ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1002/22 Справа № 202/12824/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Куценко Т.Р., Демченко Е.Л.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2021 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенська Інна Романівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, зобов`язання повернути майно за недійсними правочинами, визнання права власності, усунення перешкод в користуванні; за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенська Інна Романівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, про визнання правочинів недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння, застосування наслідків недійсності правочину, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенська Інна Романівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, зобов`язання повернути майно за недійсними правочинами, визнання права власності, усунення перешкод в користуванні.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що 22 жовтня 1999 року він уклав шлюб з ОСОБА_9 . Через два місяці, 05 січня 2000 року, після укладання шлюбу позивач за особисті кошти, отримані ним від підприємницької діяльності, а саме: здійснення маршрутних перевезень, придбав 13/100 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за 6 500,00 доларів США у ОСОБА_10

ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього та ОСОБА_3 народилася донька ОСОБА_6 .

10 квітня 2001 року за рахунок продажу однокімнатної квартири, розташованої по АДРЕСА_2 , яка належала йому на праві особистої власності, оскільки придбана ним в 1996 році, він здійснив перебудову та добудову мансардного поверху домоволодіння що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20 вересня 2001 року № 2160 йому надано у власність дві земельні ділянки: кадастровий номер 1210100000:04:075:0003 площею 0,0883 га та кадастровий номер 1210100000:04:075:0004 площею 0,0157 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . З 2002 року він, його дружина та донька ОСОБА_6 зареєстровані в даному домоволодінні.

10 листопада 2010 року він за наявності згоди дружини взяв позику у ОСОБА_11 в сумі 718 200,00 грн., що було еквівалентно 90 000,00 доларам США, про що було укладено договір позики від 10 листопада 2010 року зі строком повернення до 21 листопада 2010 року. Його тещі - ОСОБА_2 було добре відомо про укладання договору позики від 10 листопада 2010 року на суму еквівалентну 90 000,00 доларам США. Повернути грошові кошти в строк він не зміг у зв`язку з злочинними шахрайськими діями з боку третіх осіб і тому він знаходився в скрутному матеріальному становищі та не мав можливості повернути отриману позику.

09 грудня 2010 року він терміново (угоди оформлялися за терміновим замовленням), під впливом тяжкої для нього обставини (під загрозою втратити єдине житло на яке можливо було звернути стягнення по зобов`язанням за договором позики від 10 листопада 2010 року) і на вкрай невигідних умовах (так, вартість нерухомого майна зазначеного в договорах купівлі-продажу зазначено не за ринковими цінами, а фактично в десять разів нижче ринкових цін) вчинив продаж власного нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 своїй тещі - ОСОБА_2 . Крім того, в цей же день він подарував своєму батьку ОСОБА_12 квартиру АДРЕСА_3 . На час укладання угоди в домоволодінні була зареєстрована та проживала дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , він та його дружина не зверталися до органу опіки та піклування за згодою на продаж домоволодіння. Таким чином, він під впливом тяжкої для нього обставини під загрозою втратити єдине житло, на яке можливо було звернути стягнення по зобов`язанням за договором позики від 10 листопада 2010 року і на вкрай не вигідних умовах уклав договори відчуження всього власного нерухомого майна.

Фактично 09 грудня 2010 року він терміново відчужив родичам все належне йому на праві власності майно під загрозою втратити це майно.

ОСОБА_2 було добре відомо, що в домоволодінні яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована та мешкає дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як ОСОБА_2 після смерті чоловіка тривалий час проживала в даному домоволодінні. І відповідно, ОСОБА_2 добре було відомо, що для укладання договору купівлі-продажу необхідно отримати дозвіл органу опіки та піклування, це свідчить про недобросовісність ОСОБА_2 як набувача і є підставою для задоволення позову про витребування майна. Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу від 09 грудня 2010 року 13/100 домоволодіння укладено без згоди органу опіки та піклування, то він є таким, що не відповідає вимогам закону, а відтак є недійсним.

При укладанні вказаних договорів між ним та ОСОБА_2 було обумовлено, що після вчинення ним повного розрахунку по зобов`язанням, що виникли за договором позики від 10 листада 2010 року (тобто після погашення позики в сумі 90 000,00 доларів США), ОСОБА_2 продасть назад нерухоме майно йому або угоду купівлі-продажу буде розірвано. При цьому, при укладанні договорів нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , жодних розрахунків за нібито продане нерухоме майно не проводилося, а тільки в договорах було зроблено стандартний запис нотаріусом про проведення розрахунку, який не відповідав дійсності.

Позивач посилався на те, що у ОСОБА_2 не було ніколи грошових коштів в сумі 131 162,00 грн., вона все життя працювала поштаркою з мінімальною заробітної платою і на момент вчинення угоди була пенсіонеркою і жодних доходів крім мінімальної пенсії у неї немає.

Також, умисел обох сторін щодо укладання фіктивної угоди купівлі-продажу 13/100 частин домоволодіння та двох земельних ділянок площею 0,0883 га та 0,0157 га підтверджується нереальною ціною договорів. Так, станом на грудень 2010 року ринкова вартість аналогічного нерухомого майна орієнтовано дорівнювала: 10 000,00 доларів США за 1 сотку - тобто за 10,4 сотки - 100 000,00 доларів США (800 000,00 грн.).

За відсутності укладеного договору позики та зобов`язань по ньому в сумі 90 000,00 доларів США (як тяжкої обставини), який ставив під загрозу втратити єдине житло, яким володів він, правочини щодо відчуження 13/100 частин домоволодіння та двох земельних ділянок не було б вчинено з його боку взагалі або вчинено не на таких умовах, так як дане майно можливо було відчужити за ринковими цінами за набагато більшу суму.

Тільки в 2011 році він погасив взяту позику в сумі 90 000,00 доларів США за договором позики від 10 листопада 2010 року.

Крім того, дані договори були укладені одразу після укладання договору позики від 10 листопада 2010 року та зміна власника з ОСОБА_1 на його тещу - ОСОБА_2 , яка мешкала в даному домоволодінні, дійсно створювала можливість позбавити його можливості втратити власне нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в разі неповернення позики, сторони правочину не вчинили дії, які направлені на досягнення правових наслідків передбачених договорами купівлі-продажу нерухомого майна щодо фактичного проведення розрахунку за нібито придбане нерухоме майно.

Жодний з укладених договорів не встановлював факт передачі нерухомого майна. Фактично все нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , не передавалося ОСОБА_2 і знаходилося у нього. Так, до 2014 року він, як і раніше користувався та розпоряджався своїм нерухомим майном, як його власник, а саме оплачував за нього комунальні платежі, вчиняв догляд за домоволодінням, купляв різне обладнання (газовий котел, замки тощо), зберігав власні речі тощо.

У 2013 році взаємовідносини між ним та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 погіршилися. Коли він в 2013 році звернувся до тещі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з приводу юридичного переоформлення на нього нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , то сторони досягли угоди про те, що ОСОБА_2 поверне йому все майно і в якості гарантії даної домовленості з її боку було надано розписку, згідно з якою вона підтверджувала, що право власності на спірне майно фактично належить йому. На його пропозицію щодо розрахунку за ринковими цінами за отримане нерухоме майно з боку ОСОБА_2 було отримано відповідь про відсутність фінансової можливості проведення даного розрахунку та надана була боргова розписка з цього приводу. Але в 2014 році ОСОБА_2 так і не виконала домовленості та не повернула отримане безпідставно та з порушенням чинного законодавства майно. 18 лютого 2014 року згідно з рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська шлюб між ним та ОСОБА_3 було розірвано.

Будь-яка можливість досягнення мирним шляхом вирішення спірних питань втрачена, а тому він вимушений був звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Додатковою підставою для визнання договору купівлі-продажу спірного домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , недійсним є той факт, що фіктивність та формальність угоди підтверджується тим, що в договорі купівлі-продажу зазначено, що предметом договору купівлі-продажу є: 13/100 частини домоволодіння АДРЕСА_4 , на земельній ділянці розміром 2050 кв.м. з відповідними будівлями та спорудами. На зазначеній земельній ділянці в цілому розташовані: А - житловий будинок, дер/маз. об.цеглою, житловою площею 121,4 кв.м, загальною площею 172,6 Б - погріб з шийкою, цегла, Ст. Ст1 - стіни, Г - гараж, цегла, Ж - убиральня, цегла, 3 - убиральня, цегла, 1-11,І, II - споруди.

Для продажу 13/100 частки домоволодіння, що складається: в житл. Буд. А-1 прим.,1-3,1-4, 1-5, в прибудові а-1, а' -1 , убиральня З, споруди № 1,2, 7, І житловою площею 23,1 кв.м., загальною площею 40,9 кв.м.

Але станом на 09 грудня 2010 року 13/100 частки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , мало самочинно збудований другий поверх і в технічному паспорті була зазначена хибна інформація, про стан 13/100 частки домоволодіння, яка не відповідала фактичним обставинам.

Факт того, що в договорі купівлі-продажу 13/100 частини домоволодіння від 09 грудня 2010 року зазначено об`єкт, який фактично не відповідав даним зазначеним в договорі у зв`язку з переобладнанням, перебудовою та добудовою другого поверху, можуть підтвердити свідки (до матеріалів справи долучено 15 письмових пояснень осіб, які підтверджують, що другий поверх вже було збудовано на грудень 2010 року, а також даний факт підтверджується фотографіями зробленими згідно відтиску на фото 19 вересня 2004 року в 13 год. 00 хв. і де в спірній 13/100 частині домоволодіння вже велося будівництво другого поверху, а також фотографією, який стан мало 13/100 частини домоволодіння вже в 2007 році.

Щодо дати зазначеної в технічному паспорті на спірне домоволодіння, то другий поверх, який станом на 2010 рік не мав документів і був самочинним будівництвом не було зазначено, так як інакше технік БТІ зазначив би, що має місце самочинна добудова і спірне домоволодіння не вдалося б швидко перереєструвати на тещу з метою уникнення загрози втрати за борги даної нерухомості.

Також він в період з кінця 2011 року по кінець 2014 року вчиняв дії щодо догляду за домоволодінням як власник та господар. З грудня 2014 року він не може потрапити в будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а також на територію даного домоволодіння у зв`язку з тим, що в будинку без повідомлення його як співмешканця даного домоволодіння було замінено ключі від замків та замінено ключі від вхідної двері на територію домоволодіння, наявний в нього пульт від воріт не працює.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд: визнати поважним та поновити йому строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсними договору від 09 грудня 2010 року купівлі-продажу 13/100 частки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:075:003 площею 0,0883 га від 09 грудня 2010 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:075:004 площею 0,0157 га від 09 грудня 2010 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язати повернути дане майно та визнати право власності на дане майно; визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу /бланк ВРД № 761068/ від 09 грудня 2010 року 13/100 частки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р., зареєстрований в реєстрі за № 6028 та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 13/100 частки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу /бланк ВРД № 761069/ земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:075:003 площею 0,0883 га від 09 грудня 2010 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р., зареєстрований в реєстрі за № 6031 та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:003 площею 0,0883 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу /бланк ВРД 761070/ земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:075:004 площею 0,0157 га від 09 грудня 2010 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р., зареєстрований в реєстрі за № 6034 та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:004 площею 0,0157 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 майно передане за недійсними правочинами: 13/100 частки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:004 площею 0,0157 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:003 площею 0,0883 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та передати ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на дане майно; визнати за ОСОБА_1 право власності на: 13/100 частки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:004 площею 0,0157 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:003 площею 0,0883 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні домоволодінням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення його у дане домоволодіння та зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні домоволодінням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та у доступі на територію цього домоволодіння і надати повний комплект ключів від дверей та воріт домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; покласти судові витрати на відповідачів.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу /бланк ВРД № 761068/ від 09 грудня 2010 року 13/100 частки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р., зареєстрований в реєстрі за № 6028 та скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 13/100 частки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу /бланк ВРД № 761069/ земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:075:0003 площею 0,0883 га від 09 грудня 2010 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р., зареєстрований в реєстрі за № 6031 та скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:0003 площею 0,0883 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу /бланк ВРД 761070/ земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:075:0004 площею 0,0157 га від 09 грудня 2010 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р., зареєстрований в реєстрі за № 6034 та скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:0004 площею 0,0157 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 майно передане за недійсними правочинами: 13/100 частки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:004 площею 0,0157 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:003 площею 0,0883 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на: 13/100 частки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: в житл. буд. А-1 прим. 1-3, 1-4, 1-5, в прибудові а-1 прим. 1-2, 1-1, тераса а'-1, убиральня З, споруди № 1, 2, 7, І, житл. пл. 23,1 кв.м., заг.пл. 40,9 кв.м.; земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:004 площею 0,0157 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:003 площею 0,0883 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди в користуванні домоволодінням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення його у дане домоволодіння та зобов`язано ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні домоволодінням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та у доступі на територію цього домоволодіння і зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати повний комплект ключів від дверей та воріт домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23 травня 2018 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року скасовано і справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У вересні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенська Інна Романівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Деллалов Антон Олексійович, про визнання правочинів недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння, застосування наслідків недійсності правочину, яку просили об`єднати в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 26 вересня 2019 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 .

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що за час розгляду справи у судових інстанціях та незважаючи на те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2017 року за вищезазначеною цивільною справою відкрите касаційне провадження, витребувана справа із суду першої інстанції та виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справі, позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 навмисно з метою уникнення у подальшому можливого повернення нерухомого майна до власника ОСОБА_2 , здійснив наступні дії.

За ОСОБА_1 на підставі рішення судів першої та апеляційної інстанції 31 березня 2017 року державним реєстратором Комунального підприємства "Будинок Юстиції" Дніпропетровської обласної ради було зареєстроване право власності на 13/100 частин домоволодіння АДРЕСА_4 та прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34596006 від 03 квітня 2017 року.

Також, ОСОБА_1 , в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Сервіс Експерт М" за договором № 642-и від 04 жовтня 2017 року була замовлена та виконана технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,0883 га, яка визначена за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з присвоєнням нових кадастрових номерів:земельна ділянка площею 0,0561 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0029, реєстраційний номер 1400204912101 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) була зареєстрована за позивачем 30 жовтня 2017 року відділом у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; земельна ділянка площею 0,0322 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0028, реєстраційний номер 1399939212101 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та зареєстрована за позивачем 30 жовтня 2017 року відділом у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Після поділу земельних ділянок, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 823, від 24 листопада 2017 року продав земельну ділянку площею 0,0561 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0029, реєстраційний номер 1400204912101, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , своєму знайомому - ОСОБА_7 за 151 291,00 грн.

Крім того, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі- продажу земельної ділянки, серія та номер: 825, від 24.11.2017 р. продав земельну ділянку площею 0,0157 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0004, реєстраційний номер 1864112101, з цільовим призначенням для ведення підсобного господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , своєму знайомому - ОСОБА_7 за 42 339,95 грн.

04 грудня 2017 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_8 договір іпотеки, згідно з яким передав ОСОБА_8 (іпотекодержателю) земельну ділянку площею 0,0322 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0028, реєстраційний номер 1399939212101 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на підставі якого було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38501160 від 04 грудня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. Дана земельна ділянка передана іпотекодержателю ОСОБА_8 для забезпечення основного зобов`язання (позики) на суму 540 000,00 грн. Вартість земельної ділянки за договором іпотеки становить 88 195,86 грн.

