Справа № 2-383/2011

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2011 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого –судді Максимович Г.В.,

при секретарі Корець О.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Кондракова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Уют»про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

          До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом (а.с. 3-4) до ТОВ «Уют»в якому, мотивуючи тим, що її незаконно звільнили з роботи, так як вона при подачі заяви про звільнення не мала бажання звільнятись, просить суд визнати наказ ТОВ «Уют»про її звільнення за власним бажанням незаконним; поновити її на роботі маляра ТОВ «Уют»; стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

          Позивач у судовому засіданні підтримала позов та пояснила, що 01 квітня 2010 року її прийняли на роботу малярем на ТОВ «Уют». 21 серпня 2010 року вона написала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням та перестала виходити на роботу, але 30 серпня 2010 року вона звернулась с заявою про відкликання зазначеної заяви та в неї її не прийняли та звільнили наказом від 31 серпня 2010 року.

          Представник відповідача позов не визнав мотивуючи тим, ОСОБА_1, звернулась 21 серпня 2010 року до ТОВ «Уют»с заявою про звільнення за власним бажанням та перестала виходити на роботу. Таким чином вона підтвердила свій намір звільнення та більше на підприємство вона не зверталась, а тому і підстав для поновлення її на роботі не має, та не має підстав для сплати грошових коштів за час вимушеного прогулу.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що позивач ОСОБА_1 приходиться їй невісткою (дружина сина). ОСОБА_1 написала 21 серпня 2010 року заяву про звільнення за власним бажанням з роботи маляра на ТОВ «Уют», яку вона передала на підприємство, так як знаходилась на лікарняному та ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням.

          Свідок ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_4 приходиться йому матір’ю, а ОСОБА_1 дружиною. Його дружина, та мати посварились, та дружина ОСОБА_1 написала 21 серпня 2010 року заяву про звільнення за власним бажанням з роботи маляра на ТОВ «Уют», але 30 серпня 2010 року він, його дружина, та ОСОБА_5 віднесли заяву про відкликання заяви про звільнення на ТОВ «Уют», але її не прийняли, та вони склали акт про відмову в прийнятті заяви. З того часу він з матір’ю не спілкується.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що ОСОБА_1 - її подруга. 30 серпня 2010 року вона, ОСОБА_1, ОСОБА_4 підійшли до офісу ТОВ «Уют», ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зайшли в приміщення підприємства, та після виходу вони їй повідомили, що в них не прийняли заяву про відкликання заяви про звільнення. Вдома вони склали та втрьох підписали акт про відмову в прийнятті заяви.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що з 2002 року працює головним бухгалтером на ТОВ «Уют». 23 серпня 2010 року вона, будучи в.о. директора в ТОВ «Уют», отримала заяву про звільнення за власним бажанням від ОСОБА_1, та 31 серпня 2010 року був виданий наказ про її звільнення за власним бажанням. Після 21 серпня 2010 року ОСОБА_1 до керівництва ТОВ «Уют»ні з якими заявами не зверталась. 30 серпня 2010 року вона знаходилась в офісі ТОВ «Уют»весь робочий день, але ОСОБА_1, ОСОБА_4 до неї з заявами не звертались.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що з 2002 року працює бухгалтером на ТОВ «Уют». 23 серпня 2010 року вона отримала заяву про звільнення за власним бажанням від в.о. директора ОСОБА_7 та 31 серпня 2010 року був виданий наказ по підприємству про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням. Після 21 серпня 2010 року ОСОБА_1 до неї ні з якими заявами не зверталась. 30 серпня 2010 року вона знаходилась в офісі ТОВ «Уют»весь робочий день, але ОСОБА_1, ОСОБА_4 до неї з заявами не звертались.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши та перевіривши докази встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

          Згідно з трудовою книжкою (а.с.42-43) ОСОБА_1 01 квітня 2010 року була прийнята на роботу малярем ТОВ «Уют».

          21 серпня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Уют»з заявою в якій просила її звільнити з роботи за власним бажанням (обставина визнана сторонами та підтверджується заявою ОСОБА_1 про відкликання заяви про звільнення (а.с.5)).

З 21 серпня 2010 року ОСОБА_1 на роботу не виходила, що підтверджується поясненнями позивача ОСОБА_1, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10

Згідно наказу (а.с.35) 31 серпня 2010 року ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням.

          Ч.1 ст.38 КЗпП України передбачає, - працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника, або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

          Ч.2 ст.38 КЗпП України передбачає, - якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою.

          Суд критично відноситься до заяви від 30 серпня 2010 року (а.с.5 ) ОСОБА_1 та не бере її до уваги в частині відмови її прийняття, та критично відноситься та не бере до уваги акт (а.с.6), так як свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона не заходила в приміщення ТОВ «Уют», а ОСОБА_4 приходиться чоловіком позивача та має неприязні стосунки з матір’ю ОСОБА_4, яка являється директором ТОВ «Уют», а тому та обставина, що ОСОБА_1 мала бажання 30 серпня 2010 року відкликати заяву про звільнення за власним бажанням нічим не підтверджується та спростовується поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8

          Також суд критично відноситься та не бере до уваги показання позивача ОСОБА_1 в частині того, що її примусили написати заяву про звільнення, так як зазначена обставина нічим не підтверджується.

          Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1, написавши заяву про звільнення за власним бажанням, дійсно мала намір звільнитись та не виходячи на роботу підтвердила його, а тому її звільнення являється законним, та в позові необхідно відмовити.

Суд також дослідив докази: лікарняний (а.с.7), довідки (а.с.8-8б), особову картку (а.с.36), книгу обліку трудових книжок (а.с.37-39), довідку (а.с. 40), розрахункову відомість (а.с.41), штатний розпис (а.с.44), довідку про заробітну плату (а.с.68), розрахунок (а.с.73), які не спростовують але і не доводять обставини встановлені судом.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Іллічівський міський суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: