Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 354/162/19

провадження № 61-13265св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «УкрСоцбанк», правонаступником якого

є Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 липня 2021 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Фединяка В. Д., Девляшевського В. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого

є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), про припинення договору іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 06 липня 2007 року між ним і Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі -

АКБ СР «Укрсоцбанк»), який у подальшому змінив найменування

на АТ «Укрсоцбанк», укладено договір № 42-32/350, про надання відновлювальної кредитної лінії відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит

у розмірі 100 000,00 грн із сплатою 16 % річних, з кінцевим терміном повернення до 05 липня 2022 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 06 липня 2007 року сторони уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Фрісом П. Л. за реєстровим номером 0062, відповідно до якого він передав в іпотеку банку земельну ділянку площею 0,1434 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2611091501120030058,

що розташована в с. Микуличин Яремчанської міської ради Івано-Франківській області, участок Велика Голиця, та належить йому на підставі державного акта

на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 848671, виданого 12 березня 2007 року Микуличинською сільською радою згідно з рішенням 6-ї сесії 5-го демократичного скликання Микуличинської сільської ради від 14 грудня 2006 року № 62-6/2006 та зареєстрованим в Книзі записів державних актів

на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010729800079, а також квартиру загальною площею 74,0 кв. м, житловою площею 51,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1

та належить йому на підставі договору дарування квартири з господарсько-побутовими будівлями, посвідченого 11 липня 2006 року державним нотаріусом Яремчанської міської нотаріальної контори Мотрук Н. Д. за реєстраційним номером 910, що зареєстрований Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 19 липня 2006 року за реєстровим номером 1032171.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка була стягнена з нього згідно

з рішенням Яремчанського міського суду від 21 серпня 2014 року у сумі

69 824,00 грн. Пред`явивши вимоги про стягнення всієї суми заборгованості

за кредитом раніше вказаного у кредитному договорі терміну, відповідач змінив строки виконання договору. При цьому до дня подання такого позову станом

на 14 березня 2014 року позивач сплатив банку нараховані відсотки в розмірі

85 892,82 грн та прострочену заборгованість в розмірі 23 654,93 грн, всього

109 547,75 грн.

Постановою державного виконавця від 21 вересня 2018 року № 55133412 виконавче провадження з примусового виконання зазначеного рішення суду закінчено у зв`язку з повним погашенням заборгованості в розмірі 69 824,00 грн.

ОСОБА_1 02 жовтня 2020 року подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказав на сплив позовної давності для вимог банку про стягнення

з нього 3 % річних та інфляційних втрат згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, і ці вимоги не входять до складу основного зобов`язання, а тому наявність вказаного позову банку не перешкоджає розгляду цієї справи. Також позивачем зазначено, що договір між АТ «Укрсоцбанк» і АТ «Альфа-Банк» про порядок дій щодо внесення змін до державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 жовтня 2019 року не підтверджує передання боргу позивача перед АТ «Укрсоцбанк» його правонаступнику АТ «Альфа-Банк», оскільки позивач

у червні 2020 року звертався до АТ «Альфа-Банк» з вимогою про надання інформації про заборгованість та з метою добровільного врегулювання спору, однак банк листом від 02 липня 2020 року № 55626-231 повідомив,

що ОСОБА_1 не є клієнтом банку, тобто будь-якої заборгованості позивача за кредитним договором від 06 липня 2007 року № 42-32/350 перед

АТ «Альфа-Банк» станом на 02 липня 2020 року немає.

З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02 жовтня 2020 року, просив припинити іпотечний договір від 06 липня 2007 року № 0062, номер запису про іпотеку 33764883 для земельної ділянки та номер запису 33765015 для квартири, укладений в забезпечення кредитного договору від 06 липня 2007 року № 42-32/350 та скасувати заборону відчуження об`єктів нерухомого майна номер запису про обтяження 34109902 для земельної ділянки та номер запису про обтяження 34109725 для квартири, посвідченого та накладеного відповідно приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Фрісом П. Л. та приватним нотаріусом Чудовським В. А., а саме таких об`єктів: земельної ділянки площею 0,1434 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2611091501120030058, та квартири

АДРЕСА_2 , житловою площею

51,1 кв. м, загальною площею 74,0 кв. м.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 22 жовтня 2019 року замінено відповідача у справі АТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Альфа-Банк».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04 березня 2021 року позов задоволено.

Визнано припиненим договір іпотеки від 06 липня 2007 року, укладений між

АКБ СР «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Фрісом П. Л. за реєстровим номером 0062.

Вирішено виключити з Державного реєстру іпотек запис № 5261614 від 06 липня 2007 року про реєстрацію іпотеки нерухомого майна: земельної ділянки площею 0,1434 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, з кадастровим номером 2611091501120030058, за адресою: АДРЕСА_1 та квартири, за адресою

АДРЕСА_3 , вчинений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Фрісом П. Л. на підставі договору іпотеки від 06 липня 2007 року, реєстровим номером 0062.

Вирішено виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 06 липня 2007 року № 5261537 про накладення заборони

на відчуження земельної ділянки площею 0,1434 га для будівництва

та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд,

з кадастровим номером 2611091501120030058, за адресою: Івано-Франківська область, Яремчанська міська рада, с. Микуличин, участок Велика Голиця.

Вирішено виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 06 липня 2007 року № 5261571 про накладення заборони

на відчуження квартири

АДРЕСА_2 .

Вирішено питання судових витрат.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 виконав рішення суду, яким з нього достроково стягнені на користь банку кошти

за кредитним договором, і їх зарахування на банківський рахунок кредитора, свідчить про те, що кредитні правовідносини між сторонами припинились внаслідок виконання, проведеного належним чином, то кредитор втратив право на стягнення щомісячних платежів, відсотків, штрафних санкцій після припинення кредитних правовідносин. У зв`язку із припиненням основного зобов`язання припиненим є й зобов`язання за договором іпотеки, оскільки забезпечені ним зобов`язання, зокрема, сплата тіла кредиту, відсотків та пені, виконані.

З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.

У разі коли відповідач не визнає, що зобов`язання позивача за іпотечним договором від 06 липня 2007 року, які є похідними від основного зобов`язання ОСОБА_1 перед відповідачем за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 06 липня 2007 року № 42-32/350

є припиненими, то вимоги позивача щодо визнання припиненим іпотечного договору та виключення з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєструзаборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про накладення заборони

на відчуження переданих в іпотеку об`єктів нерухомого майна

є взаємопов`язаними та такими, що випливають одна з одної, обґрунтованими

і законними, а отже підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 липня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про відмову

в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в разі не визнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого частиною першою статті 593 ЦК України,

на припинення зобов`язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки

чи шляхом припинення зобов`язання за договором. Таким чином, ефективним способом захисту порушених прав позивача має бути пред`явлення позову про визнання іпотеки такою, що припинена, оскільки щодо цього існує спір, а не про визнання припиненим договору іпотеки, а також про припинення обтяження речових прав на нерухоме майно.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням доповнення до касаційної скарги, посилаючись

на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання іпотека припиняється. Також зазначив, що кожна особа має право на ефективний спосіб захисту порушеного права не забороненого законом, а тому у разі невизнання кредитором права, боржника на припинення зобов`язання за договором таке право підлягає захисту судом шляхом його визнання.

Крім того, суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 липня 2021 року у справі № 264/1419/18, від 17 квітня

2018 року у справі № 522/407/15-ц, від 08 листопада 2019 року у справі

№ 127/15672/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 742/985/18-ц.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2021 року АТ «Альфа-Банк» надіслало до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. Зазначало, що твердження скаржника

є безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 354/162/19 та витребувано її з Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

06 липня 2007 року між ОСОБА_1 і АКБ СР «Укрсоцбанк», який

в подальшому змінив найменування на АТ «Укрсоцбанк», укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 42-32/350 відповідно до умов якого банк надав позичальнику споживчий кредит у розмірі 100 000,00 грн зі сплатою