Вказували, що право власності на нерухоме майно, яке є предметом позову ОСОБА_1 є: 13/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:04:075:0004 площею 0,0157 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:04:075:0003, площею 0,0883 га, яка визначена за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Не зважаючи на скасовані 23 травня 2018 року Верховним Судом рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року, було перереєстровано за ОСОБА_1 13/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:04:075:0004 площею 0,0157 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:04:075:0003, площею 0,0883 га, яка визначена за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:04:075:0003, площею 0,0883 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 була поділена на дві земельні ділянки, а потім одна із них продана ОСОБА_7 , а друга перебуває в іпотеці у іпотекодержателя ОСОБА_8 . Таким чином, за позовом ОСОБА_1 відсутні предмети позову.

Вищезазначені об`єкти нерухомого майна належать ОСОБА_2 на законних підставах на підставі договорів купівлі-продажу, які необґрунтовано оспорює колишній власник ОСОБА_1

ОСОБА_2 не укладала та не підписувала правочини, які поза її волею уклав ОСОБА_1 , попередньо зареєстрував право власності за собою на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2016 року, яке було скасовано постановою Верховного Суду від 23 травня 2018, отже волевиявлення власника ОСОБА_2 на укладення цих правочинів було відсутнє, а тому такі правочини слід визнати недійсними.

Вказували, що вищезазначені об`єкти нерухомості були спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які з 22 жовтня 1999 року дійсно перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_6 .

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2014 року ухваленим за позовом ОСОБА_1 , шлюб був розірваний. Рішення суду набрало чинності 28 лютого 2014 року.

05 січня 2000 року був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 . Покупцем за договором був на той час чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_1 . Квартира АДРЕСА_6 в зазначеному житловому будинку була придбана за спільні сімейні кошти в розмірі 8 873,00 грн. і після придбання стала спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_13 , та ніколи не була особистою власністю ОСОБА_1 .

Житловий будинок, в якому розташована придбана ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартира АДРЕСА_6 , складався з двох квартир у тому числі квартири АДРЕСА_7 , яка зараз належить третій особі за позовом - ОСОБА_4 , у цілому йому належить 87/100 часток вищезазначеного домоволодіння.

На підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18 квітня 2000 року № 932 замість договору купівлі-продажу від 05 січня 2000 року позивачу ОСОБА_1 , на якого було зареєстровано право власності на підставі вищезазначеного договору, було надано свідоцтво про право власності на 13/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .

Після придбання зазначеної нерухомості ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали займатися ремонтом квартири в житловому будинку і здійснили деякі поліпшення умов життя.

Рішенням виконавчого комітету Індустріальної районної ради від 17 листопада 2000 року № 979 за заявою ОСОБА_1 за ним узаконено самовільно збудовані: сіни а-1, відкриту веранду a 1-1 у домоволодінні по АДРЕСА_1 , вирішено визнати та оформити за ним право власності на це самовільне будівництво та встановлено право власності на ідеальні частки домоволодіння, де в користуванні ОСОБА_1 знаходилось 13/100 частки від всього домоволодіння,та затверджений акт ідеальних часток зазначеного домоволодіння складений працівниками ДМБТІ 10 квітня 2000 року.

25 травня 2001 року до міського голови з заявою звернувся позивач ОСОБА_1 з метою передачі йому у власність безкоштовно земельну ділянку площею 0,1040 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування будинку, господарських будівель га споруд та до заяви додав висновок державної землевпорядної експертизи № 150-к від 17 квітня 2001 року.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20 вересня 2001 року № 2160 ОСОБА_1 передані у власність для ведення особистого підсобного господарства, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельна ділянка загальною площею 0,1040 га, з яких 0,0157 га для ведення підсобного господарства та 0,0883 га присадибна ділянка, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

У 2002 році ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєструвались за адресою належного нам на праві спільної сумісної власності подружжя, домоволодіння.

На підставі вищезазначеного рішення виконкому позивачу ОСОБА_1 було видано Державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ДП № 121085 від 10 жовтня 2001 року на вищезазначені дві земельні ділянки та даний акт було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 037791.

Договори купівлі-продажу 13/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 та договори купівлі-продажу двох земельних ділянок площею 0,0157 га та 0,0883 га, які розташовані за зазначеною вище адресою, були укладені між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_2 09 грудня 2010 року у встановленому законом порядку, а саме: була надана письмова згода дружини продавця - ОСОБА_3 на укладання договору, договори були посвідчені нотаріусом, зареєстровані у реєстрі правочинів, на підставі договорів було також зареєстровано право власності державним реєстратором за покупцем ОСОБА_2

24 листопада та 04 грудня 2017 року при укладанні договорів купівлі-продажу земельних ділянок та договору іпотеки ОСОБА_1 склав заяви, якими стверджував, що під час набуття права власності на земельні ділянки, в зареєстрованому шлюбі він не перебував, ні з ким не проживав та не вів спільне господарство, тому земельні ділянки є його особистою приватною власністю придбані за особисті кошти. Разом з тим, 13/100 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , придбані за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, тому земельна ділянка площею 0,0883 га, яку без згоди ОСОБА_3 поділив ОСОБА_1 , перейшла до ОСОБА_3 по праву переходу.

Виходячи із викладеного, оскільки при укладанні договорів купівлі-продажу земельних ділянок та договору іпотеки відповідно до вимог статті 65 СК України та статті 578 ЦК України, статті 6 Закону України "Про іпотеку" вимагалася нотаріальна згода ОСОБА_3 , як співвласника майна, проте такої згоди вона не надавала, що в силу положень частини першої статті 203 ЦК України, частини першої статті 205 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Разом з тим, ОСОБА_3 наголошувала, що спірна нерухомість 09 грудня 2010 року була відчужена на законних підставах та з її згоди, що була нотаріально посвідчена, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , яка вибула з її володіння поза її волею, а тому підлягає витребуванню на користь ОСОБА_2 , а укладені незаконно поза волею власника договори, визнанню недійсними.

Ураховуючи викладене, позивачі за зустрічним позовом просили суд: визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0561 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0029, реєстраційний номер 1400204912101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 24 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. за реєстровим номером № 823, недійсним; витребувати із володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0561 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0029, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1400204912101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_2 право власності на зазначену земельну ділянку; визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0157 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0004, реєстраційний номер 442864112101, з цільовим призначенням для ведення підсобного господарства яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 24 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. за реєстровим номером №825, недійсним; витребувати із володіння ОСОБА_7 , на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0157 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0004, реєстраційний номер 442864112101, з цільовим призначенням для ведення підсобного господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_2 право власності на зазначену земельну ділянку; визнати договір іпотеки, укладений 04 грудня 2017 року між іпотекодавцем ОСОБА_1 та іпотекодержателем ОСОБА_8 про передачу в іпотеку земельної ділянки площею 0,0322 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0028, реєстраційний номер 1399939212101 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, посвідченого 04 грудня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. за реєстровим номером 848, недійсним.

В порядку застосування недійсності Договору іпотеки, укладеного 04 грудня 2017 року між іпотекодавцем ОСОБА_1 та іпотекодержателем ОСОБА_8 про передачу в іпотеку земельної ділянки площею 0,0322 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0028, реєстраційний номер 1399939212101: виключити з Державного реєстру іпотек запис № 23718924 від 04 грудня 2017 року про державну реєстрацію Договору іпотеки; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження № 23719365 від 04 грудня 2017 року про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки.

Витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0322 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0028, реєстраційний номер 1399939212101 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , скасувавши запис про державну реєстрацію права власності № 23219500 від 02 листопада 2017 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 7977553 від 07 листопада 2017 року), визнати за ОСОБА_2 право власності на зазначену земельну ділянку.

Витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13/100 частин домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 19784907 від 31 березня 2017 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34596006 від 03 квітня 2017 року, визнати за ОСОБА_2 право власності на 13/100 частин зазначеного домоволодіння.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 усі понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

13 січня 2020 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву в якому вказав, що він повністю не визнає позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння, застосування наслідків недійсності правочину. Вказав, що по-перше, ОСОБА_1 діяв добросовісно та у відповідності до вимог закону так, як рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2016 року залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 року набуло чинності 09 березня 2017 року і ОСОБА_1 , як власник майна, спочатку зареєстрував дане майно за собою, відновивши порушення своїх прав з боку ОСОБА_2 і потім розпорядився даним майном використовуючи права власника - при цьому жодні права та інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було порушено.

Так, 31 березня 2017 року державним реєстратором Комунального підприємства "Будинок юстиції" за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на 13/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34596006 від 03 квітня 2017 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, якою було відкрито провадження за касаційною скаргою відповідачів та було зупинено виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі, винесена тільки 18 квітня 2017 року.

Таким чином, рішення суду щодо відновлення права власності за ОСОБА_1 було виконано після набуття законної сили рішенням суду і в той час коли жодних обмежень щодо виконання даного рішення суду не існувало.

В подальшому ОСОБА_1 використовував свої права власника на нерухоме майно також у відповідності до вимог чинного законодавства України і без жодних порушень прав відповідачів - так як жодних арештів, заборон не було застосовано з боку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо нерухомого майна ОСОБА_1 .

По-друге, ОСОБА_2 фактично ніколи не була власником спірного домоволодіння і вона була добре освічена, що ціллю укладання фіктивних договорів купівлі-продажу домоволодіння було зберігання власності ОСОБА_1 який потрапив в тяжкі обставини.

Фактичним власником завжди являвся ОСОБА_1 , який і сплачував всі платежі за утримання будинку, в тому числі і після укладання спірних договорів, аж до отримання ним травми руки.

Цей факт підтверджується в тому числі 48 квитанціями про сплату комунальних послуг з боку ОСОБА_1 з моменту укладання фіктивних договорів до 2014 року (наданими з боку відповідачів).

Також з боку позивача надано до суду додаткове обґрунтування позовних вимог в частині здійснення виконання обов`язків власника домоволодіння по АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_1 в 2011-2014 роках (після укладання спірних фіктивних договорів купівлі-продажу) де 64 письмовими доказами підтверджується, що саме ОСОБА_1 виконував права та обов`язки господаря та власника спірного домоволодіння після укладання оскаржуваних фіктивних договорів купівлі-продажу.

У ОСОБА_2 ніколи не було грошових коштів необхідних для оплати за дане домоволодіння, що підтверджується наданими доказами.

Крім того, вона була добре освічена, що зазначений в договорі купівлі-продажу одноповерховий будинок вже давно не існує, і що саме ОСОБА_1 перебудував його в двоповерховий. Тобто на момент купівлі-продажу спірного будинку - він не існував в тій формі та вигляді, який зазначено в тексті договору і цей факт доводиться багатьма доказами, долученими ОСОБА_1 до матеріалів справи. Це є окремою підставою визнання спірних договорів купівлі-продажу земельних ділянок та будинку недійсними. З боку позивача надано до суду додаткове обґрунтування дати побудови в 2004-2005 роках другого (мансардного) поверху домоволодіння по АДРЕСА_8 , де 50 письмовими доказами підтверджується, що станом на 2005 рік вже було збудовано другий поверх - тобто на момент укладання оскаржуваних фіктивних договорів фактична площа спірного домоволодіння була вдвічі більшою. Доказом того, що ОСОБА_1 в 2004-2005 роках приймав особисту участь в будівництві спірного домоволодіння є фотографії де зафіксований ОСОБА_1 під час виконання будівельних робіт, а ось ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 крім брехливих висловів не додали жодного доказу того, що вони приймали хоч якусь участь у перебудові спірного будинку.

ОСОБА_2 добре знала, що в будинку мешкає дитина, і що укладання договору купівлі-продажу без дозволу органу опіки та піклування є протиправним.

Звертав увагу на те, що посилання в зустрічному позові на нібито те, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_13 не підтверджується належними та допустимими доказами - тоді як з долучених до матеріалів справи доказів слідує, що спірне домоволодіння було придбано за особисті кошти ОСОБА_1 і воно було перероблене також за особисті кошти ОСОБА_1 , отримані від продажу особистого нерухомого майна.

Жодних доказів про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя або поділ ОСОБА_3 в межах трирічного строку позовної давності не подавала, але їй було на момент розірвання шлюбу добре відомо про наявність того факту, що ОСОБА_1 заперечує, що майно є спільною сумісною власністю подружжя, та вважає його своєю особистою власністю.

У абсолютно всіх документах до кінця 2010 року (а на деяких і до 2004 року) на 13/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 зазначено, як власника ОСОБА_1 . Саме ОСОБА_1 використав своє право на безкоштовну приватизацію та приватизував на себе особисто земельну ділянку,на якій розташовано його особисте нерухоме майно 13/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 . Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в повному обсязі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2019 року задоволено заяву представника відповідача про забезпечення зустрічного позову та накладено арешт та заборонено будь-яким особам вчиняти будь які дії щодо відчуження спірного майна.

03 червня 2020 року від третьої особи ОСОБА_6 надійшли письмові пояснення по справі в яких вказала, що вона заперечує в повному обсязі проти задоволення позовних вимог свого батька - ОСОБА_1 . Їй зі слів матері ОСОБА_3 та бабусі ОСОБА_2 відомо, що бабуся заплатила батьку ОСОБА_1 гроші за придбання нерухомості, а після того, як батьки розійшлись, позивач ОСОБА_1 почав вимагати від бабусі повернення нерухомості. Ніяких її прав при вчиненні правочинів порушено не було, тому що вона як проживала в спірній нерухомості, так і проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Починаючи з 2013 року позивач постійно тероризує її матір та бабусю.

Вважає, що між сторонами правочинів були укладені реальні договори купівлі-продажу нерухомості, та відсутні підстави вважати, що яка-небудь сторона не виконала зобов`язання за договорами.

Загрози втрати житла у позивача ОСОБА_1 ніколи не було, тому що він як був зареєстрований за адресою спірного будинку, так і продовжує бути зареєстрованим, та проживав в ньому до серпня 2011 року, після чого добровільно залишив домоволодіння. Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та не підтверджені належними доказами. Просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2021 року у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0561 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0029, реєстраційний номер 1400204912101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 24 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. за реєстровим номером № 823.

Витребувано з володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0561 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0029, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1400204912101, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_2 право власності на зазначену земельну ділянку.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0157 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0004, реєстраційний номер 442864112101, з цільовим призначенням для ведення підсобного господарства яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 24 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. за реєстровим номером № 825.

Витребувано з володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0157 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0004, реєстраційний номер 442864112101, з цільовим призначенням для ведення підсобного господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 04 грудня 2017 року між іпотекодавцем ОСОБА_1 та іпотекодержателем ОСОБА_8 про передачу в іпотеку земельної ділянки площею 0,0322 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0028, реєстраційний номер 1399939212101 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, посвідченого 04 грудня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. за реєстровим номером 848.

В порядку застосування недійсності Договору іпотеки, укладеного 04 грудня 2017 року між іпотекодавцем ОСОБА_1 та іпотекодержателем ОСОБА_8 про передачу в іпотеку земельної ділянки площею 0,0322 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0028, реєстраційний номер 1399939212101:

- виключено з Державного реєстру іпотек запис № 23718924 від 04 грудня 2017 року про державну реєстрацію Договору іпотеки;

- виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження № 23719365 від 04 грудня 2017 року про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки.

Витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0322 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0028, реєстраційний номер 1399939212101 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , скасувавши запис про державну реєстрацію права власності № 23219500 від 02 листопада 2017 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 37977553 від 07 листопада 2017 року), визнавши за ОСОБА_2 право власності на зазначену земельну ділянку.

Витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13/100 частин домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , скасувавши запис про державну реєстрацію права власності № 19784907 від 31 березня 2017 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34596006 від 03 квітня 2017 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідачі за первісним позовом та позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - без задоволення.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції установлено, що 22 жовтня 1999 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_14 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 22 жовтня 1999 року. Прізвище дружини після укладання шлюбу - ОСОБА_13 (т.1 а.с.116).

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Рішення набрало чинності 28 лютого 2014 року.

До 01 січня 2000 року згідно з комп`ютерною базою ЦНП № 1201 м. Дніпропетровськ на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) було зареєстровано три транспортні засоби: ВАЗ 2107, д/н НОМЕР_2 ; ВMW 316І, д/н НОМЕР_3 , РАФ 22031, д/н НОМЕР_4 (лист ЦПН № 1201 від 01 квітня 2015 року № 14/1ЦПН-А-276) (т.2 а.с.45).

25 лютого 2000 року згідно з відповіддю КП "ДМБТІ" від 06 квітня 2015 року № 3514 - ОСОБА_1 продав квартиру АДРЕСА_9 , яка була його особистою власністю.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилася донька ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 14 червня 2000 року (т.1 а.с.116)

05 січня 2000 року ОСОБА_1 придбав 13/100 частки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_10 згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Сидоревич В.А., зареєстрованого в реєстрі за № 6-31. Продаж вчинено за 8 873,00 грн. (т.1 а.с.119).

Відповідно до заяви ОСОБА_15 , справжність підпису якого посвідчена 08 квітня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. за реєстровим номером 1209, в жовтні 1999 року він отримав від ОСОБА_13 завдаток за продаж будинку в розмірі 2 500,00 доларів США, про що зазначив у підписаній ним розписці (т.2 а.с.46).

Рішенням виконавчого комітету Індустріальної районної ради від 17 листопада 2000 року № 979 за заявою ОСОБА_1 узаконено самовільно збудовані: сіни а-1, відкриту веранду a1-1 у домоволодінні по АДРЕСА_4 , вирішено визнати та оформити за ним право власності на це самовільне будівництво та встановлено право власності на ідеальні частки домоволодіння, де в користуванні ОСОБА_1 знаходилось 13/100 частки від всього домоволодіння,та затверджений акт ідеальних часток зазначеного домоволодіння складений працівниками ДМБТІ 10 квітня 2000 року (т.1 а.с.128).

Згідно свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 10 квітня 2001 року, ОСОБА_1 є власником 13/100 частин домоволодіння, яке розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтво видано на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18 квітня 2000 року, замість договору купівлі-продажу від 05 січня 2000 року. Зареєстровано 10 квітня 2001 року Дніпропетровським МБТІ, про що здійснено запис в реєстрову книгу № 663 за реєстровим № 2691-536 (т.1 а.с.24, а.с.120).

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20 вересня 2001 року № 2160 про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам в Індустріальному районі м. Дніпропетровська по фактичному розміщенню домоволодінь, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1040 га: 0,0157 - підсобне господарство; 0,0883 - присадибна ділянка (т.1 а.с. а.с.121, 122).

Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю Серії ІІІ-ДП № 121085 ОСОБА_1 , на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.09.2001 року за № 2160, передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1040 га. землю передано: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0,0883 га.; ведення особистого підсобного господарства - 0,0157 га. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №037791 (т.1 а.с.125). Кадастрові номера земельних ділянок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 : 1210100000:04:075:0003 площею 0.0883 га, та 1210100000:04:075:0004 площею 0,0157 га.

З 2002 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 проживали та були зареєстровані в домоволодінні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 . Разом з ними проживала їх донька - ОСОБА_6 .

19 жовтня 2004 року матір ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звільнилася з посади листоноші за власним бажанням в зв`язку з виходом на пенсію (наказ № 113 від 19.10.2004 р.).

В 2008 році помер чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_16 (лист сільського голови № 152 від 30.06.2015 року). Копія свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_6 (т.2 а.с.60)

10 листопада 2010 року ОСОБА_1 за наявності згоди дружини взяв позику у ОСОБА_11 в сумі 718200 грн., що було еквівалентно 90000 доларам США - про що було укладено договір позики від 10.11.2010 року, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О.В., зареєстрований в реєстрі за №.1103. Строк оплати по договору позики від 10.11.2010 року - 21 листопада 2010 року (т.3 а.с. 236).

Відповідно до дублікату заяви ОСОБА_11 від 20.11.2011 року, виданого 06 листопада 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Панченко О.В. замість втраченого, підтверджено повний розрахунок за Договором позики, посвідченим 10 листопада 2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О.В. за реєстровим №3377, згідно п.п.1.2-2.1 вищевказаного договору виконані в повному обсязі, грошові кошти у сумі 718200,00 грн. отримані ним. Цією заявою ОСОБА_11 підтверджує повний розрахунок за вищевказаним договором (т.6 а.с.9).

09 грудня 2010 року ОСОБА_1 було отримано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 28299329 для продажу 13/100 частки, що складається: в житл. буд. А-1 прим. 1-3, 1-4, 1-5, в прибудові а-1 прим. 1-2, 1-1, тераса а'-1, убиральня, споруди № 1, 2, 7, І, житл. пл. 23,1 кв.м., заг.пл. 40,9 кв.м., вартістю 55 427,00 грн. (т.1 а.с.23).

09 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу 13/100 частки домоволодіння АДРЕСА_4 . За даним договором ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 13/100 домоволодіння, що складається: в житл. буд. А-1 прим. 1-3, 1-4, 1-5, в прибудові а-1 прим. 1-2, 1-1, тераса а'-1, убиральня З, споруди № 1, 2, 7, І, житл. пл. 23,1 кв.м., заг.пл. 40,9 кв.м. Продаж здійснено за 55 427 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. та зареєстровано в реєстрі за №6028.

Договір купівлі-продажу здійснено за згодою дружини ОСОБА_3 , яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріальногоокругу Петрушенською І.Р. за реєстровим номером 6027 ( т.1 а.с.150).

Право власності ОСОБА_2 на 13/100 частини домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровано в КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради, підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 28342077 від 13.12.2010 року. Реєстраційний номер об`єкта 32311858. Технічний паспорт на садибний житловий будинок АДРЕСА_4 від 07.12.2010 року (т.1 а.с.149,151-155).

09 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу (Бланк ВДР №761069) земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:075:0003 площею 0.0883 га від 09.12.2010 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р., зареєстрований в реєстрі за № 6031. За даним договором ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:0003 площею 0.0883 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Грошова оцінка земельної ділянки 70 287,00 грн. Земельну ділянку продано за 70 287,00 грн. (т.1 а.с.165,166)

Договір купівлі-продажу здійснено за згодою дружини ОСОБА_3 , яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріально округу Петрушенською І.Р. за реєстровим номером 6027 (т.1 а.с.150).

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:0003 площею 0.0883 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровано в КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради, підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 26228476 від 01.09.2014 року. Реєстраційний номер об`єкта 442971512101 та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1201778532014 від 13 серпня 2014 року (т.1 а.с.167,168).

09 грудня 2010 року ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу (бланк ВРД 761070) земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:075:0004 площею 0,0157 га від 09 грудня 2010 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. зареєстрований в реєстрі за № 6034. За даним договором ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:0004 площею 0,0157 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Грошова оцінка земельної ділянки 5 448,00 грн. Земельну ділянку продано за 5 448,00 грн. (а.с.157,158).

Договір купівлі-продажу здійснено за згодою дружини ОСОБА_3 , яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріально округу Петрушенською І.Р. за реєстровим номером 6027 (т.1 а.с.150).

Відповідно до листа Управління Держкомзему у м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області від 10 грудня 2011 року за № 6/52/015-19.12.11, до управління надійшла заява гр. ОСОБА_2 від 03 листопада 2011 року щодо організації робіт із заміни Державного акту на право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку переходить на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.12.2010 року (т.1 а.с.173).

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:0004 площею 0.0157 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровано в КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради, підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 26222370 від 01.09.2014 року. Реєстраційний номер об`єкта 442864112101 та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1201778372014 від 13.08.2014 року (т.1 а.с.156, 159-160).

Згідно з листом КП "ДМБТІ" від 06 квітня 2015 року № 3514 - замовлення на проведення технічної інвентаризації та виготовлення витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно для продажу 13/100 частини нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , було виконане в скорочений термін згідно з заявою ОСОБА_1

09 грудня 2010 року ОСОБА_1 подарував своєму батьку ОСОБА_12 квартиру АДРЕСА_3 , згідно з договором дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. зареєстрований в реєстрі за № 6001 (т.2 а.с. а.с.44,44). Витяг з КП "ДМБТІ" на дарування виконувався згідно з терміновим замовленням № 07/22616 від 06 грудня 2010 року.

В подальшому, за терміновим замовленням № 07/22616 від 10 грудня 2010 року було проведено 13 грудня 2010 року реєстрацію права власності за ОСОБА_12 на квартиру АДРЕСА_3 , згідно з договором дарування квартири.

Станом на 09 грудня 2010 року за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована та проживала донька ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності, прийшовши до висновку, що .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів особи визначені у частині другій статті 16 ЦК України, в якій крім іншого зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до положень статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Статтею 203 ЦК України, встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачам), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Згідно зі статтею 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 328, частини п`ятої статті 656 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

Як визначено частинами першою, третьою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Встановлено та підтверджено умовами договору купівлі-продажу, зокрема відповідно до договору купівлі-продажу 13/100 частки домоволодіння від 09 грудня 2010 року, договір за домовленістю сторін вчинено за 55 427,00 грн., які отримані продавцем від покупця повністю до підписання договору. Правочин здійснено за згодою дружини продавця - ОСОБА_3 . Сторони стверджують, що договір між ними спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені; їх волевиявлення є вільним і відповідає внутрішній волі; договір не має характеру фіктивного та удаваного правочину; ціна продажу зазначена в пункті 5 цього договору і відповідає їх дійсним намірам (пункт 11 Договору).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 грудня 2010 року (кадастровий номер 1210100000:04:075:0003) року договір за домовленістю сторін вчинено за 70 287,00 грн., які отримані продавцем від покупця повністю до підписання договору. Правочин здійснено за згодою дружини продавця - ОСОБА_3 . Сторони стверджують, що договір між ними спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені; їх волевиявлення є вільним і відповідає внутрішній волі; договір не має характеру фіктивного та удаваного правочину; ціна продажу зазначена в пункті 7 цього договору і відповідає їх дійсним намірам (пункт 15 Договору).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 грудня 2020 року (кадастровий номер 1210100000:04:075:0004) договір за домовленістю сторін вчинено за 5 448,00 грн., які отримані продавцем від покупця повністю до підписання договору. Правочин здійснено за згодою дружини продавця - ОСОБА_3 . Сторони стверджують, що договір між ними спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені; їх волевиявлення є вільним і відповідає внутрішній волі; договір не має характеру фіктивного та удаваного правочину; ціна продажу зазначена в пункті 7 цього договору і відповідає їх дійсним намірам (пункт 15 Договору).

Доводи позивача щодо фіктивності правочинів, наявності умислу у всіх сторін правочину, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як вбачається із спірних договорів купівлі-продажу, з боку відповідача договори купівлі-продажу частки домоволодіння і земельних ділянок були спрямовані на набуття права власності на частку домоволодіння та земельних ділянок, які були предметом спірного договору.

Так, ОСОБА_2 після укладання договорів вчинила юридично значимі дії, а саме: нею було зареєстровано право власності на нерухоме майно, понесені всі витрати щодо сплати послуг за державну реєстрацію права власності, розробку технічної документації з землеустрою, проведення геодезичних робіт. Крім того, ОСОБА_2 17 серпня 2012 року укладено договори з: Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради, про надання населенню приватного сектору послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення та 21 серпня 2012 року з ПАТ "Дніпрогаз" про надання населенню послуг з газопостачання та здійснювалася оплата за комунальні платежі. Факт проживання ОСОБА_2 в домоволодінні не оспорювався сторонами.

В своєю чергу суд не приймає доводи позивача ОСОБА_1 про вчинення ним особисто дій щодо оплати комунальних послуг та догляду за домоволодінням в період часу з кінця 2011 року по кінець 2014 року, оскільки вказані дії були вчинені останнім разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже після укладання правочину та в період перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , матір`ю якої є ОСОБА_2 .

Щодо посилання позивача за основним позовом на фіктивність правочину, як на невідповідність цін в спірних договорах купівлі-продажу ринковим цінам, та не проведення розрахунків за договорами між сторонами, та відсутність фінансової можливості у ОСОБА_2 здійснити оплату за договорами купівлі-продажу, то як вбачається із спірних договорів, ціна продажу, зазначена в пункті 5 та пунктах 7 цих договорів відповідає їх дійсним намірам. Своїм підписом під договором продавець ОСОБА_17 підтверджує проведення зі сторони покупця ОСОБА_2 повного розрахунку та відсутність щодо покупця претензій фінансового характеру.

Отже, сторони за договором вчинили юридично значимі дії з метою досягнення юридичних наслідків.

Підписуючи договори купівлі-продажу нерухомості продавець ОСОБА_1 ніяких заперечень при їх укладанні не висловлював ані до ціни договорів, ані до настання реальних наслідків за договорами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що , договори купівлі-продажу нерухомості відповідають як внутрішній волі продавця ОСОБА_1 , так і покупця ОСОБА_2 , яка придбала нерухомість за письмовою згодою дружини продавця ОСОБА_3 .

Щодо твердження позивача про невідповідність предмету договору купівлі-продажу домоволодіння, то як вбачається із матеріалів справи, технічна характеристика 13/100 частин спірного домоволодіння зазначена в договорі купівлі-продажу від 09 грудня 2010 року відповідає фактичній характеристиці домоволодіння, яке було на час укладання договору.

У грудні 2010 року на замовлення ОСОБА_1 (продавця) було проведено поточну інвентаризацію домоволодіння та 07 грудня 2010 року працівником КП "ДМБТІ" ОСОБА_18 , яка оглядала домоволодіння, був виготовлений технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , технічна характеристика домоволодіння відповідає його технічній характеристиці зазначеній в договорі купівлі-продажу 13/100 часток домоволодіння. Самочинне будівництво в технічному паспорті не зазначено.

