Єдиний унікальний номер справи 235/116/22

Номер провадження 2/235/531/22

У Х В А Л А

про забезпечення позову

13 січня 2022 року                                                                                                  м. Покровськ

Суддя Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Клікунова А.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», треті особи – приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій в якій ОСОБА_1 заявлено вимогу про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 15.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., щодо стягнення з неї на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором від 17.10.2007 року.

Одночасно з пред`явленням позову подано заяву про його забезпечення шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №67919432 за виконавчим написом №18924, вчиненим 15.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. В обґрунтування заяви зазначено, що 15.12.2021 року на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Гореликом Є.Б. було відкрито виконавче провадження №67919432, в рамках якого 20.12.2021 року винесено постанову про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 , які вона отримує в ТОВ «Шахтобудівельна компанія».

Зміст і форма заяви про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Розгляд заяви проведено в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Оцінивши підставність доводів ОСОБА_1 , враховуючи, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суддя доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Отже, інститут забезпечення позову в цивільному процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

За правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові № 6-605цс16 від 25.05.2016 (підлягає обов`язковому врахуванню у розумінні ч. 4 ст. 263 ЦПК України), забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З наданих заявником до позову та заяви про забезпечення позову документів вбачається, що 15.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. вчинено виконавчий напис №18924, яким з заявника на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», який є правонаступником АТ «Дельта Банк», стягнуто заборгованість за кредитним договором №001-04069-171007 від 17.10.2007 року в розмірі 26235,40 грн, плату за вчинення виконавчого напису, а всього 27435,17 грн, та на підставі якого постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Є.Б. від 15.12.2021 року відкрито виконавче провадження №67919432, в рамках якого 20.12.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на доходи заявника, які вона отримує в ТОВ «Шахтобудівельна компанія».

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду; право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

11.01.2022 року на розгляд суду пред`явлено позов про визнання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Мотивуючи такі вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що такий виконавчий напис було вчинено з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі ст. 90 Закону України «Про нотаріат» стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», відповідно до ч. 3 ст. 3 якого виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

ОСОБА_1 вважає доцільним забезпечити поданий нею позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №67919432 з виконання оскаржуваного виконавчого напису.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову, підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа. Тобто, законодавець визначив, що саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому передбачив можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову.

Суддя звертає увагу, що згідно п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. За таких обставин, у разі задоволення позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - відкрите за виконавчим написом нотаріуса виконавче провадження підлягатиме закінченню.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Отже, враховуючи наявність спору між сторонами, обсяг заявлених позовних вимог, вимоги співмірності виду забезпечення позову із предметом позову, з огляду на те, що обраний захід забезпечення позову передбачений ст.150 ЦПК України та виконавче провадження за виконавчим документом відкрито, суддя доходить висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити в майбутньому виконання рішення суду у разі його задоволення, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення відповідно до ст. 154 ЦПК України не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 153 ЦПК України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суддя, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні №67919432 з виконання виконавчого напису №18924, вчиненого 15.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», який є правонаступником Акціонерного товариства «Дельта Банк», заборгованості за кредитним договором №001-04069-171007 від 17.10.2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову на виконання ч. 2 ст. 157 ЦПК України одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими ст.ст. 354, 355 ЦПК України, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 11 ст. 153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя                                                                                              А.С. Клікунова