ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" січня 2011 р. Справа № 2a-4430/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано - Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Шумея М.В.,
секретаря Третяк В.Р.,
за участю: представника позивача – Коршовської У.Д.,
представника відповідача –Аннюк У.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Івано-Франківську справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Коломия до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Коломиї та Коломийському районі про стягнення невідшкодованих витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та витрат, пов’язаних з виплатою щомісячної державної адресної допомоги, на загальну суму 11 816,13 грн.,
в с т а н о в и в:
20.12.2010 року управління Пенсійного фонду України в м. Коломия звернулося з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Коломиї та Коломийському районі про зобов’язання до вчинення дій. Позовні вимоги мотивувало тим, що відповідач згідно чинного законодавства зобов’язаний відшкодувати витрати, понесені управлінням Пенсійного фонду України в м. Коломия на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та витрат, пов’язаних з виплатою щомісячної державної адресної допомоги, за період з 01.04.2010 року по 01.12.2010 року на загальну суму 11 816,13 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що відповідачем в порушення вимог ст.21 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»не відшкодовано управлінню Пенсійного фонду України в м. Коломия витрати, пов’язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з 01.04.2010 року по 01.12.2010 року. Зазначила при цьому, що факт нещасного випадку на виробництві підтверджується актами про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 15.10.1974 року та від 25.12.1995 року відповідно та довідками МСЕК, а витрати, понесені управлінням Пенсійного фонду України в м. Коломия на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 –довідками про суми виплачених пенсій. Крім того, вказала, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України за № 265 від 26.03.2008 року громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надавалася також щомісячна державна адресна допомога до пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві. Однак відповідачем в порушення вимог Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, витрати на виплату вказаної допомоги також не відшкодовані. Просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що оскільки громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали трудове каліцтво, працюючи маляром-штукатуром в Будівельному управлінні оздоблювальних робіт тресту «Астраханпромбуд»(Астраханська область, Російська федерація) та помічником машиніста залізнично-будівельних машин Центрального управління механізації АТ «Трансбудмеханізація»(м. Москва, Російська федерація) відповідно та переїхали на постійне місце проживання до України, однак не були застрахованими згідно ст.10 згаданого Закону і за них не сплачувалися страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, то у відповідача відсутній обов’язок відшкодовувати управлінню Пенсійного фонду України у м. Коломия витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві даним особам. Вказала також, що на відповідача не покладено і обов’язок по відшкодуванню управлінню Пенсійного фонду України в м. Коломия витрат, понесених ним, у зв’язку із здійсненням виплат щомісячної державної адресної допомоги до пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, так як відшкодування зазначених витрат не передбачено чинним законодавством. Крім того, вищезгаданим Порядком передбачений тільки обов’язок органів Пенсійного Фонду провести з відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, скласти Акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих та подати його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Наголосила, що всі дії, передбачені зазначеним Порядком, сторонами були виконані. Просила в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено та з актів про нещасний випадок на виробництві форми Н-1, затвердженими 15.10.1974 року та 25.12.1995 року, вбачається, що громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4, працюючи маляром-штукатуром в Будівельному управлінні оздоблювальних робіт тресту «Астраханпромбуд»(Астраханська область, Російська федерація) та помічником машиніста залізнично-будівельних машин Центрального управління механізації АТ «Трансбудмеханізація»(м. Москва, Російська федерація) відповідно внаслідок нещасного випадку на виробництві отримали трудове каліцтво.
За результатами МСЕК вказані особи з 08.04.1975 року та з 26.04.1996 року визнані інвалідами ІІ групи відповідно, що підтверджується належним чином завіреними копіями виписок з акту МСЕК, які містяться в матеріалах справи.
Внаслідок отримання трудового каліцтва ОСОБА_3 Ленінським відділом соціального захисту Астраханської області, а ОСОБА_4 Коломийським міським управлінням соціального захисту населення, у зв’язку з його переїздом до Української республіки на постійне місце проживання, призначена та виплачується з 08.04.1975 року та з 26.04.19996 року відповідно пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Станом на 31.01.2011 року є чинною Угода про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків, що була підписана 09.09.1994 року державами колишнього СРСР, в тому числі і Україною.
У відповідності до ч.1 ст.2 цієї Угоди відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (в тому числі під час втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов’язаного з виконанням працівником трудових обов’язків), після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони, смерті, проводяться роботодавцем Сторони законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Такий роботодавець проводить відшкодування відповідно до свого законодавства.
Крім того, згідно ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 даної Угоди встановлено, що всі витрати, пов’язані із здійсненням пенсійного забезпечення згідно цієї Угоди, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадян держав-учасниць СНД, зокрема, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають, тобто за законодавством України.
При цьому суд також зазначає, що оскільки потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали трудове каліцтво внаслідок нещасного випадку, який стався за межами України, переїхали до України на постійне місце проживання, однак не були застрахованими згідно законодавства України і за них не сплачувалися страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, то у відповідача відсутній обов’язок відшкодовувати управлінню Пенсійного фонду України у м. Коломия витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві даним особам.
Крім того, механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку регулюється Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4.
В судовому засіданні встановлено, що за період з квітня 2010 року по жовтень 2010 року відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Коломия та Коломийському районі на виконання п.5 даного Порядку проведено з управлінням Пенсійного фонду України в Коломия звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за результатами яких складені відповідні акти щомісячних звірок.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, що суми витрат, пов’язаних з виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також державної адресної допомоги та виплат на її доставку, за вказаний період відповідачем до заліку не прийняті.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до п.7 Порядку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Даним Порядком передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні. Тому сторонами в даній справі повинні бути Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійний фонд України.
При цьому суд звертає увагу, що список осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за листопад 2010 року, не прийняті ФСС від НВ до заліку, відповідачем не отриманий, що підтверджується відсутністю підпису начальника або уповноваженої ним особи відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Коломиї та Коломийському районі, скріпленого печаткою цього ж Фонду на відповідному списку. Дана обставина також не заперечується представником позивача.
За таких обставин позовна вимога в частині відшкодування витрат, понесених управлінням Пенсійного фонду України в м. Коломия, у зв’язку з виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за листопад 2010 року є безпідставною та не підлягає до задоволення.
Позовна вимога в частині відшкодування витрат, пов’язаних з виплатою щомісячної державної адресної допомоги, також не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно абзацу 1 п.4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Однак абзацом 1 п.4 даного Порядку серед вичерпного переліку сум, які підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, не передбачено відшкодування щомісячної державної адресної допомоги, яка виплачується позивачем громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».
За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі Постанови правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року N 5-4/4, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за N 376/7697, керуючись ст.ст. 11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд
п о с т а н о в и в:
в задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова в повному обсязі складена 03.02.2011 року.
Суддя Шумей М.В.