16 % річних, з кінцевим терміном повернення до 03 липня 2022 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позивача за вказаним кредитним договором, сторони 06 липня 2007 року уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Фрісом П. Л., відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку банку земельну ділянку площею 0,1434 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2611091501120030058, що розташована в Івано-Франківській області, с. Микуличин, Яремчанської міської ради, участок Велика Голиця та належить іпотекодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 848671 та квартиру загальною площею 74,0 кв. м, житловою площею 51,1 кв. м, за адресою: Івано-Франківська область, с. Микуличин, Яремчанської міської ради, участок Велика Голиця, що належить іпотекодавцю на підставі договору дарування, посвідченого 11 липня 2006 року державним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Мотрук Н. Д., зареєстрованого Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 19 липня 2006 року за № 1032171.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта

№ 138113516, сформованою 18 вересня 2018 року, та № 167830142, сформованої 24 травня 2019 року вбачається, що у Державному реєстрі іпотек 06 липня

2007 року приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу Фріс П. Л. за реєстраційним номером 5261614 зареєстрована іпотека на підставі іпотечного договору від 06 липня 2007 року № 0062, укладеного між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк», розмір основного зобов`язання 100 000,00 грн, об`єктом обтяження є нерухоме майно: земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель

та споруд, площею 0,1434 га з кадастровим номером 2611091501120030058,

за адресою: АДРЕСА_1 , а також квартира, за адресою АДРЕСА_3 .

До Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна цим нотаріусом щодо зазначеного нерухомого майна внесено записи про заборону

на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 5261537 щодо земельної ділянки та 5261571 щодо квартири).

У зв`язку із порушенням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань

за кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії

від 06 липня 2007 року № 42-32/350 ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Яремчанського міського суду від 21 серпня 2014 року у справі

№ 354/274/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 06 липня 2007 року № 42-32/350 у сумі 69 824,71 грн, з яких: 60 810,48 грн - заборгованість за кредитом; 8 201,64 грн - заборгованість за відсотками; 246,86 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 443,90 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків; 48,37 грн - інфляційні втрати

за кредитом; 73,46 грн - інфляційні втрати за відсотками (а .с. 19).

Вказане рішення суду набрало законної сили 13 листопада 2014 року і на його виконання 21 квітня 2016 року видано виконавчий лист № 354/274/14-ц, провадження № 2/354/182/14, який пред`явлено банком до виконання

10 листопада 2017 року (а. с. 20-21).

Головним державним виконавцем Яремчанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Гуменюком В. В. 21 вересня 2018 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 55133412 з примусового виконання виконавчого листа № 2/354/182/14, виданого Яремчанським міським судом 21 квітня 2016 року, у зв`язку з повною сплатою боргу згідно платіжних доручень № 16 від 28 лютого 2018 року; № 49 від 30 березня 2018 року; № 98 від 29 травня 2018 року; № 159 від 06 серпня 2018 року; № 160 від 07 серпня 2018 року; № 201 від 14 вересня 2018 року (а. с. 22).

Листом від 22 лютого 2019 року № 04.3-02/96-926 АТ «Укрсоцбанк» на звернення ОСОБА_1 від 06 лютого 2019 року повідомило останнього про відсутність підстав щодо здійснення державної реєстрації припинення іпотеки

та зняття заборони на підставі іпотечного договору від 06 липня 2007 року, посилаючись на те, що даний договір діє до повного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором від 06 липня 2007 року № 42-32/350,

а станом на 22 лютого 2019 року за вказаним договором обліковується прострочена заборгованість, у зв`язку із чим основне зобов`язання

не є припиненим (а. с. 88).

Рішенням Яремчанського міського суду від 08 серпня 2019 року у справі № 354/361/18 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. за № 24623 від 31 жовтня 2017 року про стягнення

з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором від 06 липня 2007 року № 42-32/350 у сумі 107 870,05 грн, що утворилася за період з 01 квітня 2015 року по 12 вересня 2017 року (а. с. 84-86), та 24 жовтня 2019 року закінчено з цих підстав виконавче провадження щодо примусового виконання цього виконавчого напису (а. с. 87).

