісу» про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) станом на 01.02.2020, відкритому на ім`я ОСОБА_7 судом встановлено, що користування спірною квартирою відбулось не відкрито і наразі за спожиті комунальні послуги обліковується борг у розмірі 10970,44грн, а по особовому рахунку, також відкритому на ім`я ОСОБА_7 , станом на 31.01.2020, обліковується борг в сумі 12848,50грн.

До того ж судом беззаперечно встановлено, що позивачка ОСОБА_2 не займалася похованням ОСОБА_7 , оскільки тривалий час у травні 2017 року була відсутня у м.Києві, лише після повернення до міста Києва дізналася від сторонніх осіб про факт смерті ОСОБА_7 , при цьому до цього часу їй невідомо, де похована остання та хто займався її похованням, про що не заперечувалось всіма учасниками справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у судовому засіданні доведено, що відповідач ОСОБА_2 поселилася у спірну квартиру з порушенням вимог ст. 65 Житлового кодексу Української PCP, тому права на користування нею не набула.

Крім того, на момент розгляду даної справи судом, відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, яким визнано відповідача ОСОБА_2 членом сім`ї ОСОБА_7 , а тому суд вважає, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не має самостійного права на проживання в спірній квартирі, і являються тимчасовими мешканцями.

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку. При цьому, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. В порушення вимог законодавства України, у спірну квартиру самовільно, без будь-яких правовстановлюючих документів вселились ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Письмової згоди ОСОБА_7 на вселення ОСОБА_2 до спірної квартири не надавала і місце проживання за вказаною адресою ОСОБА_2 не зареєстровано.

Згідно із ст. 99 Житлового кодексу Української PCP, піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. У разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач і члени його сім`ї, а також тимчасові жильці зобов`язані негайно звільнити займане жиле приміщення. У разі відмови вони підлягають виселенню в судовому порядку. Виселення провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Однак, судом встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю - ОСОБА_3 та бабусею - ОСОБА_2 , проживають в спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_5 . За вказаною адресою спеціалістом Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації проведено обстеження житлово-побутових умов та з`ясовано, що умови для дитини створені. З пояснень ОСОБА_3 , вони проживають за цією адресою, оскільки відсутнє інше житло для проживання.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Службою у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації наданий суду Висновок щодо розв`язання спору про виселення №102/02/38-7910 від 24.12.2021. У вказаному Висновку зазначено, що батьками малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які перебувають у зареєстрованому шлюбі. Дитина ОСОБА_6 , разом з матір`ю та бабою, ОСОБА_2 , проживають в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_5 . За вказаною адресою спеціалістом Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації проведено обстеження житлово-побутових умов та з`ясовано, що умови для дитини створені. З пояснень ОСОБА_3 , вони проживають за цією адресою, оскільки відсутнє інше житло для проживання. Батько дитини, ОСОБА_5 , проживає окремо. У квартирі АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований, вказана квартира приватизацію не проходила. ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до довідки від 24.11.2021 № 23/810у, виданої відділом обліку та розподілу житлової площі Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, родина Касян перебуває на квартирному обліку. Згідно довідки від 14.12.2021 № 81 дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 742 Деснянського району міста Києва, малолітній ОСОБА_6 , відвідує вказаний заклад з 01.09.2021. На підставі матеріалів справи та рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол № 26 від 16.12.2021), орган опіки та піклування, вважає, що позов про виселення є обґрунтованим, але при винесенні рішення просили врахувати житлові інтереси малолітнього ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 1 ст. 160 Сімейного Кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Як було встановлено Службою у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, та не спростовувалось в судовому засіданні стороною відповідачів, відповідно до інформації відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб відповідач ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_6 , зареєстровані: АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні встановлено, що батьками малолітнього ОСОБА_10 , неправомірно та без правових підстав визначено місце його проживання у квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини, яка передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (пункт 1 статті 18 Конвенції про права дитини).

У принципі 2 Декларації прав дитини проголошено, що дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів осносвною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Згідно із ч.1 ст.18 Закону України Про охорону дитинства держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно із ч. 2 ст. 14 Сімейного Кодексу України, якщо дитина не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.

За змістом положень ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про дитину.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що відповідачі є тимчасовими мешканцем та в силу ст. 99 Житлового кодексу Української PCP мають бути виселеним із спірного житлового будинку без надання іншого жилого приміщення.

Одночасно суд вважає, що виселення малолітньої дитини ОСОБА_6 , із спірної квартири за адресою: АДРЕСА_5 , не буде порушувати Конвенцію про захист прав дітей, так як відповідно до ч. 4 ст. 29 Цивільного Кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. Тобто батьки повинні піклуватися про своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей та забезпечити їх житлом, що визначено ст.8 Закону України «Про охорону дитинства».

Таким чином, малолітня дитина не має права самостійно обирати місце проживання і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає. Права малолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного з них). Малолітня дитина не є самостійним суб`єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.

Зокрема суду звертає увагу, що батько малолітньої дитини ОСОБА_9 , має фактичне місце проживання, яке відповідає місцю його реєстрації, адреса якого співпадає з територіальним знаходженням дошкільного закладу, який відвідує його дитина, і зобов`язаний здійснювати належне піклування та забезпечення житлом свого малолітнього сина, що відповідає приписам ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», враховуючи складні можливості матері ОСОБА_9 , офіційної дружини ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Конституція України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначила зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов`язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1,3 Конституції України).

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Встановивши, що стороною позивача доведено порушення їх прав, свобод та інтересів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, вони ґрунтуються на встановлених нормах цивільного та житлового законодавства України, відповідачами не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу відмовлення у задоволенні вимог позивача, як це передбачено статтями 77-81 ЦПК України, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір суд покладає на відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог і стягує їх на користь позивача в розмірі 2102,00грн, а саме з кожної по 1051,00грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 18, 58, 61, 64, 99, 109, 116 Житлового кодексу Української PCP, статтями 14, 150, 160 СК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенції ООН про права дитини, ст. 29 ЦК України, статтями 12, 13, 76-82, 133, 141, 142, 263-268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , які діють в своїх інтересах та інтересах дитини ОСОБА_9 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва», Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про виселення - задовольнити частково.

Висилити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_9 з безпідставно займаного приміщення, квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовій збір на користь Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації в розмірі 2102,00грн, а саме з кожної по 1051,00 грн.

В інший частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Деснянський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, місцезнаходження: м.Київ, проспект Маяковського, 29, ЄДРПОУ 37415088.

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м.Києва», місцезнаходження: м.Київ, вилиця М.Закревського, 15, ЄДРПОУ 39605452.

Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: м.Київ, проспект Маяковського, 21-Г, ЄДРПОУ 37501695.

Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2022.

Суддя В.В. Бабко