Вказане узгоджується із постановою слідчого СВ Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Лазарєва Н.О. від 05 жовтня 2015 року про закриття кримінального провадження, згідно з якою на термінове замовлення ОСОБА_1 08 грудня 2010 року техніком інвентаризатором КП "ДМБТІ" ОСОБА_18 було виготовлено технічний паспорт на спірне домоволодіння в якому не зазначено наявність самочинно збудованого другого (мансардного) поверху (т.4 а.с.48-50).

Технічний паспорт на садибний житловий будинок АДРЕСА_1 , складений 13 березня 2015 року інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_19 містить дані про самочинне будівництво: мансарда, навіси - рік побудови 2011.

Крім того, ОСОБА_1 на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року було зареєстровано право власності на 13/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку літ. А-1 приміщення 1-3, 1-4, 1-5, в прибудові літ. А-1 приміщення 1-2, 1-1, тераса а'-1, убиральня З, споруди №1, 2, 7, І, житлова площа 23,1 кв.м., загальна площа 40,9 кв.м., саме на домоволодіння яке не містило самочинного будівництва, що суперечить обставинам викладених в позовній заяві ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, суд вірно не прийняв до уваги письмові докази ОСОБА_1 , які надані суду, а також покази свідка ОСОБА_20 про те, що спірний будинок був перебудований на двоповерховий, та мансардний поверх збудовано в 2004-2006 роках, оскільки саме позивачем самостійно збиралися документи, які були потрібні для укладання договорів купівлі-продажу, замовлявся технічний паспорт та будь яких доказів, щодо узаконення у встановленому порядку самочинно збудованого другого (мансардного) поверху в спірному домоволодінні позивачем суду не надано.

Щодо заявленої підстави позову, стосовно порушення при укладанні договорів купівлі-продажу прав неповнолітньої доньки ОСОБА_21 , яка проживала в спірному домоволодінні, оскільки договір був укладений без дозволу органу опіки та піклування, то суд виходить з наступного.

Встановлено, що власником спірної нерухомості неповнолітня не була, а право користування нею втрачено не було, оскільки вона проживала та проживає в спірному будинку разом з матір`ю ОСОБА_3 та бабусею ОСОБА_2 . Відповідно до довідки № 002426 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку, осіб виданої Центром надання адміністративних послуг м. Дніпро 14 січня 2020 року в будинку АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 12 квітня 2002 року. Суд також приймає до уваги, що саме позивач ОСОБА_1 збирав документи для укладання правочинів. Також суд приймає до уваги пояснення третьої особи ОСОБА_6 .

Щодо вчинення правочинів позивачем під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, а саме: наявність договору позики на 90 000,00 доларів США та загрози втрати житла.

Встановлено, що дійсно 10 листопада 2010 року між ОСОБА_11 (позикодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) був укладений договір позики, відповідно до якого позичальник отримав кошти в розмірі 718 200,00 грн., в еквіваленті 90 000,00 дол. США. Позика надана строком до 21 листопада 2010 року. Як встановлено в судовому засіданні, зазначена позика була повернена в січні 2011 року, позивачем не доведено, що станом на 09 грудня 2010 року існували тяжкі обставини, як не існувало тяжких обставин для дружини позивача, яка надала згоду на відчуження майна, як спільного сумісного майна, на умовах визначених чоловіком, про що вказав в судовому засіданні її представник.

Щодо заявлених позивачами позовних вимог за зустрічним позовом про визнання правочинів недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння, застосування наслідків недійсності правочину, то суд виходить з наступного.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу /бланк ВРД № 761068/ від 09 грудня 2010 року 13/100 частки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. зареєстрований в реєстрі за № 6028 та скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 13/100 частки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу /бланк ВРД № 761069/ земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:075:0003 площею 0,0883 га від 09 грудня 2010 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. зареєстрований в реєстрі за № 6031 та скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:0003 площею 0,0883 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу /бланк ВРД 761070/ земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:04:075:0004 площею 0.0157 га від 09.12.2010 року, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. зареєстрований в реєстрі за № 6034 та скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:0004 площею 0,0157 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 майно, передане за недійсними правочинами: 13/100 частки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:004 площею 0,0157 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:003 площею 0,0883 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на: 13/100 частки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: в житл. буд. А-1 прим. 1-3, 1-4, 1-5, в прибудові а-1 прим. 1-2, 1-1, тераса а'-1, убиральня З, споруди № 1, 2, 7, І, житл. пл. 23,1 кв.м., заг.пл. 40,9 кв.м.; земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:004 площею 0,0157 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:04:075:003 площею 0,0883 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; усунуто ОСОБА_1 перешкоди в користуванні домоволодінням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення його у дане домоволодіння та зобов`язано ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні домоволодінням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та у доступі на територію цього домоволодіння і зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати повний комплект ключів від дверей та воріт домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; в іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Кадєтовою О.В. від 18 квітня 2017 року за вищезазначеною цивільною справою відкрите касаційне провадження, витребувана справа із суду першої інстанції та виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року зупинено до закінчення касаційного провадження.

Постановою Верховного Суду від 23 травня 2018 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року скасовано і справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з Постановою Верховної Ради України від 19 травня 2016 року № 1375-VII місто Дніпропетровськ перейменовано на місто Дніпро.

31 березня 2017 року державним реєстратором Комунального підприємства "Будинок Юстиції" Дніпропетровської обласної ради на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2016 року по справі № 202/12824/14-ц, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року, провадження № 22-ц/774/2306/17, зареєстроване за ОСОБА_1 право власності на 13/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку літ. А-1 приміщення 1-3, 1-4, 1-5, в прибудові літ. А-1 приміщення 1-2, 1-1, тераса а'-1, убиральня З, споруди №1,2,7,І, житлова площа 23,1 кв.м., загальна площа 40,9 кв.м.

ОСОБА_1 в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Сервіс Експерт М" за договором № 642-и від 04 жовтня 2017 року була замовлена та виконана технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,0883 га, яка визначена за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з присвоєнням нових кадастрових номерів: земельна ділянка площею 0,0561 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0029, реєстраційний номер 1400204912101 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) була зареєстрована за ОСОБА_1 30 жовтня 2017 року відділом у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області; земельна ділянка площею 0,0322 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0028, реєстраційний номер 1399939212101 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та зареєстрована за позивачем 30 жовтня 2017 року відділом у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 листопада 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., зареєстрованого в реєстрі за № 823, ОСОБА_1 продав земельну ділянку площею 0,0561 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0029, реєстраційний номер 1400204912101, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 за 151 291,00 грн. (т.7 а.с.44,45).

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 24 листопада 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О., зареєстрованого в реєстрі за № 825, ОСОБА_1 продав земельну ділянку площею 0,0157 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0004, реєстраційний номер 1864112101, з цільовим призначенням для ведення підсобного господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 за 42 339,95 грн. (т.7 а.с.1,2).

04 грудня 2017 року позивач ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_8 договір іпотеки згідно з яким передав ОСОБА_8 (іпотекодержателю) земельну ділянку площею 0,0322 га, кадастровий номер 1210100000:04:075:0028, реєстраційний номер 1399939212101 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на підставі якого було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38501160 від 04 грудня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. (свідоцтво № 7162), зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_10 . Дана земельна ділянка передана іпотекодержателю ОСОБА_8 для забезпечення основного зобов`язання (позики) на суму 540 000,00 грн. Вартість земельної ділянки за договором іпотеки становить 88 195,86 грн.

Таким чином, майно вибуло з власності ОСОБА_2 на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року, які в подальшому були скасовані.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані Конституцією України, нормами Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до змісту статей 316, 317, 319, 321 ЦК України встановлено, що право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, статтею 388 ЦПК України встановлено порядок та умови витребування майна від добросовісного набувача. Згідно з положеннями цієї статті власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише у разі, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, та коли такий набувач набув це майно за відплатним договором.

У постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1203цс15 та від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15 Верховний Суд України, вирішуючи питання правомірності витребування майна у добросовісного набувача залежно від обставин, передбачених положеннями статті 388 ЦК України, висловив такий правовий висновок.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Зазначений правовий висновок підтримав у своїй постанові від 05 грудня 2018 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду за наслідками розгляду справи № 752/2124/16-ц (провадження № 61-20676св18).

Отже, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом (стаття 388 ЦК України) є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин.

Добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем - та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

За пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України можливість витребувати майно від добросовісного набувача є за наявності у діях власника майна волі на передачу майна.

За змістом наведеного, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Оскільки рішення суду про визнання права власності, на підставі якого спірне майно було вилучено з володіння позивача, у подальшому було судом скасовано, то слід вважати, що майно вибуло з володіння власника поза його волею й він має право витребовувати його від добросовісного набувача за правилами статті 388 ЦК України.

Слід зазначити, що однією з засад судочинства, регламентованих пунктом 3 частиною першою статті 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на час розгляду даної справи спірні 13/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 перебувають у власності ОСОБА_1 ; земельна ділянки площею 0,157 га ним відчужена ОСОБА_7 ; земельна ділянка площею 0,0883 га була розділена на дві земельні ділянки площею 0,0561 га і 0,0322 га., які відповідно - перша відчужена ОСОБА_7 , а друга передана в іпотеку ОСОБА_8 , отже відчужені особою, яка заволоділа ними незаконно та без відповідної правової підстави, які вибули з володіння позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , поза її волі, яка є законним власником, тому суд відповідно до вимог, закріплених в статтях 203, 215, 216, 387, 388 ЦК України вважає за необхідне позовні вимоги позивача за зустрічним позовом задовольнити шляхом визнання недійсним договору куплі-продажу земельної ділянки площею 0,0561 га та витребування із володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0561 га визнавши за нею право власності на зазначену земельну ділянку; визнання недійсним договору іпотеки земельної ділянки площею 0,0322 га, застосувавши наслідки недійсності правочину, витребувавши із володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,322 га, скасувавши запис про державну реєстрацію та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнавши за ОСОБА_2 право власності на зазначену ділянку; визнання недійсним договору куплі-продажу земельної ділянки площею 0,0157 га та витребування з незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,157 га; витребування із володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 13/100 частки домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та не вбачає законних підстав для визнання права власності на 13/100 частин зазначеного домоволодіння та визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0157 га, оскільки зазначена вимога не ґрунтується на законі, так як рішення суду за яким визнано право власності за ОСОБА_1 скасовано та відповідно, ОСОБА_2 є власником цього спірного майна.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 жодних позовних вимог за основним позовом та за зустрічним позовом один до одного щодо спільного майна подружжя не заявлено.

За змістом частин першої, другої, третьої статті 12, частин першої, другої статті 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та їх обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо фіктивності спірних правочинів, оскільки відповідно до спірних договорів купівлі-продажу 13/100 частин домоволодіння та договорів щодо купівлі-продажу двох земельних ділянок, на яких воно розташоване, вимоги законодавства щодо його змісту і значення правових наслідків договорів, що укладаються сторонами нотаріусом було роз`яснено.

Сторони договорів підтвердили що умови договорів їм зрозумілі та роз`яснені нотаріусом, він не носить характеру фіктивного та удаваного правочину.

Також, колегія суддів звертає увагу, що продавець ОСОБА_1 за договорами купівлі-продажу 13/100 частин домоволодіння та двох земельних ділянок, підписуючи ці договори розумів їх значення та правові норми, які зазначені у договорах, ніяких заперечень при їх укладанні не висловив ані до ціни договорів, ані до настання реальних наслідків за договорами.

Доводи апелянта стосовно невідповідності ціни нерухомості, що зазначена у договорах, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивачем за первісним позовом не надано доказів зміни ціни предметів договорів купівлі-продажу 13/100 частин домоволодіння та двох земельних ділянок від 09 грудня 2010 року, що згідно положень статті 655 ЦК України є істотною умовою таких договорів, надані позивачем висновки про вартість оцінки об`єктів нерухомості не вказують про витрачання покупцем за такими договорами грошових коштів в іншій сумі, аніж та, яка зазначена в договорах.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що був викладений у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 523/8405/14-ц (провадження № 61- 28856св18).

Щодо непогодження апелянта з характеристикою домоволодіння на час укладення договорів купівлі-продажу, колегія суддів наголошує, що технічна характеристика 13/100 частин спірного домоволодіння зазначена у договорі купівлі-продажу від 09 грудня 2010 року відповідає фактичній характеристиці домоволодіння, яке було на час укладання договору, ніякого самочинного будівництва у житловому будинку здійснено не було.

У грудні 2010 року за замовленням ОСОБА_1 (продавця) було проведено поточну інвентаризацію домоволодіння та 07 грудня 2010 року працівником КП "ДМБТІ" ОСОБА_18 , яка оглядала домоволодіння, був виготовлений технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 (т.1 а.с.151-155), технічна характеристика домоволодіння відповідає його технічній характеристиці зазначеній у договорі купівлі-продажу 13/100 часток домоволодіння. Ніякого самочинного будівництва у технічному паспорті не зазначено та відповідно ніяке самочинне будівництво не відчужувалось.

Стосовно доводів апелянта щодо наявності у нього тяжкої обставини, що примусило його укласти спірні договори, а також вкрай невигідність їх умов, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до положень статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття стаття 5 ЦПК України).

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 як в позовні заяві, так і в апеляційній скарзі зазначав як причину укладення оскаржуваних договорів - бажання уникнути звернення стягнення на майно при наявності боргу.

Колегія суддів вважає, що таку поведінку позивача недобросовісною (не переслідувала законну мету), а тому первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню, а права особи, яка оспорює вчинені ж нею правочини, метою яких було уникнення відповідальності за зобов`язаннями, не підлягають захисту.

Крім того, дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надавала згоду на отримання як позики, так і на продаж спірного будинку, тобто знала про існування обставин, на які посилається позивач у своєму позові, крім того, надавала згоду на продаж будинку на умовах, які визначить чоловік (т.4 а.с.62).

Тобто, тяжкі обставини, про які зазначає позивач за первісним позовом, повинні були б існувати і для дружини позивача, яка надавала згоду на відчуження майна, як спільного сумісного, на умовах, визначених чоловіком, оскільки надаючи таку згоду, вона також повинна була перебувати під впливом тяжких обставин і надавати згоду на укладення угоди на вкрай невигідних умовах.

Проте, судом таких обставин не встановлено, ОСОБА_3 проти них заперечувала.

Проте об`єднана палата КГС ВС звернула увагу на те, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Суд зазначив, що вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

А, звертаючись з позовом про визнання недійсним договору, позивач переслідує як кінцеву мету захист свого права власності на майно, яким він розпорядився за оспорюваним правочином.

Відповідно до частини третьої статі 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема відмовити у захисті права, яким особа зловжила.

Тому, Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позов про визнання недійсним договору, поданий позивачем, який є стороною цього правочину, що за його ж твердженням було вчинено з метою уникнення звернення стягнення на майно, не підлягає задоволенню як такий, що спрямований на одержання судового захисту права, яким особа зловжила (постанова від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17), Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 заявив позов за взаємовиключними підставами.

Так з одного боку, ОСОБА_1 стверджує, що грошові кошти за продаж майна йому не передавались та договори були укладенні лише для видимості, разом з цим, посилається на занижену ціну продажу за договорами, а з іншого боку стверджує про своє скрутне матеріальне положення, яке зумовило його продати майно.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.Р. Куценко

Е.Л. Демченко