Відповідно до рішення АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року № 5/2019

та протоколу позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк»

від 15 жовтня 2019 року, АТ «Альфа-Банк» є правонаступником всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», що підтверджується передавальним актом

від 11 жовтня 2019 року (а. с. 58-75).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 16 серпня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договірне зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків (пункти 3, 4 частини першої статті 611 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором,

а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається

у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 593 ЦК України право застави припиняється

у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вирішуючи спір на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позичальник ОСОБА_1 виконав свої зобов`язання за кредитним договором

від 06 липня 2007 року фактичним повним виконанням судового рішення про дострокове стягнення з нього всієї суми заборгованості за цим договором,

у зв`язку із чим таке зобов`язання припинилось на підставі статті 559 ЦК України, внаслідок чого припинилось право застави (іпотеки).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів за договором позики відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до спливу встановленого договором строку виконання основного зобов`язання має право вимагати дострокового повернення частини позики,

що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно

до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у випадку пред`явлення вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів вважається, що строк виконання договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі

та нараховані на час повернення проценти.

Відсутність такої вимоги не покладає на позичальника будь-яких зобов`язань щодо дострокового повернення будь-яких сум, які, на думку кредитора, підлягають сплаті, крім тих, які підлягають сплаті на час пред`явлення вимоги.

Відповідно до частини третьої статті 1049 ЦК України грошова позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась, на банківський рахунок позикодавця.

В момент зарахування грошової суми, стягнутої за рішенням суду, на банківський рахунок позикодавця грошова позика вважається повернутою.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником

на вимогу про дострокове повернення позики, ці зобов`язання вважаються припиненими.

Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості зобов`язання за кредитним договором припиняється.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 06 липня 2016 року у справі № 6-118цс16, Верховний Суд у постанові від 17 жовтня

2018 року у справі № 308/10886/15-ц (провадження № 61-18734св18). Підстав відступити від цих правових висновків Верховний Суд не встановив.

Змінивши в порядку частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання зобов`язань за кредитним договором, банк пред`явив позичальнику вимогу про дострокове повне повернення позики (у спірних відносинах - кредиту)

та процентів, належних кредитору.

Встановивши, що ця вимога кредитора задоволена шляхом примусового виконання у повному обсязі судового рішення про стягнення з відповідача на користь банку 60 810,48 грн відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення зобов`язань за кредитним договором шляхом його виконання.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з правильністю застосування судом першої інстанції правових висновків, викладених Великою палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічні висновки містяться і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року

у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

З огляду на викладене, оскільки основне зобов`язання припинилися, обґрунтованим є також висновок суду першої інстанції про визнання припиненими договору іпотеки та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про виключення з реєстру заборон відчуження вищевказаної земельної ділянки

та квартири.

Апеляційний суд, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, не врахував наведених положень законодавства, та скасував судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу

Відповідно частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані

з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми,

що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати

з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним

до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або

чи викликала справа публічний інтерес.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг

та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені

у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу

та розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право

на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року (справа № 757/47925/15-ц), від 20 червня 2018 року (справа

№ 127/1284/14-ц), від 27 червня 2018 року (справа № 554/9348/15-ц), від 25 липня 2018 року (справа № 522/4198/17-ц).

Разом із тим заявником не долучено жодного належного і допустимого доказу

на підтвердження сплати ним коштів у рахунок витрат на правничу допомогу згідно з умовами договору, не надано належним чином оформлених документів, які б свідчили про оплату ОСОБА_1 послуг адвоката Лейбюка В. П.,

а саме платіжних документів (квитанцій тощо).

Також не додано акта виконаних робіт, рахунка на оплату наданих послуг, складного адвокатом відповідно до умов договору, та платіжних документів

на підтвердження сплати ОСОБА_1 цих послуг, а тому витрати

на правничу допомогу не можуть вважатись документально підтвердженими.

За таких обставин немає підстав для стягнення на користь позивача витрат

на правничу допомогу.

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про задоволення касаційної скарги, то судові витрати за подання касаційної скарги підлягають стягненню

із АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 у сумі 1 536,80 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 липня 2021 року скасувати.

Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04 березня 2021 року залишити в силі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 1 536,80 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко

В. М. Коротун