КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-1514/07 Головуючий у І інстанції: Желіховський В.М.
Доповідач: Межевич М.В.
У Х В А Л А
І менем України
«12» листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суд у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Маслія В.І., при секретарі Антошині А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Літинської районної ради на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 29.03.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції, Літинської районної ради, треті особи: Соснівська сільська рада та Відділення державного казначейства у Вінницькій області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, про передачу земельної ділянки згідно Державного Акту та стягнення моральної шкоди , -
в с т а н о в и л а:
В квітня 2003 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся в Літинський районний суд Вінницької області з позовом до Відділу державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції (далі - відповідач-1), Літинської районної ради (відповідач-2), треті особи: Соснівська сільська рада та Відділення державного казначейства у Вінницькій області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, про передачу земельної ділянки згідно Державного Акту та стягнення моральної шкоди.
Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 12.02.2007 року позов задоволений частково, а саме:
скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.03.2003 року, прийняту відповідачем-1 по виконанню рішення Літинського районного суду від 03.04.2002 року про зобов»язання відповідача-2 по передачі позивачу землі для ведення селянсько фермерського господарства в натурі;
визнано недійсним Акт державного виконавця від 21.03.2003 року про передачу земельної ділянки позивачу;
зобов»язано відповідача-2 запросити фахівців УКРНДІЗЕМПРОЕКТ (Вінницька філія), яким було виготовлено Державний Акт та відновити встановлені в натурі межі земельної ділянки, що була відведена позивачу для ведення селянсько (фермерського) господарства в с. Городище розміром 3,6 га, а також закріпити межі земельної ділянки довгостроковими межовими знаками встановленого зразка згідно затвердженого проекту. Витрати на проведення зазначених робіт віднести на рахунок відповідача-2;
зобов»язано відповідачів передати позивачу 3,6 га. землі для ведення фермерського господарства згідно Державного Акту та технічної документації до нього ліцензованою організацією з виміром площі теодолітом та 20 метровою мірною стрічкою, встановити 8 межових знаків встановленого зразка;
стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 1000 гривень моральної шкоди.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Таке рішення вмотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду з направленням справи до суду першої інстанції для нового розгляду, посилаючись на неповне з»ясування обставин справи, що мають значення для справи та на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання апеляційної інстанції учасники процесу не з»явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Хмільницького районного суду від 03.04.1999 року відповідача-2 зобов'язано усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою 3.6 га в с. Городище Літинського району Вінницької області, поновити права землекористувача ОСОБА_1 та повернути йому земельну ділянку.
Рішенням Літинського районного суду від 03.04.2002 року відповідача-2 зобов'язано виконати вищевказане рішення Хмільницького суду по передачі позивачу земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства в натурі згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею від 23.04.1992 року.
Але незважаючи на те, що судові рішення не виконані, оскільки земельну ділянку позивачу в установленому законом порядку не передано і межових знаків, які були знищені через використання земельної ділянки за згодою відповідача-2 іншими особами, не відновлено, державний виконавець відповідача-1 21.03.2004 року складає А кт про передачу спірної земельної ділянки позивачу, в якому останній відмовляється ставити підпис, а 24.03.2003 року відповідач-1 на підставі вказаного Акту виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Наведене свідчить про те, що відповідачі, як суб»єкти владних повноважень діяли всупереч ч. 2 ст. 19 Конституції України, тобто не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
А тому колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд правильно виходив з того, що оскільки судові рішення до теперішнього часу з вини відповідачів - суб»єктів владних повноважень не виконані, а межі відповідно до ст. 107 ЗК України можуть бути відновлені за даними земельно-кадастрової документації, то слід: скасувати постанову відповідача-1 про закінчення виконавчого провадження; Акт державного виконавця про передачу земельної ділянки позивачу визнати недійсним; зобов»язати відповідача-2 запросити фахівців з метою відновлення меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за даними земельно-кадастрової документації; зобов»язати відповідачів передати в установленому порядку позивачу спірну земельну ділянку.
Також суд підставно стягнув з відповідача-2 на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 1000 грн., оскільки останній незаконно був позбавлений права займатися фермерським господарством в зв'язку з невиконанням рішень суду через що зазнав моральних страждань.
Вказані висновки суду ґрунтуються на законі, відповідають обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами, а доводи, викладені в апеляційній скарзі їх не спростовують.
Оскільки постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Літинської районної ради залишити без задоволення, а постанову Літинського районного суду Вінницької області від 29.03.2007 року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: