КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/3237/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року м. Київ

Справа № 367/7087/20

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка подана представником Криловою Оленою Леонідівною, на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 вересня 2021 року, ухвалене у складі судді Кравчук Ю.В.,

у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У листопаді 2020 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 21 лютого 2018 року звернулася до нього з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 21 лютого 2018 року. Відповідач при підписанні заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Проте, всупереч вимогам договору, відповідач не виконує належним чином свої зобов`язання за кредитним договором, в результаті чого виникла заборгованість. Станом на 21 вересня 2020 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 36 143 грн. 31 коп., з яких: 27 514 гривень 73 копійки - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 27 514 гривень 73 копійки - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8628 гривень 58 копійок - заборгованість за простроченими відсотками. Тому позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості у розмірі 36 143 грн. 31 коп. та судовий збір.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»заборгованість за тілом кредиту у загальному розмірі 27 514, 73 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник АТ КБ «Приватбанк» - Крилова О.Л. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вказує, що позивачем до матеріалів справи додано анкету-заяву, в якій відповідач особистим підписом засвідчив, що він згоден, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, а тому відсутність підпису відповідача на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору.

Крім анкети-заяви, відповідачем у той же день також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки. Тобто відповідач при укладенні кредитного договору був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі сплати відсотків. Тому суд безпідставно відмовив у стягнення відсотків за користування кредитом.

Звертає увагу на те, що на підставі анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, розрахунком заборгованості, випискою по рахункам відповідача та довідкою про умови кредитування (паспортом споживчого кредиту).

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, виходив з того, що в укладеній між позивачем і відповідачем анкеті-заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку, процентна ставка не зазначена та в ній відсутні умови договору про встановлення пені і штрафу. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні між сторонами договору позивач дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Суд вважав, що «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» ПриватБанку не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21 лютого 2018 року шляхом підписання заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Також безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 21 лютого 2018 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржникомобов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погодився із тим, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів.

Тому суд вважав наявними правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника заборгованості за тілом кредиту у розмірі 27 514 грн. 73 коп.

Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.

З висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, колегія суддів погоджується, вважає їх обґрунтованими, і такими, що відповідають матеріалам справи та нормам матеріального права.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що відповідач ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву № б/н від 21 лютого 2018 року, на підставі якої їй було відкрито кредитний рахунок, встановлено початковий кредитний ліміт та видано кредитну картку.

Як встановлено судом та не спростовується сторонами, відповідачу відкрито кредитний рахунок та надано кредитні кошти у вигляді встановленого початкового кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на те, що відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, АТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з неї заборгованість у розмірі 36 143 грн., з яких: 27 514 грн. 73 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8628 грн. 58 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, банк подав до суду Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, виписку по особовому рахунку, паспорт споживчого кредиту та копію паспорту громадянина України - відповідача.

Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 21 лютого 2018 року відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Також 21 лютого 2018 року відповідач ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, в якій підтвердила, що отримала та ознайомилась з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданих виходячи із обраних нею умов кредитування.

Пунктом 3 та 4 паспорту споживчого кредиту визначено основні умови кредитування відновлювальної кредитної лінії, шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці до 50 000 грн. ( по картці «Універсальна») та до 75 000 грн. ( по картці «Універсальна Голд»), наданого на споживчі потреби, та встановлено строк договору і кредитування до 240 місяців з процентною ставкою за межами пільгового періоду 43, 2 % відсотків річних ( по картці «Універсальна») та 42% річних ( по картці «Універсальна Голд»).

Відповідно до порядку повернення кредиту, передбаченого п. 5 паспорту споживчого кредиту, встановлено розмір платежів та їх сплату, що здійснюється щомісяця до 25 числа поточного місяця в розмірі 5 % від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн.

Згідно з п. 6 вказаного паспорту споживчого кредиту, штраф за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою складає 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Також визначено, що процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту складає 86, 4 %. - по картці «Універсальна» або 84 % - по картці «Універсальна Голд».

Разом з тим, підписаний сторонами 21 лютого 2018 року паспорт споживчого кредиту є тією інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), викладений у формі відповідно до Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно із п. 1 ч. 1 Закон України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Стаття 9 Закон України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті ( ч. 2 ст. 9 Закону).

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено інформацію, що надається кредитодавцем споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку ( п. 12).

Отже, зважаючи на наявність підписаного сторонами 21 лютого 2018 року паспорту споживчого кредиту, який відповідає формі та змісту, визначеного для нього Додатком 1 Закону України «Про споживче кредитування», АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 мали намір укласти договір споживчого кредитування.

Відповідно до змісту «Паспорту споживчого кредиту», в ньому зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 08 березня 2018 року. ( а.с. 16, зворот).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено умови договору про споживчий кредит.

Однак, матеріали справи не містять договору про споживчий кредит, укладеного між сторонами в даній справі після підписання паспорту споживчого кредиту 21 лютого 2018 року, а додана позивачем до позову Анкета-заява про приєднання до банківських послуг, підписана відповідачем 21 лютого 2018 року, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг, не є договором про споживчий кредит у розумінні Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» є інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який повинен відповідати формі, визначеній ст. 13 цього Закону.

З огляду на викладене відсутні правові підстави вважати, що між сторонами був укладений договір споживчого кредиту, а тому позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитування.

З наданого позивачем витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» також не вбачається за можливе достовірно встановити, який саме тариф передбачений для карти відповідача та, відповідно, на яких умовах укладався кредитний договір, оскільки в наданому витягу наведено 4 різновиди тарифів.

Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, а також не містять підтверджень того, що вказані документи на момент підписання відповідачем анкети-заяви взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 вказала, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року зазначила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за відсотками, оскільки позивачем не надано доказів щодо погодження сторонами зазначених умов кредитування.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені посилання представника позивача не відповідають змісту анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву Умов та Правил, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні.

Доказів, які б підтверджували, що саме надані до матеріалів справи Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, банком не надано, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні.

Сам по собі наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписка по особовому рахунку, без надання доказів про те, які саме умови договору щодо нарахування відсотків та штрафів були узгоджені сторонами, не є підтвердженням наявності у відповідача заборгованості за простроченими відсотками у розмірі, визначеному позивачем, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє.

Доводи апеляційної скарги про неприйняття судом до уваги висновків Верховного Суду у постановах від 04.12.2019 року по справі № 750/6058/17-ц, та від 12.02.2020 року по справі № 382/327/18-ц, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у вказаних постановах наявні інші фактичні обставини справ, а саме - підписання одночасно із анкетою-заявою «довідки про умови кредитування» у період 2008 - 2011 років, тоді як у даному випадку відповідачем така довідка не підписана, а зміст «Паспорту споживчого кредиту» суттєво відрізняється від змісту «Довідки про умови кредитування».

Доводи апеляційної скарги про те, що умови кредитного договору були визначені паспортом споживчого кредиту, колегія суддів також відхиляє, оскільки паспорт споживчого кредиту є лише тією інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит і не може підтверджувати наявність укладеного між сторонами договору щодо досягнення згоди умов кредитування.

При цьому паспорт споживчого кредиту підписано сторонами 21 лютого 2018 року із вказівкою, що зазначена у ньому інформація є актуальною до 08 березня 2018 року.

Відповідно до змісту розділу 4 вказаного Паспорту, обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Відповідно до змісту розділу 7, у паспорті споживчого кредиту зазначено, що споживач має право безкоштовно отримати копію проекту договору про споживчий кредит у письмовій та електронній формі за своїм вибором. Це положення не застосовується у разі відмови кредитодавця від продовження процесу укладання договору зі споживачем.

Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації щодо майна, сімейний стан, доходів тощо.

Крім того, Паспорт споживчого кредитування не може вважатися належним доказом на підтвердження позиції банку, оскільки не містить відомостей про обраний відповідачем тип кредитування та умови нарахування пені, штрафних санкцій, оскільки містить інформацію, яка стосується як кредитної картки «Універсальна», так і кредитної картки «Універсальна Голд».

Також вбачається, що доводи апеляційної скарги позивача є суперечливими, оскільки вказуючи про те, що суд безпідставно відмовив у стягненні відсотків за користування кредитом, представник позивача посилається на розрахунок заборгованості, відповідно до якого відсотки, які просив стягнути позивач, нараховані за період з 01.02.2020 року по 01.07.2020 року за ставкою, в тому числі 84% річних як штрафна санкція, яка застосовується при невиконанні зобов`язань щодо повернення кредиту, тобто за прострочення сплати кредиту. При цьому паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем, де зазначена така ставка, був чинним до 08.03.2018 року.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості, проценти за користування кредитом були включені банком до заборгованості по тілу кредиту, яка стягнута оскаржуваним рішенням суду, і в цій частині рішення не оскаржується сторонами. Між тим, відповідно до вказаного розрахунку заборгованості по тілу кредиту, сума відсотків, нарахованих за користування кредитом та погашених за рахунок кредиту, за період 01.03.2018 року по 01.12.2019 року, становить 12 867 грн. 51 коп.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, розглянувши справу на підставі наданих доказів, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по процентах за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту .

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не вбачається.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 вересня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 21 січня 2022 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Махлай Л.Д.

Немировська О.В.