Справа № 2-463/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

05 квітня 2007 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:

головуючого                                                                                судді Пшонка P.M.

при секретаряз                                                                                        Лемеш Т.

Тищенко І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного страхового товариства «Вексель» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2006 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом з тих підстав, що 30 березня 2006 року між ним та відповідачем був укладений договір страхування наземного транспорту (далі - Договір страхування) автомобіля «МІТСУБІСІ», реєстраційний номер НОМЕР_1, у формі страхового полісу НОМЕР_2. За цим Договором страхування позивач зобов'язався сплатити страхову премію у розмірі 5830 грн., а відповідач зобов'язався сплатити позивачу страхову суму у розмірі ПО 000 грн. за виключенням франшизи у разі настання передбаченого страховим полісом страхового випадку.

Свої обов"язки по оплаті страхової премії позивач здійснив в повній мірі.

Відповідно до п. 4.1. розділу 4 полісу до страхових ризиків належить, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди («Збиток внаслідок ДТП»). Виключення із страхових випадків і обмеження страхування передбачені розділом 6 страхового полісу.

19.06.2006 р. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підтвердження настання якої міститься у довідці, виданої Позивачу УДАІ ГУМВС України в м. Києві, був пошкоджений двигун застрахованого автомобіля в результаті неконтрольованого та непрогнозованого потрапляння рідини в камери згоряння в процесі обертання колінчатого валу двигуна.

Про зазначений випадок позивач повідомив відповідача належним чином відповідно до умов страхового полісу.

Відповідно до Акту авто товарознавчого дослідження спеціаліста № 256/07 від 28.07.2006 року вартість заміни частин автомобіля, які вийшли із ладу від ДТП становить 67 914,48 грн., вартість ремонтних робіт, відповідно до цього ж акту, становить 2 379,89 грн., послуги авто експертизи, відповідно до квитанції ПП «Вега - 999» , становлять 1 550,00 грн., вартість робіт (відповідно до наряду - замовлення НОМЕР_3 від 25.07.2006 року) по проведенню робіт із зняття, розібрання, діагностики та зібрання двигуна та головки блока циліндра становить 2 608,20 грн.

Загальна сума збитків від ДТП становить суму вартості заміни частин автомобіля,

вартість ремонтних робіт, вартість послуг робіт із діагностики і дорівнює 67914,48 + 2379,89 + 1550,00 + 2608,20 = 74 452,57 грн.

Відповідно до п. 3.12. Полісу франшиза по ризикам розділу 4 становить 0.5 % від кожної страхової суми.

Таким чином, франшиза становить 372,26 грн.

Отже, страхове відшкодування, яке відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу становить 74 080.31 грн.

Заявою до повідомлення про випадок № 4188 від 20.06.2006 р. вх. № 4226 від 21.06.2006 р. позивач звернувся до відповідача із проханням відшкодувати вищезазначену суму.

На зазначену заяву позивач отримав лист-відповідь № 920у від 20.07.2006 p., яким відповідач повідомляв, що ACT «Вексель» не має підстав для виплати позивачу страхового відшкодування, виходячи того, що відносини між сторонами регулюються на підставі Страхового полісу НОМЕР_2 від 30.03.2006 p.. Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 13/2004 від 15.12.2004 р. та діючого законодавства На підставі п. 5.2. Правил Страховик не відшкодовує збитки, що сталися внаслідок технічної помилки, виходу з ладу деталей, вузлів і агрегатів застрахованого транспортного засобу при його експлуатації, що не викликали в подальшому ДТП, якщо інше не передбачено договором страхування. Автомобіль не застраховано від такого страхового ризику як виникнення відмови в роботі окремих агрегатів систем та вузлів транспортного засобу, що перешкоджає його руху і для виправлення якої потребується залучення відповідних фахівців (Допомога на дорогах). Згідно п. 6.1.13. Полісу страховим випадком не визнаються інші події, передбачені Правилами добровільного страхування наземного транспорту. Відповідно до п. 5.2.4. Правил страхування страховик не відшкодовує збитки, що сталися внаслідок виходу з ладу деталей, вузлів і агрегатів застрахованого транспортного  засобу через попадання у внутрішні порожнини агрегатів сторонніх предметів і речовин.                                                                                    

 

2

Не погоджуючись з таким висновком, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь збитки в розмірі 74 080,31 гривню страхового відшкодування за страховим полісом та неустойку в розмірі 2 222,40 гривень.

В судовому засіданні представник позивача змінив позовні вимоги та просить визнати п. 6.1.13. страхового Полісу недійсним через фіктивність, визнати бездіяльність відповідача за договором страхування протиправною    і такою, що порушує право позивача на належне надання послуг страхування та стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 74080,31 грн. страхового відшкодування за страховим полісом,   неустойку у розмірі 2222,40 грн.,   15 000 грн. витрат на правову допомогу, 20 000 моральної шкоди.

В обгрунтування своїх позовних вимог представник позивача зазначив, що «Правила добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту)» ACT «Вексель» № 13/2004 від 15.12.2004 р. не є актом цивільного законодавства, цивільно-правовим договором та не може регулювати відносини із страхування, що виникли між сторонами.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

договори та інші правочини;

створення    літературних,      художніх   творів,      винаходів    та     інших     результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно з ч. 3 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Визначення актів цивільного законодавства України міститься у статті 4 ЦК України. До них відносяться: Конституція України, Цивільний кодекс України. Закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього кодексу, акти Президента України у випадках, встановлених Конституцією України, постанови Кабінету Міністрів України, акті інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках, і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

З цього, а також з ч.1 статті 626 ЦК України вбачається, що цивільні правовідносини між сторонами цих відносин регулюються переважно договором та актами цивільного законодавства. Аналіз Глави 67 ЦК України «Страхування», статті 16 Закону України «Про страхування» у сукупності із зазначеними вище положеннями Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що відносини із страхування регулюються на підставі договору страхування. Жодною статтею ЦК України, як і Закону України «Про страхування» не передбачено, що цивільні відносини із страхування регулюються Правилами страхування. Зазначені Правила не є цивільним договором, оскільки не є двосторонніми правочинами, не укладаються між сторонами за принципами вільного волевиявлення та свободи договору, не встановлюють, не змінюють та не припиняють цивільні права та обов'язки сторін, як це визначається у статті 626 ЦК України. Зазначені правила не є і актами цивільного законодавства, оскільки не передбачені статтею 4 ЦК України, розробляються не спеціально уповноваженим на це Законом України та Конституцією України органом державної влади, а окремо страховиком і є локальним актом страховика як суб'єкта господарювання. Враховуючи зазначене, Правила страхування відповідно до положень ЦК України не регулюють цивільні правовідносини, що виникають між страховиком та страхувальником.

Цивільні правовідносини із страхування регулюються договором страхування, укладеним відповідно до положень Глави 67 Цивільного кодексу України та Розділу II «Договори страхування» Закону України «Про страхування».

Отже, посилання відповідача як на підставу відмови у виплаті страхового відшкодування Позивачу на положення локальних «Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту)» ACT «Вексель» є необгрунтованим і суперечить статтям 4, 11, 509 Цивільного кодексу України та статтям 16, 17 Закону України «Про страхування». Таким чином, враховуючи, що договором страхування, тобто умовами Страхового полісу не передбачено, що Страховик не відшкодовує збитки, що сталися внаслідок технічної помилки, виходу з ладу деталей, вузлів і агрегатів застрахованого транспортного засобу при його експлуатації, що не викликали в подальшому ДТП, а також збитки, що сталися внаслідок виходу з ладу деталей, вузлів і агрегатів застрахованого транспортного засобу через попадання у внутрішні порожнини агрегатів сторонніх предметів і речовин, відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є порушення договору страхування та порядку виконання зобов"язань. передбаченого статями 525, 526 ЦК України.

Подія, в результаті якої був пошкоджений двигун застрахованого автомобіля в результаті неконтрольованого та не прогнозованого потрапляння рідини в камери згоряння в процесі обертання колінчатого валу двигуна є збитком внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а, отже і страховим ризиком відповідно до п. 4.1. страхового Полісу.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів

 

3

України від 10.10.2001 p. № 1306 дорожньо-транспортна пригода - це подія, яка сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або ранені люди, або спричинені матеріальні збитки. Збитки у вигляді витрат на відновлення та ремонт двигуна, який був пошкоджений, виникли в результаті події, яка сталася під час руху застрахованого транспортного засобу по вулиці, а саме - в'їзду на ділянку дороги, вкриту водою. Про те. що подія, яка сталася, є ДТП, свідчить довідка, видана Позивачу УАДЇ ГУМВС України в м. Києві.

Збитки, отримані позивачем в результаті цієї ДТП підтверджуються висновком товарознавчої експертизи і складають 74 080.31 грн.

Таким чином, пошкодження двигуна автомобіля Позивача є страховим випадком відповідно до п. 4.1. страхового полісу. Позивач всі свої обов'язки за договором страхування виконав належним чином.

На звернення позивача відповідач відмовився сплатити страхове відшкодування.

Відповідно до статті 525. 526 ЦК України зобов'язання мас виконуватися належним чином. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до п. З ч. 1 статті 988 ЦК України, п. З статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно з п.2 ч. 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на належну якість обслуговування.

Відповідно до ч. 1 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про надання послуг і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язання за договором.

Згідно з ч. 5 цієї статті у разі коли виконавець не може надати послугу згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості послуги, якщо інше не передбачено законодавством. У разі, коли вартість послуги не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Виконавець згідно з ч. 6 цієї ж статті не несе відповідальність за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання, лише якщо не доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили. Таким чином, обов'язок із доказування правомірності дій страховика, покладено на відповідача.

Таким чином, неустойка становить 74 08031*3%=2222,40 грн.

Окрім матеріальної шкоди, позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що протягом тривалого часу в зв'язку з пошкодженням його автомобіля йому довелося самостійно шукати гроші для ремонту застрахованого автомобіля, через що він тривалий час не міг вночі спокійно спати. Свій сімейний бюджет йому незаплановано довелося спрямовувати на ремонт пошкодженого в результаті ДТП автомобіля. Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого він почав до всього нервово відноситися. Від такого мого стану та нецільового використання сімейних грошей постраждали крім нього самого і члени його родини, що призвело до погіршення стосунків у ній.

Крім того, незаконна відмова відповідача у виплаті йому страхового відшкодування призвело до зниження авторитету у сім'ї так як йому ставилося у провину не вміння обирати нормального страховика.

Крім того, він з сім'єю планували поїхати у відпустку на автомобілі. Але через пошкодження автомобіля і незаконну відмову у страховому відшкодуванні він і його сім'я не змогли собі дозволити такого відпочинку, що призвело до зміни звичного способу життя та погіршення стосунків у сім'ї.

Крім того, на тривалий час після ДТП йому та його дружині довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Це дуже ускладнило виконання своїх обов'язків на роботі. Багато справ, запланованих раніше, що потребували переїзду автотранспортом, довелося відкласти, а від деяких з них ми взагалі змушені були відмовитись. В зв'язку з цим у позивача та у його дружини погіршилися стосунки на роботі.

Виходячи з наведеного, представник позивача просить суд задовольнити позов в повному обсязі

Представники відповідача проти позову заперечують в повному обсязі з наступних підстав.

Відносини між Страхувальником - ОСОБА_1 та ACT "Вексель" - Страховик регулюються на підставі Страхового полісу НОМЕР_2 від 30.03.2006 p., Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 13/2004 від 15.12.2004 р. та діючого законодавства.

Статтею 16 Закону України "Про страхування" встановлено, що договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Крім того, статтею 17 названого Закону встановлено, що Правила страхування повинні містити причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування.

В преамбулі Полісу вказано: "Страховий Поліс є формою договору страхування транспортного засобу, зазначеного в цьому Полісі, та укладений відповідно до "Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту)" ACT "Вексель" № 13/2004 від 15.12.2004 р."

Згідно п. 6.1.13 Полісу страховими випадками не визнаються події, що відбулися внаслідок інших випадків, передбачених Правилами.

Виходячи з наведеного, представники відповідача вважають необгрунтованою позицію позивача, що до відносин, які склались між сторонами не можна застосовувати положення Правил. Підстав для

 

4

визнання п. 6.1.13 Полісу, недійсним немає.

Жодним нормативним актом не передбачено право або обов'язок страхувальника скріплювати своїм підписом правила страхування. На лицьовій частині Полісу чітко вказано "Страхувальник з "Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту)" ACT "Вексель" № 13/2004 від 15.12.2004 року ознайомлений". При цьому Поліс позивач підписав, отже, з Правилами він був ознайомлений і знав про підстави для невизнання випадку страховим або відмови у виплаті страхового відшкодування.

Поліс, який є формою договору страхування відповідно до Правил, укладено відповідно до всіх загальних вимог, що ставляться перед правочином, а саме: зміст даного правочину не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, які вчинили даний правочин, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину є вільним і відповідає їх внутрішній волі; правочин вчинено у письмовій формі, що встановлена законом для даних правочинів; правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому протягом дії Полісу позивач не звертався до відповідача з пропозицією внести зміни до Полісу шляхом виключення з нього п.6.1.13 або припинення його дії. Обидві сторони Полісу - і позивач, і відповідач належно виконували свої зобов'язання по ньому у відповідності до вимог ст.ст. 526, 629 та 979 ЦК України. Позивач сплатив страховий платіж, а відповідач зобов'язався в разі настання певних подій, передбачених пп. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 Полісу здійснити виплату страхового відшкодування позивачу.

Отже, позивач добровільно погодився з тим, щоб на відносини між сторонами розповсюджувалась дія Правил, зокрема в частині виключення зі страхових випадків та відмови у виплаті страхового відшкодування.

Твердження позивача та його представника про те, що подія, яка відбулась з автомобілем позивача, є збитком внаслідок ДТП згідно п. 4.1 страхового полісу, є необгрунтованим.

Ризик "Збиток внаслідок дорожньо-транспортної пригоди" є окремим страховим ризиком та відрізняється від ризику "Виникнення відмови в роботі окремих агрегатів систем та вузлів ТЗ, що перешкоджає його руху і для виправлення якої потребується залучення відповідних фахівців (Допомога на дорогах)". Даний висновок слідує з аналізу пунктів 4.1 та 4.7 Полісу.

Ризик "Допомога на дорогах" позивачем не було застраховано. Отже, вихід з ладу двигуна автомобіля позивача, що перешкоджає його руху і для виправлення якої потребується залучення відповідних фахівців, не охоплюється страховим захистом.

На підставі п. 5.2.4. Правил Страховик не відшкодовує збитки, що сталися внаслідок виходу з ладу деталей, вузлів і агрегатів застрахованого ТЗ через попадання у внутрішні порожнини агрегатів сторонніх предметів і речовин.

Позивач не надав допустимих доказів, що підтверджують причини настання випадку. Довідка ДАІ не містить жодних згадок того, що автомобіль має якісь пошкодження або його двигун вийшов з ладу внаслідок потрапляння до нього води. Позивач не надав суду копії документів, що надаються при оформленні ДТП: схему ДТП, протокол огляду місця ДТП, протокол огляду пошкодженого транспортного засобу тощо. Таким чином позивач взагалі не може підтвердити причини заподіяного збитку. Крім цього, позивач всупереч наведеним нормам права не надав суду необхідних доказів, що підтвердили б вартість правової допомоги в сумі 15 000, 00 грн. З наданих позивачем до суду копій документів незрозуміло, чому саме така вартість послуг вказана позивачем, які саме юридичні послуги надано позивачу та на підставі чого визначена їх вартість. Також, позивач всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не доводить той факт, що йому завдано моральної шкоди у вигляді фізичного болю чи душевних страждань, чи інших негативних явищ.

Позивач не надав жодного доказу на підтвердження таких обставин - документальних висновків медичних закладів, психологів тощо. Також позивач не доводить та не обґрунтовує розмір компенсації моральної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діяльністю Відповідача та нібито завданою моральною шкодою.

Жодними доказами Позивач не обґрунтовує, в чому виявилась моральна шкода, причинно-наслідковий зв»язок між ДТП та моральною шкодою, а також чому саме такий розмір моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн. ним визначено. Позовна заява містить в собі лише голослівні, абсолютно нічим не обгрунтовані твердження про заподіяння моральної шкоди.

Таким чином, вимоги позивача в частині відшкодування йому моральної шкоди є безпідставними та необгрунтованими.

Окрім цього відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відшкодування моральної шкоди за невиконання зобов'язань, встановлених договором страхування, чинним законодавством України (зокрема ст. 992 ЦК України та Законом України "Про страхування") не передбачено.

Викладене свідчить про те, що позовні вимоги є безпідставними. Виходячи з цього, представники відповідача просять суд відмовити в задоволенні позову повністю.

 

5

Суд, вислухавши покази сторін, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль «MITSUBISHI OUTLANDER» , д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 / а.с. 7 /.

30 березня 2006 року між сторонами був укладений договір страхування наземного транспорту, автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER» , д.н.з. НОМЕР_1, у формі страхового полісу НОМЕР_2. / а.с. 8 /.

Відповідно до квитанцій, а саме № 1 від 29.05.2006 року, ОСОБА_1 було перераховано 1 944 гривні на рахунок ACT «Вексель» в якості страхового платежу, згідно полісу НОМЕР_2, № 2 від 28.04.2006 року, ОСОБА_1 було перераховано 1 943 гривні на рахунок ACT «Вексель» в якості страхового платежу, згідно реєстру без ПДВ та № 3 від 30 .03.2006 року, ОСОБА_1 було перераховано 1 943 гривні на рахунок ACT «Вексель» в якості страхового платежу, згідно реєстру без ПДВ / а.с. 9 /.

Відповідно до довідки виданої УДАЇ Дніпровського району м. Києва ОСОБА_1 щодо ДТП, а саме 19.06.2006 року близько 9 години 30 хвилин на АДРЕСА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на автомобілі «MITSUBISHI OUTLANDER» , д.н.з. НОМЕР_1 зовнішніх пошкоджень не виявлено. / а.с. 10, 84, 93, 112,113 /.

20 червня 2006 року ОСОБА_1 на ім.»я ACT «Вексель» було направлено повідомлення про

випадок за № 4188, за яким застрахований автомобіль «MITSUBISHI OUTLANDER» , д.н.з. НОМЕР_1

10.06.2006 року по АДРЕСА_1 заїхав до калюжі, після чого зупинився. / а.с. 11 /.

21  червня 2006 року ОСОБА_1 на ім»я ACT «Вексель» була направлена заява до

повідомлення про випадок № 4188 від 20.06.2006 року за якою останній просить здійснити огляд автомобіля

«MITSUBISHI OUTLANDER» , д.н.з. НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 та

відшкодувати затрати на ремонт автомобіля. / а.с. 12 /.

23 червня 2006 року ОСОБА_1 на ім»я ACT «Вексель» був направлений лист за № 4276 в якому він просив надати дозвіл на ремонт силового агрегату та подальшої експлуатації автомобіля. / а.с. 12 /.

27 червня 2006 року ACT «Вексель» повідомила ОСОБА_1 що ремонт автомобіля буде дозволений після надання офіційного заключения СТО про причини виходу із ладу двигуна автомобіля та характеру його пошкодження, а також проведення незалежної товарознавчої експертизи. / а.с. 15 /.

08 липня 2006 року ОСОБА_1 повідомив ACT «Вексель» про проведення експертного осмотру автомобіля. / а.с. 16 /.

13 липня 2006 року ОСОБА_1 направив на адресу ACT «Вексель» висновок спеціалиста-автотехніка на автомобіль «MITSUBISHI OUTLANDER» , д.н.з. НОМЕР_1 /а.с. 14/.

Відповідно до висновку спеціаліста-автотехніка № 235 від 13 липня 2006 року, встановлено, що « двигун автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER» , д.н.з. НОМЕР_1 повинен бути визнаний технічно неісправним та функціонально не придаткним та не може бути введений в експлуатацію без проведення відновлювального ремонту.

Пошкодження деталей двигуна сталось виключно в результаті неконтролюємого та непрогнозуємого потрапляння рідини в камеру згорання в процесі обертання коленчатотго вала двигуна». / а.с. 17- 19/.

Відповідно до акту № 256/07 від 28.07.2006 року авто товарознавчого дослідження спеціаліста, матеріальні збитки, нанесені власнику автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER» , д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП становлять суму в розмірі 68 464,48 гривень. / а.с. 20 - 27 /.

Допитані в судовому засіданні в якості експертів ОСОБА_2, який є судовим експертом з правом проведення авто товарознавчих експертиз та ОСОБА_3, який є судовим експертом з правом проведення інженерно-технічних експертиз повністю підтвердили результати висновку авто товарознавчого дослідження № 256/07 від 28.07.2006 року та висновку спеціаліста авто техніка № № 235 від 13 липня 2006 року. / а.с. 82,83 /.

Відповідно до квітанції до прибуткового касового ордеру, ОСОБА_1 було сплачено за послуги авто експерта суму в розмірі 1 550 грню / а.с. 28 /.

Відповідно до замовлення на ремонт НОМЕР_4 від 22 червня 2006 року, наряд замовлення НОМЕР_4 від 25 липня 2006 року, квітанції № 1 від 17102/з94 від 25.07.06року, ОСОБА_1 було сплачено ТОВ «НІКО-УКРАЇНА» суму в розмірі 2 608,20 гри. / а.с. 28 - 30 /.

Відповідно до листа від 20 липня 2006 року за № 920у з ACT «Вексель», ОСОБА_1 було відмовлено в виплаті страхового відшкодування. / а.с. 31 /.

Відповідно до квітанції № 451 25 від 24 жовтня 2006 року, ОСОБА_1 було сплачено ВАТ «Закарпатський сад» за надання юридичних та представницьких послуг суму в розмірі 15 000 грн. / а.с. 81 /.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 дорожньо-транспортна пригода - це подія, яка сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або ранені люди, або спричинені матеріальні збитки.

Відповідно до "Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту)" ACT "Вексель" № 13/2004 від 15.12.2004 p.", страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов»язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику ( Вигодонабувачу ). Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховими ризиками згідно цих Правил є пошкодження чи знищення ТЗ внаслідок дорожньо-

 

6

транспортної пригоди ( «Збиток внаслідок ДТП»)./ п.п. 1.10, 1.11, 4.1.1 вказаних правил /.

Відповідно до статті 525. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 988 ЦК України. п.3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно з п.2 ч. 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на належну якість обслуговування.

Відповідно до ч. 1 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про надання послуг і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язання за договором.

Згідно з ч. 5 цієї статті у разі коли виконавець не може надати послугу згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості послуги, якщо інше не передбачено законодавством. У разі, коли вартість послуги не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Виконавець згідно з ч. 6 цієї ж статті не несе відповідальність за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання, лише якщо не доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Враховуючи наведене, суд вважає, що своїми діями, які виразились у відмові у виплаті страхового відшкодування позивачу, відповідачем були порушені ст.ст. 525,526 ЦК України, Закон України «Про страхування», а отже позивач має право на отримання страхового відшкодування, пені за прострочення платежу відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то суд вважає, що її розмір вочевидь завищений, а тому підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати сторін, слід розподілити відповідно до ст. 88 ЦПК України.. Керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про страхування», ст.ст. 10, 14, 59, 60, 88, 169,209, 212, 213, 214, 215, 292, 294 ЦПК України, ст.ст. 23, 525,526,611 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного страхового товариства «Вексель» на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди в розмірі 74 080 / сімдесят чотири тисячі вісімдесят / гривень 31 копійок.

Стягнути з Акціонерного страхового товариства «Вексель» на користь ОСОБА_1 суму неустойки в розмірі 2 222 / дві тисячі двісті двадцять дві / гривні 40 копійок.

Стягнути з Акціонерного страхового товариства «Вексель» на користь ОСОБА_1 суму витрат на правову допомогу розмірі 15 000 / п»ятнадцять тисяч / гривень.

Стягнути з Акціонерного страхового товариства «Вексель» на користь ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди в розмірі 2 000 / дві тисячі / гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарженняю.